Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №161/11710/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11710/26

Провадження № 2/161/6109/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 вересня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Рудської С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

29 травня 2026 року позивач звернувся до суду з цим позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5651221, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн на строк 360 днів та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,95% на день (стандартна процента ставка), або 0,475% на день (знижена процентна ставка).

Крім того, 30 червня 2025 року між ТОВ «СЛОН Кредит» та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту № 2362751, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн на строк 351 день зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% за перший день користування кредитом, а також 3% на день - з другого дня користування кредитом.

Позивач вказує, що за договорами факторингу набув право вимоги за цими договором.

Позивач зазначає, що станом дату звернення до суду заборгованість за договором №5651221 становить 57 915,00 грн, з яких:

- Заборгованість за сумою кредиту - 15000,00 грн;

- Заборгованість по відсотках - 33915,00 грн.

- Пеня, штраф - 7500,00 грн.

- Комісія - 1500,00 грн.

Заборгованість за договором №2362751 становить 37 222,50 грн, з яких:

- Заборгованість за сумою кредиту - 7000,00 грн.

- Заборгованість по відсотках - 16222,50 грн.

- Пеня, штраф - 14000,00 грн

З наведених вище підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 95 137,50 грн.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав.

Оскільки відповідач був повідомлений про розгляд справи та не подав відзиву на позов, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі ст.280 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5651221, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн на строк 360 днів та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,95% на день (стандартна процента ставка), або 0,475% на день (знижена процентна ставка).

Крім того, 30 червня 2025 року між ТОВ «СЛОН Кредит» та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту № 2362751, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн на строк 351 день зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% за перший день користування кредитом, а також 3% на день - з другого дня користування кредитом.

За договорами факторингу позивач набув право вимоги за кредитними договорами..

Позивач зазначає, що станом дату звернення до суду заборгованість за договором №5651221 становить 57 915,00 грн, з яких:

- Заборгованість за сумою кредиту - 15000,00 грн;

- Заборгованість по відсотках - 33915,00 грн.

- Пеня, штраф - 7500,00 грн.

- Комісія - 1500,00 грн.

Також, на думку позивача, заборгованість за договором №2362751 становить 37 222,50 грн, з яких:

- Заборгованість за сумою кредиту - 7000,00 грн.

- Заборгованість по відсотках - 16222,50 грн.

- Пеня, штраф - 14000,00 грн

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, відповідач істотно порушила умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення тіла кредитів та процентів за ними слід задовольнити.

Що стосується вимог про стягнення неустойки у вигляді пені (штрафу) то суд зазначає, що згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки неустойка кредитором була нарахована за період дії на території України воєнного стану, вона не може бути нарахована відповідачеві, а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Що стосується позовних вимог про стягнення комісії, суд зазначає таке.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, вказаною нормою визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звернув увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі №5651221сторонами були передбачені наступні умови:

«Комісія за надання кредиту (або Комісія) – грошові кошти, які Клієнт зобов`язується сплатити Товариству в розмірі та в порядку, передбаченому Договором (якщо Комісія передбачена Договором), в якості однієї зі складових оплати (перша складова) за надання та користування кредитом відповідно до умов даного Договору. Якщо після укладення Договору Сторонами буде укладено додаткові договори/угоди до цього Договору про збільшення суми кредиту (надання Клієнту додаткової суми кредиту), то такі додаткові договори/угоди можуть також передбачати додаткове нарахування Комісії за надання кредиту на додаткову суму кредиту. Якщо Договором/додатковими договорами (угодами) до Договору передбачено, що Комісія становить 0 (нуль) гривень або 0 (нуль) %, то це означає, що Комісія відсутня (Комісія не передбачена Договором) та не сплачується Клієнтом;

….

1.4. Комісія за надання кредиту становить 1 500,00 гривень. Тип Комісії (якщо передбачена Договором) – разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладання додаткового договору/угоди згідно з п. 1.2.1 Договору).»

Однак, сплата позичальником комісії за надання кредиту не є самостійною послугою кредитодавця, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця та виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Надання кредиту здійснюється кредитодавцем як виконання ним свого обов`язку за кредитним договором, а тому такі дії кредитора не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

А тому пункти укладеного між сторонами договору, які передбачають сплату комісії за надання кредиту, є нікчемними, що зумовлює відмову у задоволенні позову у цій частині.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 018,63 грн (2 662,40 х (72 137,50 / 95 137,50)).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 265, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 72 137,50 грн (сімдесят дві тисячі сто тридцять сім гривень п`ятдесят копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 2 018,63 грн (дві тисячі вісімнадцять гривень шістдесят три копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне рішення суду складено та підписано 09 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська