Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №209/221/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/221/26

Провадження № 2/209/1189/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 вересня 2026 року Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого - судді Юрченко Я.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Гонян Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського 21 січня 2026 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 611234758 від 31.07.2021 року у розмірі 3112,68 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 7998,82 грн., та заборгованості за відсотками 23113,86 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2662,40 грн., та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн..

В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 31.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 611234758 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Вказує, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Виконання первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів, в свою чергу позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно цього договору.

28.11.2018 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» був укладений Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 611234758 від 31.07.2021 року.

30.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» був укладений Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 611234758 від 31.07.2021року.

В подальшому, 11.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Ейс» був укладений договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 11/07/25-Е від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31112,68 грн., з яких 7998,82 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23113,86 грн. - заборгованість за відсотками. Зазначає, що оскільки відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, позивачем було направлено йому вимогу про усунення порушення зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором, однак заборгованість не погашена, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2026 року вказана позовна заява передана для розгляду судді Юрченко Я.О. (а.с. 98).

Відповідно до ч. 6 ст.187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

23 січня 2026 року згідно з вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

03 березня 2026 року надійшла відповідь з відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 99).

Ухвалою судді від 03 березня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та витребувано від Акціонерного товариства «Сенс Банк» інформацію щодо видачі платіжної карти № НОМЕР_1 та зарахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (а.с.100).

На виконання ухвали Дніпровського районного суду від 03.03.2026 року, 24.03.2026 року через канцелярію суду надійшла інформація щодо належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_2 , рахунок до картки ( НОМЕР_3 ) на яку за період від 31.07.2021 року по 05.08.2021 року зараховано в сумі 1000,00 грн.; за період від 01.08.2021 року по 06.08.2021 року зараховано в сумі 500,00 грн.; за період від 05.08.2021 року по 10.08.2021 року зараховано в сумі 500,00 грн.; за період від 06.08.2021 року по 11.08.2021 року зараховано в сумі 2000,00 грн.; за період від 08.08.2021 року по 13.08.2021 року зараховано в сумі 3500,00 грн.; за період від 11.08.2021 року по 16.08.2021 року зараховано в сумі 500,00 грн.. (а.с. 110-112).

Представником відповідача ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» 27.03.2026 року за вх. 6521 скеровано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовує свою позицію тим, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» є повністю неправомірними, оскільки заборгованість за кредитним договором № 611234758 від 31.07.2021 року повністю відсутня. Згідно з випискою Акціонерного товариства «Сенс Банк», відповідач реально отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» кошти у загальному розмірі 6500,00 грн., які повернув у повному обсязі з урахуванням відсотків, перерахувавши протягом серпня–жовтня 2021 року загальну суму 7803,00 грн.. При цьому Паспорт споживчого кредиту та Правила надання позики не є частиною договору, оскільки не містять підпису ОСОБА_1 , а сам кредитний договір є нікчемним відповідно до ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», в якому не вказано істотних умов: мети, суми, строків, денної та річної процентної ставки, графіка платежів та відповідальності. Нараховані позивачем відсотки у розмірі 23113,86 грн. є непропорційно високими, не мають обґрунтованого розрахунку та суперечать обмеженню денної ставки в 1% і правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі № 903/602/24 щодо права суду зменшувати нерозумну відповідальність боржника. Крім того, ОСОБА_1 брав безпосередню участь в АТО та обороні України від збройної агресії РФ і був звільнений з військової служби за станом здоров`я 20.02.2026 року. Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у вказаний період заборонено нараховування будь-яких процентів, пеню чи штрафи за споживчими кредитами. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» не надано належних доказів набуття права вимоги: фінальний договір факторингу від 11.07.2025 року підписано не керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» Тимошенком О.О., як зазначено в ЄДР, а в.о. директора Міщенко А.І. без підтвердження її повноважень, що ставить під сумнів наявність права вимоги у позивача взагалі (а.с.114-118).

Представником позивача Сахаровою О.І. 31.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» за вх. 6858 до суду скеровано відповідь на відзив, відповідно до якої представник просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає, що кредитний договір № 611234758 від 31.07.2021 року укладено в електронній формі з повним дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», а його акцептування відповідачем через введення одноразового СМС-ідентифікатора MNV864UC на номер 0678001894 прирівнюється до власноручного підпису. Презумпція правомірності договору не спростована, а інформація про умови кредитування була надана споживачу у чіткій та доступній формі. Наголошує на законності переходу права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» на підставі безперервного ланцюга договорів факторингу від 2018, 2023 та 2025 років. ОСОБА_3 пояснює, що базовий договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року неодноразово продовжувався додатковими угодами до кінця 2024 року та передбачав відступлення прав, які виникнуть у майбутньому. Перехід права вимоги щодо відповідача відбувся 28.12.2021 року на підставі Витягу з реєстру прав вимоги № 166, тобто після укладення кредитного договору, коли борг уже реально існував. Надання суду витягів, а не повних реєстрів, є процесуально виправданим і зумовлено обов`язком захисту персональних даних інших боржників та збереження фінансової таємниці. Щодо нарахування відсотків, позивач стверджує, що вони є законною платою за користування коштами за статтею 1048 ЦК України та охоронною відповідальністю за статтею 625 ЦК України за весь період прострочення, що узгоджується з практикою Великої Палати Верховного Суду. Проте, оскільки відповідач надав докази проходження військової служби з 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» добровільно визнає його право на пільги згідно з частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців...». У зв`язку з цим позивач заявляє про зменшення позовних вимог і просить стягнути виключно основну суму боргу за тілом кредиту в розмірі 7998,82 грн., оскільки закон не звільняє військовослужбовців від повернення фактично отриманих коштів. Заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. позивач вважає повністю обґрунтованими, співмірними та підтвердженими Договором № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року та Актом прийому-передачі наданих послуг, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позов у межах зменшених вимог (а.с.139-148).

Крім того, представником позивача Сахаровою О.І. 01.04.2026 року через підсистему «Електронний суд» за вх. 6884 скеровано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої остання просила керуючись положеннями Цивільного процесуального кодексу України, просила зменшити розмір позовних вимог до 7 998,82 грн., яку просила стягнути з ОСОБА_1 в погашення заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 611234758 від 31.07.2021 року, а також стягнути судові витрати у справі. В обґрунтування заяви представник зазначила, що позивач повністю визнає право відповідача на пільги як військовослужбовця відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з чим повністю відмовляється від стягнення нарахованих процентів у розмірі 23113,86 грн., однак наполягає на поверненні основної суми боргу, оскільки обов`язок із повернення отриманого тіла кредиту залишається чинним (а.с.184-185).

Представником відповідача ОСОБА_2 03.06.2026 року через підсистему «Електронний суд» за вх. 13025 скерована заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України. Обґрунтовуючи заяву, представник вказує, що згідно з випискою з карткового рахунку відповідача, відкритого у Акціонерному товаристві «Сенс Банк», ОСОБА_1 у період з 28.08.2021 року по 22.10.2021 року повернув Товариству з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» грошові кошти у загальному розмірі 7803,00 грн., які перерахував трьома платежами: 28.08.2021 року -1 422,00 грн., 25.09.2021 року-3 520,00 грн., та 22.10.2021 року- 2 861,00 грн.. З огляду на подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог до суми основного боргу в розмірі 7 998,82 грн., залишок заборгованості відповідача за тілом кредиту складав 195,82 грн. (7 998,82 грн. – 7 803,00 грн.). Проте, 29.05.2026 року ОСОБА_1 повністю погасив вказаний залишок заборгованості за кредитним договором від 31.07.2021 року № 611234758, перерахувавши на поточний рахунок Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» грошові кошти на суму 195,82 грн., що підтверджується квитанцією від 29.05.2026 року. Таким чином, у зв`язку з повним добровільним погашенням залишку кредитних коштів під час розгляду справи, будь-яка заборгованість відповідача перед позивачем на поточний момент відсутня, а предмет спору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» і ОСОБА_1 припинив своє існування. Враховуючи вищевказане представник відповідача просить суд закрити провадження у справі та вирішити питання щодо розподілу судових витрат (а.с.173-174).

Крім того, представником відповідача Григор`євим М.І. 05.06.2026 року через підсистему «Електронний суд» за вх. 13307 скерована уточнена заява про закриття провадження у справі у зв`язку відсутністю предмета спору. Станом на момент розгляду справи ОСОБА_1 повністю погасив заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс». Згідно з банківськими виписками, які надали обидві сторони процесу, у 2021 році відповідач перерахував первісному кредитору 7803,00 грн., тому на час подання позову залишок за тілом кредиту становив лише 195,82 грн. (7 998,82 - 7 803,00). 29.05.2026 року відповідач остаточно сплатив залишок у розмірі 195,82 грн. на рахунок позивача, що підтверджується квитанцією (а.с.180-181).

Представником позивача Сахаровою О.І. 08.06.2026 року через підсистему «Електронний суд» за вх. 13426 скеровані додаткові пояснення відповідно до яких зазначає, що твердження відповідача про повне погашення кредиту після здійснених ним оплат (загальна сума сплат Первинному Кредитору — 7 803,00 грн. та Позивачу - 195,82 грн.) є грубо помилковим. Відповідач безпідставно відняв загальну суму своїх платежів (7 998,82 грн.) від фактично погодженої, з урахуванням зменшення позовних вимог, суми заборгованості (7 998,82 грн.), повністю ігноруючи порядок зарахування платежів, встановлений як умовами договору, так і нормами чинного законодавства. Відповідно до пункту 3.10 Кредитного договору, якщо сума платежу є недостатньою для погашення всього зобов`язання, вона зараховується у такій обов`язковій черговості: спочатку - прострочені проценти за користування Кредитом, потім - прострочена до повернення сума Кредиту, далі - нараховані проценти за користування Кредитом і лише після цього - сума Кредиту (тіло Кредиту). Зазначений порядок повністю узгоджується зі статтею 534 ЦК України, якою встановлено, що у разі недостатності суми платежу вона зараховується спочатку в рахунок витрат Кредитора, потім — відсотків за користування Кредитом, і лише після цього - в рахунок основного боргу (тіла Кредиту). Згідно з наданим розрахунком заборгованості за Договором № 611234758, фактичний розподіл платежів відповідача є таким: платіж від 28.08.2021 року на суму 1422,00 грн. розподілено як 1421,55 грн. в рахунок відсотків і лише 0,45 грн. - в рахунок тіла кредиту; платіж від 25.09.2021 року на суму 3520,00 грн. розподілено як 3519,74 грн. в рахунок відсотків і лише 0,26 грн. - в рахунок тіла кредиту; платіж від 22.10.2021 року на суму 2861,00 грн. розподілено як 2 860,53 грн. в рахунок відсотків і лише 0,47 грн. - в рахунок тіла кредиту. Таким чином, на фактичне погашення тіла Кредиту з усіх платежів спрямовано лише 1,18 грн., а не 7803,00 грн., як помилково вважає представник відповідача. Додатково представник позивача вказує, що підписавши договір, відповідач відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору підтвердив, що ознайомився з графіком платежів, повністю розуміє та погоджується з його умовами, а у пункті 4.9 договору зафіксував, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків сторін. З огляду на це, залишок тіла Кредиту, враховуючи сплату, здійснену Позивачу на суму 195,82 грн., становить 7 803,00 грн., є математично коректним, документально підтвердженим та повністю відповідає умовам правочину і нормам чинного законодавства, тоді як твердження відповідача є довільним розрахунком. На підставі викладеного, представник позивача просить суд зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» заборгованість за Кредитним договором № 611234758 від 31.07.2021 року у розмірі 7 803,00 гривень, а судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн., покласти на відповідача (а.с.186-187).

Крім того, представником позивача Сахаровою О.І. 08.06.2026 року через підсистему «Електронний суд» за вх. 13433 скерована заява про заперечення проти закриття провадження у справі та клопотання про розгляд справи по суті. Обґрунтовуючи подану заяву, представник позивача зазначила, що доводи відповідача щодо наявності підстав для закриття провадження у справі є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними доказами. Відповідач на власний розсуд та без будь-якого погодження з позивачем здійснив оплату у розмірі 195,82 грн. та помилково ототожнює таку оплату з належним виконанням кредитних зобов`язань. Водночас після зменшення позовних вимог сума заборгованості за тілом становить 7 998,82 грн., що свідчить про наявність неврегульованого спору між сторонами та відсутність підстав для закриття провадження. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 повернув ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у період з 28.08.2021 р. по 22.10.2021 р. шляхом перерахування зі свого карткового рахунку на рахунок зазначеного підприємства грошові кошти у загальному розмірі 7 803,00 грн., а саме: 28.08.2021 р. – 1 422,00 грн., 25.09.2021 р. – 3 520,00 грн., 22.10.2021 р. – 2 861,00 грн.. Проте, відповідно до умов кредитного договору п. 3.10. зазначено, що в разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за цим Договором у повному обсязі сплачена Позичальником сума погашає вимоги у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування Кредитом; у другу чергу сплачуються прострочена до повернення сума Кредиту (за наявності); у третю чергу сплачуються нараховані проценти за користування Кредитом; у четверту чергу сплачуються сума Кредиту (у разі зобов`язань щодо її повернення); у п`яту чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору. Відповідно до розрахунку заборгованості, вбачається, що відповідачем вносились оплати, які спрямовані на погашення відсотків за користування кредитними коштами. Таким чином, заборгованість за тілом кредиту залишається непогашеною, а підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору відсутні. На підставі викладеного представник позивача просила суд відмовити у задоволенні заяви відповідача, врахувати при розгляді справи дані пояснення та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Кредитним договором № 611234758 від 31.07.2021 року у розмірі 7 998,82 грн., яка є заборгованістю по несплачених відсотках за користування кредитом. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. просила покласти на відповідача (а.с.192-193).

Представником відповідача Григор`євим М.І. 03.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» за вх. 22165 скеровано заперечення на додаткові пояснення, відповідно до яких

відповідач не погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» про стягнення заборгованості у розмірі 7 998,82 грн. та просить повністю відмовити у задоволенні позову. Заперечення обґрунтовані тим, що у період з 28.08.2021 року по 22.10.2021 року відповідач повернув первинному кредитору Товариству з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» грошові кошти у загальному розмірі 7 803,00 грн., а 29.05.2026 року остаточно погасив залишок заборгованості перед позивачем, перерахувавши 195,82 грн., у зв`язку з чим предмет спору на теперішній час відсутній. Крім того, представник зазначає про неправомірність нарахування процентів, оскільки ОСОБА_1 з 24.03.2022 року по 20.02.2026 року проходив військову службу за мобілізацією та брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України. Посилаючись на ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та правову практику Верховного Суду, представник відповідача вказує, що в Україні з 17.03.2014 року безперервно діє особливий період, під час якого військовослужбовцям проценти за користування кредитом, пеня та штрафи не нараховуються (а.с.201-203).

Представником позивача ОСОБА_3 04.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» за вх. 22280 до суду скеровані додаткові пояснення у справі, відповідно до яких вважає заперечення відповідача безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що внесені ОСОБА_1 у період з 28.08.2021 року по 22.10.2021 року кошти у загальному розмірі 7 803,00 грн. були розподілені кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» у чіткій відповідності до договірної черговості, де першочергово сплачуються проценти, а вже потім сума кредиту. Зокрема, з указаних платежів майже всі кошти пішли на погашення нарахованих процентів, і лише 1,18 грн. зараховано в рахунок тіла кредиту. Наголошує, що такий розподіл повністю відповідає пункту 3.10 договору, статті 534 ЦК України та статті 19 Закону України «Про споживче кредитування». Оскільки кошти покрили лише тогочасні проценти за період, коли відповідач ще не проходив військову службу, його твердження про повне погашення боргу є хибними (а.с.204-205).

Представником відповідача ОСОБА_2 07.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» за вх. 22424 скеровано заперечення на додаткові пояснення, відповідно до яких вважає аргументи представника позивача необґрунтованими та не погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 31.07.2021 року № 611234758 у розмірі 7998,82 грн.. Зазначає, що надані позивачем розрахунки заборгованості від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» не є належними, достовірними та первинними бухгалтерськими документами, оскільки вони створені в односторонньому порядку підприємствами, які не є учасниками справи, а наведені в них дані суперечать банківським випискам Акціонерного товариства «Сенс Банк». Наголошує, що у банківських виписках відсутні відомості про сплату відповідачем саме процентів, а відображено лише факт повернення грошових коштів у загальному розмірі 7803,00 грн. восени 2021 року, що разом із добровільним платежем від 29.05.2026 року у розмірі 195,82 грн. повністю покриває зменшену позовну суму. Окрім того, вказує на імперативні вимоги частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та практику Верховного Суду, зазначаючи, що через безперервну дію воєнного стану, загальної мобілізації та особливого періоду в Україні з 17.03.2014 року, ОСОБА_1 як військовослужбовець та учасник бойових дій повністю звільнений від сплати процентів, пені та штрафів. З огляду на повне погашення основного боргу та відсутність предмету спору, представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити повністю, а судові витрати покласти на позивача (а.с. 206-208).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину своєї неявки суд не повідомив.

Представником відповідача ОСОБА_2 08.09.2026 року через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи без його участі, у якій підтримав свої заперечення, просив суд відмовити у задоволенні позову та розглядати справу за відсутності сторони відповідача (а.с. 212).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 31.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 611234758 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Виконання первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів, в свою чергу позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно цього договору.

28.11.2018 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» був укладений Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 611234758 від 31.07.2021 року.

30.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» був укладений Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 611234758 від 31.07.2021року.

В подальшому, 11.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Ейс» був укладений договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 11/07/25-Е від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31112,68 грн., з яких 7998,82 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23113,86 грн. - заборгованість за відсотками, яка була зменшена під час розгляду справи представником позивача на загальну суму 7998,82 грн., яка складається з заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Частиною 1 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч.2 ст.77 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Відповідно до вказаної судової практики, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є не лише належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги та реєстри договорів із даними конкретного боржника, а й обов`язкові докази на підтвердження здійснення реальної оплати (фінансування) за такими правочинами, оскільки за змістом статті 1077 ЦК України договір факторингу за своєю правовою природою є виключно відплатним.

Оцінюючи першу ланку відступлення за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», суд зазначає, що в матеріалах справи повністю відсутні будь-які первинні фінансові чи платіжні документи (квитанції, платіжні доручення), які б підтверджували факт перерахування компанією Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на користь первісного кредитора ціни продажу за вказаним базовим договором або за Реєстром прав вимоги № 166 від 28.12.2021 року. Самі лише витяги з реєстрів, за відсутності доказів здійснення грошових розрахунків (фінансування за відступлення), не є достатніми для підтвердження завершення процедури відступлення права вимоги в розумінні статті 1077 ЦК України, що ставить під сумнів факт виникнення прав кредитора у Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» щодо відповідача.

Оцінюючи другу ланку відступлення за Договором факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс», суд встановив, що хоча позивачем до матеріалів справи й долучено копію квитанції про оплату за відступлення на суму 3 139 070,13 грн, однак сам договір не містить чітко визначеної ціни та порядку її формування, а наданий Витяг з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 року відображає лише номінальний перехід заборгованості відповідача на суму 31 112,68 грн.. За відсутності деталізованого реєстру розподілу вказаного пакета заборгованостей, що дозволив би ідентифікувати призначення платежу на суму понад три мільйони гривень, суд позбавлений процесуальної можливості встановити, чи покривала долучена квитанція оплату ціни продажу права вимоги саме за кредитним договором відповідача, чи вказані кошти були перераховані за зобов`язаннями інших боржників фінансової установи.

Щодо відступлення за Договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», судом виявлено очевидну й критичну арифметичну невідповідність між долученими документами. Згідно з Актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 11.07.2025 року, загальна сума заборгованості, що передається, становить 996 505 058,33 грн., тоді як додані позивачем квитанції на підтвердження проведення оплати за цим правочином відображають перерахування грошових коштів лише на загальну суму 5 677 850,80 грн.. Матеріали справи не містять жодних належних доказів або розрахунків, які б дозволили суду встановити за стандартом вірогідності доказів, чи охоплює вказана у квитанціях сума в 5,6 мільйонів гривень оплату ціни продажу саме за той пакет вимог, до якого було включено заборгованість відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами для підтвердження обставин, на які він посилається, а саме, не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором, а також не обґрунтовано належним чином розмір наявної заборгованості та факту перерахування вказаних коштів відповідачу. Тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на повну відмову у задоволенні позовних вимог, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України судом по суті не розглядається.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 623, 633-634, 1050, 1054-1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк на оскарження обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 08 вересня 2026 року.

Суддя Я.О.Юрченко