Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №447/1427/25 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/87/26

Справа №447/1427/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2026 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12025141250000178 від 26.03.2025 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів Львівської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, особи з інвалідністю ІІ групи з дитинства, який перебуває на обліку в лікаря-психіатра, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України,

за участі: прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

захисниці ОСОБА_5

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що в країні діє воєнний стан, який встановлений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 і затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який неодноразово продовжувався, 26.03.2025, близько 05 год 30 хв, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , керуючись прямим умислом на незаконне заволодіння чужим майном, діючи умисно, повторно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями не спостерігають особи, які могли б зашкодити його кримінально протиправним діям, таємно, шляхом вільного доступу викрав сумку-планшетку/польову з маркувальним позначенням «Handmade», вартістю 305 грн, яка належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій знаходились грошові кошти в сумі 14 000 грн, та покинув місце вчинення кримінального правопорушення. В подальшому, вказаними коштами розпорядився на власний розсуд, тим самим заподіяв потерпілій майнову шкоду на суму 14 305 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

ОСОБА_3 , переслідуючи єдину мету незаконного збагачення, 26.03.2025, близько 05 год 30 хв, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу викрав сумку потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій знаходились банківські карти АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 та АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_2 , з магнітними носіями інформації, які належать ОСОБА_6 , з метою подальшого викрадення коштів та паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_6 .

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив привласнення офіційних документів, з корисливих мотивів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України.

ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що в країні діє воєнний стан, який встановлений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 і затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє на даний час, вчинив кримінальне правопорушення.

ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, зокрема вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 31.05.2022 за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 27.12.2024 по закінченню терміну відбуття покарання, судимість якого не погашена у встановленому законом порядку та відносно якого на даний час в Миколаївському районному судді Львівської області розглядається обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, на шлях виправлення не став, належних для себе висновків не зробив, а повторно вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 01.12.2025, близько 15 год 55 хв, перебуваючи по вул. Лесі Українки, 25-А, поблизу під`їзду №4 у м. Новий Розділ Стрийського району Львівської області, керуючись раптово виниклим прямим умислом на заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, повторно, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, підійшов ззаду до потерпілої ОСОБА_7 та ривком з її правої руки заволодів сумкою червоного кольору, в якій знаходилися грошові кошти у сумі 300 грн (дві купюри номіналом 100 грн та дві купюри номіналом 50 грн), банківська картка АТ

«ПриватБанк» № НОМЕР_3 коричневого кольору, мобільний телефон марки «XIAOMI» у червоному чохлі зі вставленою SIM-карткою з абонентським номером НОМЕР_4 , який на праві власності належить потерпілій ОСОБА_8 , та згідно з висновком товарознавчої експертизи СЕ-19/114-25/30108-ТВ від 22.12.2025 сума викраденого мобільного телефону марки «XIAOMI» станом на 01.12.2025 становить 3240,12 грн. Після цього з місця події зник у невідомому напрямку, спричинивши потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 3540,12 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.

ОСОБА_3 , будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, а саме: вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 31.05.2022 за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 27.12.2024 по закінченню терміну відбуття покарання, стосовно якого скеровано обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України до Миколаївського районного суду Львівської області, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив умисне, корисливе кримінальне правопорушення проти власності.

Так, 01.10.2025 близько 21 год 30 хв, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що в країні діє воєнний стан, який встановлений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 і затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який неодноразово продовжувався, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, вчинене з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, проник на територію домоволодіння потерпілого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав велосипед червоного кольору марки «Formula 26F 1», який на праві власності належить потерпілому ОСОБА_10 , згідно з висновком товарознавчої експертизи СЕ-19/114-25/28907-ТВ від 03.12.2025, сума викраденого велосипеда станом на 01.10.2025 становить 5 800 грн, та розпорядився на власний розсуд викраденим велосипедом.

Вказаними протиправними діяннями ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальні збитки на загальну суму 5 800 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у інше сховище, повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

ОСОБА_3 01.12.2025 близько 15 год 55 хв, перебуваючи по вул. Лесі Українки, 25-А, поблизу під`їзду №4 у м. Новий Розділ Стрийського району Львівської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, викрав з сумочки потерпілої ОСОБА_11 банківську АТ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , НОМЕР_5 , із безконтактною технологією «PayPass», яка належить ОСОБА_8 , з метою подальшого зняття з неї грошових коштів.

Після чого, ОСОБА_3 01.12.2025, близько 16 год 03 хв здійснив зняття грошових коштів у сумі 2 500 грн, в банкоматі №01300147, який належить АТ «Ощадбанк», що за адресою: бульвар Довженка 12, м. Новий Розділ Стрийського району Львівської області, якими розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив привласнення офіційних документів, з корисливих мотивів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що визнає свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України, та щиро кається у вчиненому. Підтвердив обставини, викладені в обвинувальних актах.

У судовому засіданні захисниця просила призначити обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене санкціями статей, за якими обвинувачується ОСОБА_3 .

У заяві потерпіла ОСОБА_6 просила розгляд справи проводити за її відсутності, а ОСОБА_3 суворо не карати.

У поданих суду заявах потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 просили розгляд справи проводити за їхньої відсутності.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, та зможе оскаржити вирок суду тільки в частині призначеного йому покарання. Заслухавши думку прокурора, захисниці та обвинуваченого, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень доведена повністю, кваліфікація його неправомірних дій за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України є правильною.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, кримінальним проступком.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд враховує положення ч.ч. 1,2 ст. 50 КК України, згідно з якими, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи вид та міру покарання, суд також виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме те, що обвинувачений вчинив тяжкі злочини, передбачені ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, та кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст 357 КК України, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який є особою з інвалідністю другої групи з дитинства, непрацевлаштований, неодружений, за місцем проживання характеризується типово, перебуває на «Д» обліку в лікаря-психіатра, раніше неодноразово судимий, крайній раз вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 31.05.2022 за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 27.12.2024 по закінченню терміну відбуття покарання, вчинив нові кримінальні правопорушення проти власності через три місяці після звільнення, що свідчить про те, що обвинувачений не зробив для себе належних висновків, на шлях виправлення не став, наявність обставин, які пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Згідно з досудовою доповіддю, ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як високий.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції інкримінованих статей, зокрема, за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає ст.ст. 65-67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та є достатнім для досягнення, відповідно до вимог ст. 50 КК України, мети покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, суд визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Приймаючи до уваги всі обставини справи, суд, при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, обирає принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі.

На переконання суду, призначена міра покарання у виді реального позбавлення волі є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого, слугуватиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності й справедливості кримінального судочинства, а також розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 27.03.2025 у справі №447/922/25, провадження №1-кс/447/1393/25, до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, тобто до 24.04.2025 включно з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.

Ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 24.04.2025 у справі №447/922/25, провадження №1-кс/447/1393/25, запобіжний захід продовжено на строк до 30 днів, тобто до 26.05.2025 включно з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.

Відповідно до копії повідомлення начальника ДУ «ЛУВП №19» вих. №9/3356 від 14.05.2025, згідно з ч. 4 ст. 202 КПК України, ОСОБА_3 звільнений з-під варти 14.05.2025 у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_12 відповідно до розміру визначеного ухвалою слідчого судді від 24.04.2025 у розмірі 60 560 грн.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

З метою виконання вироку, враховуючи, що до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, суму застави слід повернути заставодавцю після набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання строк з моменту фактичного затримання у порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України з 26.03.2025 до моменту звільнення з під варти у зв`язку з внесенням застави, тобто до 14.05.2025, та строк з моменту фактичного затримання у порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України з 01.12.2025 до дня оголошення вироку, тобто до 08.09.2026, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Враховуючи, що обвинувачений згідно з даним вироком визнається винним у вчиненні тяжких злочинів та йому призначене покарання, яке належить відбувати реально, а також дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку щодо доведеності ризиків, зокрема, ризику переховування обвинуваченого через тиск тягаря можливого відбування покарання, та неможливості запобігання вказаному ризику шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

З урахуванням вищенаведеного, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити в силі до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити покарання у виді

штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з часу його фактичного затримання, тобто з 26.03.2025.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання термін попереднього ув`язнення з 26.03.2025 до 14.05.2025, з 01.12.2025 до 08.09.2026.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 , у виді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів, починаючи з дати проголошення даного судового рішення (тобто до 06.11.2026).

Заставу у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят ) грн, внесену заставодавцем ОСОБА_12 на підставі ухвали слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 24.04.2025 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, повернути заставодавцю, відповідно до ст. 182 КПК України, після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати на проведення експертизи у розмірі 8 022(вісім тисяч двадцять дві) грн 60 (шістдесят) коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 26.03.2026 у справі № 447/922/25.

Cкасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 20.11.2025 у справі № 447/3698/25.

Cкасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 03.12.2025 у справі № 447/3883/25.

Речові докази:

грошові кошти на загальну суму 1 400 грн: наступними купюрами сім штук номіналом по 200 грн: ЕГ7919307, ЗВ8910537, БП 6918229, ЄЄ 0255396, ЕН 5730788, ДА 9017700, ЗБ 4751147, які поміщені в спеціальний пакет з маркувальним позначенням WAR0124958, жіночу сумочку, які видав 26.03.2025 ОСОБА_3 в ході огляду місця події – повернути власнику.

паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , банківську карту АТ «Ощадбанку» № НОМЕР_1 , банківську карту АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_2 , два ключі прикріплені до металевого кільця, гаманець для карток, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_6 – вважати повернутим власнику,

велосипед марки «Formula» червоного кольору із номером на рамі: «VLT211238076», вилучений 17.11.2025 під час проведення огляду місця події, а саме відкритої ділянки місцевості неподалік магазину «Аврора» по пр. Шевченка, 11, м. Новий Розділ, Львівської області – повернути власнику ОСОБА_10 ,

грошову купюру номіналом 50 (п`ятдесят) гривень № АП2124736, грошову купюру номіналом 2 (дві) гривні № СБ 3402774, грошову купюру номіналом 1 (одна) гривня № МВ 1358889, дві монети номіналом 1 (одна) гривня, рукописні надписи на двох аркушах, цукерки в кількості 5 (п`ять) штук, ліхтарик, ручку червоного кольору, ложку для взуття, помаду, пусту жестяну банку із під СОСА-СОLA, 4 (чотири) поліетиленові пакети, чорну сумочку, в якій наявні зв`язка із двох ключів із брелком синього кольору із надписом «9-Б», один ключ золотистого кольору, два із червоним брелком, куртку синього кольору із капюшоном із надписом «Suprem», 48 розмір, штани чорного кольору із надписом «Nike» та светр бурого кольору із надписом «Faran» – повернути власникам,

мобільний телефон «Хiaomi» ІМЕІ: НОМЕР_6 , ІМЕІ: НОМЕР_7 зеленого кольору із силіконовим чехлом червоного кольору, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_11 – вважати повернутим власнику,

оптичний диск для лазерних систем зчитування, на якому наявні фото з відображенням фотофіксації вчинення кримінального правопорушення за допомогою фотокамери із банкомату №01300147, який розташований за адресою: бульвар Довженка, 12, м. Новий Розділ, Стрийський район, Львівська область, яке міститься на DVD-R диску у кримінальному провадженні №12025141250000556 – залишити при матеріалах кримінального провадження

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Миколаївський районний суд Львівської області.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1