Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №336/5927/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/5927/26

Провадження №: 2/336/4374/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 5 серпня 2021р. приблизно о 22:00 за адресою АДРЕСА_1 прийшовши додому за місцем своєї прописки виявив те,що зниклі розсувні балконні рами з нержавіючої сталі. Не заставши молодшого брата Арсена, який після смерті батька проживав за цією адресою один (вживав і займався збутом наркотиків, скупкою краденого), позивач вийшов на вулицю і зіткнувся з ним у дворі будинку. Спроби з`ясувати куди поділися балконні вікна в період після смерті батька, з`ясувати причину їхнього зникнення призвели до суперечки та фізичної агресії з боку відповідача. В результаті дій відповідачем були завдані два удари, перший в район лівого передпліччя(шабля йшла з гори вниз в район голови) по висновкам експертизи, другий між великими вказівним пальцями правої руки(боронився рукою присівши до землі бо не встояв ), згодом травми кваліфікувалися як умисне середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинило втрату працездатності приблизно 23 дні. Фізична агресія супроводжувалася нецензурною лайкою на адресу позивача, погрозами вбити, спробою додзвонитися друзям карним злочинцям з погрозами колективної розправи (опустити, розчленувати і.т.д) потім була спроба позбутися зброї - шашки , втекти з місця події як не було. Після всього цього стікаючи кров`ю втрачаючи свідомість, позивач був змушений звалити відповідач на землю і утримувати його до прибуття швидкої і поліції, які мабуть, викликав середній брат позивача, якому позивач встиг зателефонувати. Весь цей час відповідач продовжував чинити опір, бити шаблею по ногах спині, загрожувати вбивством навіть у присутність сторонніх, працівників швидкої допомоги, підійшедших людей, довелося відпустити його тільки після прибуття поліції. В результаті цього інциденту позивач втратив багато крові у нього були пошкоджені обидві руки, тривалий період часу що викликало певні труднощі, найгірше було морально, позивач не очікував від рідного брата такої поведінки, фізичних сутичок у них до цього не було і причина цього проявилася потім, він погрожував фізичною розправою якщо я з`явлюся за адресою, розповідав усім включаючи слідство, що я хочу відібрати в нього спадщину, ця неправдива історія поширювалася серед знайомих, сусідів. Далі був суд, який він ігнорував, затягував час, а потім і зовсім зник невідомо куди не повідомивши про це нікому з родичів, зрештою він був оголошений у розшук і тільки через 3 роки він був знайдений, найдивовижніше, те, що він не відчував провини, все заперечував. Відбувся остаточний суд, вирок яким позивач незадоволений, тому що не отримав вибачень, відповідач до останнього навіть на апеляції намагався заперечувати свою провину, вигадувати якісь історії, брехав, як завжди викручувався ,цю брехню чути було неможливо психологічно, казав що позивач пошкодив йому ногу, тому йому знадобилося оперативне втручання. Надалі з`ясувалися інші обставини, які говорили про те по все безнадійно з відповідачем як особистістю в моральному плані, важко усвідомлювати, що заради якоїсь матеріальної вигоди можна перекреслити родинні відносини. Враховуючи те що суди продовжуються більш ніж чотири роки іншого виходу, як покарати його матеріально, позивач не бачить.

У зв`язку із чим, позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., та матеріальну шкоду у розмірі 1 грн.

Ухвалою суду від 23.06.2026 року позов залишено без руху.

30.06.026 року до суду надійшла уточнена позовна заява, якою усунуті недоліки позову.

Ухвалою суду від 01.07.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у наданий судом строк та станом на час розгляду справи своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов не подав, заперечень щодо розгляду справи в спрощеному порядку також подано не було, будь-яких клопотань та заяв від відповідача до суду не надходило. Крім того, відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а відтак відповідно до ч.8 ст.178 та ч. 5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив таке.

05 вересня 2021 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , де діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, на підґрунті раптово виниклого словесного конфлікту між ним та потерпілим ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тримаючи у руці предмет схожий на металеву шпагу, наніс не менше 2-х ударів в ділянку правої та лівої рук і тіла, тим самим спричинив потерпілому згідно з висновком експерта КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР №1720п від 08.09.2021 рану лівого передпліччя по задній поверхні, що кваліфікується, як тілесне ушкодження середньої тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, рану правої кисті, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, та синець на передній поверхні грудної клітки праворуч, на задній поверхні правого плеча у середній і нижній третинах; синці з саднами на передньо-бічній поверхні живота ліворуч, на задній поверхні правого передпліччя у середні третині, садна на задній поверхні грудної клітки ліворуч, на задній поверхні правого ліктьового суглоба, задній поверхні правого ліктьового суглоба, які кваліфікуються я легкі тілесні ушкодження.

Вказані обставини встановлені вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2025 у справі № 336/9769/21, яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КК України, та призначено відповідне покарання. Вирок в цій частині залишений без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14.04.2026, призначено новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в частині вирішення цивільного позову.

В силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України встановлені вироком, який набрав законної сили, обставини є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 8, 9 ч. 2ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Положеннями ст. 23 ЦК України визначено , що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Крім цього, у п. 3 зазначеної постанови вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 9 вищевказаної постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

З огляду на зазначене та обставини справи, суд вважає, що в даному конкретному випадку факт заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачу є безсумнівним, її наслідки у вигляді душевних страждань позивача залежать від особливостей його емоційно-розумового сприйняття внаслідок злочинних дій відповідача та перенесених ним у зв`язку з цим страждань.

Таким чином, керуючись вимогами ст.23 ЦК України, оцінивши характер вчиненого кримінального правопорушення, кількість та харктер спричинених травмуючих дій, фізичний біль потерпілого під час нанесення йому обвинуваченим тілесних ушкоджень, подальші душевні страждання потерпілого, що повязані, зокрема із тривалим судовим розглядом кримінального провадження, беручи до уваги встановлений причинний зв`язок між діями відповідача та наслідками, що настали від дій останнього для потерпілого, суд доходить до висновку про стягнення моральної шкоди в розмірі 80 000 грн., що відповідатиме принципам розумності та справедливості.

Щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також за змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Однак, позивачем до цивільного позову не долучено жодних доказів на підтвердження понесених ним матеріальних збитків, а тому суд відмовляє в цій частині позову.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» пільги щодо сплати судового збору: від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За наведеного з відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн. на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 264, 265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 80 000 грн.

У задоволенні решті позовних вимог слід відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 гривень.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.С. Боєв

09.09.26