Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №205/4258/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/4258/26

Номер провадження2/205/3711/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Курбанова Н. М.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2026 року представник позивача – адвокат Гайтан К. О., звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просили суд визнати право власності в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , на спадкове майно, яке складається з будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в рівних частках (по 1/3 частки кожному).

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили, що 20.10.2022 винесено рішення, яким встановлено факт смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання пов`язаного з захистом м. Маріуполь Донецької області, у Маріупольському районі у с. Старий Крим. В рішенні суду була допущена описка в році народження. Відповідно до паспорту ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Виправляючи недоліки, позивач пропустив строк на звернення до нотаріуса щодо прийняття спадщини. Рішенням по цивільній справі 205/5403/24 позивачу було надано строк для подачі заяви щодо отримання спадщини. Позивач звернулась з приводу відкриття спадкової справи. 24.04.2025 була відкрита спадкова справа № 73980989 приватним нотаріусом Саховою Мариною Андріївною. 04.02.2026 приватним нотаріусом Саховою М. А. була видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 31/02-31, оскільки нотаріусу не надано документ, що підтверджує право власності, у зв`язку з його знищенням. Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на приватний будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, вся територія Маріупольського району з 05.03.2022 перебуває у тимчасовій окупації. Нотаріусом відмовлено позивачеві у вчиненні нотаріальної дії, з огляду на відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджували право власності на спірний будинок. В даному випадку предметом спору є захист права позивача на його власне майно і на наявне майно, що уже увійшло до складу спадщини, яке спадкоємець має законне сподівання отримати у спадок. Позивач не має можливості оформити право власності на спадкове майно іншим шляхом, окрім визнання права власності на вказаний будинок. Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді від 06 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі, а також витребувано докази від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сахової М. А., а саме спадкову справу, що заведена після смерті ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 25 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Представник позивача – адвокат Гайтан К. О., в судове засідання не з`явилась, однак надала суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, в якій також зазначила, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання також не з`явились, однак надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких також зазначили, що не заперечують проти задоволення позовної заяви ОСОБА_1 .

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши нижченаведені фактичні обставини, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 19 вересня 2014 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідними дітьми позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , відповідно.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є рідними батьками ОСОБА_6 , що підтверджується відмітками у паспортах відповідачів.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_6 помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Старий Крим Маріупольського району Донецької області, про що Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 20.10.2022 складено відповідний актовий запис №19852.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2025 визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане рішення набрало законної сили 15.03.2025.

На виконання ухвали суду від 06.04.2026 в частині витребування доказів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саховою М. А. надано суду копію спадкової справи №22/2025, відкритої після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі змісту вказаної спадкової справи вбачається, що 24 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сахової М. А. з відповідними заявами від свого ім`я, а також в інтересах неповнолітніх доньок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її чоловіка ОСОБА_6 у виді житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як видно з листа Мангушської селищної військової адміністрації Маріупольського району Донецької області від 29.04.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 29.04.2025 значаться зареєстрованими ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 17.12.2015, 21.01.2022 та 08.11.2016 відповідно по теперішній час.

Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав № 462898395 від 04.02.2026 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу №1705 від 17.06.2014, посвідченого приватним нотаріусом Першотравневого районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С. Ф.

04 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_7 , звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сахової М. А. із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на належні їм частки у спадковому майні.

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сахової М. А. від 04 лютого 2026 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі на ім`я ОСОБА_1 та малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину за законом в належних частках на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що підставою для відмови у вчиненні вказаної нотаріальної дії слугувало не надання ОСОБА_1 нотаріусу документу, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Отже, судом встановлено, що чоловіку позивача належав будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач та її неповнолітні діти є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 . Відповідачі також є спадкоємцями першої черги, однак спадщину фактично не прийняли, до нотаріуса з відповідними заявами не звертались. Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина до складу якої входить і зазначений житловий будинок. Спадщину позивач прийняла шляхом звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у визначений рішенням суду додатковий строк, а її неповнолітні діти прийняли спадщину відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України, однак отримали відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом у виді спірного житлового будинку у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. При цьому, судом достовірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що право власності спадкодавця ОСОБА_6 на спірний житловий будинок зареєстровано у державному реєстрі речових прав.

Отже, позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права та спадкові права її неповнолітніх дітей вказане спадкове майно у позасудовому порядку через відсутність правовстановлюючих документів та неможливість отримання їх дублікатів.

Згідно ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємство здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За змістом статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. (ст. 1261 ЦК України)

За змістом ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. (ч. 5 ст. 1268 ЦК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. (ч. 3 ст. 1272 ЦК України)

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом роз`яснень абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 вимоги про визнання права на спадщину не підлягають судовому розглядові лише за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Ефективним способом захисту прав спадкоємця, що прийняв спадщину, є вимога про визнання права власності на спадкове майно за відсутності правовстановлюючих документів на нього.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11 лютого 2025 року у справі №751/2484/22 провадження № 61-9282св24, від 23 липня 2024 року в справі № 204/8935/22 (провадження № 61-7194св24), від 25 вересня 2024 року в справі № 707/2877/22 (провадження № 61-2621св24), від 03 січня 2025 року в справі № 754/7860/22 (провадження № 61-13339св24) та інших.

Так, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі квартиру, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Так, якщо за життя спадкодавець набув права власності на квартиру, житловий будинок, тощо, то спадкоємець також набуває права власності у порядку спадкування.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Належними відповідачами у спорах щодо спадкування права власності на нерухоме майно є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Так, Верховний Суд України 4 квітня 2011 року при розгляді справи № 3-18гс11 ухвалив постанову в якій зробив такий правовий висновок: «Згідно з вимогами статті 392 цього ж Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними».

Те ж саме розтлумачено і в пункті 37 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. № 5.

Отже, в судом достовірно встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, що померлому ОСОБА_6 належав спірний житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та після його смерті відкрилась спадщина до складу якої увійшов і вказаний будинок.

Позивач та її неповнолітні діти мають право на спадкування зазначеного спадкового майна, як спадкоємці першої черги.

Тобто, позивачі фактично отримали у спадщину спірний будинок, однак на теперішній час оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку позбавлені можливості, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на вказане спадкове майно.

Отже, виходячи з викладеного, суд вважає на підставі ст. 392 ЦК України, необхідним захистити суб`єктивне документально не підтверджене право власності позивача та її неповнолітніх дітей на нерухоме майно, яке за законом належить їм, але документального підтвердження зазначеного права власності на яке немає і одержати яке в позасудовий спосіб неможливо.

У зв`язку з цим, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та вважає за необхідне визнати за позивачем, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом по 1/3 частині за кожним.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 1/3 частині за кожним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 ;

діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ,адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_5 ;

відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ,адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_5 ;

Суддя Н. М. Курбанова