Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №396/2655/25 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 396/2655/25

Номер провадження по справі 2/387/350/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстер І. П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В:

І. Описова частина

09 січня 2026 року до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 12.06.2024-100000559 у розмірі 30 825,58 гривень.

Позивач обґрунтовує позов тим, що 12 червня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12.06.2024-100000559, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 11 000 грн строком на 210 днів зі сплатою процентів. Однак відповідачка належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 30 825,58 грн, яку вона добровільно не погашає, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.

У поданій до суду відповіді на відзив представник позивача зазначив, що, заперечуючи факт отримання кредитних коштів та посилаючись на відсутність доказів їх перерахування, сторона відповідача не надала виписок з банківських рахунків відповідачки, у тому числі за рахунком, реквізити якого зазначені у кредитному договорі як номер особистого платіжного засобу, які б спростовували надані позивачем докази. На думку позивача, відповідачка не надала доказів відсутності надходження кредитних коштів, зокрема інформації про рух коштів за відповідний період.

Позивач вказав, що ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного договору. Крім того, зазначив, що своїм підписом на кредитному договорі відповідачка підтвердила ознайомлення з його умовами, у тому числі з порядком та строками повернення кредиту і сплати процентів, а також розуміння та прийняття на себе відповідних зобов`язань.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце його проведення повідомлена належним чином. Представник відповідачки подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову.

У відзиві представник відповідачки зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичного отримання відповідачкою кредитних коштів. Зокрема, відповідно до умов кредитного договору кошти мали бути надані позичальнику у безготівковій формі на банківський рахунок (платіжну картку), реквізити якої зазначено як № НОМЕР_1 .

Представник відповідачки вказав, що саме по собі підписання кредитного договору та зазначення у ньому персональних даних відповідачки не є належним доказом фактичного перерахування та отримання нею кредитних коштів. На думку сторони відповідача, позивач не надав належних і допустимих доказів фактичного перерахування кредитних коштів, зокрема первинних бухгалтерських та платіжних документів або інших документів, які підтверджують завершення відповідної платіжної операції.

У зв`язку з цим представник відповідачки вважає, що позивач не довів факту виникнення у відповідачки відповідного грошового зобов`язання та наявності порушеного права, а тому позов не підлягає задоволенню.

Крім того, представник відповідачки зазначив, що в період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, у тому числі від сплати штрафних санкцій. У зв`язку з цим вважає нарахування комісії та неустойки таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Також представник відповідачки повідомив про намір заявити до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, зазначивши, що докази понесення таких витрат будуть надані пізніше.

Процесуальні дії суду

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20.01.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подавав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`являв, а тому враховуючи ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 12 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12.06.2024-100000559.

З матеріалів справи вбачається, що під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 пройшла процедуру ідентифікації за допомогою Системи BankID Національного банку України. Згідно з інформацією, отриманою з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію користувача, щодо позичальника були отримані, зокрема, її прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, дата народження, номер телефону, відомості про місце проживання та дані документа, що посвідчує особу. Таким чином, при укладенні договору була проведена ідентифікація позичальника із використанням даних, переданих через систему BankID.

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 11 000,00 грн строком на 210 календарних днів. За умовами договору встановлено фіксовану, незмінну процентну ставку у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшений кредитодавцем в односторонньому порядку.

Кредитний договір укладено в електронній формі. Його підписання позичальником підтверджується інформаційним повідомленням, відповідно до якого ОСОБА_1 підписала договір шляхом використання одноразового ідентифікатора E857. Отже, наведені документи підтверджують факт вчинення позичальником дій, спрямованих на укладення кредитного договору та прийняття його умов.

Факт фактичного надання кредитних коштів підтверджується платіжними документами. Зокрема, відповідно до чека про електронний переказ коштів, сформованого ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (ТОВ «УПР»), 12 червня 2024 року о 10 годині 19 хвилин 37 секунд здійснено переказ грошових коштів у сумі 11 000,00 грн на платіжну картку позичальника. У призначенні платежу зазначено, що переказ здійснено як видачу коштів за договором кредиту № 12.06.2024-100000559.

Зазначений платіжний документ узгоджується з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24 листопада 2025 року, згідно з яким підприємством, як надавачем послуг з переказу коштів, було здійснено відповідний переказ на платіжну картку клієнта. У листі також зазначено реквізити транзакції, дату та час її здійснення, суму переказу та призначення платежу, що дає змогу ідентифікувати операцію як таку, що пов`язана саме з видачею кредиту за договором № 12.06.2024-100000559.

При цьому з договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» використовувало послуги ТОВ «Універсальні платіжні рішення» для здійснення переказу коштів, у тому числі з метою їх зарахування на платіжні картки клієнтів.

За загальними умовами кредитного договору позичальник зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші передбачені договором зобов`язання у строки та на умовах, визначених договором.

Таким чином, сукупність наведених доказів — кредитний договір, відомості про ідентифікацію позичальника через систему BankID НБУ, інформаційне повідомлення про підписання договору одноразовим ідентифікатором, платіжний документ про перерахування 11 000,00 грн та лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» щодо здійснення відповідної платіжної операції — підтверджує факт укладення між сторонами кредитного договору та фактичного отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 11 000,00 гривень.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши позичальнику обумовлені договором грошові кошти. Водночас ОСОБА_1 належним чином свої договірні зобов`язання не виконала, отримані кредитні кошти та нараховані відповідно до умов договору платежі у встановленому порядку не сплатила.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості, складеної ТОВ «Споживчий центр», станом на 04 листопада 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №12.06.2024-100000559 становить 30 825,58 грн, з яких: 5 117,02 грн — заборгованість за тілом кредиту; 18 008,56 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 200,00 грн — комісія; 5 500,00 грн — неустойка.

Вказаний розрахунок здійснений за період з 12 червня 2024 року по 04 листопада 2025 року та підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості і таблицею обчислення загальної вартості кредиту, долученими до матеріалів справи. Наведені складові заборгованості в сукупності становлять 30 825,58 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Судом встановлено, що 12 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 12.06.2024-100000559.

Відповідно до умов зазначеного договору позичальнику надано кредит у розмірі 11 000,00 грн строком на 210 календарних днів. За умовами договору встановлено фіксовану, незмінну процентну ставку у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшений кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому частиною першою статті 207 ЦК України прямо передбачено можливість вчинення правочину в електронній формі.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором — дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор — алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, який надав таку пропозицію.

Частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору, зокрема передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту), а електронний договір може містити умови щодо технології його укладення, порядку створення та накладення електронних підписів, способу прийняття пропозиції та технічних засобів ідентифікації сторони.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів сторін у порядку, визначеному законодавством.

З наведеного вбачається, що законодавство допускає укладення договору про споживчий кредит в електронній формі за умови дотримання встановленого законом порядку його укладення та підписання.

У цій справі судом встановлено, що під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію із використанням Системи BankID Національного банку України.

З інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію користувача, вбачається, що щодо особи позичальника отримано, зокрема, відомості про її прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, дату народження, номер телефону, адресу проживання та дані документа, що посвідчує особу.

Крім того, матеріали справи містять інформаційне повідомлення щодо підписання ОСОБА_1 кредитного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора E857.

Отже, у сукупності зазначені докази підтверджують проходження відповідачем процедури ідентифікації, ознайомлення з умовами електронного договору та вчинення нею дій щодо його підписання шляхом використання одноразового ідентифікатора.

При цьому суд бере до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві, про те, що сам по собі поданий кредитодавцем розрахунок заборгованості не може безумовно підтверджувати факт отримання кредитних коштів та їх розмір.

Разом з тим у даному випадку факт надання кредиту підтверджується не лише розрахунком заборгованості.

Так, відповідно до чека про електронний переказ коштів, сформованого ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (ТОВ «УПР»), 12 червня 2024 року о 10 годині 19 хвилин 37 секунд здійснено переказ грошових коштів у розмірі 11 000,00 грн на платіжну картку, зазначену під час оформлення кредиту, із призначенням платежу: видача за договором кредиту №12.06.2024-100000559.

Крім того, листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24 листопада 2025 року підтверджено здійснення відповідного переказу коштів та наведено реквізити транзакції, що дають можливість ідентифікувати її за датою, часом, сумою та призначенням платежу.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність доказів фактичного перерахування кредитних коштів суд відхиляє, оскільки факт надання кредиту підтверджується сукупністю доказів: кредитним договором, даними про ідентифікацію відповідача через систему BankID НБУ, інформацією про підписання договору одноразовим ідентифікатором, чеком про електронний переказ коштів та листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України встановлено недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у строки та на умовах, передбачених договором.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що відповідач належним чином свої зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з поданим позивачем розрахунком заборгованість за кредитним договором станом на 04 листопада 2025 року складає 30 825,58 грн, з яких 5 117,02 грн — заборгованість за тілом кредиту, 18 008,56 грн — заборгованість за процентами, 2 200,00 грн — комісія та 5 500,00 грн — неустойка.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, поданий позивачем розрахунок заборгованості підлягає оцінці судом не ізольовано, а у сукупності з іншими доказами та з урахуванням умов кредитного договору і вимог законодавства.

Враховуючи встановлений судом факт укладення кредитного договору та фактичного отримання відповідачем кредитних коштів, а також невиконання нею обов`язку щодо їх належного повернення, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення залишку основної заборгованості.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що залишок заборгованості за тілом кредиту становить 5 117,02 гривень.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів погашення зазначеної суми у більшому розмірі, ніж враховано позивачем при проведенні розрахунку, а також не надано власного контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту.

З огляду на викладене, вимога про стягнення 5 117,02 грн заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів, то їх сплата прямо передбачена статтею 1054 ЦК України та умовами укладеного сторонами кредитного договору.

За умовами договору процентна ставка за користування кредитом визначена сторонами як фіксована та незмінна у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом первинного періоду.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість за процентами становить 18 008,56 грн.

Доводи відповідача про недоведеність розміру заборгованості самі по собі не спростовують наведений розрахунок, оскільки відповідачем не надано доказів здійснення платежів у більшому розмірі, ніж враховано позивачем, або іншого розрахунку заборгованості, який би підтверджував неправильність визначення суми процентів.

За таких обставин суд вважає доведеною заборгованість за тілом кредиту та процентами у загальному розмірі 23 125,58 гривень.

Позивач також просить стягнути з відповідача 2 200,00 грн комісії за надання кредиту.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти, а позичальник — повернути кредит та сплатити проценти.

При вирішенні питання про стягнення комісії суд має встановити не лише факт передбачення відповідного платежу умовами договору, а й правову та фактичну підставу такого платежу, зміст послуги, за яку він справляється, та її відповідність вимогам законодавства про споживче кредитування.

Зі змісту позовних матеріалів вбачається, що позивач заявляє до стягнення 2 200,00 грн саме як комісію за надання/обслуговування кредиту. При цьому доказів надання відповідачу самостійної додаткової послуги, яка не охоплюється безпосередньо обов`язком кредитодавця з надання кредитних коштів, позивачем не надано.

Саме по собі включення відповідного платежу до умов кредитного договору не свідчить про його безумовну законність, оскільки умови договору про споживчий кредит не можуть суперечити імперативним вимогам законодавства.

Таким чином, за відсутності доказів надання відповідачу самостійної послуги, за яку передбачено комісію у розмірі 2 200,00 грн, правові підстави для її стягнення відсутні.

У цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Позивач також просить стягнути з відповідача 5 500,00 грн неустойки.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який на час виникнення та існування спірної заборгованості не припинений.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена позивачем неустойка у розмірі 5 500,00 грн пов`язана саме з простроченням відповідачем виконання зобов`язань за кредитним договором та нарахована за період, охоплений дією зазначених законодавчих положень.

За таких обставин відповідач як позичальник звільнена від обов`язку сплати такої неустойки, а тому правові підстави для стягнення з неї 5 500,00 грн неустойки відсутні.

Отже, судом встановлено факт укладення сторонами договору про споживчий кредит, фактичного отримання відповідачем кредитних коштів та неналежного виконання нею зобов`язань щодо їх повернення.

Доводи відзиву про недоведеність факту укладення договору та отримання кредитних коштів суд відхиляє як такі, що спростовуються сукупністю наданих доказів. Водночас доводи відповідача щодо правомірності окремих складових заборгованості суд враховує при перевірці заявлених позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 12.06.2024-100000559 від 12 червня 2024 року у розмірі 23 125,58 грн, що складається з: 5 117,02 грн — заборгованість за тілом кредиту; 18 008,56 грн — заборгованість за процентами.

У решті позовних вимог, а саме щодо стягнення 2 200,00 грн комісії та 5 500,00 грн неустойки, необхідно відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений позивачем судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума заявлених позовних вимог становила 30 825,58 грн, задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 23 125,58 грн. Розмір судового збору, сплаченого позивачем, становить 2 422,40 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1817,30 грн (23 125,58 грн ? 2 422,40 грн : 30 825,58 грн).

ІІІ Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 12.06.2024-100000559 від 12 червня 2024 року у розмірі 23 125 (двадцять три тисячі сто двадцять п`ять) гривень 58 копійок, з яких: 5 117,02 грн — заборгованість за тілом кредиту; 18 008,56 грн — заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 817 (одна тисяча вісімсот сімнадцять) гривень 30 копійок.

В іншій частині позовних вимог — відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, місто Київ вулиця Саксаганського, будинок 133-А, код ЄДРПОУ 37356833);

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.