Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №526/3315/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/3315/25 Номер провадження 22-ц/814/3188/26Головуючий у 1-й інстанції Киричок С. А. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Дряниця Ю.В.,

судді Лобов О.А., Триголов В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 15 квітня 2026 року, постановлене суддею Киричка С.А.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

22.10.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 23.07.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua) укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1424-8955.

За умов такого договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 16 500,00 грн; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 30 днів; комісія за видачу кредиту - 15% від суми кредиту; знижена % ставка - 1,50% у день; стандартна % ставка - 1,50% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору; 1,18% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи із 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до фактичного повернення всієї суми кредиту.

Позивач, не будучи фінансовою установою, здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку через партнера ПАТ «ПриватБанк», із яким укладено договір №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019, та видав відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний нею в особистому кабінеті. У свою чергу відповідачка, отримавши кредитні кошти, не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення такого договору відмовитися від нього без пояснення причин, тим самим підтвердила виконання своїх зобов`язань.

Позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував у зв`язку із чим станом на 19.09.2025 утворилася заборгованість у розмірі 108 365,60 грн, із яких позивачем заявлено до стягнення 86 100,00 грн, що складається із: 18 200,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 67 900,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 15.04.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором №1424-8955 від 23.07.2024 у розмірі 53872,00 грн, із якої: 18200,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 67900,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 1515,70 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем підтверджено належними доказами факт укладення кредитного договору та його неналежне виконання позичальником, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача за тілом кредиту та відсотками. При цьому, судом першої інстанції враховано, що на відповідачку, як на дружину військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому розмір відсотків які підлягають стягненню з відповідача, враховуючи норму частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», складають 35672,00 грн.

Не погодившись із таким рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Звертає увагу, що базовий період - строк протягом якого позичальник сплачує проценти за користування кредитом, обирає він сам при заповненні заявки на отримання грошових коштів, який становив 30 днів. Тоді як строк кредитування - це строк на який видаються грошові кошти, який склав 379 днів, у межах яких кредитор і здійснював нарахування по процентам за користування кредитом.

Наголошує, що позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інші платежі за неналежне виконання умов кредитного договору.

Також просить урахувати, що відповідно до п.6.9. договору позичальник мав право протягом 14 календарних днів з дня укладення правочину відмовитися від зобов`язання без пояснення причин. Проте позичальник таким правом не скористався та продовжив користуватися кредитом на погоджених між сторонами умовах. Відтак, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

Зазначає, що станом на 23.07.2024 законодавчо встановлено максимальний розмір денної процентної ставки складав 1,50%, а сторонами зобов`язання погоджено денну відсоткову ставку 1,379%, тобто не перевищує встановлених законодавчих обмежень.

Повідомляє, що 06.08.2024 між сторонами було укладено додаткову угоду, на підставі якої позичальниці надано додаткові грошові кошти у кредит у розмірі 1700,00 грн, тим самим збільшивши тіло кредиту до 18200,00 грн та визначивши денну відсоткову ставку 1,431%.

Звертає увагу, що відповідачкою було надано суду неповну копію військового квитка, де відсутня сторінка з пунктом 9 про призов на військову службу, а також не надано витяг з наказу. Обставини викладеного, на думку сторони позивача, спростовують висновки районного суду стосовно наявності у відповідачки права на пільги, встановлені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та, як наслідок, безпідставно позбавив позивача права на отримання процентів за користування кредитними коштами.

Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.07.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1424-8955, за умов якого кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювальну кредитну лінію на наступних умовах: дата видачі кредиту – 23.07.2024;останній календарний день першого базового періоду – 21.08.2024;сума кредиту– 16500,00 грн; нараховані проценти за користування кредитом – 9900,00грн; разом до сплати – 26400,00 грн (п.2.3. договору).

Цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (п.3.1. договору).

Для укладення цього Договору, у порядку, встановленому Правилами, позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом заповнення на веб-сайті кредитодавця https://creditkasa.com.ua усіх граф відповідної форми. Надаючи таку інформацію, позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб-сайту кредитодавця та як необхідні для укладення цього Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних (п.3.2. договору).

Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього Договору та надіслання позичальнику примірнику Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту (п.4.6 договору).

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту; тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована; базовий період складає 30 календарних днів; стандартна процентна ставка - 1,50% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору; 1,18% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи із 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до фактичного повернення всієї суми кредиту (п.4.10. договору).

Комісія за видачу кредиту становить 15,00% від суми наданого кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту (п.4.11 договору).

Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 22.07.2025.Строк договору є рівним строку кредитування (п.4.13 договору).

Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 13701,06% (п.4.14 договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору складає: 99544,50 грн та включає у себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом (п.4.15 договору).

Пункт 13 договору містить відомості про реквізити сторін, у тому числі позичальника, а саме: ОСОБА_1 ; паспорт серія/номер: НОМЕР_1 ; виданий 17.04.2019 №5319; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_3 ; електронна адреса та електронний підпис одноразовим ідентифікатором: Danilova.ira.956239045@gmail.com; НОМЕР_4 ./а.с.11-21/

Додатком №2 до Договору про відкриття кредитної лінії є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки./а.с.27-30/

06.08.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1424-8955, за умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику в кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1700,00 грн./а.с.33-35/

АТ КБ «ПриватБанк» підтверджено перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему LiqPay на номер особистого електронного платіжного інструменту: 414949*16 кошти: у розмірі 1700,00 грн, дата та час операції: 08.06.2024 10:54; призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором 1424-8955, 2024-06-08, що підтверджується квитанцією 2499374930; у розмірі 16500,00 грн, дата та час операції: 23.07.2024 12:56; призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором 1424-8955, 2024-07-23, що підтверджується квитанцією 2493060921./а.с.31,32/

За змістом розрахунку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за договором щодо видачі кредиту 1424-8955 від 23.07.2024 загальна сума заборгованості склала 108365,60 грн, із якої: 18200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 87435,60 грн - залишок нарахованих, не погашених відсотків; 2730,00 грн - комісія./а.с.38-43/

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надано суду: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджені наказом №57-П від 14.06.2024; Правила акції під умовною назвою «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості» для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс»./а.с.22-29, 44-46/

Згідно із копії військового квитка серія НОМЕР_5 та довідки в/ч НОМЕР_6 за №2467/2080 від 19.08.2025 установлено, що із 19.11.2024 старший солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі, мобілізований./а.с.69-73/

04.02.2025 зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що 04.02.2025 складено відповідний актовий запис №16; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_7 ./а.с.74/

При постановленні рішення в оскаржуваній частині, районний суд виходив із того, що кредитний договір укладено сторонами зобов`язання після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», що виключає підстави для застосування до спірних правовідносин вимог пункту 17 Перехідних положень. Тоді як для нових договорів діє норма частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», із застосуванням якої проценти за користування кредитом за період з 23.07.2024 по 05.08.2025 складають: 18 200,00 *1/100*365 дн = 66 430,00 грн.

Між тим, судом першої інстанції установлено, що на відповідачку, як на дружину військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідачки, враховуючи норму частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», складають 35 672,00 грн, а саме з 23.07.24 по 03.02.2025 включно, тоді як починаючи з 04.02.2025 по 05.08.2025 року нараховані позивачем відсотки підлягають до списання.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги, із такими висновками суду першої інстанції погоджується.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11, частини другої статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Згідно зі статтями 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

22.11.2023 прийнято Закон України №3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»; пунктом 5 Розділу І Закону №3498-IX внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», серед іншого, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами 4-8:

4. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/tх100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

6. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги до складових розрахунку денної процентної ставки з метою уникнення недобросовісних практик розрахунку денної процентної ставки.

Речення перше пункту 9 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» викладено у редакції: У договорі про споживчий кредит зазначаються: 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 такого змісту: "Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України (№3498-IX) "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %".

Пунктом 2 розділу ІІ Закону №3498-IX передбачено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону №3498-IX поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Закон №3498-IX набрав чинності 24.12.2023.

Відтак, починаючи з 24.12.2023 діє обмеження максимального розміру денної процентної ставки, розрахованого відповідно до частини 4 статті 8 Закону №3498-IX, яке не може перевищувати 1%, що передбачено частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Кредитні правовідносини виникли 23.07.2024 на підставі укладеного між сторонами договору про відкриття кредитної лінії №1424-8955, тобто після введення Законом №3498-IX в дію частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Роз`ясненнями Національного Банку України, наданими у листі №14-0004/3433 від 15.01.2024, Банк уточнив, що, враховуючи наданий Законом №3498-IX фінансовим установам Перехідний період за договорами, укладеними протягом Перехідного періоду, денна процентна ставка може перевищувати законодавчо встановлений максимальний розмір лише протягом Перехідного періоду та за умови, що строк виконання зобов`язань позичальника за такими договорами спливає до закінчення Перехідного періоду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу представник позивача вказує, що протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Разом з цим, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Системний аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що встановлення пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасових граничних розмірів денної процентної ставки у 2,5% та 1,5% зумовлено необхідністю врегулювання правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом України від 22.11.2023 №3498-IX, а також забезпеченням перехідного періоду для договорів, правовідносини за якими вже існували на момент зміни законодавчого регулювання.

Саме з цією метою пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону№3498-IX законодавцем окремо визначено, що дія відповідних змін поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, лише у випадку, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, законодавець чітко розмежував правове регулювання договорів, укладених до набрання чинності Законом України №3498-IX, та договорів, укладених після набрання ним чинності.

У випадку договорів, укладених після набрання чинності Законом №3498-IX, застосуванню підлягає загальне правило, встановлене частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

За установлених обставин денна процентна ставка, визначена у 1,50% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 1,18% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи із 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до фактичного повернення всієї суми кредиту, перевищує законодавчо встановлений максимальний розмір денної процентної ставки, передбачений частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги, що денна процентна ставка не перевищувала встановленого законодавством обмеження, в ході судового розгляду справи судом апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження та зводяться до довільного трактування норм матеріального права безвідносно до фактичних обставин цієї справи.

Стосовно безпідставності застосування до спірних правовідносин положень частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», колегія суддів ураховує наступне

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей;

4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина перша статі 3 Закону №2011-XII).

Згідно із частиною 15 статті 14 Закону №2011-XII військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до абз. 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» із 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України, викладеними у листі від 14.06.2024 №14-0005/45882 передбачена частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначеним у ній категоріям пільга надається на весь час їх призову (проходження військової служби), незалежно від того чи брали (беруть) вони участь у вказаних у статті заходах.

Відповідна пільга для військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам) надається на весь час їх призову (проходження військової служби): 1) посвідчення офіцера і генерала або військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу (в залежності від військового звання військовослужбовця); 2) довідку за визначеною формою 5 у додатку 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 №40; 3) витяг (завірена копія) із наказу по особовому складу про призначення на посаду; 4) для дружин (чоловіків) військовослужбовця, додається також свідоцтво про шлюб.

Для військовослужбовців, а також їх дружинам (чоловікам), які перебувають на інших видах військової служби, відповідна пільга таким військовослужбовцям надається лише за період їхньої безпосередньої участі у зазначених заходах в особливий період. Тому відповідна пільга має надаватися на підставі наступного переліку документів: 1) посвідчення офіцера і генерала або військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу (в залежності від військового звання військовослужбовця); 2) довідку за визначеною формою 5 у додатку 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 №40; 3) витягу (завіреної копії) із наказу по особовому складу про призначення на посаду; 4) для військовослужбовців, які брали участь в антитерористичній операції - довідка згідно з додатком 1 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413; 5) для військовослужбовців, які брали участь в у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях - довідка згідно з додатком 4 до Порядку; 6) для військовослужбовців, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України - довідка згідно з додатком 6 до Порядку; 7) для дружин (чоловіків) військовослужбовця, додається також свідоцтво про шлюб.

Застосування приписів пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення пункту 15 статті 14 цього Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Надані стороною відповідача докази на підтвердження викладеного є належними та достатніми для того, щоб установити, що відповідачка, як член сім`ї військовослужбовця, має право на пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на весь час проходження її чоловіком військової служби, що підтверджується відомостями військового квитка (п.17.Проходження військової служби) та довідкою військової частини НОМЕР_6 , які у своїй сукупності свідчать, що ОСОБА_2 , старший солдат, перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_6 ; мобілізований.

Ставлячи під сумнів достатність наданих відповідачкою доказів, позивач не реалізував в суді першої інстанції належне йому право та не спростував їх, а тому за правилами частини четвертої статті 12 ЦПК України несе ризик настання наслідків із цим пов`язаних.

Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Із огляду на викладені норми права колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані відповідачкою докази є належними та достатніми для підтвердження того, що відповідачка є дружиною військовослужбовця та за правилами ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнена від стягнення процентів період, визначений районним судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укр Кредит Фінанс» - залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 15 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді О.А. Лобов

В.М. Триголов