Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №496/8440/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/8440/25

Провадження № 2/496/4231/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») - Кудіна А.В. звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №73632943 від 21.12.2024 року у розмірі 47 712,50 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 21.12.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №73632943. Згідно з п.п 2.1 кредитного договору, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту. 27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/25. Відповідно до реєстру боржників №8 від 26.06.2025 року до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 47 712,50 грн., з яких: - 23 125,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 8 812,50 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 12 025 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; - 3 750 грн. - комісія за надання кредиту. В разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення існуючої заборгованості. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалися нарахування жодних штрафних санкцій. ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №73632943 від 21.12.2024 року у розмірі 47712,50 грн.У зв`язку з викладеним, представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом.

ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надіслала відзив на позов, в якому просила в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування відзиву зазначено, що пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців і членів їх сімей, без виключення. Оскільки ОСОБА_1 являється дружиною військовослужбовця, який був призваний військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, - вона належить до категорії осіб, які мають пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За умовами договору №73632943 від 21.12.2024 року, кошти надаються на умовах споживчого кредиту, про що зазначено в паспорті споживчого кредиту метою отримання кредиту є споживчі (особисті потреби). Обставин, які б виключали поширення вищевказаних положень частини 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, укладання кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави, - у цій справі відсутні. Доказів того, що грошові кошти за Договором №73632943 від 21.12.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, було надано для придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/ або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави, - позивачем не надано. Відповідач та її чоловік - ОСОБА_3 , був призваний до лав Збройних Сил України і станом на дату укладання кредиту від 21.12.2024 року перебував на службі в військовій частині НОМЕР_1 і по теперішній час являється військовослужбовцем, і перебуває військовій службі в Збройних Силах України, що засвідчується діючим посвідченням офіцера.

Станом на час спірних правовідносин (дії кредитного договору і нарахування відсотків за користування кредитом), зокрема з 21.12.024 року по теперішній час, чоловік відповідача - ОСОБА_3 перебуває на військовій службі, а також будучи військовослужбовцем, та під час дії особливого періоду брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у зв`язку з чим, на відповідача поширюються пільги передбачені п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», зокрема щодо відсутності обов`язку сплати процентів за користування кредитом. Оскільки ОСОБА_1 належить до категорії осіб, які мають пільги, встановлені ч.15 ст. 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 8812,50 грн., і заборгованості по процентам за понадстрокове користування в розмірі - 12025 грн. нарахованими ТОВ «ФК «ЄАПБ» - є безпідставними. Відповідач вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за договором №73632943 від 21.12.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, - не підлягають до задоволення, оскільки відсутні правові підстави для їх нарахування.

Серед іншого, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 3750 грн. За умовами договору надання коштів у кредит №73632943 від 21.12.2024 року і комісія і проценти - це плата за користування кредитом. Комісія за умовами договору - це плата за надання кредиту (розгляд заявки, надання пропозицій), вартість якої включена до розміру денної процентної стави. Умова договору щодо стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 3750 грн. суперечить принципам, визначеним у ч.2 ст. 11 Закону «Про споживче кредитування» та ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів», оскільки дана комісія не відповідає жодній додатковій послузі, яку відповідач, як споживач, замовила окремо від самого факту отримання кредиту. Оскільки видача коштів є основним обов`язком кредитора, встановлення окремої плати за цю дію є несправедливою умовою, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачеві». З аналізу розрахунку розміру комісії, що наведена в п.п.2.2.4 і п2.3 договору, - комісія була вирахувана за математичною формулою, яка залежить від суми кредиту і розрахована на весь строк кредитування . Це ознака того, що це не «разова послуга», а завуальовані відсотки. Комісія у розмірі 3750 грн. становить 15% від чистої суми позики (25000 грн.), це означає, що за кожний день строку кредитування, до вартості кредиту додається 0,5% від загальної суми. Тобто розмір комісії за надання кредиту є вдвічі більшою, ніж проценти за надання і користування кредитом. Комісія є удаваною та несправедливою. В даному випадку - це не плата за послугу, а прихована частина відсотків. Постанова НБУ №141 від 11.02.2020 року прямо забороняє банкам та небанківським установам встановлювати комісії за послуги, які не є окремими послугами для клієнта . Тож, комісія за надання кредиту - це не окрема послуга, це і є сам процес кредитування, який вже оплачується відсотками. При цьому, утримана комісія за рахунок суми наданої позики, розмір якої включено до бази нарахування відсотків - є «подвійною оплатою».

Таким чином, за рахунок включення комісії до плати за надання і користування кредитом, кредитодавцем збільшено денну процентну ставку, розмір якої, фактично становить 0,75% в день, замість визначеної умовами договору, денної процентної ставки на рівні 0,25% в день. Як встановлено ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Зважаючи на те, що комісія за надання кредиту в розмірі 3750 грн., які просить стягнути позивач, фактично є завуальованими відсотками за надання і користування кредитом, враховуючи, що відповідач належить до категорії осіб, які мають пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позовні вимоги в частині стягнення комісії за надання кредиту не підлягають до задоволення.

Позивачем не додано до позовної заяви первинних документів бухгалтерського обліку, на підтвердження надання кредитором грошових коштів позичальнику, так як і не надано детального розрахунку заборгованості за договором позики. Позивачем не надано до матеріалів позовної заяви виписок з рахунку відповідача про перерахування коштів, а довідки надані позивачем, не є первинним документом бухгалтерського обліку, що підтверджує здійснення господарської операції, в розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку, як про це зазначає позивач. За відсутності доказів про розмір заборгованості, неможливо зробити обґрунтований і беззаперечний висновок про належність, достовірність та достатність розрахунку позову, який є одностороннім документом позивача та не був погоджений з відповідачем.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, в прохальній частині позову просила справу розглянути за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Судом, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21.12.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73632943, умовами якого передбачено, що товариство надає позичальнику кредит в сумі 25000 грн., строком на 30 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 0,750% (денна процентна ставка), у розмірі 4% в день за понадстрокове користування кредитом, комісії за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту, що складає 3750 грн. Договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 17002.

У договорі вказано номер картки позичальника НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 ознайомилася з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, паспортом споживчого кредиту.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за укладеним договором виконало в повному обсязі, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Фінекспрес» №КД-000079512/ТНПП від 06.11.2025 року, відповідно до якого, 21.12.2024 року грошові кошти у сумі 25 000 грн. були перераховані на картку № НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_2 .

Виконання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» своїх зобов`язань за укладеним договором підтверджується також листом АТ «Універсал Банк» від 21.04.2026 року, відповідно до якого, картка № НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 та випискою про рух коштів по картці, відповідно до якої, 21.12.2024 року грошові кошти у сумі 25 000 грн. були зараховані на картку.

Згідно розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 за договором №73632943 складає 47712,50 грн., з яких: - 23 125 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 8 812,50 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 12 025 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом;- 3 750 грн. - комісія за надання кредиту.

У наданому розрахунку заборгованості вказано, що ОСОБА_2 19.01.2025 року сплатила грошові кошти у сумі 1875 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/25. Відповідно до реєстру боржників №8 від 26.06.2025 року до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №73632943 в сумі 47 712,50 грн.

11.07.2017 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується повторно свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 .

Чоловік відповідача - ОСОБА_3 є військовослужбовцем з 04.12.2020 року, що підтверджується довідкою В/ч НОМЕР_1 від 26.02.2024 року та військовим квитком серії НОМЕР_5 .

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

У п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналізуючи вищевказані положення вбачається, що укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73632943 від 21.12.2024 року був укладений в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), визначеним Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (правонаступником є ТОВ «ФК «ЄАПБ») свої зобов`язання за договором №73632943 від 21.12.2024 рокувиконало у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором.

В порушення вимог Закону, ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми в повному обсязі не повернула.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу, ОСОБА_1 не надала в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині основної суми боргу - 23125 грн. та комісії у сумі 3750 грн., суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту ч.1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст. 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Відповідно до пунктів 62, 63 Розділу 4 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75 (далі-Положення), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20, від 01.06.2022 року у справі № 175/35/16-ц.

Пункт 51 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.

Також пункт 52 Розділу 3 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п.53 Розділу 3 Положення).

Банківська виписка має статус первинного документу. Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.

В матеріалах справи наявний лист АТ «Універсал Банк» від 21.04.2026 року, відповідно до якого, картка № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 та банківська виписка про рух коштів по картці, відповідно до якої, 21.12.2024 року грошові кошти у сумі 25 000 грн. були зараховані на картку позичальника.

Отже, належні, достатні та допустимі докази того, ОСОБА_4 отримала кредитні кошти у сумі 25 000 грн. на підставі укладеного кредитного договору №73632943 від 21.12.2024 року наявні в матеріалах справи.

Крім того, у наданому розрахунку заборгованості наявні відомості про те, що ОСОБА_1 19.01.2025 року сплатила грошові кошти у сумі 1875 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитом, що свідчить про те, що остання визнає факт укладення кредитного договору та наявності відповідних зобов`язань перед кредитодавцем.

Крім того, умовами кредитного договору передбачено сплату комісії за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту, що складає 3750 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , ознайомлюючись з договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73632943, погодила відповідні умови щодо сплати комісії, підписавши кредитний договір.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині основної суми боргу - 23125 грн. та комісії у сумі 3750 грн., є обґрунтованими, права позивача порушені, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості у розмірі 26875 грн., з яких: - 23125 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; - 3750 грн. - заборгованість за комісією.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками у загальному сумі 20837,50 грн., суд вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

З оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року №303/2014 в Україні настав особливий період, який не було скасовано на час подачі позову.

Частиною 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Чоловік відповідача - ОСОБА_3 є військовослужбовцем з 04.12.2020 року, отже на ОСОБА_1 поширюється дія ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відтак, ОСОБА_1 як дружина військовослужбовця, в силу положень ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», який набрав чинності з 08.06.2014 року, не має сплачувати проценти за користування кредитом з початку і до закінчення особливого періоду.

Військовослужбовець строкової військової служби, військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, особа офіцерського складу, яка проходить кадрову військову службу, особа офіцерського складу, яка проходить військову службу за призовом, військовослужбовець, призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якого засуджено до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, та члени його сім`ї права на пільги не втрачають (ч.12 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей»).

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за відсотками у загальному сумі 20 837,50 грн., а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтований, але підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції від 05.12.2025 року, позивачем за подання даного позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову, відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору позивачу, пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 1364,46 грн. (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 26875 грн.*2422,40 грн./147712,50 грн.). При цьому, суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. №36 Постанови №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст.ст. 512, 514, 525, 526, 610, 612, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити: IBAN НОМЕР_7 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73632943 від 21.12.2024 року у розмірі 26 875 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити: IBAN НОМЕР_7 у АТ «ТАСкомбанк») судові витрати у розмірі 1 364,46 грн.

В іншій частині позовну заяву - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Суддя М.Л. Пасечник

З урахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Біляївському районному суді Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які на лікарняному, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту рішення суду, повний текст судового рішення виготовлено 08.09.2026 року.