Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №486/6/26 — Миколаївський апеляційний суд

09.09.26

22-ц/812/1787/26

Провадження №22-ц/812/1787/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Миколаїв

справа № 486/6/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.,

переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»

до

ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , поданою її представником Курилкіним Сергієм Івановичем,

на рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області, ухвалене суддею Далматовою Г.А., 11 червня 2026 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена,

у с т а н о в и в:

У січні 2026 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 07 лютого 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №170510 на суму 32531 грн в електронному вигляді.

На виконання умов кредитного договору, того ж дня первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 відповідачки.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору у неї утворилась заборгованість у розмірі 52558 грн 92 коп., яка складається з: 27873 грн 77 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 18385 грн 15 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 900 грн - заборгованість по комісії; 5400 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

16 квітня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 16042025 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на зазначене, ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 47 158 грн 92 коп., яка складається з: 27873 грн 77 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 18385 грн 15 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 900 грн комісії. Крім того, позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 170510 від 07 лютого 2025 року у розмірі 47158 гривень 92 копійки, яка складається з 27873 грн 77 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 18385 грн 15 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 900 грн - заборгованість по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 гривень та судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – Курилкін С.І., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просивщ09зх скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не визнає дійсність

кредитного договору, підписаного нібито за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ОТП), оскільки порядок і умови використання такого підпису не відповідають вимогам Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» .

Надіслання SMS із кодом не забезпечує належної ідентифікації, оскільки не підтверджує, що саме Позичальник, а не третя особа, використала цей код, натиснув кнопку «ТАК» і, таким чином, уклала договір.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилався на недоведеність надання ОСОБА_1 кредитних коштів та не погоджувався з розрахунком заборгованості.

Крім того, посилався на положення пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» положення ч. 5 ст. 8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, вводиться в дію поетапно, а саме протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Так протягом перших 120 днів установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Апеляційна скарга містить і заперечення щодо належного переходу прав вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Юніт капітал», оскільки в матеріалах справи відсутній належним чином оформлений Реєстр боржників до Договору факторингу, який би містив мокру печатку та підпис обох сторін саме на сторінці з даними Відповідача. Позивач надав лише витяг, що не є первинним документом у розумінні ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Також в апеляційній скарзі представник відповідачки зазначав про неспівмірність стягнутих судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. В обґрунтування зазначеного, посилався на незначну складність справи, розгляд справи за відсутності представника позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал», посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначало, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про укладеність договору про споживчий кредит № 170510 від 07 лютого 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 .

Перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання договору, ТОВ «ФК «Кредіплюс» перевірило не лише особисті дані відповідачки з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме: приналежність платіжної картки позичальнику. Без верифікації, без здійснення входу на сайт товариства, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення кредитний договір між первісним кредитором та відповідачкою вважався б неукладеним. Таким чином, у вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний підпис одноразовий ідентифікатор f31155fb відправлено на номер телефону НОМЕР_2 відповідачки та введено нею 07 лютого 2025 року о 12:40:48.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача зазначало.

16 квітня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 16042025 згідно умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором № 170510 від 07 лютого 2025 року. Відповідно до договору факторингу клієнт відступив Фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно Реєстру прав вимог, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників №6 за Договором факторингу №16042025 від 16 квітня 2025 року від ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 52 558 грн 92 коп. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу та платіжною інструкцією №588 від 09 вересня 2025 року, яка свідчить про виконання Фактором своїх обов`язків за вищевказаним Договором факторингу.

Щодо доведеності надання кредитних коштів позивач зазначав, що відразу після підписання договору, 07 лютого 2025 року відповідачці перераховано грошові кошти в сумі 10 242 грн 13 коп. на вказану нею банківську карту, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію ТОВ «ФК «Кредіплюс». Згідно до вимог ст. 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Відповідно до копії довідки від 30 жовтня 2025 року, яка підписана ТОВ «ФК «Кредіплюс» за допомогою сервісу «Вчасно», первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. Дана довідка повідомляє про успішність наступної операцій, згідно з договором № 170510 від 07 лютого 2025 року, укладеного з ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім». № Транзакції - 1554518910 Сума, грн – 10 242 грн 13коп. Валюта – UAH. Дата прийняття – 07 лютого 2025 року 12:40. Номер замовлення – 187886219. Номер картки - НОМЕР_3 . Статус – прийнято.

Вищезазначені платіжні документи містять всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами; призначення платежу, що відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, порядок видачі коштів в безготівковій формі первинним кредитором не порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).

В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 лютого 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 170510, який підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором f31155fb (а.с.46-49).

У розділі І договору викладені Індивідуальні умови кредитування позичальника, зокрема, згідно п. 2.1 кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору (далі – кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі – плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно п. 2.2.1. договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 32531 грн надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 16758 грн 60 коп для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №163008 від 05 грудня 2024 року укладеним з кредитодавцем; у розмірі 10242 грн 13 коп. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_4 , у національній; у розмірі 5530 грн 27 коп. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Згідно п. 2.3 договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 300,00 % річних. Тип процентної ставки – фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначеного в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Пунктом 2.5. передбачена комісія за надання кредиту складає 5530 грн 27 коп., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 17,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Відповідно п. 2.6. договору загальний строк кредитування за цим Договором складає 168 днів з 07 лютого 2025 року (дата надання кредиту) по 25 липня 2025 року.

Згідно п. 2.6.1. строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 34689 грн 83 коп. (п. 2.7. Договору).

Відповідно п. 2.7.1. договору, Денна процентна ставка складає: 34689 грн 83 коп./ 32531 грн / 168 днів * 100% = 0,6347%/день.

За правилами п. 2.8. договору орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 4426,99% річних

Відповідно до п. 2.9.1. договору, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом) складає 67220 грн 83 коп.

Згідно довідки про проведення взаємозаліку від 03 листопада 2025 року, наданої ТОВ «ФК «Кредіплюс» за кредитним договором № 170510 від 07 лютого 2025 року, сума кредиту 32531 грн, сума перерахована на погашення заборгованості за Договором взаємозаліку 16758 грн 60 коп., сума перерахування на картковий рахунок позичальника 10242 грн 13 коп., комісія 5530 грн 27 коп.(а.с. 50).

16 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №16042025, відповідно до умов якого від ТОВ «ФК «Кредіплюс» (клієнт) до ТОВ «Юніт Капітал» (фактору) перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с. 13-15).

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №16042025 від 16 квітня 2025 року, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача на суму – 52558 грн 92 коп., яка складається з: 27873 грн 77 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 18385 грн 15 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 900 грн - заборгованість по комісії; 5400 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (а.с. 71).

Згідно інформації АТ КБ «Приватбанк» від 31 березня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ). Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_5 за період 07 лютого 2025 року по 12 лютого 2025 року НОМЕР_7 був/є фінансовим, знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . З виписки по рахунку НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) вбачається, що 07 лютого 2025 року було ОСОБА_1 зараховано кошти на суму 10242 грн 13 коп.

З матеріалів справи вбачається, що договір про споживчий кредит № 170510 від 07 лютого 2025 року укладено в електронній формі.

Тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 цього ж суду передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З урахуванням наведеного, а саме, що кредитний договір від 07 лютого 2025 року укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а також наявності достатніх доказів, що грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), який належить відповідачу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту його укладання.

Таке ґрунтується на правових висновках, викладених Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

З огляду на викладене, доводи представника відповідачки про недійсність

кредитного договору, підписаного нібито за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ОТП) та недоведеність отримання відповідачкою кредитних коштів, є безпідставними .

Отже , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність укладення договору про споживчий кредит № 170510 від 07 лютого 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 та доведеність надання їй кредитних коштів.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність належного переходу прав вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Юніт капітал» не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

16 квітня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 16042025 згідно умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором № 170510 від 07 лютого 2025 року. Відповідно до договору факторингу клієнт відступив Фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно Реєстру прав вимог, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників №6 за Договором факторингу №16042025 від 16 квітня 2025 року від ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 52 558 грн 92 коп. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу та платіжною інструкцією №588 від 09 вересня 2025 року, яка свідчить про виконання Фактором своїх обов`язків за вищевказаним Договором факторингу.

Згідно платіжної інструкції № 588 від 09 вересня 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» здійснила оплату ТОВ «ФК «Кредіплюс» за договором факторингу № 16042025 від 16 квітня 2025 року на суму 1388825 грн 71 коп.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо.

Що стосується посилання в апеляційній скарзі на застосування положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, слід зазначити наступне.

Згідно умов кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 300 відсотків річних, що становить 0,82% та не перевищує максимального розміру денної процентної ставки, передбаченою ЗУ «Про споживче кредитування».

За такого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з розміром процентів, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідачки комісії.

Так, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до пункту 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 № 49, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

За частиною шостою статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

У договорі про споживчий кредит від 07 лютого 2025 року передбачено, що комісія за надання кредиту – одноразова винагорода, що сплачується позичальником за надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), та встановлена в п. 2.5. цього Договору.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

З розрахунку заборгованості вбачається, що кредитодавцем нараховувалась комісія з певною періодичністю, тобто не була одноразовою платою за надання кредиту, як це передбачено умовами договору.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 комісії у розмірі 900 грн.

Оскільки суд першої інстанції при ухваленні судового рішення не звернув належної уваги на зазначені обставини та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення комісії за користування кредитом, то рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборговангності за кредитом слід змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача 46258 грн 92 коп. (27873 грн 77 коп. тіла кредиту + 18385 грн 15 коп. процентів за користування кредитом).

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції змінено, то наявні підстави для зміни розподілу судових витрат.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 137 ЦПК України).

Разом із позовною заявою позивач також просив стягнути з відповідачки, крім судового збору, 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу, надавши відповідні докази таких витрат – копію договору про надання правничої допомоги (а.с. 62-63), додаткову угоду до зазначеного договору (а.с. 61), копію акту прийому-передачі наданих послуг (а.с. 60) позивачем сплачено за правничу допомогу адвоката кошти в сумі 7000 грн.

Колегія суддів, враховуючи заперечення відповідачки щодо неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу позивача зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з урахуванням обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи, дійшла висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесену в суді першої інстанції у сумі – 3000 грн.

Також з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» слід стягнути витрати по сплаті судового збору, понесені в суді першої інстанції у розмірі 2376 гривень13 копійок.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 69 гривень 40 копійок.

Згідно з частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повна постанова складена 09 вересня 2026 року.

Керуючись ст.ст.367, 376, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником Курилкіним Сергієм Івановичем, задовольнити частково.

Рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 червня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 170510 від 07 лютого 2025 року у розмірі 46258 грн. 92 коп., яка складається з 27873 гривень 77 копійок тіла кредиту та 18385 гривень 15 копійок процентів за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати у розмірі 5376 грн. 13 коп., які складаються з 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесену в суді першої інстанції та 2376 грн. 13 коп. витрат по оплаті судового збору, понесені в суді першої інстанції .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 69 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.Б.Кушнірова

І.В.Лівінський

Повний текст постанови складено 09 вересня 2026 року.