Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №161/6362/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/6362/26 Провадження №33/802/875/26 Головуючий у 1 інстанції:Рудська С. М.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши клопотання захисника Ульчака Б.І. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. Стягнуто із нього на користь держави 665 гривень 60 копійок судового збору.

Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник Ульчак Б.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 не було відомо про винесення постанови, про даний факт він дізнався лише 07.08.2026 і копію постанови він не отримував.

Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доходжу висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.

У своєму клопотанні апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 не було відомо про винесення постанови, про даний факт він дізнався лише 07.08.2026 і копію постанови він не отримував.

Однак, такі доводи повністю суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно з якими постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.

Отже, законодавець пов`язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання особою копії постанови.

28 квітня 2026 року під час розгляду справи у місцевому суді ОСОБА_1 та його захисник були відсутні (а.с.41-42).

В оскаржуваному судовому рішенні вказано, що в судове засідання ОСОБА_1 повторно не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про день, час, місце був повідомлений належним чином, заяви, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходили (а.с.41).

Захисник Бортнік О.О. в судове засідання повторно не з`явилась, від неї надійшло клопотання про розгляд справи без її та ОСОБА_1 участі (а.с.41).

В даній справі відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження закінчився 08 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року захисник Ульчак Б.І. подав через систему «Електронний суд» лише 17 серпня 2026 року, що підтверджується апеляційною скаргою, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження, який закінчився ще 08 травня 2026 року.

Отже, захисник Ульчак Б.І. більш ніж на три місяці пропустив строк апеляційного оскарження, визначений положеннями ч.2 ст.294 КУпАП.

Доводи клопотання про те, що ОСОБА_1 не було відомо про винесення постанови, про даний факт він дізнався лише 07.08.2026 і копію постанови він не отримував не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки такі доводи повністю суперечать приписам ч.2 ст.294 КУпАП та матеріалам даної справи.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 завчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи щодо нього на 09 год 30 хв 28.04.2026, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Вайбер». Згідно якої судова повістка про виклик до суду доставлена ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_1 16.04.2026 о 11:21:36 (а.с.35).

28 квітня 2026 року на адресу Луцького міськрайонного суду надійшло клопотання захисника Бортнік О.О., в якому вона просила розгляд справи проводити за відсутності ОСОБА_1 та його захисника (а.с.38).

Крім того, твердження апелянта про те, що про існування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався лише 07.08.2026 є голослівними, оскільки повністю спростовуються квитанцією, згідно якої ОСОБА_1 13.05.2026 повністю сплатив штраф в сумі 40800 грн., накладений на нього оскаржуваною постановою (а.с.51), а також сплатив і судовий збір (а.с.52).

Отже, довідкою (а.с.35), клопотанням захисника про розгляд справи за відсутності сторони захисту (а.с.38) та копіями квитанцій про сплату призначеного штрафу та судового збору (а.с.51, 52) повністю підтверджується те, що ОСОБА_1 та його захисник були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, та також їм було відомо і про винесення оскаржуваної постанови, адже ще 13 травня 2026 року ОСОБА_1 було сплачено і штраф, і судовий збір, накладені на нього оскаржуваною постановою.

Тому, аналізуючи вказані документи, слід прийти до переконання, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративне стягнення.

За наведених обставин, строк на апеляційне оскарження в даній справі обраховується з моменту винесення оскаржуваної постанови.

Жодних інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду від 28 квітня 2026 року, клопотання захисника не містить.

Тому доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП та повністю спростовуються вищезазначеними матеріалами справи, а тому клопотання до задоволення не підлягає.

Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Підсумовуючи наведені обставини та положення ч.2 ст.294 КУпАП, необхідно відмовити у задоволенні клопотання захисника Ульчака Б.І. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника Ульчака Б.І. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 – відмовити.

Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов