Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №910/7227/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2026Справа № 910/7227/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАУН ТРАНС"

про стягнення 188714,72 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАУН ТРАНС" про стягнення 188714,72 грн, з яких: 159927,43 грн - основний борг, 10% річних у розмірі 5651,31 грн, пеня у розмірі 16490,95 грн та збитки від інфляції у розмірі 6645,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №U71398 від 20.03.2024 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.06.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/7227/26 розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.06.2026 направлена судом до електронного кабінету відповідача.

Згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно із повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи ухвала суду про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету відповідача 01.07.2026.

Відтак, згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Суд враховує, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору поставки №U71398 від 20.03.2024 у період з 21.01.2026 по 30.01.2026 поставив відповідачу автомобільні товари на загальну суму 200255,05 грн.

28.01.2026 відповідач повернув позивачу товар на суму 327,62 грн та 30.01.2026 здійснив часткову оплату у сумі 40000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 159927,43 грн та визнана відповідачем у гарантійних листах від 26.02.2026, 31.03.2026, 30.04.2026, акті звіряння розрахунків за період 01.01.2026 по 27.02.2026.

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАУН ТРАНС" основного боргу у сумі 159927,43 грн, 10% річних у розмірі 5651,31 грн, пені у розмірі 16490,95 грн та збитків від інфляції у розмірі 6645,03 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

20.03.2024 між Товариством з додатковою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК "АМ-ТРАНС", у подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "БРАУН ТРАНС" (відповідач, покупець) укладений договір поставки №U71398 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується передати покупцю у власність та у встановлені строки замовлені ним запасні частини, мастильні матеріали, технічні рідини, аксесуари, інші супутні товари для транспортних засобів тощо (далі - товар) окремими партіями, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його.

Ціна договору складається із сумарної ціни партій товару, поставлених на підставі договору (п.1.2. договору).

Договір набуває чинності з дня його належного підписання сторонами та діє по 31 грудня 2024 року. Якщо жодна із сторін за два тижні до цього терміну не підтвердить намір припинити договір, то договір продовжує діяти на тих самих умовах по 31 грудня кожного наступного року (п.2.1. договору).

Відповідно до п.4.1. договору ціна одиниці виміру товару, що вказана в реєстрі цін постачальника, є ринковою. Вартість товару вказується у валюті України у рахунку на оплату та видатковій накладній та відповідає рівню звичайних цін.

Згідно із п.5.1. договору покупець у будь-який визначений законодавством спосіб оплачує товар на вказаних у рахунку/накладній умовах шляхом: попередньої оплати - відповідно до рахунка постачальника (але не пізніше терміну, зазначеного в рахунку); товарного кредиту з відстроченням платежу - протягом 3 календарних днів з дати поставки товару.

У п.5.4. договору сторони погодили, що при здійсненні безготівкових розрахунків покупець зобов`язаний вказувати у призначенні платежу свій код клієнта, що встановлюється для нього постачальником та зазначається у наданих постачальником рахунках/видаткових накладних. Кошти, що надійшли від покупця, постачальник має право зарахувати в першу чергу на погашення тих грошових зобов`язань покупця, які за хронологією виникли у часі раніше незалежно від зазначеного покупцем призначення платежу.

У п.10.3. договору передбачено, що покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою постачальника сплачує за весь час прострочення суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, а також проценти (ч.5 ст.694 ЦК України), на прострочену суму у розмірі 10% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Як підтверджується доданими до позовної заяви видатковими накладними, позивач на виконання умов договору поставки №U71398 від 20.03.2024 у період з 21.01.2026 по 30.01.2026 поставив відповідачу товар на загальну суму 200255,05 грн.

Відповідно до накладної на повернення №UA/UJ9/M_260001494 від 28.01.2026 відповідач повернув позивачу товар на суму 327,62 грн.

30.01.2026 здійснив часткову оплату за поставлений товар у сумі 40000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 11.06.2026.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за поставлений у період з 21.01.2026 по 30.01.2026 становить 159927,43 грн (200255,05 грн - 327,62 грн - 40000,00 грн).

Між сторонами підписаний акт звіряння розрахунків, згідно із яким станом на 27.02.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 159927,43 грн.

У гарантійних листах вих.№26/02/01 від 26.02.2026, вих.№01/31/03 від 31.03.2026 та вих.№01/30/04/26 від 30.04.2026 відповідач просив надати відтермінування заборгованості у сумі 159927,43 грн.

Несплата відповідачем грошових коштів в повному обсязі за поставлений позивачем товар відповідно до умов договору стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Позивач заявив до стягнення нараховану на підставі п.10.3. договору пеню у розмірі 16490,95 грн, а також нараховані на підставі ст.625 ЦК України інфляційні втрати у сумі 6645,03 грн та 10% річних у сумі 5651,31 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

За правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують певні факти господарської діяльності в правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання.

На підтвердження факту поставки товару на загальну суму 200255,05 грн позивач надав у матеріали справи видаткові накладні за період з 21.01.2026 по 30.01.2026. Видаткові накладні підписані зі сторони відповідача без жодних зауважень чи заперечень.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджується накладною на повернення №UA/UJ9/M_260001494 від 28.01.2026 відповідач повернув позивачу товар на суму 327,62 грн.

30.01.2026 здійснив часткову оплату за поставлений товар у сумі 40000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 11.06.2026.

Отже, відповідач оплату поставленого товару у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість за поставлений товар у сумі 159927,43 грн (200255,05 грн - 327,62 грн (вартість поверненого товару) - 40000 грн (сума часткової оплати)).

Згідно із матеріалів справи, між сторонами підписаний акт звіряння розрахунків, згідно із яким станом на 27.02.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 159927,43 грн.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 159927,43 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 159927,43 грн.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач заявив до стягнення нараховану на підставі п.10.3. договору пеню у розмірі 16490,95 грн, а також нараховані на підставі ст.625 ЦК України інфляційні втрати у сумі 6645,03 грн та 10% річних у сумі 5651,31 грн.

Нарахування пені позивач здійснює за період з 06.02.2026 по 13.06.2026 на суму 23406,00 грн; за період з 04.02.2026 по 13.06.2026 на суму 17068,00 грн; за період з 06.02.2026 по 13.06.2026 на суму 44508,00 грн; за період з 07.02.2026 по 13.06.2026 на суму 35778,00 грн; за період з 08.03.2026 по 13.06.2026 на суму 11871,00 грн; за період з 09.02.2026 по 13.06.2026 на суму 20116,00 грн; за період з 10.02.2026 по 13.06.2026 на суму 7504,00 грн.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у пункті 10.3. договору.

Розрахунок пені у сумі 16490,95 грн за перевіркою суду (у межах визначених позивачем періодів та сум боргу) є обґрунтованим та арифметично правильним.

Згідно із розрахунком позивача 10% річних нараховані за період з 03.02.2026 по 14.06.2026 на суму 23406,65 грн; за період з 04.02.2026 по 14.06.2026 на суму 17068,45 грн; за період з 06.02.2026 по 14.06.2026 на суму 44508,32 грн; за період з 07.02.2026 по 14.06.2026 на суму 35778,89 грн; за період з 08.02.2026 по 14.06.2026 на суму 11871,45 грн; за період з 09.02.2026 по 14.06.2026 на суму 20116,72 грн; за період з 10.02.2026 по 14.06.2026 на суму 7504,49 грн. Інфляційні втрати нараховані за загальний період з лютого 2026 року по квітень 2026 року включно.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Судом встановлено, що сторони скористалися наданим їх законодавцем правом врегулювати у договорі правовідносини в частині відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання та погодили розмір процентів річних, а саме 10% річних (п.10.3. договору).

Перевіривши розрахунок 10% річних, суд встановив, що розрахунок є обґрунтованим, а тому вимогу про стягнення з відповідача 10% річних у розмірі 5651,31 грн суд задовольняє повністю.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що такий розрахунок є арифметично правильним, а вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 6645,03 грн є обґрунтованою.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оскільки судом встановлено, що відповідач є таким, що порушив договірні зобов`язання за договором поставки №U71398 від 20.03.2024 щодо оплати за поставлений товар, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 159927,43 грн, пені у розмірі 16490,95 грн, інфляційних втрат у сумі 6645,03 грн та 10% річних у сумі 5651,31 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у цьому випадку - витрати на правову допомогу) у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивач заявив до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: копію договору про надання правничої допомоги від 01.04.2026, укладеного з адвокатом Петренко С.В. та позивачем; копію додатку 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.04.2026; копію акту приймання-передачі наданих послуг до договору від 11.06.2026; копію платіжної інструкції №9735 від 11.06.2026; ордер серії АІ №2228691 від 13.06.2026; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №8747/10 від 07.02.2020.

Відповідно до п.3.2. договору про надання правничої допомоги від 01.04.2026 гонорар складається з суми вартості послуг , тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені у додатку 1 до цього договору.

У додатку 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.04.2026 сторони узгодили розрахунок вартості однієї години надання послуг.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг до договору від 11.06.2026 загальна вартість послуг адвоката становить 9000,00 грн.

Оплата позивачем наданих адвокатом послуг з правової допомоги підтверджується платіжною інструкцією №9735 від 11.06.2026.

За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечень щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу не подав.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Оцінивши надані позивачем докази, виходячи із зазначених вище критеріїв, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що витрати на правову допомогу в сумі 9000,00 грн є співмірними зі складністю справи і наданими адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їх розміру.

Суд також враховує, що положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв; скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст.129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу є необхідними витратами, безпосередньо пов`язаними з реалізацією особою гарантованого статтею 59 Конституції України права на професійну правничу допомогу та ефективний захист своїх прав і законних інтересів у суді. Право особи самостійно обирати спосіб та суб`єкта надання правничої допомоги передбачає можливість залучення професійного представника для підготовки процесуальних документів, формування правової позиції та представництва інтересів у суді.

Отже, понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи є об`єктивно обумовленим необхідністю забезпечення належного та ефективного судового захисту.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАУН ТРАНС" (01101, м. Київ, вул. Болсуновська, будинок 13-15, ідентифікаційний код 45284753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (29025, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, будинок 8/9, ідентифікаційний код 30865632) заборгованість у розмірі 159927,43 грн, пеню у розмірі 16490,95 грн, інфляційні втрати у розмірі 6645,03 грн, 10% річних у розмірі 5651,31 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.09.2026.

Суддя С.О. Турчин