Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №521/9230/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

17.08.26

Справа № 521/9230/26

Номер провадження № 2/521/6868/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі :

головуючого судді Роїк Д.Я.

за участю секретаря судових засідань Каліної П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Одесі в загальному позовному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № Н/96-0282 від 14 березня 1996 що укладений на Одеській універсальній торговій біржі «Центр» , за умовами якого ОСОБА_5 яка представляла інтереси ОСОБА_3 , ОСОБА_4 продала а ОСОБА_1 купила квартиру, житловою площею 43,0 кв.м., житловою площею 29,0кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 - дійсним.

Право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 що підтверджується договором купівлі – продажу нерухомого майна № Н/96-0282 від 14.03.1996 року, який був зареєстрований 04.04.1996 року в ОМБТІ та РОН під № 149, стор.95, кн.168пр. Про що свідчить штамп – відмітка ОМБТІ та РОН на оригіналі договору. На час укладення договору, в березні 1996 року ні позивач, ні відповідач не знали, що правочин, в відповідності до ст. 47 ЦК України (ред. 1963 року) підлягав нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст. 15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають. Про це і було застереження в самому тексті договору. Правочин сторонами повністю виконаний, житловий будинок був звільнений продавцем та переданий покупцю, передані ключі. Ні заперечень, ні зауважень, ні спорів ніхто із сторін по правочину не заявляв до цього часу.

Зокрема відповідачка до укладення Договору отримала від покупця кошти у сумі 2600000000 крб, (2 мільярда шістсот мільйонів карбованців ), які відповідно до п. 6 Договору складали ціну договору та передала квартиру позивачу, в якій вона зареєструвала своє місце проживання. У свою чергу покупець нерухомого майна ОСОБА_1 після підписання договору прийняла звільнену квартиру, зареєструвавши право власності на себе в ОМБТІ та РОН, і зареєструвала своє місце що підтверджується записами про реєстрацію в паспорті серії НОМЕР_1 , здійснюючи фактичне володіння даним нерухомим майном. За твердженням позивача сторонами було виконано умови договору купівлі-продажу в повному обсязі. Так, ОСОБА_1 сплатила відповідачам вказані у договорі кошти, користувалась квартирою в повному обсязі впродовж свого життя, сплачувала комунальні платежі та інші послуги. Вказувала, що оригінал Договору купівлі-продажу нерухомого майна № Н/96-0282 від 14.03.1996 року було втрачено, у зв`язку з чим КП «БТІ» Одеської міської ради було надано належним чином завірену копію даного договору, на підставі якого 20.06.2024 року було проведено реєстрацію квартири в Державному реєстрі речових прав. Між тим, на даний час позивач, який є власником житлового будинку не має можливості розпоряджатися вказаним нерухомим майном, оскільки чинне законодавство передбачає нотаріальне посвідчення договорів, та у зазначеному договорі в числі учасників правочину є особи, від імені яких діяла ОСОБА_2 на підставі довіреності, у зв`язку з чим позивач змушений був звернутись із відповідним позовом.

25.06.2026 ухвалою суду було провадження по справі відкрито та призначено справу в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачі у судові засідання 15.07.2026,10.08.2026 року не з`явилась, повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином, шляхом розміщення оголошення на сайті суду, направлення судових повісток на адресу реєстрації, на адресу суду повернулись поштові конверти із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомила, клопотань та заяв про відкладення не надходило.

Відзиву від відповідачів до суду не надійшло, що не є перешкодою для розгляду даної справи за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача – адвокат Затинацька Є.І. не заперечувала проти закриття підготовчого провадження і продовження слухання цивільної справи по суті.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеса від 10.08.2026 року підготовче засідання суду було закрите та справа була призначена до судового розгляду по суті на 17.08.2026 року о 10: 15 год.

Суд, враховуючи, що оскільки відповідачі належним чином були повідомлені про розгляд справи на 10.08.2026 року та 17.08.2026 року, але у судові засідання не прибули, враховуючи заяву представника позивача про розгляд справи за її відсутності, вважає за можливе продовжити розгляд цивільної справи за наявними у справі матеріалами, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Суд вбачає, що сторони сповіщені про дату та час судового засідання належним чином, матеріалів справи достатньо для ухвалення рішення, а тому суд приходить до висновку про можливість розглядати справу.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку загального позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 березня 1996 року ОСОБА_5 яка діяла в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 продала ОСОБА_1 квартиру, загальною площею 43,0 кв.м., житловою площею 29,0 кв. а також кухні, санвузла, вбудованої шафи, коридора, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №Н/96-0282 , який був укладений на Одеській Універсальній торговій біржі «Центр».

Право власності на зазначену квартиру зареєстровано за позивачем, що підтверджується договором купівлі – продажу нерухомого майна № Н/96-0282 від 14.04.1996 року , який був зареєстрований 04.04.1996 року в ОМБТІ та РОН під № 149, стор.95, кн.168 про що свідчить штамп – відмітка ОМБТІ та РОН на оригіналі договору.

На виконання умов даного договору купівлі – продажу сторони договору, повністю виконали істотні умови даного Договору купівлі-продажу нерухомого майна №Н/96-0282 від 14.03.1996 року.

Зокрема відповідачка, до укладення Договору отримала від покупця кошти у сумі 2600000000), які відповідно до п. 6 Договору складали ціну договору, квартиру позивачу, в якій вона у подальшому зареєструвала своє місце проживання.

Крім того, відповідно Витягу з Державного реєстру речових прав від 25.06.2024 року, право власності на квартиру заг. площею 43 кв.м., житловою площею 29 кв.м. зареєстроване за ОСОБА_1 , ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2960020251100).Підстава внесення запису- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер :73809481 від 25.06.2024 року, юридичний департамент Одеської міської ради.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про товарну біржу", діяльність товарної біржі здійснюється у відповідності з цим Законом та діючим законодавством України, статутом біржі, правилами біржової торгівлі.

Розділом 4 Закону України "Про товарну біржу" визначені основні принципи правил ведення біржової торгівлі та здійснення біржових операцій, якими, зокрема, встановлено, що біржовою операцією вважається тільки та угода, яка відповідає сукупності умов, які передбачені ч. 1 ст. 15 Закону, а саме: якщо вона представляє собою купівлю-продажу, поставку, обмін товару, що допущені до обміну на товарній біржі; якщо її учасники і членами товарної біржі; якщо угода надана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (частини 2, 4 статті 15 Закону України "Про товарну біржу", яка діяла на час укладання договору).

Отже, при укладенні договору купівлі-продажу сторонами були дотримані всі умови, яких необхідно дотримуватися при укладенні договорів на товарній біржі, у відповідності до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу".

За твердженням позивача сторонами було виконано умови договору купівлі-продажу в повному обсязі. Так, позивач сплатив відповідачу вказані у договорі кошти, відповідач після відчуження проданого будинку виселилась з нього, позивач вселився в будинок, користується ним в повному обсязі, сплачує комунальні платежі та інші послуги.

Між тим, на даний час позивач не має можливості розпоряджатися вказаним нерухомим майном, оскільки чинне законодавство передбачає нотаріальне посвідчення договорів.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у 2000 році, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

У відповідності зі ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов`язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9, слідує, що при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з`ясувати чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони при укладенні Договору купівлі-продажу нерухомого майна досягли згоди з усіх його істотних умов та виконали усі умови цього договору, але чинним на час його укладання законодавством було передбачено нотаріальне посвідчення такого договору, але він не був нотаріально посвідчений у зв`язку з укладенням на Товарній Біржі.

На підставі викладеного, суд вважає, що вищевказаний договір слід визнати дійсним у відповідності до ст. 220 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд визнає право ОСОБА_1 на квартиру житловою площею 43,0 кв.м житловою 29,0кв.м. , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , укладений на Одеській Універсальній Торговій біржі «Центр» від 14 березня 1996 року за № Н/96-0282 укладений між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_2 яка діяла від свого імені та в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсним.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Д.Я. Роїк