Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №194/423/26 — Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/423/26

Номер провадження № 2/194/746/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Хоменка Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання – Клімової Д.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), про стягнення аліментів на утримання дружини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на утримання дружини.

Аргументуючи заявлені вимоги, зазначає, що з відповідачем позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбу з 21.08.1993 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 , актовий запис № 212. Позивачка з 2022 року знаходиться на диспансерному обліку з діагнозом «злоякісне новоутворення яєчника» та є особою з інвалідністю 3 групи. Стан здоров`я з 222 р. не дозволяє позивачці влаштуватись на роботу. З часом самопочуття позивачки погіршується. Позивачка отримує пенсію 3038 грн. на місяць. З відповідачем ми вже кілька років не проживаємо разом. Відповідач отримує пенсійні та регресні виплати, тому має змогу допомагати матеріально позивачці. Просить стягнути аліменти з відповідача на утримання позивачки в розмірі частки з усіх видів доходів. Судові витрати покласти на відповідача.

18.05.2026 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги не визнає повністю у зв`язку з тим, що позивачка хоч і підтвердила факт встановлення їй інвалідності 3 групи, але матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що вона дійсно перебуває у стані матеріальної потреби. Факт непрацездатності не є безумовною підставою для стягнення аліментів. Позивачка займається боксом та має тренера, заняття коштують 300 грн. на місяць. Тобто позивачка має не тільки належний стан здоров`я для занять боксом, а ще ‘ має фінансову можливість витрачати щонайменше 300 грн. на місяць на заняття спортом. Також позивачка окрім пенсії має ще додатковий дохід від продажу бездріждового хліба, вартість якого 100 грн. на 1 кг. Крім того, згідно з Постановою Кабінету міністрів України № 1303 від 17.08.1998 р., особи з інвалідністю мають право на безкоштовні ліки під час амбулаторного лікування. Також відповідач сплачує за комунальні послуги за квартиру, в якій проживає позивачка.

Ухвалою судді від 19.03.2026 року у справі відкрите спрощене позовне провадження. Сторони про розгляд справи повідомлялись належним чином. Від сторін не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до переконання про задоволення позову на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21.08.1993 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 . (а.с.4)

Відповідно до довідки про фактичне місце проживання, позивачка ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з липня 2025 р.(а.с.8)

Відповідно до огляду сімейного лікаря від 29.01.2026 р. позивачка має захворювання (а.с.5-6)

Згідно з наданим позивачкою пенсійним посвідченням їй призначено пенсію по інвалідності, у посвідченні зазначено III групу інвалідності, причина інвалідності — загальне захворювання, інвалідність встановлена довічно.(а.с.7)

Таким чином, факт встановлення позивачці інвалідності III групи підтверджений належним доказом, наявним у матеріалах справи. Відповідно до частини третьої статті 75 Сімейного кодексу України непрацездатним вважається, зокрема, той із подружжя, який є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Отже, суд встановлює, що позивачка є непрацездатною у розумінні статті 75 Сімейного кодексу України.

Разом із тим сам факт непрацездатності одного з подружжя не є єдиною умовою виникнення права на утримання. За змістом статті 75 Сімейного кодексу України право на утримання має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати таку матеріальну допомогу.

Вирішуючи питання щодо наявності у позивачки потреби в матеріальній допомозі, суд враховує рішення Конституційного Суду України від 29 жовтня 2024 року № 1-р/2024, яким частину четверту статті 75 Сімейного кодексу України визнано такою, що не відповідає Конституції України, та яка втратила чинність із дня ухвалення зазначеного рішення. Конституційний Суд України виходив із того, що прожитковий мінімум не може бути універсальним критерієм для визначення потреби непрацездатної особи в матеріальній допомозі, а така потреба має визначатися з урахуванням співвідношення між доходами особи та її потребами, важливими для нормального життєзабезпечення, а також інших істотних обставин.

Отже, при вирішенні цього спору суд не виходить лише з розміру прожиткового мінімуму, а оцінює у сукупності матеріальний стан позивачки, розмір її доходів, стан здоров`я, наявність інвалідності, можливість отримання нею інших доходів, а також матеріальний стан відповідача та його можливість надавати матеріальну допомогу.

Як убачається з матеріалів справи, основним підтвердженим джерелом доходу позивачки є пенсія по інвалідності, розмір якої, відповідно до наданої довідки, становить 3038 грн. на місяць.(а.с.9)

Наявність у позивачки зазначеного доходу не свідчить про відсутність у неї потреби в матеріальній допомозі. Особа з інвалідністю може мати потреби, зумовлені станом здоров`я, які не вичерпуються витратами на харчування та проживання і можуть включати витрати на лікування, придбання лікарських засобів, медичні послуги, реабілітацію та інші необхідні витрати.

У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 759/6629/19 зазначено, що отримання особою пенсії по інвалідності не виключає можливості стягнення аліментів на її утримання, а питання потреби у матеріальній допомозі має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи та можливості другого з подружжя надавати таку допомогу.

Судом також враховуються заперечення відповідача проти позову.

Так, відповідач посилається на те, що він сплачує витрати, пов`язані з утриманням квартири.

Зазначені обставини можуть бути враховані судом при оцінці фактичної участі відповідача у матеріальному забезпеченні сім`ї. Водночас сама по собі сплата відповідачем витрат за квартиру не свідчить про те, що він повністю забезпечує позивачку коштами, необхідними для її утримання, та не звільняє його від обов`язку матеріально підтримувати непрацездатну дружину, передбаченого статтею 75 Сімейного кодексу України.

Відповідач також зазначає, що позивачка займається боксом та сплачує за заняття 300 грн. на місяць, що, на його думку, свідчить про належний стан її здоров`я та можливість працювати.

Оцінюючи цей довід, суд виходить із того, що сам факт відвідування позивачкою спортивних занять не свідчить про її працездатність та можливість працевлаштування на роботу з отриманням стабільного доходу.

Заняття фізичними вправами та здатність особи до виконання певних фізичних навантажень не є тотожними здатності до систематичного виконання трудових обов`язків протягом повного робочого часу.

При цьому інвалідність III групи позивачки встановлена довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивачка є працездатною, має можливість працевлаштуватися та отримувати стабільний дохід, достатній для самостійного забезпечення своїх життєвих потреб.

Сам по собі розмір витрат позивачки на заняття спортом — 300 грн. на місяць — також не свідчить про наявність у неї достатнього матеріального забезпечення. Здійснення особою окремих витрат не може саме по собі бути доказом відсутності потреби в матеріальній допомозі.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачка випікає бездріжджовий хліб та реалізує його, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивачка систематично здійснює підприємницьку чи іншу оплачувану діяльність, отримує від реалізації хліба регулярний дохід, його розміру та фактичного отримання такого доходу.

За таких обставин посилання відповідача на можливе отримання позивачкою доходу від продажу хліба ґрунтується лише на його твердженнях та не підтверджене належними доказами.

Суд при цьому не виключає можливості отримання позивачкою певного додаткового доходу від епізодичної діяльності, однак відсутність доказів його регулярності, розміру та стабільності не дає підстав вважати такий дохід постійним джерелом її матеріального забезпечення.

Відповідно до статті 80 Сімейного кодексу України аліменти одному з подружжя присуджуються у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і/або у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів визначається судом з урахуванням усіх обставин, що мають істотне значення.

При визначенні можливості відповідача надавати матеріальну допомогу суд враховує, що відповідач не надав доказів, які б свідчили про його матеріальну неспроможність надавати позивачці допомогу у заявленому розмірі, наявність у нього інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати, або інших обставин, які об`єктивно перешкоджають виконанню ним обов`язку щодо матеріального утримання дружини.

Посилання відповідача на оплату витрат за квартиру не свідчить про відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу позивачці, оскільки такі витрати не звільняють його від встановленого законом обов`язку матеріально підтримувати непрацездатну дружину.

Суд також враховує, що відповідно до статті 75 Сімейного кодексу України обов`язок подружжя матеріально підтримувати один одного є взаємним та існує незалежно від того, чи здійснюється одним із подружжя окрема оплата певних сімейних витрат.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд враховує, що позивачка є непрацездатною особою з інвалідністю III групи, інвалідність встановлена довічно; її підтверджений дохід становить близько 3038 грн. пенсії на місяць.

При цьому відповідач не довів обставин, які б свідчили про неможливість надавати позивачці матеріальну допомогу.

Таким чином, оцінюючи у сукупності стан здоров`я та статус позивачки як непрацездатної особи, розмір її підтвердженого доходу, а також матеріальний стан відповідача та відсутність доказів його неспроможності надавати матеріальну допомогу, суд доходить висновку про наявність у позивачки права на утримання відповідно до статті 75 Сімейного кодексу України.

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує положення статті 80 Сімейного кодексу України, відповідно до якої розмір аліментів визначається з урахуванням усіх обставин, що мають істотне значення, а також принципи розумності та справедливості.

Заявлений позивачкою розмір аліментів у вигляді 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно суд вважає таким, що відповідає встановленим у справі обставинам, є співмірним із потребою позивачки у матеріальній допомозі та можливістю відповідача її надавати.

При цьому суд не встановив обставин, передбачених статтею 83 Сімейного кодексу України, які б давали підстави для обмеження права позивачки на утримання.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а з відповідача слід стягувати на користь позивачки аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви.

Згідно ст.430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Крім того, згідно ст. ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір» підлягає до стягнення з відповідачів на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 179, 180, 181, 182, 183, 191, 232 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 19, 76, 264, 280-282, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), про стягнення аліментів на утримання дружини - задовольнити у повному обсязі.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 , аліменти, на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 06 березня 2026 року, довічно.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хоменко Д.Є.