Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №515/621/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/621/26

Провадження № 2/515/1178/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Олійника К. І.,

за участю: секретаря судового засідання Коренчук О. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025 року ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Давиденка К. В., звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

На обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_1 , зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 в селі Долинівка, Болградського району Одеської області. За життя, а саме 17 липня 2017 року спадкодавець вчинила заповіт на ім`я позивача, яким заповіла йому земельну ділянку площею 3,4501 га, кадастровий номер - 5125081400:01:001:0539 та земельну ділянку площею 0,1650 га, кадастровий номер - 5125081400:01:001:0533, обидві земельні ділянки розташовані на території Татарбунарської міської ради (за межами села Глибоке). Отже зазначену земельну ділянку позивачмаю право успадкувати як спадкоємець за заповітом.

З ОСОБА_4 , позивач не перебуває в родинних зв`язках навіть віддалених. Приблизно в 2017-2018 роках, спадкодавець переїхала з села Глибоке Білгород-Дністровського району, Одеської області до своїх родичів які здійснювали за нею догляд через її похилий вік в село Долинівка, Болградського району Одеської області де вони і втратили зв`язок. У середині березня 2026 року позивач дізнався від відповідачів по справі (онуки спадкодавця) про існування вищезазначеного заповіту, наявність якого він навіть не міг припустити.

Після отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_1 одразу звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О. П. для прийняття спадщини, але йому було відмовлено з причини втрати ним шестимісячного строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_1 не перебував з спадкодавцем у родинних зв`язках, про смерть та про заповіт дізнався випадково та ще й неочікувано, зв`язок він втратив через переїзд спадкодавця в іншу місцевість. Дані обставини на думку позивача є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

Рух справи

14 квітня 2026 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Олійнику К. І.

21 квітня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

25 червня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області витребувано від приватного нотаріуса Білгород-Дністровського нотаріального округу Одеської області Монастирліу О. П. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30 липня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

Представник позивача, адвокат Давиденко К. В., до початку судового засідання подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності та відсутності довірителя. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не зявилися, однак наддали заяви про слухання справи у їх відсутності, позов визнають, не заперечують проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. У такому разі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 видано на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4-4 зворот).

Картка платника податків про присвоєння РНОКПП НОМЕР_2 видана на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 30.11.2022 року, виданого Арцизьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

За життя ОСОБА_4 17 липня 2017 року склала заповіт, за умовами якого на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: земельну ділянку, площа - 3,4501 гектарів, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер якої 5125081400:01:001:0539, що належить їй на праві приватної власності. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на - нерухоме майно за №21023208, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1280904651250. Земельна ділянка розташована на території Глибоківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області та земельну ділянку, площа - 0,1650 гектара, цільове - призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер якої 5125081400:01:001:0533, що належить їй на праві приватної власності. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №21024058, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1280951851250. Земельна ділянка розташована на території Глибоківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області - заповідає - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку – НОМЕР_2 (а.с.9).

Відповідно до даних Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 48437030 від 17.07.2017 р, заповіт ОСОБА_4 від 17.07.2017 № 849 є чинним (а.с.10).

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 3,4501, кадастровий номер 5125081400:01:001:0539 та земельної ділянки площею 0,165, кадастровий номер 5125081400:01:001:0533, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 90151072 та за № 90155027 від 21.06.2017 рр. (а.с.12,13).

Відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 08.04.2026 р ОСОБА_1 відмовлено у видачі спадщини до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини (а.с.8).

Листом № 67/01-16 від 06.07.2026 приватний нотаріус Білгород-Дністровського нотаріального округу Одеської області Монастирліу О. П. повідомив суд про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась.

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.

Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття.

Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини.

Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців – в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Співвідношення принципу свободи заповіту з правом особи, яка пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини, на визначення їй додаткового строку

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також неодмінність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно.

Водночас прийняття спадщини є правом, а не обов`язком спадкоємця, який, відмовляючись від прийняття спадщини, не порушує свободи заповіту, а діє у власних інтересах.

Натомість, за загальним правилом, прийняття спадщини потребує активних дій спадкоємця.

Враховуючи зазначене, дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством.

Водночас, як уже зазначалося, вирішення питання щодо прийняття чи відмови у прийнятті спадщини, за загальним правилом, є безумовним правом спадкоємця, яке він реалізовує на власний розсуд.

Поєднання права спадкоємця на спадкування за заповітом та за законом, дотримання принципу співмірності

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за законом першої черги здійснює право на спадкування в такому ж порядку, що й спадкоємець за заповітом, відповідно до статей 1268-1270 ЦК України, та на нього поширюються наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, передбачені статтею 1272 ЦК України.

Тож, факт усвідомлення спадкоємцем першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом (у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування), який не знав про існування заповіту, наявності в нього права на спадкування та невчинення ним неодмінних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини не свідчить про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений ЦК України строк у зв`язку з його необізнаністю про існування заповіту, складеного на його ім`я. Сам факт відмови нотаріуса, за цих обставин, у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину не порушує принцип свободи заповіту.

Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Принцип пропорційності тісно пов`язаний з принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.

У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.

З огляду на викладене, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Щодо суті спору

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У справі, що розглядається встановлено, що ОСОБА_4 за життя заповіла ОСОБА_1 земельні ділянки.

ОСОБА_1 не є родичем, на час смерті ОСОБА_4 останні проживали у різних населених пунктах, про смерть заповідача і про наявність заповіту ОСОБА_1 випадково дізнався через тривалий проміжок часу після смерті ОСОБА_4 .

Після встановлення обставин смерті ОСОБА_4 й наявності заповіту ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса, однак йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з причин пропущення визначеного ч. 1 ст. 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини.

Також судом встановлено, що у померлої є спадкоємці за законом: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які визнають позовні вимоги, що є їх процесуальним правом.

Інших спадкоємців померлої судом не встановлено.

Земельні ділянки, які ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 , ніким не успадковані, а сам заповіт не оскаржений та не скасований.

Отже, за обставинами цієї справи позивач є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_4 за заповітом і не є кровним родичем.

З огляду на обставини справи, яка розглядається, а також правові висновки, сформульовані Верховним Судом, що викладені вище, суд констатує, що факт незнання позивача про існування заповіту, складеного на його ім`я, з урахуванням вжиття ним активних дій, після з`ясування обставин про смерть заповідача та наявності заповіту, щодо встановлення спадкової маси та прийняття спадщини, не свідчить про порушення принципу свободи заповіту, однак свідчить про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили і істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду справи

Практика Верховного Суду, згідно з якою необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права, є усталеною.

Необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або іншої черги спадкоємців, які набували право на спадкування за законом.

Під час розгляду справи спору щодо спадкового майна не встановлено.

Суд вважає, що позивач пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин, а тому такий строк підлягає поновленню, шляхом визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Щодо судових витрат

Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша статті 141 ЦПК України).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , то з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 1 211,20 грн судового збору за подання позовної заяви до суду.

Разом з тим, позивач просить не відшкодовувати понесені витрати, тому суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 1221, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовнні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини – задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Долинівка, Болградського району, Одеської області терміном у 3 (три) місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя К. І. Олійник