Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №742/2852/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2195/26

Єдиний унікальний № 742/2852/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПАРІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

У травні 2026 року представник позивача ТОВ «ФК «ПАРІС» звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 732,02 грн та судові витрати у загальному розмірі 7 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.08.2019 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «РВС БАНК» було підписано Заяву-Договір № 0037775 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), яка є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. За умовами вказаної Заяви відповідачу було надано споживчий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 25 641,03 грн із терміном дії кредиту 24 місяці та фіксованою процентною ставкою 18% річних. Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у встановленому розмірі.

28.12.2021 року між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРІС» (найменування якого згодом змінено на ТОВ «ФК «ПАРІС») було укладено Договір про відступлення права вимоги № 28/12/2021-1. Відповідно до Додатку № 1 до вказаного Договору, АТ «РВС БАНК» відступило позивачу право вимоги до ОСОБА_1 за Заявою-Договором № 0037775 від 13.08.2019 року на загальну суму 30 050,79 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту — 16 032,28 грн та заборгованість за процентами — 4 018,52 грн.

Оскільки відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконувала, станом на 05.05.2026 року утворилась заборгованість за основним зобов`язанням у сумі 20 050,80 грн. У зв`язку з цим, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.7.2.17 Публічної пропозиції, позивачем було нараховано 3% річних у розмірі 95,58 грн та інфляційні втрати у розмірі 585,64 грн за період з 28.12.2021 року по 23.02.2022 року. Загальна сума заборгованості, що заявляється до стягнення, становить 20 732,02 грн. Позивач просить позов задовольнити та стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

ІІ. Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.06.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надала.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

Згідно ч.1ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, суд 04.09.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом

Судом встановлено, що 13.08.2019 року між ОСОБА_1 та АТ «РВС БАНК» було підписано Заяву-Договір № 0037775 про надання банківської послуги, відповідно до якої відповідач приєдналася до умов Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (а.с. 10).

Згідно з умовами договору відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 25 641,03 грн зі строком дії кредиту 24 місяці та фіксованою процентною ставкою 18% річних.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РВС БАНК» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало у повному обсязі, перерахувавши кошти в сумі 25 641,03 грн на картковий рахунок відповідача, що підтверджується випискою по особовому рахунку та меморіальним ордером (а.с. 20).

Згідно з п. 7.6.2 Публічної пропозиції, банк має право на заміну Кредитора шляхом відступлення права вимоги.

28.12.2021 року між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРІС» (назва якого 11.07.2024 року змінена на ТОВ «ФК «ПАРІС») укладено Договір про відступлення права вимоги № 28/12/2021-1 (а.с. 10-12).

Як вбачається з витягу з Додатку № 1 до вказаного Договору, до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Заявою-Договором № 0037775 від 13.08.2019 року на загальну суму 30 050,79 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту — 16 032,28 грн; заборгованість за процентами — 4 018,52 грн. Право вимоги перейшло в повному обсязі та на умовах, що існували на момент відступлення.

На адресу боржниці позивачем було направлено офіційну вимогу про усунення порушення кредитного зобов`язання № 467/25/01/2022-1 від 25.01.2022 року, однак заборгованість відповідачем не сплачена (а.с. 9).

Станом на 05.05.2026 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ПАРІС» за основним боргом становить 20 050,80 грн (у тому числі 16 032,28 грн тіла кредиту та 4 018,52 грн процентів).

Через прострочення виконання зобов`язань, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.7.2.17 Публічної пропозиції, відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 95,58 грн та інфляційні втрати у розмірі 585,64 грн за період з 28.12.2021 року по 23.02.2022 року. (а.с. 24-35).

Загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню, становить 20 732,02 грн.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

VІ. Висновки суду.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що Заява-Договір № 0037775 від 13.08.2019 року про надання банківської послуги, яка є договором про приєднання до Публічної пропозиції АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, укладена між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 у письмовій формі шляхом особистого підписання відповідачем вказаної Заяви-Договору, суд доходить висновку про доведеність факту її укладення та виникнення між сторонами відповідних кредитних правовідносин.

Особисте підписання відповідачем ОСОБА_1 Заяви-Договору про приєднання до Публічної пропозиції підтверджує її добровільне волевиявлення, спрямоване на набуття цивільних прав та обов`язків за Кредитним договором, забезпечує ідентифікацію особи, яка його підписала, та підтверджує цілісність, дійсність та обов`язковість укладеного правочину. Підписуючи договір у такий спосіб та беззастережно погоджуючись із його умовами, відповідач підтвердила свою волю на укладення договору на запропонованих кредитодавцем умовах, а відтак прийняла на себе відповідні договірні зобов`язання.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, відповідно до яких первісний кредитодавець АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РВС БАНК» виконав свій обов`язок щодо надання відповідачу кредитних коштів, а саме перерахував на її картковий рахунок грошові кошти у сумі 25 641,03 гривень, а відповідач, у свою чергу, зобов`язалася повернути отримані кошти та сплачувати проценти й інші передбачені договором платежі у порядку та строки, визначені договором та встановленим Графіком платежів.

Як встановлено судом, кредитні кошти у розмірі 25 641,03 гривень були фактично надані відповідачу, що підтверджується наданими позивачем доказами — Випискою по особовому рахунку, меморіальним ордером та Розпискою про отримання платіжної картки від 13.08.2019 року. Водночас відповідач належним чином свої договірні зобов`язання не виконала, у встановлені договором строки кредитні кошти не повернула та передбачені договором платежі у повному обсязі не сплатила, унаслідок чого виникла заборгованість перед новим кредитором.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Заявою-Договором № 0037775 від 13.08.2019 року станом на 05.05.2026 року становить 20 732,02 грн.

Судом встановлено, що заборгованість за основним боргом та процентами за вказаним договором виникла до введення в Україні воєнного стану, штрафні санкції (пеня) позивачем не нараховувалися та до стягнення не заявлялися (0,00 грн), а нарахування 3% річних у розмірі 95,58 гривень та інфляційних втрат у розмірі 585,64 гривень здійснено Позивачем виключно за період з 28.12.2021 року по 23.02.2022 року. Враховуючи, що вказаний період прострочення та нарахувань за статтею 625 ЦК України повністю передував запровадженню на території України воєнного стану (24 лютого 2022 року), законні підстави для звільнення відповідача від цивільної відповідальності на підставі пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України за цей період відсутні. Таким чином, нарахування вказаних сум 3% річних та інфляційних втрат є правомірним, обґрунтованим та підлягає задоволенню судом у повному обсязі.

На підставі викладеного суд доходить висновку про повне задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Заявою-Договором № 0037775 від 13.08.2019 року у загальному розмірі 20 732,02 грн.

VII. Розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

VІІІ. Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення витрат на правову у розмірі 5 000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. ч. 1 - 6 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 137 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої та дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

На підтвердження понесених витрат надано копії таких документів: Договору № 0103-2026 про надання правничої (правової) допомоги від 01 березня 2026 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ПАРІС» (позивачем) та представником позивача — адвокатом Антоненком Андрієм Володимировичем; Додаткової угоди № 1 від 01 березня 2026 року до Договору № 0103-2026 про надання правничої (правової) допомоги від 01 березня 2026 року; Додатка № 1 до Договору № 0103-2026 про надання правничої (правової) допомоги від 01 березня 2026 року; Звітів про надання правничої (правової) допомоги; Довіреності від 01 березня 2026 року, яка належним чином підтверджує повноваження представника позивача — адвоката Антоненка Андрія Володимировича — представляти інтереси та діяти від імені ТОВ «ФК «ПАРІС».

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 6статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, та розгляд справи в спрощеному провадженні відповідно до вимог ч. 4 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, за відсутності відомостей про витрачений ним час на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Відтак, суд дійшов висновку, що враховуючи категорію спору та зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Керуючись ст. 509, 526, 546, 612, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПАРІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПАРІС» заборгованість за Заявою-Договором № 0037775 від 13.08.2019 року в загальному розмірі 20 732 (двадцять тисяч сімсот тридцять дві) гривні 02 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПАРІС» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПАРІС» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.

Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення до суду апеляційної інстанції лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Через неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ПАРІС» (код ЄДРПОУ 38962392, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 37, офіс 535).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Повний текст судового рішення складено 08.09.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК