Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №676/6408/26 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/6408/26

Номер провадження 2-о/676/296/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Гладій Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Сенчишеної Р.М.,

розглянувши в порядку окремого провадження у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Лиманська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 29.07.2026 року звернувся в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, де заінтересовані особи: Лиманська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, Приватний нотаріус Тимофєєва Галина Володимирівна про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина - ОСОБА_4 , з якою він перебував у зареєстрованому шлюбі майже 60 років. До реєстрації шлюбу, дружиною було набуто житловий будинок по АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно належало їй на праві особистої приватної власності, а він, як чоловік, є спадкоємцем першої черги за законом. Інші спадкоємці першої черги (діти померлої) на спадкове майно не претендують. Попри те, що він та його дружина в паспортах мали реєстрацію за різними адресами, вони фактично безперервно проживали разом однією сім`єю, вели спільне господарство та побут у вищевказаному будинку в м. Лиман Донецької області до моменту її смерті. З початку повномасштабного вторгнення РФ вони з дружиною залишалися в м. Лиман Донецької області, яке перебувало під тимчасовою окупацією та в зоні активних бойових дій, що спричинило повне припинення роботи органів влади, нотаріату та поштового зв`язку. Через похилий вік, небезпеку та відсутність транспортного сполучення він був позбавлений можливості виїхати чи направити заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Після смерті дружини, яку хоронив самотужки, він продовжував самостійно проживати у будинку по АДРЕСА_1 , здійснюючи управління спадковим майном. Лише 19.06.2024 року через загрозу життю та постійні обстріли вимушений був евакуюватися до м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області і 19.06.2024 року встав на облік, як внутрішньо-переміщена особа. Коли звернувся до нотаріуса для оформлення спадщини, останній відмовив, оскільки адреси реєстрації в паспортах подружжя відрізняються, у зв`язку з чим встановити факт спільного проживання в нотаріальному порядку неможливо, та порекомендував звернутися до суду. З огляду на зазначене, просить суд встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області 30.07.2026 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду в окремому провадженні.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області 21.08.2026 року прийнято заяву про уточнення вимог заяви ОСОБА_1 .

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи судом повідомлений належним чином, направив на адресу суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, уточнену заяву підтримує і просить задовольнити.

В судове засідання представник заінтересованої особи: Лиманська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області не з`явився, про місце і час розгляду справи судом повідомлений належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив.

Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про місце і час розгляду справи судом повідомлені належним чином, однак направили письмові пояснення, в яких не заперечували щодо вимог уточненої заяви ОСОБА_1 та просили розгляд справи здійснювати у їх відсутності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку окремого провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідивши аяву та письмові докази, оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Положеннями ст.4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , що видане 11.11.2022 року.

Згідно копії Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , від 24.12.1963 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 24 грудня 1963 року.

Із заяви ОСОБА_1 вбачається, що до реєстрації шлюбу, його дружиною ОСОБА_4 набуто житловий будинок по АДРЕСА_1 , який належав їй на праві особистої приватної власності.

Судом встановлено, що незважаючи на те, що заявник ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_4 в паспортах громадян України мали реєстрацію місця проживання за різними адресами, фактично вони безперервно проживали разом однією сім`єю, вели спільне господарство та побут по АДРЕСА_1 до моменту її смерті.

З початку повномасштабного вторгнення РФ заявник ОСОБА_1 із дружиною ОСОБА_4 залишалися проживати в м. Лиман Донецької області, яке перебувало під тимчасовою окупацією та в зоні активних бойових дій, адже відповідно до наказу Мінреінтеграції № 376 від 28.02.2025 року територія Лиманської громади віднесена до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, що спричинило повне припинення роботи органів влади, нотаріату та поштового зв`язку.

Через похилий вік, небезпеку та відсутність транспортного сполучення заявник ОСОБА_1 був позбавлений можливості виїхати чи направити заяву нотаріусу про прийняття спадщини після померлої дружини ОСОБА_4 .

Після смерті дружини заявник ОСОБА_4 продовжував самостійно проживати по АДРЕСА_1 , здійснюючи управління спадковим майном.

19.06.2024 року через загрозу життю та постійні обстріли ОСОБА_1 був евакуйований до м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, де згідно Довідки № 6821-503331833 від 19.06.2024 року, взятий на облік, як внутрішньо-переміщена особа.

Суд вважає, що факт спільного проживання ОСОБА_1 із дружиною ОСОБА_4 в даному випадку може бути підтверджений їх тривалим шлюбом, спільним побутом у м. Лиман Донецької області та письмовими поясненнями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , з яких вбачається, що на момент смерті ОСОБА_9 , а саме станом на 23.05.2022 року вони постійно проживали у м. Лимані Донецької області та були безпосередніми очевидцями вищевказаного.

Разом із цим, відповідно до Листа приватного нотаріуса Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Тимовєєвої Г.В. за вих. № 43/01-16 від 21.04.2026 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі Свідоцтва про прийняття спадщини після померлої дружини ОСОБА_4 , оскільки адреси реєстрації в паспортах подружжя ОСОБА_10 відрізняються, у зв`язку з чим, встановити факт їх спільного проживання в нотаріальному порядку неможливо.

Так, відповідно до п.211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Метою звернення заявника до суду є встановлення факту постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З наведеного слід про дійти висновку те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч.3 ст.1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.

Згідно роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З положень ч.2 ст.1120 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч.3 ст.1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п.п.4.10 п.4 гл.10 розд.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини що було зроблено позивачем. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви, оскільки судом встановлено факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 разом із дружиною ОСОБА_4 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час відкриття спадщини, по АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви, оскільки встановлення цього факту породжує для заявника юридичні наслідки.

Керуючись ст.ст.4, 12, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315 ЦПК України, ст.ст.ч.3 ст.268, ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1296 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини по АДРЕСА_1 .

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання, як ВПО: АДРЕСА_2 .

Заінтересовані особи:

Лиманська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, ЄДРПОУ: 44739726, місце знаходження: вул. Машинобудівників, буд.37 м. Краматорськ Донецька область 84313.

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; зареєстроване місце проживання, як ВПО: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; зареєстроване місце проживання, як ВПО: АДРЕСА_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 08 вересня 2026 року.

Суддя Л.М. Гладій