Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №336/6684/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/6684/26

Провадження №: 2-о/336/285/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Боєва Є.С.,

присяжних Полторацької Л.М., Рябоволенко А.М.

за участі секретаря судового засідання Нєдєльчевої О.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Здорика О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення фізичної особи померлою,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла вищезазначена заява, що обґрунтована таким.

Заявниця є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

20 жовтня 2025 року приблизно о 09:00 годині військовослужбовці збройних сил російської федерації та інших військових формувань держави-агресора, діючи умисно, вчинили воєнний злочин здійснили артилерійський/мінометний обстріл населеного пункту село Приморське Василівського району Запорізької області. Внаслідок вказаного обстрілу поблизу домоволодіння АДРЕСА_1 мати заявниці, ОСОБА_2 , яка знаходилася в епіцентрі ураження, отримала важкі тілесні ушкодження, несумісні з життям.

За вказаним фактом Василівським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025082190000258 від 23.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України (Порушення законів та звичаїв війни). Постановою слідчого від 23 жовтня 2025 року заявницю визнано потерпілою у вказаному кримінальному провадженні.

У зв`язку з проведенням бойових дій та тимчасовою окупацією/загрозою в районі населеного пункту, евакуація тіла загиблої ОСОБА_2 та проведення офіційного судово-медичного дослідження для встановлення причин смерті органами закладу охорони здоров`я виявилися неможливими, про що безпосередньо зазначено в офіційному Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та постанові слідчого про залучення мене як потерпілої. Через відсутність медичного свідоцтва про смерть органи державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) не мають правових підстав для реєстрації смерті в позасудовому порядку.

У судовому засіданні заявниця та її представник підтримали заяву. Враховуючи те, що прохальна частина заяви відрізняється від її правового обґрунтування, що, зокрема впливає на склад суду, представник просив суд оголосити ОСОБА_2 померлою.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився.

На підставі абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення та проголошення рішення відкладено до 08.09.2026.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд доходить такого висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , є дочкою ОСОБА_2 .

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 23.10.2025 до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 438 КК України. У графі «Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення» зазначено що 20.10.2025, приблизно о 09 год. військовослужбовці російської федерації та інших військових формувань держави-агресора, діючи умисно, вчинили воєнний злочин, а саме здійснили обстріл населеного пункту – села Приморського Василівського району Запорізької області. Внаслідок вказаного обстрілу поблизу домоволодіння АДРЕСА_1 отримала тілесні ушкодження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час евакуація неможлива.

Постановою слідчого від 23.10.2025 СВ Василівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Ліпатову І.В. залучено як потерпілу у вказаному кримінальному провадженні.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Згідно зі ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Частиною 1 статті 308 ЦПК України визначено, що суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців.

Оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку,- протягом шести місяців.

Особливості цієї категорії справ, є те що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

При цьому заявник має мати особисту цивільну-правову заінтересованість у зміні правового стану особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою існують особисті або майнові правовідносини-матеріально-правовий зв`язок або за відсутності такого зв`язку - дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб`єктивних прав або виконання обов`язків.

Як зазначає заявниця, оголошення її матері померлою необхідно для реалізації спадкових прав, оформлення документів, та отримання передбачених законом видів соціальної допомоги.

Статтею 46 ЦК України України передбачено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Відповідно до ст. 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Статтею 48 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилась, або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертає увагу суду на необхідність відрізняти оголошення особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.

Отже, підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Також суд при вирішенні справи виходить з того, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості осіб.

Враховуючи те, що мати заявниці є цивільною особою похилого віку, ймовірна смерть ОСОБА_2 настала від конкретної події, а саме обстрілу з боку рф 20 жовтня 2025 о 09:00 год., неможливість її евакуації документальна підтверджена, а з дати події минув майже рік, суд доходить висновку про можливість встановлення факту смерті.

Разом з тим, суд роз`яснює, що відповідно до норм ч. 1 ст. 309 ЦПК України, у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи, суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

На підставі наведеного, керуючись ст. 46 ЦК України, статтями 263-265, 268, 293, 294, 305-308, 352, 354 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення фізичної особи померлою, - задовольнити.

Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку с. Приморське Василівського району Запорізької області, померлою з 20 жовтня 2025 року.

Роз`яснити заявнику, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через суд першої інстанції до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Є.С. Боєв

Присяжні Л.М. Полторацька

А.М. Рябоволенко

08.09.26