Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №910/7269/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2026Справа № 910/7269/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС"

про стягнення 491056,93 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" про стягнення 491056,93 грн, з яких: пеня у сумі 85510,11 грн; 3% річних у сумі 151352,90 грн; інфляційні втрати у сумі 254193,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язання за банківською гарантією № 1603-22 від 27.01.2022, заборгованість за якою встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі №910/5805/23, яке набрало законної сили.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.06.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/7269/26, визнав справу малозначною, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

08.07.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов.

14.07.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

20.07.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.09.2021 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогарантія" укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ЕНГ, до якого укладено індивідуальний договір №БГр-21/22-ЕНГ з додатковими угодами до нього.

В свою чергу на виконання умов індивідуального договору ТОВ "Енергогарантія" надало позивачу банківську гарантію № 1603-22 від 27.01.2022, відповідно до якої банк-гарант (відповідач) надає бенефіціару (позивачу) гарантію та приймає на себе безумовне та безвідкличне зобов`язання сплатити бенефіціару суму, яка не перевищує UAH (980) 10388000,00 грн протягом п`яти банківських днів з дати одержання письмової вимоги бенефіціара про сплату коштів за гарантією, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/5805/23 стягнуто з Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 5 201 865,20 грн - основного боргу за банківською гарантією, 1135859,33 грн пені, 73538,69 грн 3% річних, 501 043,70 грн інфляційних втрат.

21.10.2023 Акціонерне товариство "БАНК АЛЬЯНС" виконало рішення у справі №910/5805/23.

Посилаючись на наявність прострочення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати заборгованості за банківською гарантією в сумі 5201865,20 грн, позивач нарахував та заявив до стягнення 85510,11 грн пені за період з 01.11.2022 по 12.11.2022; 151352,90 грн 3% річних за період з 01.11.2022 по 20.10.2023 та 254193,92 грн інфляційних втрат за період з 01.11.2022 по 30.09.2023.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів, викладених у відзиві та зазначає, що предметом спору є стягнення додатково нарахованих штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних нарахувань (що не були предметом спору у справі № 910/5805/23), а не стягнення основної заборгованості за банківською гарантією.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.09.2023 у справі № 910/5805/23 підтверджено наявність у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, факт його порушення, а також правомірність нарахування відповідальності за прострочення виконання такого зобов`язання, а тому обставини належності представлення вимоги за банківською гарантією не потребують доказуванню.

Позивач зазначає, що нарахував пеню у строк, що не перевищує 6 місяців. Зокрема у справі № 910/5805/23 пеню нараховано у строк із 13.05.2022 по 31.10.2022. У цій справі № 910/7269/26 пеню нараховано у строк із 01.11.2022 по 12.11.2022. Тобто загальний строк нарахування пені із 13.05.2022 по 12.11.2022, що не перевищує 6 місяців.

До позовної заяви додав належний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на таке:

-позивачем не надано належних та допустимих доказів надсилання на адресу АТ "БАНК АЛЬЯНС" оригіналу вимоги платежу від 25.04.2022 №125/01-1331 за банківською гарантією виконання зобов`язань від 27.01.2022р. №1603-22 на суму 5 201 865,20 грн., який мав бути надісланий через банк Бенефіціара: АБ "УКРГАЗБАНК";

- оскільки вимога позивача до відповідача про сплату додатково нарахованих інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов`язання в сумі 491 056,93 грн. була надіслана на адресу банку після 20 червня 2022 року, тобто поза межами строку дії банківської гарантії виконання зобов`язань від 27.01.2022 №1603-22, то правомірно залишена без задоволення;

- розрахунок пені понад 6-ти місячний строк суперечить нормам ГК України, який діяв на час виникнення та існування права позивача на нарахування пені;

- позивачем не надано пояснень яким чином (за якою формулою) проведено розрахунок суми заборгованості зі сплати пені, 3% річних та суми інфляційних втрат, що на думку відповідача не дає можливості провести перевірку нарахувань.

Запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відповідач просить застосувати строки позовної давності визначені ст. 257 Цивільного кодексу України.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

30.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогарантія", як покупцем укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ЕНГ, за умовами пункту 1.1. якого сторони узгодили, що цей рамковий договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується - "Індивідуальний Договір". Форма індивідуального договору наведена у додатку 1, що є невід`ємною частиною договору.

30.09.2021 між позивачем та ТОВ "Енергогарантія" укладено індивідуальний договір №БГр-21/22-ЕНГ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЕНГ від 30.09.2021, відповідно до пункту 1 якого загальний період поставки з 01.10.2021 до 30.04.2022 (включно).

28.02.2022 між позивачем та ТОВ "Енергогарантія" укладено додаткову угоду №1 до додаткової угоди №02-Д-БГр-ЕНГ, відповідно до якої обсяг природного газу, який буде прийнято покупцем від продавця в лютому 2022 року складає 701,060 тис. куб. м. Сторони домовились, на виконання п. 8 індивідуального договору, що договірна вартість за період поставки лютий 2022 складає 4334887,67 грн без ПДВ, крім того ПДВ 866977,53 грн, разом 5201865,20 грн.

В свою чергу 27.01.2022 Акціонерним товариством "БАНК АЛЬЯНС", як банком-гарантом, видано банківську гарантію № 1603-22, за якою банк-гарант надає бенефіціару (позивачу) гарантію та приймає на себе безумовне та безвідкличне зобов`язання сплатити бенефіціару суму, яка не перевищує UAH (980) 10388000,00 грн протягом п`яти банківських днів з дати одержання письмової вимоги бенефіціара про сплату коштів за гарантією, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов. Ця гарантія забезпечує виконання принципалом (ТОВ "Енергогарантія") платіжних зобов`язань за індивідуальним договором від 30.09.2021 №БГр-21/22-ЕНГ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ЕНГ від 30.09.2021 та додатковою угодою до нього від 20.01.2022 № 02-БГр-ЕНГ, відповідно до умов якого принципал зобов`язаний надати банківську гарантію у розмірі 100% договірної вартості газу за період поставки "лютий 2022", як забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором.

У зв`язку із неналежним виконанням ТОВ "Енергогарантія" зобов`язань за індивідуальним договором від 30.09.2021 № БГр-21/22-ЕНГ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЕНГ від 30.09.2021 та додаткової угоди до нього від 20.01.2022 № 02-БГр-ЕНГ, зокрема, щодо оплати договірної вартості газу в сумі 5 201 865,20 грн позивач звернувся до відповідача вимогою платежу за банківською гарантією №1603-22 від 27.01.2022 на суму 5 201 865,20 грн.

Оскільки відповідач не виконав вимоги платежу за банківською гарантією №1603-22 від 27.01.2022 у строки, встановлені банківською гарантією, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 5 201 865,69 грн заборгованості за банківською гарантією, 1 135 859,33 грн, 73 538,69 грн 3% річних за період з 13.05.2022 по 31.10.2022, а також інфляційних втрат в сумі 501 043,70 грн за період з 01.06.2022 по 31.10.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/5805/23 позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача заявлені до стягнення суми.

Суд у справі № 910/5805/23 дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення з відповідача 5 201 865,20 грн за банківською гарантією №1603-22 від 27.01.2022 внаслідок порушення ТОВ "Енергогарантія" умов індивідуального договору № БГр-21/22-ЕНГ від 30.09.2021 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ЕНГ від 30.09.2021 та додаткової угоди до нього від 20.01.2022 № 02-БГр-ЕНГ в частині оплати природного газу за комерційним актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 №1_02-БГр-ЕНГ на суму 5 201 865,20 грн.

21.10.2023 АТ "БАНК АЛЬЯНС" на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/5805/23 повністю сплатило присуджені до стягнення суми.

При цьому рішенням у справі № 910/5805/23 з АТ "БАНК АЛЬЯНС" стягнуті інфляційні втрати за період з 01.06.2022 по 31.10.2022, 3% річних - за період з 13.05.2022 по 31.10.2022, а пеня - за період з 13.05.2022 по 31.10.2022.

Посилаючись на прострочення відповідачем виконання зобов`язання, яке підтверджене судовим рішенням у справі №910/5805/23 та було виконано відповідачем 21.10.2023, позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних по дату фактичного виконання рішення у справі № 910/5805/23, а саме: інфляційні втрати у сумі 254193,92 грн - з 01.11.2022 по 30.09.2023, 3% річних у сумі 151352,90 грн - з 01.11.2022 по 20.10.2023 та пеню в сумі 85510,11 грн з 01.11.2022 по 12.11.2022.

Нарахування здійснено на суму 5 201 865,20 грн, за наступний період, що не був охоплений судовими рішеннями у справі № 910/5805/23.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

За ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановив суд вище, правові відносини між сторонами виникли за банківською гарантією №1603-22 від 27.01.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/5805/23 встановлено порушення відповідачем зобов`язання з виплати 5 201 865,20 грн за банківською гарантією №1603-22 від 27.01.2022.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.

Отже, наявність у відповідача зобов`язання з виплати позивачу 5 201 865,20 грн за банківською гарантією №1603-22 від 27.01.2022 підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/5805/23 та повторного доведення не потребують.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем надано належних та допустимих доказів надсилання на адресу АТ "БАНК АЛЬЯНС" оригіналу вимоги платежу від 25.04.2022 №125/01-1331 за банківською гарантією виконання зобов`язань від 27.01.2022р. №1603-22 на суму 5 201 865,20 грн, то суд зазначає, що вказані обставини досліджувались під час розгляду справи № 910/5805/23 та не підлягають повторному доказуванню у цій справі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.ст.524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №902/330/17).

Така правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19.

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Згідно із матеріалами справи, відповідач сплатив позивачу кошти за банківською гарантією на виконання рішення суду у справі № 910/5805/23 21.10.2023, що підтверджується долученими до позову платіжними інструкціями.

Отже, у розумінні положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку суму процентів річних, інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов`язання - сплати 5 201 865,20 грн за банківською гарантією №1603-22 від 27.01.2022.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України та нарахування 3% річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення суду у справі № 910/5805/23.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про те, вимога позивача до відповідача про сплату додатково нарахованих інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов`язання в сумі 491 056,93 грн була надіслана на адресу банку після 20 червня 2022 року, тобто поза межами строку дії банківської гарантії виконання зобов`язань від 27.01.2022 №1603-22, оскільки нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені за прострочення виконання зобов`язання за банківською гарантією не є новою вимогою за гарантією, а тому позивач має право заявити такі вимоги протягом всього часу існування прострочення. Вимога про сплату коштів за гарантією була надіслана у межах строку дії банківської гарантії виконання зобов`язань від 27.01.2022 №1603-22, що встановив суд в межах справи № 910/5808/23.

Нарахування 3% річних у сумі 151352,90 грн позивач здійснює за період з 01.11.2022 по 20.10.2023, що не був охоплений судовим рішенням у справі № 910/5808/23.

Перевіривши розрахунок 3% річних в сумі 151352,90 грн, суд встановив, що розрахунок є арифметично правильним та обґрунтованим.

Нарахування інфляційних втрат в сумі 254193,92грн позивачем здійснено за період з 01.11.2022 по 30.09.2023 (згідно з періодом, визначеним у позові та розрахунку).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що інфляційні втрати становлять 231861,07 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 85510,11 грн за період з 01.11.2022 по 12.11.2022.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до умов банківської гарантії від №1603-22 від 27.01.2022 за невиконання або неналежне виконання банком-гарантом своїх зобов`язань за цією гарантією щодо перерахування коштів, згідно з письмовою(-ими) вимогою(- ами) бенефіціара, банк-гарант сплачує бенефіціару пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань банку-гаранта за цією банківською гарантією за кожний день прострочення.

У цій справі позивач заявив пеню за період з 01.11.2022 по 12.11.2022, у справі № 910/5805/23 пеню заявлено за період з 13.05.2022 по 31.10.2022.

Отже, загальний період, за який позивач просить стягнути пеню, не перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені в сумі 85510,11 грн, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то суд зазначає таке.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Поряд з цим суд зазначає, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) " (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022 року.

Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" № 3450-IX від 08.11.2023 п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в такій редакції: "у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Відповідно до Закону України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено. Закон набрав чинності 04.09.2025.

Отже, строк позовної давності щодо вимог про 3% річних, інфляційних втрат, пені почав свій перебіг 04.09.2025 та станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом (15.06.2026) не сплив, тому позивачем не було пропущено строку позовної давності. Відтак, заява відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача задоволенню не підлягає.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд задовольняє частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС", а саме в частині стягнення 85510,11 грн пені, 151352,90 грн 3% річних та 231861,07 грн інфляційних втрат. . У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" (04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 50, ідентифікаційний код 14360506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код 42399676 ) 85510,11 грн пені, 151352,90 грн 3% річних, 231861,07 грн інфляційних втрат та 5624,69 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.09.2026.

Суддя С.О. Турчин