Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №756/19643/25 — Оболонський районний суд міста Києва

04.09.2026 Справа № 756/19643/25

Справа номер 756/19643/26

Провадження № 2/756/2972/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі

головуючий суддя - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Венгерський В.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - КП ВО «Київтеплоенерго») звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, що виникла станом на 31 серпня 2025 року за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 в загальному розмірі 87206,21 грн.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення, теплової енергії, та постачання гарячої води, за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Надання послуг здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який опублікований у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Відповідач від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовлявся (не відключався). З цих підстав позивач просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги та вирішити питання судових витрат.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 04 грудня 2025 року справу передано для розгляду головуючому судді Андрійчуку Т.В.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 09 лютого 2026 року.

Від представника відповідача 2 лютого 2026 року надійшло клопотання про долучення доказів, квитанції про оплату заборгованості за ТЕ/ЦО в розмірі 39979,43 грн та за абонентське обслуговування 1214,57 грн. Заявив клопотання про відкладення розгляд справи з метою здійснення постачальником перерахунку заборгованості за обсягом фактичного споживання.

Від представника позивача 09 березня 2026 року надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Неодноразово розгляд справи відкладено.

14 травня 2026 року від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, посилаючись на погашення відповідачем боргів, долучено квитанцію від 03 травня 2026 року про сплату за постачання гарячої води -8692,25 грн, за абонентське обслуговування 830,50 грн.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2026 року справу передано для розгляду головуючому судді Шролик І.С.

Від представника відповідача 23 липня 2026 року надійшли додаткові пояснення у справі. В яких заявлено вимогу про відмову позивачу в задоволенні вимог поза межами строку позовної давності та закриття провадження за вимогами, які добровільно сплачено відповідачем.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. У зв`язку з чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Мешканцям будинку, в якому розташована квартира відповідача, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».

Надання послуг здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який опублікований у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а тому є споживачем послуг, які надає позивач.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Водночас такому праву прямо відповідає визначений в п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

Відповідач ОСОБА_1 від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлялася, не відключалася.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів 3% річних, інфляційні втрати та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Суд зазначає, що за змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підтвердження своїх доводів щодо заборгованості відповідача, позивач надав суду розрахунок заборгованості за надані послуги.

Відповідач своєчасно та не в повному обсязі не сплачувала за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, теплової енергії, в результаті чого утворилась заборгованість.

Після проведеного позивачем коригування розміру заборгованості з урахуванням сплачених відповідачем коштів за період з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2025 року заборгованість становить лише інфляційну складову боргу за послуги з центрального опалення - 1669,22 грн., три відсотки річних -477,40 грн.; інфляційна складова боргу за постачання теплової енергії - 3278,68 грн., три відсотки річних - 937,71 грн., пеня - 1140,89 грн. Оскільки заборгованість відповідачем погашення під час судового розгляду, тому нараховані штрафні санкції підлягають стягненню з відповідача.

На час розгляду справи судом відповідачем сплачена заборгованість за надані послуги в загальному розмірі - 50716,75 грн. За довідкою постачальника заборгованість за період з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2025 рік відсутня, з урахуванням проведеного коригування.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, як підставу для відмови в задоволенні заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Право на звернення до суду за захистом кореспондується зі статтею 256 ЦК України, яка встановлює для особи часові межі для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та називає їх позовною давністю.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Початок перебігу позовної давності визначається в статті 261 ЦК України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Натомість, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абзац перший частини п`ятої статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності, підстави зупинення та переривання перебігу позовної давності визначені законодавством у імперативних нормах матеріального права, проте частина п`ята статті 267 ЦК України надає суду право визнавати поважними причини пропуску позовної давності і захищати порушене право.

Як встановлено зі штампу вхідної кореспонденції суду, позивач звернувся до суду з позовом 04 грудня 2025 року.

Тлумачення статей 18, 256, 261, 264, 267 ЦК України свідчить, що: початок перебігу позовної давності за позовами про стягнення заборгованості у зв`язку з невиконанням зобов`язань у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання починається зі спливом цього строку. Тобто, цивільне право кредитора є порушеним з моменту невиконання зобов`язання. Обов`язок споживача щомісячно сплачувати отримані комунальні послуги.

З 02 квітня 2020 року - під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

З 17 березня 2022 року - у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).

4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності», згідно з яким п. 19 розділу виключається.

Отже, період з 02 квітня 2020 року по 03 вересня 2025 року в строк позовної давності не враховується.

З урахуванням зупинення перебігу строку позовної давності, станом на 04 грудня 2025 року позивачем не пропущений строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за комунальними послугами, який виник з 01 травня 2018 року.

До вимог КП ВО «Київтеплоенерго» про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення в розмірі 3812,23 грн, інфляційна складова 644,27 грн, три відсотки річних -181,11 грн, заборгованість гарячого водопостачання у розмірі 391,42 грн.; інфляційна складова боргу у розмірі 66,15 грн., три відсотки річних у розмірі 18,60 грн., суд застосовує наслідки пропуску строку позовної давності й відмовляє в їх задоволенні.

Решта заявлених позовних вимог КП ВО «Київтеплоенерго» за період з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2025 року знаходяться в межах строку позовної давності, тому підлягають стягненню з відповідача в загальному розмірі 7503,90 грн, яка складається з: інфляційна складова -1669,22 грн., три відсотки річних -477,40 грн.; інфляційна складова боргу за постачання теплової енергії - 3278,68 грн., три відсотки річних - 937,71 грн., пеня - 1140,89 грн., а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Як вбачається з положень п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції від 25 вересня 2026 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в розмірі _2221,84_грн., пропорційно розміру задоволених вимог з урахуванням суми добровільно сплаченої відповідачем на погашення заборгованості під час судового розгляду (58220,65х3328/87206,21)

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 274,279,354, 355ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за надані послуги, яка виникла станом на 31 серпня 2025 року у розмірі 7503,90 грн. та витрати зі сплати судового збору 2221,84 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (місцезнаходження: м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 40538421);

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 04 вересня 2026 року.

Суддя І.С. Шролик