Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №753/4040/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 753/4040/26-ц

пр. 2-8741/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,

справа № 753/4040/26ц

сторони:

позивач - ФОП ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

предмет та підстави позову - стягнення грошових коштів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в розмірі 1000000,00 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 09.01.2026 між позивачем та відповідачем було укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Усова О.Л., відповідно до умов якого ОСОБА_2 в позасудовому порядку зобов`язався виплатити ФОП ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1767595,00 грн у якості відшкодування шкоди заподіяної ним внаслідок неналежного виконання обов`язку з інкасації платіжних терміналів, які знаходяться в обслуговуванні позивача та не передрання усієї суми інкасованих грошових коштів для зарахування на рахунок позивача відкритий в АТ «Ощадбанк».

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04.03.2026 справу за вказаним позовом передано для розгляду за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суд м. Києва від 20.04.2026 справу прийнято до провадження суді Новака Р.В. за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

25.05.2026 через «Електронний суд» позивачем ОСОБА_1 до суду було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої в провадженні Печерського районного суду м. Києва знаходиться справа №753 /4040/26- ц за позовом ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 1000000,00 грн. Підставами позову є неналежне виконання ОСОБА_2 трудових обов`язків при інкасації грошових коштів внаслідок чого виникла нестача у сумі 1676590,00 грн. ОСОБА_2 запропонував, а ОСОБА_1 погодилась, що погашення нестачі буде здійснюватися через розтермінування платежів до 09.10.2026 відповідно до нотаріального договору укладеного між учасниками судового провадження 09.01.2026. ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язання по оплаті 1000000,00 гривень в строк до 10.02.2026 відповідно до п.п. 2.2 п. 2 Договору від 09.01.2026. Станом на дату подання цієї заяви ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язання за другим платежем відповідно до п.п. 2.2 п. 2 Договору від 09.01.2026 у сумі 500000, грн. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 49 ЦПК України ОСОБА_1 збільшує в межах справи №753/4040/26-ц розмір вимог до ОСОБА_2 і просить стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1500000,00 грн. Всі інші вимоги за позовною заявою від 25.02.2026 залишаються незмінними.

Ухвалою Печерського районного суд м. Києва від 02.06.2026 було задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог, прийнято до розгляду заяву позивача ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 25.05.2026 з доданими до неї документами. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

29.07.2026 відповідачем ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» було подано заяву про визнання позову, в якій останній зазначав, що ним не виконано умови договору про сплату у визначений термін заявлених грошових коштів через відсутність фінансових можливостей, проте, вимоги позивача обґрунтовані та відповідач визнає позов у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, відповідач через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без його участі, ще раз зазначив, що визнає позовні вимоги. Позивач подала до суду заяву про проведення судового засідання без її участі, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд доходить висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи, на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні в них докази та надавши їм оцінку, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та/або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас виходячи зі змісту ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом..

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

09.01.2026 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Усовим О.Л., зареєстрований в реєстрі за № 9, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язався виплатити ФОП ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 1767595,00 грн у якості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання обов`язку з інкасації платіжних терміналів та передання коштів інкасаторам АТ «Ощадбанк» у період з 26.12.2025 по 30.12.2025.

Відповідно до п.п. 2.1, п. 2.2. договору, сторони домовились про добровільне погашення нестачі грошових коштів у сумі 1767595,00 грн. ОСОБА_2 зобов`язаний виплатити ФОП ОСОБА_1 грошову суму, зазначену у п. 1.1. цього договору в строк до 09.10.2026. Порядок оплати за домовленістю сторін встановлений наступний: до 10.02.2026 Сторона 2 сплачує Стороні 1 грошові кошти у сумі 1000000,00 грн; до 10.05.2026 Сторона 2 сплачує Стороні 1 грошові кошти у сумі 500000,00 грн; до 09.10.2026 Сторона 2 сплачує Стороні 1 грошові кошти у сумі 267595,00 грн. Водночас станом на дату розгляду справи ОСОБА_2 , будучи стороною 2 вказаного договору, не виконав свої зобов`язання за першим та другим платежами відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 договору від 09.01.2026 у розмірі 1000000,00 грн та 500000,00 грн.

Вказана сума на час розгляду справи в суді не сплачена, але в повному обсязі визнається відповідачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ФОП ОСОБА_1 слід задовольнити та стягнути з відповідача вказану заборгованість за договором від 09.01.2026.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас виходячи з положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що позивач при подачі позову була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, з останнього підлягає стягненню на користь держави України 50 % судового збору (6000,00 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 526, 527, 610, 1166 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141,142, 206,263-265, 268, 352-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти за договором від 09.01.2026 у розмірі 1500000 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави України витрати з оплати судового збору в розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Р.В. Новак