Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №320/3689/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/3689/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Вдовенко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Підприємства об`єднання громадян "Компанія Сонола" до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Підприємство об`єднання громадян "Компанія Сонола" з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просило суд з урахуванням уточнених позовних вимог визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.06.2024 № 27472/13-01-07-04 та № 27473/13-01-07-04.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що підприємство не отримувало копію наказу про проведення невиїзної перевірки, акту перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень, а докази про їх вручення є неналежними та недопустимими, оскільки вручені особі з прізвищем ОСОБА_1 , яка не є працівником позивача, не має довіреності, і в повідомленні відсутня відмітка про вручення за довіреністю чи особисто. Внаслідок протиправних дій відповідача, позивач не мав можливості реалізувати право на участь у перевірці та подати первинні документи, що стало підставою для висновку про їх відсутність. При цьому, суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, пов`язаним із його господарською діяльністю, спричинили зміну активів та зобов`язань товариства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, наявності негативної інформації стосовно контрагентів позивача, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті з порушенням норм чинного податкового законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.06.2024 № 27472/13-01-07-04, 27473/13-01-07-04.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 та від 03.04.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

10.06.2026, під № 20977 до суду від сторони позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

27.08.2026, під № 31400 представником позивача до суду подано клопотання про долучення доказів по справі.

По справі неодноразово оголошувалась перерва, задля з`ясування обставин справи та отримання від сторін пояснень та запитуваної судом інформації.

31.08.2026 у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

31.08.2026 судом оголошена вступна і резолютивна частини постанови.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПОГ «Компанія Сонола» подано до Головного управління ДПС у Львівській області декларацію з податку на додану вартість від 20.03.2024 № 9065098396 за лютий 2024 року.

Відповідно до даних поданої декларації, позивачем задекларовано від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 196880803 грн.

У відповідності до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п. 73.3 ст. 73, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78; п. 82.2 ст. 82 ПК України та на підставі наказу від 26.03.2024 № 1553-ПП, Головним управлінням ДПС у Львівській області було передбачено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПОГ «Компанія Сонола» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

На підставі наказу від 26.03.2024 № 1553-ПП "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПОГ "Компанія Сонола" (43564543)" і направлень на проведення позапланової документальної виїзної перевірки від 29 березня 2024 року № 3108, №3109 29 березня 2024 року працівниками управління податкового аудиту ГУ ДПС у Львівській області було здійснено вихід на податкову (юридичну) адресу уповноваженої особи ПОГ "Компанія Сонола" (43564543): 79024, м. Львів, вул. Кукурудзяна, буд. 2, приміщення 316.

Однак, працівниками управління податкового аудиту ГУ ДПС у Львівській області встановлено факт неможливості проведення даної документальної позапланової виїзної перевірки у зв`язку з відсутністю за податковою адресою (місцезнаходженням) платника податків, про що складено акт про неможливість проведення перевірки ПОГ "Компанія Сонола" від 29.03.2024 № 405/13-01-07-04/43564543.

З метою встановлення фактичного місцезнаходження ПОГ «Компанія Сонола», Головне управління ДПС у Львівській області в межах компетенції направлено запити на встановлення місцезнаходження уповноваженої особи ПОГ "Компанія Сонола" до Територіального управління БЕБ у Львівській області та в ГУ НП у Львівській області.

На момент написання акта перевірки, відповідь на відповідні запити не надходила.

Із врахуванням вищенаведених обставин та неможливості проведення позапланової виїзної перевірки, відповідачем, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20; п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, ст.79, п.69.2 ст.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, прийнято наказ від 09.04.2024 № 1823 - ПП "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ "Компанія Сонола" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні у Податковій декларації податку на додану вартість від 20.03.2024 № 9065098396 за лютий 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт від 24.05.2024 року № 21866/13-01-07-04/43564543, відповідно до висновків якого контролюючим органом встановлено наступні порушення:

1) п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 п. 200.1 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 декларації) по декларації за лютий 2024 року на суму 196 880 803 грн.;

2) п. 44.1 п. 44.3 ст. 44; п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України - підприємство до перевірки не надано документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Як вбачається з акту перевірки, посадовими особами управління податкового аудиту ГУ ДПС у Львівській області встановлено факт неможливості проведення даної документальної позапланової виїзної перевірки у зв`язку з відсутністю за податковою адресою (місцезнаходженням) платника податків, про що складено акт про неможливість проведення перевірки ПОГ «Компанія Сонола» від 29.03.2024 № 405/13-01-07-04/43564543.

Ураховуючи наведене, управлінням податкового аудиту ГУ ДПС у Львівській області направлено запити на встановлення місцезнаходження уповноваженої особи ПОГ «Компанія Сонола» (43564543) до Територіального управління БЕБ у Львівській області та в ГУ НП у Львівській області. На момент написання акта перевірки, відповідь на відповідні запити не надходила.

Перевірку проведено без присутності посадових осіб ПОГ «Компанія Сонола».

Таким чином, на переконання контролюючого органу, ПОГ «Компанія Сонола» не надано документи, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що передбачено п.85.2 ст.85 ПК України.

На підставі вказаних висновків акта перевірки, контролюючим органом було прийнято податкові-повідомлення рішення: 1) № 27473/13-01-07-04 від 24 червня 2024 року форми «ПС» на загальну суму 1020 грн.; 2) № 27472/13-01-07-04 від 24 червня 2024 року форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 196880803 грн.

ПОГ «Компанія Сонола» правом на подання заперечень на акт перевірки від 14.08.2024 № 34423/13-01-07-04/4375934 не скористалось.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що:

- законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків, зокрема, коли останні надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представнику;

- в повідомленнях про вручення копії наказу на проведення невиїзної перевірки, акту перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень містяться відомості про їх вручення особі з прізвищем ОСОБА_1 , при цьому, фізична особа ОСОБА_1 не є посадовою особою ПОГ «Компанія Сонола». Належних доводів та доказів зворотного відповідачем не наведено та не надано. До того ж, відмітка на підставі чого було вручено «особисто», «за довіреністю» не заповнена;

- контролюючим органом не доведено сам факт вручення платнику податків повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та наказу про призначення невиїзної перевірки;

- за висновком суду першої інстанції, мало місце порушення відповідачем вимог пункту 78.4 статті 78, пунктів 79.2 та 79.3 статті 79 ПК України, з огляду на відсутність жодних належних та допустимих доказів вручення позивачу до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки копії наказу про призначення перевірки та повідомлення його про початок проведення такої перевірки, що, в свою чергу, позбавило позивача можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до вчинення заходу податкового контролю та надання відповідних пояснень й документів. На переконання суду першої інстанції, означені обставини є такими, що мають наслідком протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії, прийнятих відповідачем;

- водночас, незважаючи на те, що вказані обставини є достатньою самостійною підставою для задоволення позову, суд, керуючись закріпленим в статті 9 КАС України, принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, також вважав за доцільне надати правовий висновок викладеним в акті перевірки твердженням контролюючого органу про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.3 статті 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1, 200.4 статті 200 ПК України. За наслідком чого, суд першої інстанції виснував, що позивач правомірно та в повній мірі виконав свій обов`язок щодо декларування податкового кредиту, сформованого за рахунок спірних господарських операцій, що були предметом проведеної перевірки.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк:

- розгляд справи фактично відбувався без належного забезпечення участі представника контролюючого органу, що суперечить засадам змагальності, рівності сторін та безпосередності дослідження доказів;

- апелянт вказує на неправильне застосування судом ст. 42, 78.4, 79.2 ПК України щодо належності вручення наказу та повідомлення про перевірку;

- обов`язок контролюючого органу належним чином оформити наказ, запит/повідомлення та направити їх за податковою адресою платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Далі, весь ланцюг дій (встановлення особи одержувача, перевірка довіреності, видача відправлення) належить до сфери відповідальності поштового оператора, а не ГУ ДПС;

- процедурне порушення з боку ГУ ДПС судом не доведено, а висновок про незаконність перевірки ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права;

- суд першої інстанції, попри визнання нібито процедурних порушень, додатково перейшов до аналізу матеріальних обставин та документів, які не надавались до перевірки та не аналізувались контролюючим органом;

- суд одночасно стверджує, що не може переходити до суті спору через процедурні порушення, але фактично переходить до оцінки суті, причому з ігноруванням норм ПК України та практики Верховного Суду, що, на переконання апелянта, порушує ст. 242 КАС України, яка вимагає, щоб рішення суду було законним та обґрунтованим, а мотивувальна частина послідовною, логічною, без взаємовиключних висновків; ст. ст. 9, 90 КАС України, що зобов`язують суд всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, належно мотивувати відхилення доводів сторін.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до положень ст. 62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно змісту пунктів 85.2, 85.6 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), які б підтверджували задекларовані об`єкти оподаткування, суми податкових зобов`язань, дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК України.

Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки, є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.

Згідно норм підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до норм пункту 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 79 ПК України, визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки, зокрема, пунктом 79.1 визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно пункту 79.2 статті 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

За пунктом 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відтак, суд першої інстанції цілком обґрунтовано виснував, що законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків, зокрема, коли останні надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представнику.

Отже, у випадку надіслання копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, контролюючий орган має враховувати особливості, пов`язані із врученням поштових відправлень. Колегія суддів вважає, що істотною обставиною при вирішенні питання повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки, є встановлення дати, та особи, уповноваженої на отримання кореспонденції, тоді таке відправлення вважається врученим.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що документальну позапланову невиїзну перевірку ПОГ «Компанія Сонола» з питань законності декларування за лютий 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, яке становить більше 100 тис. грн., призначено наказом ГУ ДПС у Львівській області від 09.04.2024 № 1823ПП.

Відповідач в акті перевірки вказав про направлення копії зазначеного наказу та інформування позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки повідомленням від 09.04.2024 № 235/6/13-01-07-04, шляхом направлення їх засобами поштового зв`язку 09.04.2024, а саме: рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Поштове відправлення з наказом та повідомленням про проведення перевірки вручено 15.04.2024.

У свою чергу, позивач наголошував на тому, що вказане повідомлення про вручення позивачу копії наказу у відділенні АТ "Укрпошти" 15.04.2024 не має прийматися до уваги судом, оскільки в ньому зазначено, що лист вручено 15.04.2024 та зазначено прізвище ОСОБА_1 , тому надана до копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, на яку посилається представник відповідача, як на належний доказ вручення наказу про проведення перевірки та повідомлення про проведення такої перевірки, не може вважатися належним доказом, оскільки з дослідження змісту такого не можна дійти висновку про те, які саме документи було направлено платнику податків згідно вказаного відправлення. Аналогічна ситуація з направленням податкових повідомлень-рішень та акту перевірки, де в повідомленнях про вручення вказано також прізвище ОСОБА_1 . У зв`язку з чим, позивач зазначав про те, що ним не отримувалася копія вищезазначеного наказу, акту та спірних податкових-повідомлень-рішень.

Позивач просив врахувати, що працівника на прізвище ОСОБА_1 у штаті ПОГ «Компанія Сонола» не було, такій особі довіреність не видавалася.

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що в повідомленнях про вручення копії наказу на проведення невиїзної перевірки, акту перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень містяться відомості про їх вручення особі з прізвищем ОСОБА_1 .

При цьому, жодних доказів того, зокрема, і згідно даних податкового обліку та звітності/фонду соціального страхування тощо, що фізична особа ОСОБА_1 є посадовою особою чи працювала у ПОГ «Компанія Сонола» немає, а відповідачем не наведено та не надано.

Під час апеляційного перегляду, з урахуванням висновків суду першої інстанції в цій частині та доводів апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено приналежність вказаної у зворотньому повідомленні особи до підприємства позивача. Не встановлено і того, що вказана особа була уповноважена на отримання вхідної кореспонденції від імені підприємства чи перебувала у трудових правовідносинах з орендодавчем/суборендодавцем орендованого позивачем приміщення.

До того ж, в наданих рекомендованих повідомленнях про вручення кореспонденції відсутні відомості про те, на підставі яких документів було видано фізичній особі ОСОБА_1 документи, які стосувалися ПОГ «Компанія Сонола», оскільки відмітка на підставі чого було вручено «особисто», «за довіреністю» не заповнена.

Крім того, судом першої інстанції було враховано, що в матеріалах справи міститься заява директора Підприємства об`єднання громадян «Компанія Сонола» Ткаченко Ірини Володимирівни , що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, від 21.07.2025, якою підтверджується, що єдиною уповноваженою особою на отримання поштової кореспонденції, адресованої підприємству (зокрема від органів державної влади, правоохоронних органів, судів, банків, контрагентів тощо), є директор підприємства Ткаченко Ірина Володимирівна. Інші фізичні та юридичні особи не наділялися повноваженнями на отримання кореспонденції від імені підприємства.

Щодо доводів апелянта про те, що вказана заява директора була складена значно пізніше періоду призначення/проведення перевірки, колегія суддів зауважує, що директор не позбавлена права заявляти обставини щодо періоду, що передував даті складання цієї заяви, позаяк, визначальним є те, що жодними іншими наявними у справі доказами та інформацією, якою володіє контролюючий орган та відповідач у цій справі з огляду на звітність роботодавців про прийняття/звільнення з роботи, не підтверджується приналежність даної особи до підприємства позивача.

У контексті доводів апелянта про те, що обов`язок контролюючого органу належним чином оформити наказ, запит/повідомлення та направити їх за податковою адресою платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а надалі, весь ланцюг дій (встановлення особи одержувача, перевірка довіреності, видача відправлення) належить до сфери відповідальності поштового оператора, а не ГУ ДПС, колегія суддів зауважує на тому, що обов`язок контролюючого органу вважається виконаним не в момент відправлення листа, а в момент його належного вручення (або повернення) платнику. На бланку повідомлення про вручення (за формою) чітко зазначається посада та прізвище особи, яка підписала відправлення, тому відповідач, отримавши повідомлення назад, мав технічні можливості звірити прізвище одержувача з реєстраційними даними компанії в реєстрі та облікових даних (директор, уповноважені особи). Оскільки підпис належав сторонній особі, відповідач вказаних заходів не здійснив, прийнявши таке повідомлення, як належне, і розпочав процедуру перевірки, наслідком чого і виник спір щодо незаконності перевірки та необхідність прийняття до уваги документів, які має в своєму розпорядженні позивач.

Отже, суд першої інстанції цілком обґрунтовано констатував, що наявні в матеріалах справи докази не дають підстав вважати, що відповідні документи були отримані платником податків у спосіб, передбачений спеціальними нормами ПК України, з огляду на що, контролюючим органом не доведено сам факт вручення платнику податків повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та наказу про призначення невиїзної перевірки.

Більше того, і акт перевірки від 24.05.2024 року №21866/13-01-07-04/43564543 та прийняті на його основі спірні податкові-повідомлення рішення не були вручені посадовій особі ПОГ «Компанія Сонола», що позбавило вказаного платника податків подати заперечення на такі, у встановленому законодавством порядку, доказів зворотного відповідачами також не надано.

Тож, невиконання вимог закону щодо проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені обставини щодо протиправності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність таких рішення, що вказує і на відсутність необхідності перевірки судом порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано констатував порушення відповідачем вимог пункту 78.4 статті 78, пунктів 79.2 та 79.3 статті 79 ПК України, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів вручення позивачу до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки копії наказу про призначення перевірки та повідомлення його про початок проведення такої перевірки, що, в свою чергу, позбавило позивача можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до вчинення заходу податкового контролю та надання відповідних пояснень й документів.

Також, слід врахувати й те, що вжиття контролюючим органом усіх можливих та залежних від нього заходів для дотримання вимог ПК України та ознайомлення платника податку із наміром провести документальну позапланову невиїзну перевірку до її початку та отримання запитуваних документів встановлено не було. З огляду на з`ясовані під час апеляційного перегляду обставини та пояснення сторін, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним. Водночас, дій позивача, направлених на ухилення від отримання вхідної кореспонденції від контролюючого органу також встановлено не було, а стороною позивача на запит суду було надано договір оренди приміщення за спірною адресою та лист від суборендодавця про відсутність заборгованості по договору суборенди та хід виконання договору.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку по суті спору про фактичну неможливість позивачем виконати свій обов`язок щодо надання документів, що належать до предмета перевірки або пов`язані з предметом перевірки, внаслідок неповідомлення його про проведення перевірки до її початку та під час її проведення, що є достатньою самостійною підставою для скасування прийнятих за результатами її проведення рішень.

У цій частині висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та правильними.

Водночас, надалі, суд першої інстанції вказав на те, що незважаючи на те, що вказані обставини є достатньою самостійною підставою для задоволення позову, суд, керуючись закріпленим в статті 9 КАС України принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, надав правовий висновок викладеним в акті перевірки твердженням контролюючого органу про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.3 статті 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1, 200.4 статті 200 ПК України.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо надання оцінки суті спірних правовідносин з оцінкою наданих до позовної заяви первинних документів, є помилковим, адже суд першої інстанції, встановивши факт порушення процедури проведення перевірки (зокрема, неналежне вручення запиту та неотримання платником податків інформації про перевірку), мав обмежитись констатацією протиправності дій податкового органу та скасувати прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення, без надання правової оцінки первинним документам по суті спірних правовідносин. Цей висновок колегії суддів ґрунтується на тому, що прийнявши до уваги та дослідивши з наданням оцінки первинні документи безпосередньо разом із позовною заявою по суті, суд першої інстанції фактично перебрав на себе функції податкового органу та самостійно надав висновок, проте без проведення перевірки, водночас, функція суду полягає у перевірці законності рішень суб`єкта владних повноважень, прийнятих на підставі тих матеріалів, які були в розпорядженні цього суб`єкта на момент прийняття рішення. Оскільки відповідач ці документи не досліджував через власну процедурну помилку, суд не мав оцінювати їх уперше, оскільки відсутній сам об`єкт судового перегляду - рішення, прийнятого саме на підставі цих документів.

Колегія суддів також зауважує, що надання судом оцінки первинним документам по суті за умови визнання перевірки незаконною, є невиправданим втручанням в дискреційні повноваження відповідача, тим самим, податковий орган позбавляється можливості реалізувати свої повноваження щодо проведення повторно перевірки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з мотивувальної частини рішення суду слід виключити висновки суду першої інстанції щодо оцінки викладеним в акті перевірки твердженням контролюючого органу про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.3 статті 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1, 200.4 статті 200 ПК України та дослідження первинних документів, що не були надані до перевірки.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, посилання на незабезпечення належної участі представника відповідача у судових засіданнях, колегії суддів їх враховує, проте вказане не є підставою для висновку про розгляд справи та прийняття судом рішення без участі відповідача. Щодо доводів ГУ ДПС про незабезпечення судом першої інстанції участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції, також варто зауважити, що учасники справи зобов`язані самостійно цікавитися процесуальним станом справи, датами засідань та причинами їх перенесення, зокрема за допомогою засобів електронного зв`язку або вебпорталу «Судова влада України». Крім того, після постановлення ухвали про забезпечення ВКЗ, судове засідання з`являється в кабінеті учасника автоматично, а обов`язок вчасного входу до системи покладається саме на учасника справи, а відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, мав технічну можливість подати клопотання про з`ясування причин непідключення або скористатися кабінетом «Електронного суду». До того ж, відповідач надавав суду відзив на позовну заяву та додаткові пояснення по справі, які було враховано судом при ухваленні рішення у справі.

Колегія суддів вважає, що судом вирішено спір правильно по суті, однак, наявні підстави для зміни рішення суду в мотивувальній частині, зокрема, підстав, з яких оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Колегія суддів дійшла висновку про те, що, за даних обставин, оцінка спірним правовідносинам щодо суті спірних рішень не має надаватись.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача частково спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині. У іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року - змінити в мотивувальній частині.

У іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко

Повнийт екст постанови складено 04.09.2026.