Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №757/41949/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41949/25-ц

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Хайнацького Є.С.,

при секретарі судових засідань - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника позивача: не з`явилась;

представника відповідача: не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сидоренко Ірини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним виконанням рішення суду, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11.05.2026 року у справі № 757/41949/25-ц позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - відповідач, ДКСУ) про відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним виконанням рішення суду задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 % річних від несплаченої суми в розмірі 5 095 грн. 53 коп., інфляційне збільшення суми у розмірі 25 384 грн. 03 коп. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору 968 грн. 96 коп.

05.06.2026 року представник позивача звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, посилаючись на те, що в позові позивач зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу становить 10 000,00 грн.; докази понесених судових витрат будуть надані відповідно до ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки за умовами договору про надання правничої допомоги № 25/08/2025 від 25.08.2025 року, укладеного між адвокатом Сидоренко І.О. та ОСОБА_1 , умови оплати за надані правничі послуги обумовлювалися обсягом наданих правничих послуг по справі, що неможливо було спрогнозувати на етапі подання позовної заяви до суду. Позивачем було понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн., що відповідає п. 3.1 договору про надання правничої допомоги № 25/08/2025 від 25.08.2025 року, укладеного між адвокатом Сидоренко І.О. та ОСОБА_1 , за яким адвокатський гонорар обчислюється згідно з прейскурантом вартості правничої допомоги, який є невід`ємною частиною даного договору. Відповідно до додатку 1 до цього договору представником позивача подано до суду позовну заяву, вартість цих послуг становить 5 000,00 грн., які сплачені позивачем 25.08.2025 року згідно з квитанцією № 25/08/2025-1. Також адвокатом подано у справі відповідь на відзив, вартість цих послуг становить 4 000,00 грн., які сплачені позивачем 12.03.2026 року згідно з квитанцією № 25/08/2025-2. На підтвердження обсягу наданої правничої допомоги між адвокатом та позивачем підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 05.06.2026 року. Про прийняття рішення у даній справі позивач та його представник дізналися 02.06.2026 року, коли воно було надіслано до електронного кабінету представника позивача в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, що підтверджується карткою руху документу, яка додається, тому заява подається у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Представник позивача просить ухвалити додаткове рішення у справі про стягнення з державного бюджету України на користь позивача у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу 9 000,00 грн.

11.06.2026 року представником відповідача подано заперечення проти задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, у яких вона зазначає, що на підтвердження понесених судових витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Однак позивачем не надано документи, що свідчать про оплату наданих адвокатом послуг. Крім того, ДКСУ критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних з виконанням адвокатом робіт зі складання позову та відповіді на відзив; позивачем заявлений неспівмірний зі складністю справи та необґрунтований розмір судових витрат, який не відповідає принципам реальності, фактичності, неминучості витрат. Відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Позивач та його представник позивача у судове засідання не з`явились; про день, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилась; про день, час та місце розгляду заяви повідомлена належним чином.

На підставі ч. 4 ст. 270 ЦПК України суд вирішив розглядати заяву за відсутності учасників справи.

Дослідивши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, перевіривши зміст судового рішення та матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11.05.2026 року у справі № 757/41949/25-ц позов ОСОБА_1 до ДКСУ про відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним виконанням рішення суду задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 % річних від несплаченої суми в розмірі 5 095 грн. 53 коп., інфляційне збільшення суми у розмірі 25 384 грн. 03 коп. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору 968 грн. 96 коп.

Разом з тим, під час ухвалення рішення судом не вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки на час ухвалення судового рішення позивач не надав суду документального підтвердження розміру здійснених витрат, оформлених у встановленому законом порядку.

У позові позивач зазначив, що очікує понести витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн., та що докази понесених витрат будуть надані до суду відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

У заяві про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача просить стягнути з державного бюджету України на користь позивача 9 000,00 грн. на відшкодування професійної правничої допомоги, долучивши до заяви докази понесення цих витрат позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено у ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- копію витягу з договору про надання правничої допомоги № 25/08/2025 від 25.08.2025 року, укладеного між адвокатом Сидоренко І.О. та ОСОБА_1 , згідно з п. 3.1 якого адвокатський гонорар обчислюється згідно з прейскурантом вартості правничої допомоги, який є невід`ємною частиною даного договору (додаток 1);

- копію додатку 1 до договору про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року, згідно з яким вартість послуги зі складання позовної заяви становить 5 000,00 грн., вартість послуги зі складання відповіді на відзив становить 4 000,00 грн.;

- копію квитанції № 25/08/2025-1 від 25.08.2025 року про сплату ОСОБА_1 за правничі послуги 5 000,00 грн.

- копію квитанції № 25/08/2025-2 від 12.03.2026 року про сплату ОСОБА_1 за правничі послуги 4 000,00 грн.

- копію акту приймання-передачі наданих юридичних послуг № 1 від 05.06.2026 року до договору про надання правничої допомоги № 25/08/2025 від 28.08.2025 року.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із наданих позивачем копій документів та встановлених судом обставин справи вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені до стягнення позивачем у розмірі 9 000,00 грн., є обґрунтованими, тобто підтвердженими належними доказами щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті позивачем.

Доводи представника відповідача, викладені у запереченнях на заяву, про те, що позивачем не надано документи, що свідчать про оплату наданих адвокатом послуг, суд оцінює критично, оскільки представником позивача надано копії квитанції № 25/08/2025-1 від 25.08.2025 року про сплату ОСОБА_1 за правничі послуги 5 000,00 грн. та квитанції № 25/08/2025-2 від 12.03.2026 року про сплату ОСОБА_1 за правничі послуги 4 000,00 грн.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 міститься висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Крім того, у запереченнях представник відповідача зазначає, що відповідач критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних з виконанням адвокатом робіт зі складання позову та відповіді на відзив; позивачем заявлений неспівмірний зі складністю справи та необґрунтований розмір судових витрат, який не відповідає принципам реальності, фактичності, неминучості витрат.

Так, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, зокрема, акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши заперечення представника відповідача, враховуючи положення ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України та встановлені обставини у справі, суд вважає, що представником відповідача не подано належних та допустимих доказів на спростування витрат позивача на правничу допомогу та не доведено неспівмірності розміру цих витрат із складністю справи та ціною позову.

Так, у запереченнях представник відповідача обмежився лише зазначенням, що відповідач критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних з виконанням адвокатом робіт зі складання позову та відповіді на відзив; позивачем заявлений неспівмірний зі складністю справи та необґрунтований розмір судових витрат, який не відповідає принципам реальності, фактичності, неминучості витрат; зазначені позивачем витрати є завищеними.

Належне обґрунтування цих доводів у запереченнях представника відповідача відсутнє.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію їхньої реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Враховуючи документально підтверджені надані представником позивача докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті позивачем, суд дійшов висновку, що вимоги про відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням ст. 141 ЦПК України, підлягають задоволенню в розмірі 9 000,00 грн.

Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

З огляду на зазначене, заперечення представника відповідача проти задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення є необґрунтованими.

Крім того, ч. 5 ст. 137 ЦПК України передбачає право суду, а не обов`язок зменшити розмір витрат на правничу допомогу за клопотанням іншої сторони у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті.

Також, представник відповідача не подавала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України.

З огляду на зазначене, оскільки в рішенні суду не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у справі № 757/41949/25-ц.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 246, 263-265, 270, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сидоренко Ірини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним виконанням рішення суду - задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 757/41949/25-ц за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним виконанням рішення суду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 9 000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6; код ЄДРПОУ 37567646.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 07.08.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ