Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №205/15097/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/15097/25

Номер провадження2/205/737/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Грони Д. С.

за участю секретаря судового засідання Швидкої К. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Сороки Т. В.,

прокурора Карпової Т. Т.,

відповідач - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, в якій просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позову вказав, що відповідач є матір`ю двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У квітні 2024 року позивач припинив шлюбні відносини з відповідачкою, після чого відповідачка стала проживати окремо. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2025 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Позивач зазначає, що з цього часу мати дітей самоусунулася від їх виховання, не цікавиться їхнім розвитком, здоров`ям та взагалі виїхала за межі країни. Вказує, що весь тягар утримання дітей позивач несе самостійно, що також свідчить про ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків. Посилаючись на викладене просив позов задовольнити.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 10.10.2025 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Цією ж ухвалою було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05.02.2026 на адресу суду надійшов Висновок органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради № 3/9-20 від 28.01.2026.

05.03.2026 ухвалою суду було витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин кордону відповідачкою.

10.03.2026 Державною прикордонною службою України надано відповідь № 19.5.1/17759-26-Вих від 10.03.2026, з якої вбачається, що ОСОБА_2 в`їхала на територію України 08.09.2022.

02.04.2026 ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити. Надав пояснення, що після народження другої дитини відповідач дуже змінилась, почала приділяти увагу лише собі, де вона знаходиться на цей час йому не відомо. Вихованням та забезпеченням дітей займається лише він.

Представник позивача також підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила позов задовольнити. Наголосила на тому, що поведінка відповідачки не відповідає належній поведінці матері, також аргументувала вимогу про позбавлення батьківських прав тим, що відповідачка в майбутньому не могла претендувати на аліменти від своїх дітей, після досягнення ними повноліття. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Прокурор в судовому засіданні повідомила, що спілкувалась з класним керівником ОСОБА_3 , яка вказала, що дитину приводить та забирає зі школи тільки батько. Проти задоволення позову не заперечувала.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився. Будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавав.

Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 до суду не з`явився, будь-яких заяв до суду не подавав.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, відзив на позов не надала. Судові повістки повернулися на адресу суду з приміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності відповідача, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Вивчивши матеріали справи, встановивши обставини справи та надані сторонами докази, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 30.08.2014 Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , про що складено актовий запис № 659 від 30.08.2014.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24.07.2017, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком є ОСОБА_1 , а матір`ю є ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 30.11.2023, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьком є ОСОБА_1 , а матір`ю є ОСОБА_2 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2025 у справі №205/17417/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

З наданих позивачем Декларацій про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу судом встановлено, що задекларованим місцем проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є адреса проживання батька: АДРЕСА_1 . Довіреною особою обох дітей вказаний батько - ОСОБА_1 .

З Довідки № 106 від 18.09.2025 виданої Дніпровською гімназією № 141 вбачається, що ОСОБА_3 , є ученицею 2 класу. Мати дитини ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, батьківські збори не відвідує.

Позивач офіційно працевлаштований та має стабільний дохід, що підтверджується Формою ОК-5 отримує заробітну плату.

З Інформаційної довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19.5.1/17759-26-Вих від 10.03.2026 судом встановлено, що ОСОБА_2 08.09.2022 в`їхала на територію України через пункт пропуску пп «Орлівка-паром» (міжнародний). Відомості про виїзд відповідачки з країни після 08.09.2022 відсутні.

У Висновку від 28.01.2026 Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради вказав, що з матір`ю дитини - ОСОБА_2 поспілкуватися не вдалося, зі слів сусідів, за адресою реєстрації ОСОБА_2 не проживає. За результатами розгляду документів прийняв рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, стороною позивача надано Військово-обліковий документ позивача з застосунку Резерв+. З цього витягу судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , має бронювання до 05.11.2026.

В судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_6 , який повідомив, що знає позивача з 2010 року, є хрещеним його молодшої дитини ОСОБА_7 . За поясненнями свідка, після початку війни у 2022 році у відповідачки змінилась поведінка, вона почала зникати, в подальшому відповідачка повідомила, що буде займатися самореалізацією та самоусунулася від виконання батьківських обов`язків. За поясненнями свідка відповідачка виїхала з країни та знаходиться за кордоном. На цей час вихованням та утриманням дітей займається тільки позивач.

В судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_8 , яка повідомила, що знає позивача та його батьків більше 19 років. Після одруження позивач та відповідачка перший час проживали з батьками. Після народження старшої доньки в родині все було добре. Проте після народження молодшої дитини відповідачка зникла. Весь цей час дітьми опікується батько. Відповідачку свідок бачить тільки в соціальних мережах. Останній раз за адресою проживання свідок бачила відповідачку в 2024 році.

Проти заслуховування думки дитини ОСОБА_3 позивач та його представник заперечили, вказали, що це може негативно вплинути на її психологічний стан. На підтвердження цих обставин надали Довідку видану лікарем ОСОБА_9 від 21.05.2026 про перебування ОСОБА_3 на диспансерному обліку у дитячого невролога, а також відповідь фахівця-психолога ОСОБА_10 .

Думка молодшої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не заслуховувалась через малий вік дитини.

Також на питання суду стороною позивача було повідомлено що відповідачка не притягалась до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, станом на час розгляду справи не має заборгованості зі сплати аліментів.

Суд зазначає, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, що передбачено ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства".

Статтею 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" особи, можуть бути позбавлені батьківських прав тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При ухваленні рішення, суд враховує положення ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, де зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Суд наголошує, що умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачки відносно дітей в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно дітей є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб тощо.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

При цьому суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а позивачем належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, не надано.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачки відносно неповнолітніх доньок не забезпечуватиме інтересів самих дітей, оскільки позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дітей батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дітей.

Щодо стягнення з відповідачки аліментів на утримання неповнолітніх доньок суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За ч. 1, 2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

08.07.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів від 17.05.2017 року № 2037 - VII, відповідно до якого внесено зміни до ст. 182 СК України, а саме: при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Згідно ч. 2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Так, згідно положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років - 2 817 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3 512 гривень.

Частиною 5 ст. 183 СК України встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

При визначенні величини аліментного платежу суд має враховувати матеріальне становище платника аліментів, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого законодавством, а також положення ст.180 СК України згідно якої обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька.

З урахуванням того, що відповідач є матір`ю двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких зобов`язана утримувати, розмір аліментів становить 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши у судовому засіданні надані докази, враховуючи перш за все інтереси дитини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено умисне ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, а тому вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів.

В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 76, 141, 258, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ), аліменти на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду 06.10.2025 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Скорочене судове рішення проголошено в судовому засіданні 25.08.2026.

Повний текст рішення суду складено 04.09.2026.

Суддя: Денис ГРОНА