Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №489/3346/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

справа № 489/3346/26 провадження №2/489/2139/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09 вересня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У квітні 2026 року ТОВ «ФК «ЕЙС» через систему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №268185781 від 11.09.2021 у розмірі 47821,50 грн., а також 2662,40 грн. судового збору та 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Позов обґрунтувало тим, що 11.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідачем був укладений кредитний договір №268185781 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору.

28.11.2018 між первісним кредитором - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») було укладено договір факторингу № 28/1118-01, до якого в подальшому додатковими угодами вносилися зміни, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №268185781 від 11.09.2021, позичальником по якому є відповідач.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладений договір факторингу № 05/08203-01, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується Реєстром прав вимоги №9 від 30.05.2023.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується Реєстром боржників №б/н від 14.07.2025.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку із чим на момент подання позовної заяви утворилася заборгованість у загальному розмірі 47821,50 грн., з яких 11500,00грн. заборгованість по кредиту; 36321,50 грн. по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 0,00 грн. штрафними санкціями.

Вказану заборгованість позивач просить стягнути в судовому порядку, так як вона в добровільному порядку відповідачем не погашена.

05.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Захар`євої Я.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому вона просить відмовити в задоволенні позивних вимог повністю.

У відзиві вказано, що позивачем жодних належних доказів видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі не надано. Надані розрахунки заборгованості та платіжні доручення, складені в односторонньому порядку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», докази проведення платежу банківською установою відсутні.

Отже, позивачем на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів перерахування грошових коштів на користь відповідача, а також доказів наявності заборгованості саме в заявленому розмірі, які б відповідали вимогам процесуального закону, положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів України».

Крім того, позивачем неправомірно нараховані проценти.

Відповідно до пункту 1.7 кредитного договору № 268185781 від 11.09.2021 кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі – «Дисконтний період»), а саме до 11.10.2021, з можливістю продовження строку.

В матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору (дисконтного періоду) після закінчення дисконтного періоду 11.10.2021, здійснення позичальником сплати нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду.

Отже, є безпідставним нарахування суми відсотків, що передбачені договором після спливу визначеного строку кредитування.

Крім того, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в сумі 36321,50 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у 11500,00 грн., суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів (понад сто відсотків вартості).

Щодо відступлення права вимоги.

Як вбачається із витягу з реєстру прав вимоги №160 від 16.11.2021 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги в т.ч. до ОСОБА_1 .

Сторони погодили, що сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог, становить 9072324,46 грн. (пункт 2 Реєстру прав вимог).

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, у зв`язку з чим ним не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором № 268185781 від 11.09.2021 від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ «ФК «ЕЙС».

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 268185781 був укладений 11.09.2021, а перший договір факторингу, на який посилається позивач як на підставу набуття права вимоги до відповідача та строк дії якого неодноразово продовжувався за допомогою додаткових угод, було підписано 28.11.2018. Тобто на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником, відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон плюс», а в подальшому і ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС».

Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ «ФК «ЕЙС».

З урахуванням викладеного, ТОВ «ФК «ЕЙС», не довело порушення його прав з боку відповідача та наявність у нього права звернення до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Необґрунтованою є і вимога позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 7000,00 грн.

У відповіді на відзив від 08.06.2026 позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» вказало на безпідставність доводів представника відповідача та просить позовні вимоги задовольнити.

Позивачем вказано, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача.

Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі Товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами Договору.

Отже, факт отримання кредитних коштів відповідачем є підтвердженням дійсності укладеного кредитного договору між сторонами. Таким чином, факт отримання кредитних коштів є достатнім доказом існування кредитного зобов`язання з боку позивача. Даний факт підтверджує правомірність вимог позивача щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором то виходячи з умов кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з нього в повному обсязі.

Виходячи з наведених матеріалів справи та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, заборгованість відповідача перед позивачем складається з суми основного боргу (тіла кредиту) та процентів за користування кредитом, які, відповідно до договору та цивільного законодавства, поділяються на два окремі види.

Перший вид - це проценти за правомірне користування кредитом, нараховані в межах строку дії кредитного договору, розмір яких визначено договором або законом, а порядок їх сплати врегульовано частиною першою статті 1048 ЦК України.

Другий вид - це проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, що виникають у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, і підлягають стягненню на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача то відповідач не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги № 160 від 16.11.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

Крім того, в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Реєстру боржників та Акту прийому-передачі реєстру, а тому позивач належним чином довів факт переходу права вимоги.

Таким чином твердження відповідача на недоведеність переходу права вимоги в зв`язку з тим, що позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу є нікчемними. Враховуючи наведене, позивач дійсно підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки він виконав умови договору факторингу, надавши відповідні документи.

Звертаємо увагу суду на те, що позивач набув право вимоги до відповідача на підставі Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025. Хоча перерахування коштів клієнту не є предметом доказування у даному спорі, оскільки факт переходу прав вимоги підтверджується підписанням відповідного реєстру боржників, як це прямо передбачено умовами зазначеного договору.

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу то позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 23.04.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи. Цією ухвалою за клопотанням позивача витребувано у АТ «Універсал Банк» відомості щодо емітованої платіжної картки на ім`я відповідача та здійснення на неї переказу кредитних коштів.

Ухвалою від 07.07.2026 повторно витребувано АТ «Універсал Банк» відомості щодо емітованої платіжної картки на ім`я відповідача та здійснення на неї переказу кредитних коштів; продовжено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою від 28.07.2026 витребувано АТ «Універсал Банк» виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 хх-хххх-0180 за період з 17.09.2021 по 22.09.2021.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 11.09.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено Договір кредитної лінії №268185781, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитний ліміт в розмір 11500,00 грн., перший транш якого в розмір 3000,00 грн., строком на 30 днів (до 11.10.2021), зі сплатою процентів за дисконтною процентною ставкою в розмірі 43,80 процентів річних, що становить 0,32 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (пункти 1.1 - 1.3, 1.7 договору).

Пунктом 1.9 кредитного договору, його сторони узгодили, що за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку визначеного в пункті 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 237,25 процентів річних, що становить 0,65 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах пункту 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 593,23 процентів річних, що становить 1,63 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті. 1.9.3. Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

За умовами пункту 1.12 договору, сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання Позичальником нових Траншів за Договором та є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: 1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «MNV2S25A» 11.09.2021 13:44:41.

До укладення кредитного договору відповідач ознайомився і підписав електронним підписом паспорт споживчого кредиту.

Із заявки на отримання коштів в кредит від 11.09.2021 вбачається, що заявка містить персональні данні відповідача, адресу проживання і реєстрації, номер його платіжної картки № 4441-11XX-XXXX-0180 та суму кредиту.

Дій відповідача в ІТС ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» позивач підтвердив довідкою вказаного Товариства, згідно якої 17.09.2021 кредит збільшено на 8500,00 грн.

Безготівковий переказ грошових коштів в сумах 3000,00 грн. та 8500,00 грн. на рахунок відповідача в банку за реквізитами електронного платіжного засобу № 4441-11XX-XXXX-0180, що належить відповідачу, підтверджується платіжними дорученням від 11.09.2021, 17.09.2021.

Фактичне зарахування грошових коштів 3000,00 грн. та 8500,00 грн. на рахунок відповідача за реквізитами картки № НОМЕР_2 , яка відповідно до відповідей АТ «Універсал Банк» від 16.07.2026 №БТ/Е-30574, 27.07.2026 № БТ/Е-32462 та 04.08.2026 № БТ/Е-33831 емітована в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), підтверджується виписками про рух коштів по рахунках за період з 11.09.2021 по 16.09.2021 та з 17.09.2021 по 22.09.2021.

Випискою по рахунку відповідача, відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, є первинним документом, який підтверджує здійснені по банківському рахунку операції, а відтак належним і допустимим доказом.

Таким чином, загальна сума зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача в обслуговуючому банку становить 11500,00 грн.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

28.11.2018 між первісним кредитором - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, до якого додатковими угодами № 19 від 28.11.202019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від31.12.2023 внесені зміни і доповнення, відповідно до умов якого згідно Реєстру прав вимоги № 160 від 16.11.2021 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №268185731 від 11.09.2021, позичальником по якому є відповідач.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 05/0820-01, до якого додатковими угодами № 2 від 03.08.2021, № 3 від 30.12.2022 внесені зміни та доповнення, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується Реєстром прав вимоги № 9 від 30.05.2023.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується Реєстром боржників №б/н від 14.07.2025.

Згідно Реєстру боржників від 14.07.2025 загальна заборгованість за кредитним договором №268185731 від 11.09.2021 становить 47821,50 грн., з якої 11500,00 грн. прострочене тіло кредиту, 36321,50 грн. прострочені відсотки, 0,00 грн. комісія і пеня.

Із розрахунків первісних кредиторів вбачається, що нарахування процентів за користування відповідачем кредитними коштами здійснено по 08.01.2022, з урахуванням строку пролонгації договору. Погашення заборгованості відповідачем жодного разу не здійснювалося.

Із розрахунку позивача, оформленого у формі виписки з особового рахунку за кредитним договором №268185781 від 11.09.2021 вбачається, що станом на 26.12.2025 заборгованість по кредитному договору становить 471821,50 грн., з якої 11500,00 грн. заборгованість по кредиту, 36321,50 грн. прострочені відсотки, 00,00 грн. строкова заборгованість по кредиту та процентам і штрафним санкціям.

Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача.

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин третьої – шостої, восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідженими судом доказами підтверджується, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а умови такого договору відповідаю волі сторін та Закону України «Про споживче кредитування».

Належними і допустимими доказами також підтверджується фактичне отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання ним грошових зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач підтвердив відповідними розрахунками.

Наведені обставини належними і допустимим доказами відповідачем не спростовані.

Також відповідач не надав свого контррозрахунку на спростування розміру заборгованості.

З урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів суд відхиляє доводи предстанила відповідача про недоведеність видачі відповідачу кредиту в сумі 11500,00 грн.

Щодо заперечень представника відповідача відносно заборгованості по процентам, яку на думку вказаного представника нараховані за межами строку кредитування, який становить 30 днів від дати отримання позичальником кредиту, то суд з ними не погоджується оскільки після дисконтного періоду відповідач продовжував користування кредитом, а тому відповідно до підпункту 1.12.1 пункту 1.12 договору строк кредитування автоматично продовжено на 90 днів, тобто до 08.01.2022. Саме до цієї дати і здійснено ТОВ «Таліон Плюс» нарахування процентів.

Суд звертає увагу, що нарахування процентів відбулося за ставкою узгодженою сторонами кредитного договору та розмір якої відповідає Закону України «Про споживче кредитування», в редакції на дату виникнення спірних правовідносин. У зв`язку із цим, твердження представника відповідача на неспівмірність процентів сумі кредиту є помилковими, оскільки саме із таким розміром процентів погодився відповідач, підписуючи договір.

Безпідставними є доводи представника і стосовно недоведеності позивачем набуття права грошової вимоги до відповідача, оскільки вони спростовуються доказами наявними у справі.

Таким чином, враховуючи встановленні обставини та оцінивши докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позову, у зв`язку із чим з відповідача підлягає стягнення заборгованість по кредитному договору в розмір заявленому позивачем,а саме 47821,50 грн.

Так як позов задоволено повністю, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі в сумі 2662,40 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, яка понесена позивачем в розмірі 7000,00 грн., суд враховує вимоги статей 137, 141 ЦПК України та критерії розумності і співмірності.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Надавши оцінку доказам щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на те, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, невеликий обсяг наданих доказів у справі, її розгляд в порядку спрощеного провадження і часткове задоволення позовних вимог, а також необхідність врахування дотримання критеріїв розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи в суді є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором №268185781 від 11.09.2021 у розмірі 47821,50 грн. (сорок сім тисяч вісімсот двадцять одна гривня 50 коп.), а також 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) судового збору та 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

У іншій частині стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб.13;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 09.09.2026.

Суддя І.В.Коваленко