Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №756/12433/26 — Оболонський районний суд міста Києва

08.09.2026 Справа № 756/12433/26

Справа № 756/12433/26

Провадження № 2/756/9322/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі :

головуючий суддя Шролик І.С.,

секретар судового засідання Венгерський В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Стислий зміст заявлених вимог

У липні 2026 року позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за договором № 571648-КС-001 про надання кредиту від 15.12.2025 у розмірі 54 868 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 15.12.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі, шляхом обміну електронними повідомленнями в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, укладено договір № 571648-КС-001 про надання кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 22 000 грн з обов`язком повернути його, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту в строк до 01.06.2026. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, направленим на вказаний нею номер телефону, а кредитні кошти перераховані на платіжну картку, реквізити якої відповідач зазначила під час укладення договору.

Свої зобов`язання відповідач виконувала частково - сплатила 18 491 грн, після чого платежі припинила.

Станом на 12.06.2026 заборгованість становить 54 868 грн, з яких 20 900 грн - прострочені платежі за тілом кредиту, 23 408 грн - прострочені платежі за процентами, 10 560 грн - проценти річних, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України.

Рух справи

Ухвалою суду від 23.07.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано в АТ «Універсал Банк» докази, які становлять банківську таємницю, щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 і руху коштів за рахунком, відкритим для її обслуговування.

На виконання вимог ухвали з АТ «Універсал Банк» надійшла виписка руху коштів за картковим рахунком відкритим на ОСОБА_1 .

Відповідач проти позову заперечувала. У відзиві, що надійшов до суду 10.08.2026, зазначила, що договору про надання кредиту не укладала і не підписувала, а погодження нею конкретних умов кредитування - процентних ставок, строків, комісій та штрафних санкцій - позивач не довів. Наголосила, що наявні в матеріалах справи паперові копії електронних документів не відповідають вимогам ст. 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки на них не накладено електронного підпису, що дозволяв би ідентифікувати підписантів, а доказів часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, направлення його відповідачу і підтвердження нею пропозиції укласти договір не надано. Просила витребувати в позивача оригінал електронного доказу - кредитного договору з усіма додатками та сертифікатом підпису, а в разі його ненадання визнати подані паперові копії недопустимими доказами. Крім того, послалася на п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, за яким у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, та зазначила, що нарахування процентів за цією нормою за періоди після 24.02.2022 є безпідставним. Указала також на неспівмірність нарахованих процентів, які, на її переконання, підлягають обмеженню розміром тіла кредиту, та на те, що належними доказами наявності і розміру заборгованості є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тоді як розрахунок заборгованості таким документом не є. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

До суду 10.08.2026 надійшла відповідь позивача на відзив, у якій він зазначив, що кредитний договір укладений шляхом обміну електронними повідомленнями в порядку ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 цього Закону, а тому накладення кваліфікованого електронного підпису позичальника не вимагалося. Послався на те, що до позовної заяви додані оригінали електронних документів, а до відповіді на відзив додатково подано примірник кредитного договору з кваліфікованим електронним підписом директора товариства та протокол перевірки підпису, у зв`язку з чим витребування оригіналу є безпідставним. Указав, що товариство є небанківською фінансовою установою, яка не відкриває позичальникам рахунків і не випускає платіжних карток, а тому належним доказом перерахування кредитних коштів є підтвердження оператора платіжної інфраструктури - ТОВ «ПрофітГід», яке разом з розрахунком заборгованості та умовами договору підтверджує наявність і розмір боргу.

Сторони та їх представники в судове засідання 08 вересня 2026 року не з`явились , про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини справи

15.12.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено договір № 571648-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма) з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, дистанційно, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

За умовами договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 22000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію (п. 2.1 договору).

Строк, на який надається кредит, становить 24 тижні (п. 2.3 договору); стандартна процентна ставка - 1% в день, фіксована (п. 2.4 договору); комісія за видачу кредиту - 4 400 грн, нараховується одноразово в дату видачі кредиту (п. 2.5 договору); денна процентна ставка - 0,87% (п. 2.12 договору).

Строк дії договору - до 01.06.2026 (п. 2.8 договору), дата видачі кредиту - 15.12.2025, дата повернення кредиту - 01.06.2026 (п. 2.13, 2.14 договору).

Пунктом 4.2.2 договору сторони погодили графік платежів.

Способом надання кредиту є безготівковий переказ коштів на реквізити електронного платіжного засобу, зазначеного в розділі 12 договору (п. 11.12 договору).

Відповідно до п. 7.5 договору в разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням процентів річних у силу положень ст. 625 ЦК України, які нараховуються за кожен день прострочення в сумі, що не перевищує 2% від неповернутої суми кредиту, а сукупна сума таких нарахувань не може перевищувати половини одержаної суми кредиту.

Порядок укладення договору визначений розділом 3 договору: після ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та пропозицією (офертою) укласти договір позичальник підтверджує своє ознайомлення з умовами шляхом введення одноразового ідентифікатора, який надсилається кредитодавцем каналом комунікації, вказаним у п. 1.10 договору, та натискання кнопки «Підписую», що вважається підписанням договору (акцептом) (п. 3.2.10, 3.2.11 договору).

Розділ 12 договору містить реквізити позичальника - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , номер електронного платіжного засобу НОМЕР_3 , номер телефону НОМЕР_4 , адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 - та відмітку такого змісту: «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1902, номер телефону: НОМЕР_5 , 15.12.2025 17:55:15».

З боку кредитодавця договір підписано кваліфікованим електронним підписом директора ОСОБА_2 15.12.2025 о 17 год 55 хв:18.

Виконання позивачем обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід» на переказ коштів без відкриття рахунку № 21/991-рк від 29.05.2023, на здійснення переказу грошових коштів в розмірі 22 000 грн на платіжну картку отримувача № НОМЕР_3 , емітент картки - MONOBANK (UNIVERSAL BANK), призначення переказу - «Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 зг. кред.дог. №571648-КС-001 від 15.12.2025».

Також зарахування коштів доводиться випискою по картковому рахунку UNIVERSAL BANK, яка надана на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач на виконання умов договору здійснила чотири платежі на користь ТОВ «Бізнес Позика» в загальному розмір 18 491 грн. Наступні платежі за графіком, починаючи з платежу 23.02.2026, відповідач не сплачувала.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 571648-КС-001, складеним станом на 12.06.2026, за період користування кредитом позичальнику нараховано 35 959 грн процентів за користування кредитом, 4 400 грн комісії та 11 000 грн процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України; сплачені відповідачем 18 491 грн зараховані в рахунок погашення тіла кредиту - 1100 грн, процентів - 12 551 грн, комісії - 4 400 грн та процентів річних - 440 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «Бізнес Позика» про стан заборгованості станом на 12.06.2026 загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором становить 54 868 грн, з яких заборгованість за кредитом - 20 900 грн, заборгованість за процентами - 23 408 грн, заборгованість за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України - 10 560 грн; заборгованість за комісією та штрафами відсутня.

Доказів погашення заборгованості в повному обсязі матеріали справи не містять.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін.

За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зазначено, що договір про надання фінансового кредиту, підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, є таким, що укладений між сторонами, а укладення спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами; без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) вказала, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.04.2026 у справі № 368/1257/21 зазначено, що тягар доведення того, що грошові кошти насправді не були одержані позичальником від позикодавця, лежить на позичальнику, який за допомогою обґрунтованого заперечення (ексцепції) заперечує проти позову.

Щодо доводів відповідача про неукладення нею кредитного договору та відсутність доказів погодження його умов суд зазначає наступне. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є самостійним видом підпису, використання якого відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» є моментом підписання електронного правочину, а тому накладення відповідачем кваліфікованого електронного підпису для укладення такого договору не вимагалося. Договір містить відмітку про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1902 із зазначенням часу підписання та номера телефону, на який цей ідентифікатор направлявся, і саме цей номер телефону, адреса електронної пошти, паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача зазначені в розділі 12 договору й в анкеті клієнта, що є витягом з інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця. Крім того, на платіжну картку, реквізити якої відповідач указала для отримання кредиту, у день укладення договору перераховано 22 000 грн, а сама відповідач протягом чотирьох платіжних періодів сплатила на користь позивача 18 491 грн саме за цим договором. Такі дії відповідача свідчать про виконання нею умов договору та обізнаність з ними. Доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з можливим протиправним заволодінням третіми особами її персональними даними, номером телефону чи платіжною карткою відповідач не надала. За таких обставин доводи відповідача про неукладення договору є необґрунтованими та спростовуються наведеними доказами.

Доводи відповідача про недопустимість поданих позивачем паперових копій електронних доказів і необхідність витребування в позивача оригіналу кредитного договору суд відхиляє, оскільки кредитний договір, оферта, акцепт, паспорт споживчого кредиту, візуальна форма послідовності дій клієнта та підтвердження про переказ коштів подані позивачем в електронній формі як електронні докази, підписані кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб із можливістю перевірки їх достовірності, а на виконання вимог ч. 4 ст. 100 ЦПК України позивач повідомив про наявність у нього оригіналів електронних доказів. Додатково до відповіді на відзив позивач подав примірник кредитного договору з кваліфікованим електронним підписом директора товариства та протокол перевірки підпису. Підстав, передбачених ч. 5 ст. 100 ЦПК України, для витребування оригіналу електронного доказу та для висновку про невідповідність поданих документів оригіналам судом не встановлено.

Доводи відповідача про те, що належним доказом наявності та розміру заборгованості є виключно первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а розрахунок заборгованості таким документом не є, суд вважає безпідставними. Позивач є небанківською фінансовою установою, яка не відкриває позичальникам банківських рахунків і не випускає платіжних карток, а перерахування кредитних коштів здійснюється за допомогою оператора платіжної інфраструктури, у зв`язку з чим належним доказом видачі кредиту є підтвердження ТОВ «ПрофітГід» про здійснення переказу, яке містить усі реквізити платіжної операції. Розрахунок заборгованості оцінюється судом не окремо, а в сукупності з умовами договору, графіком платежів, доказами перерахування кредитних коштів і квитанціями про часткову оплату; такий розрахунок є арифметично перевірюваним, відповідає погодженим сторонами умовам договору та відповідачем не спростований, контррозрахунку відповідач не подала.

Щодо доводів відповідача про неспівмірність нарахованих процентів та необхідність їх обмеження розміром тіла кредиту суд зазначає, що розмір процентів за користування кредитом погоджений сторонами у п. 2.4 договору, є фіксованим і не змінювався кредитодавцем в односторонньому порядку; денна процентна ставка, обчислена за формулою, визначеною ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», становить 0,87% і не перевищує граничного розміру, встановленого ч. 5 ст. 8 цього Закону. Проценти нараховані виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 01.06.2026, і після спливу цього строку не нараховувалися. Законодавством не встановлено обмеження загального розміру процентів за користування кредитом розміром наданого кредиту, а положення ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» регулюють розмір неустойки (штрафу, пені), а не процентів за користування кредитом.

Проте, суд вважає слушними доводи відповідача про нарахування та стянення з відповідача відсотків, які нараховані в порядку ст.625 ЦК України в період воєнного стану, що прямо суперечить п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, що в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23, яку згідно положення частини 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки (штрафу та пені), тому суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог до відповідача про стягнення заборгованості по відсоткам в порядку положення ст.625 ЦК України в розмірі 10560,00 грн.

За таких обставин, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 571648-КС-001 про надання кредиту від 15.12.2025 у розмірі 44308,00 грн, з яких 20 900 грн - заборгованість за кредитом, 23 408 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частово, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2150,00 грн, пропорційно розміру задоволених вимог

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 571648-КС-001 про надання кредиту від 15.12.2025 у розмірі 44308,00 грн, судовий збір у розмірі 2150,00 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ідентифікаційний код юридичної особи 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 08 вересня 2026 року.

Суддя Ірина ШРОЛИК