Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №276/1342/26 — Хорошівський районний суд Житомирської області

Справа № 276/1342/26

Провадження по справі №2/276/1010/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

з участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в приміщенні суду в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати – ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина. Спадкове майно складається з житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Відповідно до заповіту, посвідченого головою виконавчого комітету Топорищенської сільської ради народних депутатів 05 березня 1993 року, ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось заповідала ОСОБА_1 . Спадщину після померлої вона прийняла, так як фактично вступила в управління і володіння спадковим майном до 6 місяців. 23 червня 2026 року вона звернулась до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Толстіхіної Ніни Дмитрівни для оформлення права на спадщину на належний померлій будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок.

Позивач просить суд визнати за нею, в порядку спадкування за заповітом, право власності на житловий будинок з господарськимим будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , який належав померлій ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 06.08.2026 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання.

Позивач в позовній заяві просить справу розглядати без її участі.

Представник відповідача, Хорошівської селищної ради, в судове засідання не з`явився, селищний голова подав до суду заяву про проведення судового засідання за відсутності представника селищної ради за наявними документами, зазначивши, що позовні вимоги відповідач визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази надані позивачем, суд вважає за необхідне позов задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 24 травня 2002 року.

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 11 березня 1963 року та копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 9 серпня 1980 року.

Відповідно до довідки №396 від 12.05.2026, виданої виконавчим комітетом Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 . На день її смерті ніхто з нею не був зареєстрований та не проживав.

Із довідки №397 від 12.05.2026, виданої виконавчим комітетом Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, за адресою АДРЕСА_1 ніхто не був зареєстрований та постійно не проживав за шість місяців до смерті та шести місяців після смерті з спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до заповіту, посвідченого головою виконавчого комітету Топорищенської сільської ради народних депутатів 05 березня 1993 року, ОСОБА_2 все своє майно заповіла ОСОБА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №85717891 від 23.06.2026 в спадковому реєстрі відсутня інформація про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно постанови приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Толстіхіної Н.Д. від 23.06.2026 за №152/02-31 слідує, нотаріальну дію з видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 не може бути видано, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок.

Згідно пунктів 1, 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 року) цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року і застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.

Таким чином, оскільки на час смерті спадкодавця - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , діяв Цивільний Кодекс УРСР (в редакції 1963 року), то судом при вирішенні частини даного спору, застосовуються його відповідні положення.

Відповідно до статті 525 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР 1963 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Статтями 529, 530 ЦК УРСР в редакції 1963 року, передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, визнається, що спадкодавець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до вимог ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Судом встановлено, що на звернення позивача щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить постанова приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Толстіхіною Н.Д. від 23.06.2026 за №152/02-31.

Згідно довідки КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради №403 від 18.06.2026 року слідує, що право власності на нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 , не проводилось.

Разом з тим, відповідно до довідки Хорошівської селищної ради №385 від 07.05.2026 року, згідно запису погосподарської книги за 2001-2005 р.р. особового рахунку № НОМЕР_4 Топорищенського старостинського округу житловий будинок в АДРЕСА_1 рахується за померлою ОСОБА_2 .

Зазначене також підтверджується копією облікової картки об`єкта погосподарського обліку за 2001-2005 роки, в якій наявні відомості про те, що головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Як слідує із довідки Хорошівської селищної ради №395 від 12.05.2026, позивач фактично вступила в управлянні і володіння спадковим майном до 6-ти місяців і робила дрібний ремонт спадкового будинку в АДРЕСА_1 в червні 2002 року, що залишилося після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарським будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , 15.05.2026 року виготовлено на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до звіту про оцінку майна №250706/15-л вартість житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 57,3 кв.м., житловою площею 41,5 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 становить 53174 гривень.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 31.07.2018 року (Справа № 276/22/18) визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на спадкове майно - земельну ділянку розміром 4,32 умовних кадастрових гектара згідно сертифіката на право на земельну частку ( пай) серії ЖТ № 0068374 КСП «Топориське» Хорошівського району Житомисрької області, вартістю 36 847 грн., що належала її померлій матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону України права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві Юстиції України від 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Судом встановлено, що позивач, як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину, однак, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок з господарськимим будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , позивач не може оформити свої спадкові права. У свою чергу, вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав померлій ОСОБА_2 про що свідчать записи у погосподарській книзі, відомості з селищної ради, а також технічна документація на нерухомість.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно зі ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як спадкоємець, що прийняв спадщину, позивач має право на оформлення спадкових прав, тому позовні вимоги підлягають до задоволення, порушене право позивача підлягає судовому захисту. Визнання права власності за позивачем на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами що знаходиться в АДРЕСА_1 буде відповідати принципу пропорційності в питанні захисту права власності позивача, як спадкоємця.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 19, 76-81, 89, 95, 200, 206, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в порядку спадкування за заповітом, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , який належав померлій ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач: Хорошівська селищна рада Житомирського району Житомирської області, адреса місцязнаходження: с-ще Хорошів, вул. Героїв України, 13, Хорошівський район, Житомирська область; код ЄДРПОУ: 04344587.

Суддя А.М.Збаражський