Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №554/10090/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 02.09.2026Справа № 554/10090/26

Провадження № 3/554/1165/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«02» вересня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі: головуючого - судді Сметаніної А.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, військовослужбовця ЗСУ, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 ,

- за ч.3 ст. 172-11 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 4717 №4 від 29 червня 2026 року, 16 травня 2026 року солдат ОСОБА_1 , проходячи військову службу за контрактом на посаді радіотелефоніста радіостанції взводу зв?язку військової частини НОМЕР_4 , в умовах особливого періоду та дії воєнного стану, діючи всупереч вимогам статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, без поважних причин не прибула о 08 години 00 хвилин до визначеного пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_4 та безпідставно була відсутня на військовій службі у період з 16.05.2026 по 17.05.2026 включно. Загальна тривалість відсутності без поважних причин становила два календарні доби, чим солдат ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-11 КУпАП. Постановою слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, від 16.06.2026 кримінальне провадження № 62026170010001823 від 26.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, закрито, у зв?язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

В судове засідання, призначене на 02.09.2026 року на 15.30 годині, ОСОБА_1 не з`явилася з невідомої суду причини, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення СМС-повідомлення на номер телефону НОМЕР_5 , що вказаний у її заяві від 18.08.2026 року. Про причини неявки ОСОБА_1 не повідомляла, жодних клопотань чи заяв від неї не надходило.

Подані 17.08.2026 року представником ОСОБА_1 – адвокатом Момотом Т.Г. клопотання залишені без розгляду, у зв?язку із відмовою ОСОБА_1 в судовому засіданні 18.08.2026 року від послуг адвоката Момота Т.Г. та заявлення клопотання про оголошення перерви для надання можливості реалізувати своє право на правничу допомогу.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов`язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 знала про складення протоколу про адміністративне правопорушення, а отже й про судове провадження відносно неї та його розгляд в Шевченківському районному суді міста Полтави, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи відносно неї в суді, в судове засідання, призначене на 02.09.2026 року на 15.30 годин, не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, жодних заяв чи клопотань не направляла, а отже не добросовісно користувалася належними їй процесуальними правами та не виконувала належним чином процесуальні обов`язки, в зв`язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 172-11 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Таким чином, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол та правильно кваліфіковано дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення додані наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення 4717 №4 від 29.06.2026 року; копію постанови про закриття кримінального провадження від 16.06.2026 року, відповідно до якої кримінальне провадження №62026170010001823 від 26.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч.5 ст.407 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України,; копію службової картки, службову характеристику та медичну характеристику ОСОБА_1 , витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.07.2024 №203, витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.05.2026 №149, копію військового квитка ОСОБА_1 .

У відповідності до ч.3 ст. 172-11 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Самовільне залишення військової частини або місця служби полягає у тому, що військовослужбовець покидає частину або місце служби без законного дозволу на це, а не з?явлення вчасно без поважних причин на службу, полягає у тому, що військовослужбовець не повертається до частини після лікування, відпустки, відрядження чи коли військовослужбовець вчасно не прибув на службу без поважних причин у разі призначення або переведення.

Відповідно до обставин вчинення адміністративного правопорушення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення 4717 №4 від 29 червня 2026 року, ОСОБА_1 не прибула о 08 години 00 хвилин до визначеного пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_4 та безпідставно була відсутня на військовій службі у період з 16.05.2026 по 17.05.2026 включно.

Разом з тим, до матеріалів справи не додано наказу про переведення (переміщення) ОСОБА_1 до визначеного пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_4 , відповідно до якого військовослужбовець ЗСУ повинна була прибути о 08.00 годин 16.05.2026 до визначеного пункту тимчасової дислокації в/ч НОМЕР_4 у АДРЕСА_3 .

З постанови слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, від 16.06.2026 про закриття кримінального провадження № 62026170010001823 від 26.05.2026 вбачається, що відповідно повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 від 16.05.2026 №1798/102/806/пс, солдат ОСОБА_1 16.05.2026 була відсутня на службі у військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 . Відповідно до висновку службового розслідування від 25.05.2026 за фактом відсутності солдата ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_1 не прибула 16.05.2026 в 08 год. 00 хв. до місця служби в АДРЕСА_3 . Відповідно повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2026 №1798/102/4/890/пс, солдат ОСОБА_1 повернулася на службу та приступила до виконання службових обов?язків.

При цьому, в самій постанові викладені пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких допитана 16.06.2026 у якості свідка у кримінальному провадженні солдат ОСОБА_1 повідомила, що військову службу у військовій частині НОМЕР_1 проходить з липня 2024 року на посаді радіотелефоніста радіостанції взводу зв?язку військової частини НОМЕР_4 . Військова частина розташована на території АДРЕСА_3 16.05.2026, приблизно в 10 годині 00 хвилин, зателефонував командир взводу зв?язку військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_1 , старший лейтенант ОСОБА_2 та повідомив про потребу прибуття в АДРЕСА_3 , на що свідок запитала про підстави перебування там, оскільки місцем її служби визначено саме місто Полтава. Разом з тим, на запитання, чим визначено місце служби саме в АДРЕСА_3 їй не повідомили. Вона не поїхала в смт. Нові Санжари, Полтавської області та залишилася в м. Полтава, оскільки відправка в інше місце служби без жодних відповідних наказів - це особиста неприязнь командування. При цьому, вона є військовослужбовцем за контрактом , який уклала в грудні 20222 року та самостійно виховує двох неповнолітніх дітей. 18.05.2026 у сина ОСОБА_3 , якому 7 років, погіршився стан здоров?я, у зв?язку з чим свідок звернулася до лікарні, де було надано листок непрацездатності №1111-8MХА-H9P2-ТВЕЗ та №1111-BXК3-Р9СВ-А5МК по догляду за дитиною, який тривав по 25.05.2026. 25.05.2026 свідок прибула на місце служби в м. Полтава та надала підтверджуючі поважність причини документи та продовжила проходження військової служби.

Відсутність у матеріалах справи наказу про переведення (переміщення) до місця служби ОСОБА_1 в смт. Нові Санжари та її пояснення, які викладені в постанові про закриття провадження, позбавляють суд можливості надати оцінку діям ОСОБА_1 , встановити причини її не з?явлення на службу, а отже наявність ознак складу відповідного адміністративного правопорушення.

В постанові від 16.06.2026 про закриття кримінального провадження № 62026170010001823 від 26.05.2026 також відсутнє посилання на такий наказ, а лише зазначено про повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 від 16.05.2026 №1798/102/806/пс, що солдат ОСОБА_1 16.05.2026 була відсутня на службі у військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 .

Також, відсутні докази доведення такого наказу (розпорядження) до відома військовослужбовця, а письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ПІБ яких зазначено в протоколі, до матеріалів справи не долучено. Дзвінок по телефону без надання номера наказу, його змісту та причин не має статусу офіційного наказу (розпорядження) про переведення (переміщення).

Також, згідно з копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2026 №78 про результати службового розслідування по факту відсутності на службі без поважних причин солдата ОСОБА_1 , яка була долучена до клопотання, поданого стороною захисту 17.08.2026, в ході службового розслідування встановлено, що 16.05.2026 під час проведення ранкової перевірки наявності особового складу у пункті тимчасової дислокації виявлено відсутність радіотелефоніста радіостанції взводу зв`язку військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_1 , яка без поважних причин залишила місце служби та на даний час до визначеного пункту тимчасової дислокації не прибула та до виконання обов`язків військової служби не приступила.

Таким чином, з копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2026 №78 про результати службового розслідування по факту відсутності на службі без поважних причин солдата ОСОБА_1 вбачається, що в діях ОСОБА_1 мається ознаки самовільного залишення місця служби, а в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про неприбуття ОСОБА_1 до визначеного пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_4 (нез?явлення на військову службу).

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку притягнення особи до відповідальності має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при складанні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Суд наголошує, що особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з`ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного правопорушення та його характер, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.

При цьому, протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним і беззаперечним доказом вини особи, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.

В даному випадку, викладені в протоколі фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення не відповідають точним ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол та взагалі не містять правової кваліфікацій дій особи, а долучені до матеріалів справи докази є суперечливими та не підтверджують фактичних обставин викладених в протоколі.

Оскільки постановою слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, від 16.06.2026 кримінальне провадження № 62026170010001823 від 26.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України було закрито, суд, при розгляді справи, керувався вимогами ч.11 ст. 38 КУпАП.

Згідно положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

У п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, ст. 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Спираючись на положення ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд доходить висновку, що направлений до суду матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, оскільки такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій щодо фактів. При цьому суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом), а також не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, ч.3 ст.172-11, 245, 247, 251, 272, 283, 284, 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП - закрити, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Шевченківського районного

суду міста Полтави Аліна СМЕТАНІНА