Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №564/3798/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3798/26

07 вересня 2026 року

Суддя Костопільського районного суду Рівненської області Цвіркун О. С. розглянувши матеріали, що надійшли від Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , начальника штабу 2-го навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , майора за ч.2 ст. 172-15 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Костопільського районного суду Рівненської області від Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону надійшов протокол № 44 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Згідно з цим протоколом майор ОСОБА_1 , тимчасово виконуючи обов`язки командира 2-го навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 59, 101, 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, внаслідок недбалого ставлення до військової служби, маючи реальну можливість виконувати покладені на нього обов`язки належним чином, тобто діяти як того вимагають інтереси військової служби, у період із 17 по 23 червня 2026 року, не вживав належних заходів для підтримання особового складу батальйону у повній бойовій готовності, забезпечення внутрішнього порядку, зміцнення та підтримання військової дисципліни, додержання її підлеглими, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, внаслідок чого в період із 17 по 23 червня 2026 року в другому навчальному батальйоні військової частини НОМЕР_1 , що в АДРЕСА_2 підлеглим особовим складом вчинено 12 (дванадцять) випадків самовільного залишення військової частини (нез`явлення на службу) в тому числі: 8 (вісім) випадків з території батальйону; 3 (три) випадки неповернення з лікувальних закладів та 1 (один) випадок неповернення з відрядження.

Таким чином, зазначено, що у період із 19 по 23 червня майор ОСОБА_1 , діючи в умовах особливого періоду, вчинив недбале ставлення до військової служби, тобото військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав, вказав, що він лише з 17.06.2026 року тимчасово виконує обов`язки командира НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , надав статистику, що за час виконання ним його службових обов`язків випадки вчинення військовими самовільного залишення військової частини зменшилися. Також, зауважив, що більшість випадків самовільного залишення військової частини, скоєних у період з 17.06.2026 року по 23.06.2026 року на 2 навчальному батальйоні школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , трапилися унаслідок того, що за новою навчальною програмою Сухопутних військ, інструкторський склад не відповідає за особовий склад та після завершення занять покидають територію навчального батальйону, тому не вистачає командного складу для здійснення контролю за особовим складом навчальних рот. Також, вказав, що на нарадах з постійним особовим складом навчального батальйону він неодноразово наголошував і наголошує на посилення контролю за особовим складом.

Суд, заслухавши ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Частиною 2 ст.172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

До протоколу, на підтвердження вини ОСОБА_2 , долучено наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 5569 від 22.07.2026 «Про резльтати службового розслідування», акт службового розслідування.

Однак, вказані докази не підтверджують факту наявності в діях ОСОБА_1 як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-15 КУпАП.

Зокрема, вони не свідчать про недбале ставлення ОСОБА_1 до військової служби, про невжиття останнім заходів, щодо запобігання самовільного залишення військової частини військослужбовцями, а навпаки, відібранні пояснення у ОСОБА_1 свідчать про те, що відповідні заходи ним вчинялися.

Окрім того, суд приймає до уваги той факт, що майор ОСОБА_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 173 від 17.07.2026, лише із 17.06.2026 року допущено до тимчасового виконання обов`язків командира 2-го навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 .

Статтею 62 Конституції України регламентовано, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене та аналізуючи надані докази, суд приходить до висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.247, 251, 255, 280 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Справу відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі скарги через Костопільський районний суд.

СуддяО. С. Цвіркун