Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №176/4919/25 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

Суд: Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Дата: 14 травня 2026 р.

Справа: №176/4919/25

Суддя: Павловська І. А.

справа №176/4919/25

провадження №2/176/630/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої – судді Павловської І.А.,

за участі секретаря Ніколенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Левченко Ірина Андріївна, діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовом, де просить у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на предмет іпотеки нерухоме майно: житловий будинок з господарськими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Жовтоводського міського нотаріального округу Т.В. Дудник 29.06.2016 за реєстраційним номером № 1806, право власності щодо якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 96148121207.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 05 липня 2016 року між ним та відповідачем укладено договір позики, посвідчений державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори Морозюком В.О. та зареєстрований у реєстрі за № 1024. За умовами договору позивач передав відповідачу грошові кошти у сумі 124 000,00 грн, які останній зобов`язався повернути разом із процентами за користування позикою у строк до 05 вересня 2016 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 05 липня 2016 року між сторонами укладено договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори Морозюком В.О. та зареєстрований у реєстрі за № 1025.

Відповідно до умов договору іпотеки предметом іпотеки є належний відповідачу на праві власності житловий будинок з господарськими побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Узгоджена сторонами вартість предмета іпотеки становить 125 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання за договором позики у встановлений строк не виконав, грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором позики позивачем 26 лютого 2025 року направлено на адресу відповідача письмову вимогу про усунення порушення та повернення заборгованості. Зазначена вимога була повернута відправнику за закінченням строку зберігання.

Позивач посилається на те, що невиконання відповідачем основного зобов`язання є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 27 лютого 2025 року оціночна вартість нерухомого майна становить 851 884,70 грн, з яких оціночна вартість поліпшень становить 722 729,32 грн, а оціночна вартість земельної ділянки — 129 155,38 грн.

У позовній заяві позивач просить у рахунок погашення заборгованості за договором позики від 05 липня 2016 року звернути стягнення на предмет іпотеки — житловий будинок з господарськими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_2 на праві приватної власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 96148121207.

Ухвалою від 13 січня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився. Представник позивача – адвокат Левченко І.А. подала клопотання, в якому просила проводити розгляд справи без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин, клопотань про розгляд справи за його відсутності або відкладення судового засідання із зазначенням поважності причин своєї неявки до суду та відзив на позовну заяву не подав.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори Морозюком В.О. та зареєстрований у реєстрі за № 1024.

Відповідно до умов зазначеного договору позикодавець передав позичальнику грошові кошти у розмірі 124 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути отриману суму позики та проценти за користування нею у строк до 05 вересня 2016 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 05 липня 2016 року між тими ж сторонами укладено договір іпотеки між фізичними особами, посвідчений державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори Морозюком В.О. та зареєстрований у реєстрі за № 1025.

Згідно з умовами договору іпотеки в іпотеку передано житловий будинок з господарськими побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Іпотекою забезпечено, зокрема, виконання зобов`язання щодо повернення за договором позики від 05 липня 2016 року грошових коштів у розмірі 124 000,00 грн зі строком повернення не пізніше 05 вересня 2016 року.

Пунктом 3 договору іпотеки сторонами погоджено вартість предмета іпотеки у розмірі 125 000,00 грн.

З наданих суду документів вбачається, що право власності ОСОБА_2 на зазначений житловий будинок виникло на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 29 червня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовтоводського міського нотаріального округу Дудник Т.В. за реєстровим № 1806, а право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за реєстраційним номером 96148121207.

Встановлено також, що відповідач у визначений договором позики строк отримані грошові кошти не повернув, унаслідок чого зобов`язання за договором позики залишилося невиконаним.

На підтвердження заявлених вимог позивачем подано договір позики, договір іпотеки, документи щодо права власності відповідача на предмет іпотеки, а також копію письмової вимоги від 26 лютого 2025 року про усунення порушення та повернення заборгованості разом із доказами її направлення відповідачу. Зазначене поштове відправлення повернуто відправнику за закінченням строку зберігання.

Відповідно до статей 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку саму суму коштів.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Отже, з моменту настання визначеного договором строку повернення позики — 05 вересня 2016 року — у відповідача виник обов`язок повернути позивачу отримані кошти. Доказів належного виконання цього обов`язку матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

За змістом статті 575 ЦК України іпотека є видом застави нерухомого майна.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, за яким іпотекодержатель у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника.

За статтею 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, визначеній іпотечним договором.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Судом встановлено, що відповідач не виконав основного зобов`язання за договором позики у встановлений договором строк, а забезпечене іпотекою зобов`язання залишається невиконаним. Таким чином, наявні передбачені законом підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цій вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш як тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги.

Матеріалами справи підтверджується направлення позивачем відповідачу письмової вимоги від 26 лютого 2025 року. Поштове відправлення було повернуто відправнику за закінченням строку зберігання. При цьому доказів виконання відповідачем забезпеченого іпотекою зобов`язання матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки рішення суду повинно містити, зокрема, загальний розмір вимог та всі їх складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя, спосіб реалізації предмета іпотеки, а також інші відомості, необхідні для його виконання.

При цьому предметом звернення стягнення у цій справі є саме майно, передане в іпотеку для забезпечення виконання основного зобов`язання, а не стягнення вартості такого майна як самостійного грошового боргу.

Сума 124 000,00 грн є розміром основного зобов`язання за договором позики, у рахунок погашення якого позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки. Зазначена сума не є вартістю предмета іпотеки та не означає стягнення з відповідача грошових коштів у такому розмірі окремо від звернення стягнення на майно.

Погоджена сторонами у пункті 3 договору іпотеки вартість предмета іпотеки у розмірі 125 000,00 грн є договірною вартістю предмета іпотеки та не є розміром заборгованості відповідача перед позивачем.

Разом з тим, відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 27 лютого 2025 року оціночна вартість нерухомого майна становить 851 884,70 грн, у тому числі оціночна вартість поліпшень — 722 729,32 грн та оціночна вартість земельної ділянки — 129 155,38 грн.

Зазначений документ суд оцінює як доказ вартості нерухомого майна станом на дату його складення. Водночас наведена оцінка не змінює розміру забезпеченого іпотекою основного зобов`язання та сама по собі не є підставою для стягнення з відповідача 851 884,70 грн.

Визначення вартості предмета іпотеки має значення для його реалізації та визначення початкової ціни продажу у випадках і в порядку, передбачених законодавством, однак не перетворює зазначену вартість на розмір грошової заборгованості за договором позики.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими та підлягають задоволенню в межах заявленого способу захисту.

Визначаючи спосіб реалізації предмета іпотеки, суд виходить із положень статей 33, 39, 41 Закону України «Про іпотеку» та вважає необхідним визначити реалізацію предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог законодавства.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, провадиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, у рахунок погашення заборгованості за договором позики від 05 липня 2016 року в розмірі 124 000,00 грн наявні правові підстави для звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок з господарськими побудовами за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень статті 133 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову — на відповідача.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на його користь у розмірі 8 118,58 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 263–265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 526, 546, 575, 629, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, статтями 1, 6, 7, 33, 35, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики від 05 липня 2016 року у розмірі 124 000 (сто двадцять чотири тисячі) гривень звернути стягнення на предмет іпотеки — житловий будинок з господарськими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_2 на праві приватної власності, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 96148121207.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір в розмірі 8 118 (вісім тисяч сто вісімнадцять) гривень 58 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua