Вирок від 08 вересня 2026 р. у справі №513/1009/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокуСправа № 513/1009/26

Номер провадження 1-кп/495/754/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгороді-Дністровському кримінальне провадження, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 03.06.2026 за №12026162240000640 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новоселівка Саратського району Одеської області, що зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, особи з інвалідністю ІІІ групи, пенсіонера, не депутата, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України,

учасники провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Постановою Саратського районного суду Одеської області від 13 травня 2026 року, у справі № 513/166/26, яка набрала законної сили 25.05.2026, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Про обізнаність ОСОБА_2 щодо наявності стосовно нього постанови суду від 13.05.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосування стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік свідчить те, що 13 травня 2026 року він був присутнім в судовому засіданні, а також того ж дня особисто отримав копію постанови в суді, про що свідчить його розписка про отримання вказаної постанови суду.

Однак, ОСОБА_2 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили 25.05.2026, про те, що вищевказаним рішенням суду його позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік, умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи реальну можливість утриматися від керування транспортними засобами, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України, продовжив керувати транспортними засобами за наступних обставин.

Так, всупереч рішення суду, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02 червня 2026 року приблизно о 15 годині 37 хвилин, керуючи транспортним засобом, а саме мопедом марки "YAMAHA" моделі "JOG" без державного номерного знаку, рухаючись по вулиці Павлова біля будинку № 53 в с. Новоселівка, Білгород-Дністровського району, Одеської області, був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, за порушення правил Дорожнього руху, а саме п. 2.3.г, п. 2.1.а та п. 2.5 про що працівниками поліції складено протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП серії ЕПР1 № 682056 та за ч.2 ст. 130 КУпАП серія ЕПР1 № 682039, а також винесено постанову про накладення адміністративного стягненя за ч. 5 ст. 121 КУпАП серії ЕНА № 7301942.

Вищевказані дії ОСОБА_2 свідчать про умисне ухилення останнього від виконання вказаного судового рішення.

2. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Такими діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

3. Оцінка доказів.

Суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив сторонам вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_2 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_2 та прокурор погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого. Йому було роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_2 визнав вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. Зокрема підтвердив, що дійсно, на початку року його зупинили, він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а потім судом винесено постанову, якою йому призначено штраф 17 тисяч і його позбавлено права керування транспортними засобами. Про існування такої постанови він знав, так як був у засіданні, штраф сплатив. Проте згодом йому треба було їздити в лікарню і він знову сів за кермо мопеда, знаючи, що позбавлений права керування. Сказав, що розуміє, що такі його дії є неповагою до законного рішення суду. Зрозумів, що закон порушувати не можна і запевнив, що таке більше не повториться, щиро розкаюється, що таке робив.

Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено, що мало місце діяння, у вчиненні якого ОСОБА_2 обвинувачується, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за ознаками: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

4. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 судом не встановлено.

5. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, а саме, що кримінальне правопорушення відноситься до категорії нетяжкого злочину, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення правопорушення, а саме що він сприяв викриттю кримінального правопорушення, розкаявся у вчиненому, те, що обвинувачений на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, є особою з інвалідністю, єдиним його доходом є пенсія з інвалідності.

Санкцією ч. 1 ст. 382 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що покарання ОСОБА_2 слід обрати в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі.

Окрім того, суд враховує те, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що він щиро розкаявся у скоєному та активно сприяв розкриттю злочину, те, що він є особою з інвалідністю, наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючої. Оскільки встановлені обставини, свідчать про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без відбування покарання, суд приймає рішення на підставі ст. 75 КК України про його звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Підстав для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.

6. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ні на стадії досудового розслідування, ні на стадії судового розгляду не обирався і підстави обирати до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 128, 369, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Призначити ОСОБА_5 упокарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 на період іспитового строку такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_5 удо набрання вирком суду законної сили не обирати.

Речові докази: два оптичних носії інформації (CD-диски) із відеозаписами, поміщенні до паперового конверта - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_6