Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №752/19130/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19130/26

Провадження №: 2/752/13835/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04.09.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І. А.,

при секретарі - Сінчук І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що 11 грудня 2004 року між нею та відповідачем Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області був зареєстрований шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 1918 та видано свідоцтво про одруження серія НОМЕР_1 .

Спільних дітей сторони не мають.

Позивач зазначає, що вона з відповідачем з вересня 2025 року не проживають разом як подружжя, та не підтримують шлюбно-сімейних відносин. Причиною припинення шлюбних відносин позивач зазначає: несумісність характерів та діаметрально різні погляди на життя, різні цілі, плани та задачі, з огляду на що, відновлення шлюбних стосунків та подальше сумісне життя з відповідачем, на її переконання, неможливе. Позивач зазначає, що не бажає перебувати з відповідачем у шлюбі і впевнена в тому, що її волевиявлення щодо розірвання шлюбу є стійким, виваженим та не зміниться. Зі своєї сторони, відповідач - ОСОБА_2 , за весь час окремого проживання подружжя, своїми словами та діями жодного разу не демонстрував намірів щодо збереження шлюбу та налагодження відносин у ньому. Отже, почуттів взаємної любові, взаємної підтримки та поваги між сторонами вже немає досить тривалий час, тобто морально-правові основи шлюбу відсутні.

На думку позивача, заходи щодо примирення подружжя та збереження родини неможливі. Життя в такій атмосфері шкодить кожній зі сторін. Сторони не підтримують сімейно-шлюбні стосунки, ведуть окреме господарство, мають окремі бюджети, не мають спільних зобов`язань та планів. Враховуючи вищенаведене, позивач наполягає на розірванні шлюбу та просить суд не надавати строк для примирення, оскільки примирення є неможливим, недоречним і суперечить інтересам кожного із подружжя окремо. Очевидно, що якщо примирення не відбулося по причині повної відсутності розуміння між позивачем та відповідачем вже досить довгий період часу, відновлення шлюбних відносин є неможливим. Відтак, між сторонами склалися відносини, що унеможливлюють примирення та відновлення стосунків у шлюбі, оскільки сторони по справі мають різні погляди на життя, різні вподобання, внаслідок чого між подружжям не підтримуються сімейно-шлюбні відносини, сторони по справі мають кожен свій бюджет, не ведуть спільного господарства, не витрачають спільно кошти та не мають спільних зобов`язань, збереження шлюбу стало неможливим та суперечить інтересам подружжя. Даний шлюб має юридичну силу яка породжує для сторін права та обов`язки подружжя, яким фактично сторони не є. Тому доцільно шлюб розірвати.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд розірвати шлюб, зареєстрований 11 грудня 2004 року між нею та відповідачем Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, про що зроблено відповідний актовий запис за №1918.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 13 серпня 2026 року на 09 год. 00 хв. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

У зв`язку із неявкою сторін, які про розгляд справи були повідомлені в установленому законом порядку шляхом отримання судових повісток через електронний кабінет, розгляд справи було відкладено на 04 вересня 2026 року на 09 год. 00 хв.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

До позовної заяви представником позивача - адвокатом Очкур Кристиною Іванівною була долучена заява про розгляд даної справи за відсутності сторони позивача.

Відповідач вдруге в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення повісток до електронного кабінету, які відповідач отримав, що підтверджується довідками суду про доставку електронного документу. Будь-яких заяв та клопотань, а також відзиву на позовну заяву відповідач суду не надіслав.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 11 грудня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області був зареєстрований шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 1918 та видано свідоцтво про одруження серія НОМЕР_1 .

Після реєстрації шлюбу позивач взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_4 ».

Судом установлено, що сторони шлюбних відносин не підтримують, разом не проживають та спільного господарства не ведуть. Позивач наполягає на розірванні шлюбу із відповідачем, оскільки примирення подружжя є неможливим, а подальше перебування у шлюбі суперечить її інтересам. Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час і дату розгляду справи, заперечень проти розірвання шлюбу суду не надав.

Відповідно до статті 1 Сімейного кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Відповідно до положень статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом положень частини другої статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (стаття55 Сімейного кодексу України).

Частиною третьою статті 56 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

За правилом частини другої статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до частини третьої статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно із статтею 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

З`ясувавши дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховуючи, що сторони не підтримують шлюбно-сімейні відносини, втратили взаєморозуміння та взаємоповагу один до одного, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, а також враховуючи відсутність зі сторони відповідача будь-яких заперечень проти розірвання шлюбу, суд дійшов висновку, що шлюб між позивачем та відповідачем підлягає розірванню, оскільки існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, який наполягає на розірванні шлюбу з відповідачем.

Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.

Перешкод для розірвання шлюбу, визначених частиною другою статті 110 Сімейного кодексу України, судом не встановлено.

Вимоги щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачем на оплату судового збору, остання не заявляла, а тому суд не вирішує питання про їх розподіл між сторонами.

Згідно із статтями 114, 115 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, статтями 24, 55, 56, 110, 112, 114 Сімейного кодексу України, статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 142, 259, 263 - 265, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 11 грудня 2004 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 1918, - розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 04 вересня 2026 року.

Суддя І. А. Кирильчук