Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №472/961/23 — Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/961/23

Провадження №1-кп/472/16/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретарів

судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 смт. Веселинове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023152190000492 від 13.05.2023 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Колосівка Веселинівського району Миколаївської області, освіта повна загальна середня, перебуває в цивільному шлюбі, не працює, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

обвинувачений - ОСОБА_6 ,,

захисник - ОСОБА_12 ,

потерпілий - ОСОБА_13 ,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що в період діючого воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 року, який в подальшому продовжено Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, затвердженим Законом України №2119-ІХ від 15.03.2022 року, Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 року, затвердженим Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022 року, Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022 року, затвердженим Законом України №2263-ІХ від 22.05.2022 року, Указом Президента України №573/2022 від 12.08.2022 року, затвердженим Законом України №2500-ІХ від 15.08.2022 року, Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022 року, затвердженим Законом України №2738-ІХ від 16.11.2022 року, Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023 року, затвердженим Законом України №2915-ІХ від 07.02.2023 року, Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023 року, затвердженим Законом України №3057-ІХ від 02.05.2023 року, в ніч на 11.05.2023 року ОСОБА_6 , з метою здійснення крадіжки грошових коштів у великих розмірах, прийшов до домоволодіння ОСОБА_13 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Діючи умисно та протиправно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 переліз через паркан двору та проник на територію домоволодіння, після чого шляхом виставлення шибки вікна житлового будинку, проник в середину житлового будинку ОСОБА_13 .. Перебуваючи в приміщенні будинку, ОСОБА_6 , переслідуючи ціль незаконного збагачення та корисливий мотив, з шафи викрав грошові кошти у великих розмірах, в сумі 120 000 гривень та 8 400 доларів США (в еквіваленті 1 долар США = 37,95 гривень станом на 11.05.2023 року), тобто 318 780 гривень. Після здійснення крадіжки грошей ОСОБА_6 з місця події зник, розпорядившись викраденими грошовими коштами на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_13 матеріальні збитки на загальну суму 438 780 гривень.

За викладених обставин органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена у великих розмірах, в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину в інкримінованому йому злочині за ч. 4 ст. 185 КК України не визнав повністю, зазначивши суду, що не вчиняв крадіжку грошових коштів у потерпілого ОСОБА_13 . В будинку в потерпілого ОСОБА_13 він ніколи не був. Інколи він ОСОБА_13 підвозив додому. Також інколи приходив до нього на подвір`я, купувати курячі яйця. 100 доларів США, які поліція вилучила в нього в ході обшуку в м. Одеса, це його особисті грошові кошти, які лишились від продажу власного автомобіля, який він продав за 1 200 доларів США. Також вказав, що за місяць до крадіжки у потерпілого ОСОБА_13 , він підвіз останнього додому, оскільки ОСОБА_13 був в стані алкогольного сп`яніння та завів його в коридор, далі в будинок він не заходив. Після крадіжки до села приїхали працівники поліції, які зібрали всіх жителів села в будинку культури, де відбирали у всіх відбитки пальців рук. Також в м. Одеса під час обшуку в нього відбирали зразок слини. Він добровільно надавав як відбитки пальців, так і генетичний зразок слини.

Стороною обвинувачення на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, надано наступні показання потерпілого та свідків, які були допитані в судовому засіданні:

- Потерпілий ОСОБА_13 суду показав, що 01 травня 2023 року він потрапив у Веселинівську лікарню на лікування. Повернувся додому 12 травня 2023 року в АДРЕСА_3 . Зайшов і привітався з матір`ю. Потім зайшов в кімнату будинку і побачив, що всі речі були розкидані, гардероб відкритий. В одній з кімнат було вибите вікно. Гроші були в гардеробі на поличці, він подивився і грошей на поличці не було. Зазначив, що в нього зберігались грошові кошти в сумі 120 000 гривень та 8 400 доларів США. Тобто в цей момент він зрозумів, що в нього викрали грошові кошти, після чого він викликав поліцію. Коли поліція приїхала до нього, то проводили огляд домоволодіння, вилучали відбитки. Гроші він зберігав у футлярі від термоса на поличці гардеробу. Гардероб зачинявся на ключ, але він був пошкоджений, не був відкритий ключем. Ці кошти він назбирав поступово за період своєї трудової діяльності. Він заробляв приблизно від 2 000 гривень до 5 000 гривень. Потім він пішов на пенсію, розмір якої становить 2 700 гривень. Про те, що він в будинку зберігає грошові кошти, він нікому не говорив. ОСОБА_6 до нього в будинок ніколи не заходив. ОСОБА_6 лише приблизно в 2019-2020 роках приходив до його матері. щоб купити курячих яєць. Слідчий повідомив, що вони були в м. Одеса у ОСОБА_6 , але грошей в нього не знайшли. Потім до нього приїхав ОСОБА_6 і запропонував йому переписати на нього свій пай, бо переживав, що його притягнуть до кримінальної відповідальності, вказував йому, що він не вчиняв крадіжку його грошей. Він відмовив ОСОБА_6 від цієї пропозиції. Про те, що він зберігає в шафі гроші, знав лише він, і ключ був лише в нього. На замку шафи були сліди взлому. При огляді місця події його будинку поліція знімала відбитки пальців, на занавісці виявили кров, яку також вилучили. Чи вилучалися сліди бурого кольору на міжкімнатних дверях зальної кімнати він не бачив, бо постійно з працівниками поліції при огляді свого житла не ходив. Також він не пам`ятає, чи упаковувалися вилучені працівниками поліції з його житлового будинку предмети та речі. Потерпілий зазначив, що понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 при огляді його домоволодіння не було. При огляді були працівники поліції, він та свідок ОСОБА_16

- Свідок ОСОБА_16 суду показала, що їй відомо, що приблизно в 2023 році ОСОБА_13 хтось обікрав, розбили вікно. ОСОБА_13 після інсульту лежав в лікарні, а тому вона приходила зі своїм сином до нього додому допомагати його матері. Вона з сином заходили до неї до кухні. Також є старший син 20 років та дочка 27 років. В будинок ОСОБА_13 вони не заходили. Після крадіжки у всіх членів її родини брали відбитки пальців та зразки ДНК. Їй не було відомо про те, що ОСОБА_13 зберігав велику суму грошей. ОСОБА_6 вона рідко бачить в с. Колосівка.

- Свідок ОСОБА_17 суду показав, що влітку 2023 року він разом з ОСОБА_18 були запрошені працівниками поліції як поняті під час обшуку домоволодіння ОСОБА_6 в АДРЕСА_2 . Коли вони разом з поліцією приїхали до квартири ОСОБА_6 в м. Одеса, то певний час вони чекали, поки обвинувачений з`явиться біля квартири. Він з`явився, були зачитані протоколи і з його дозволу вони приступили до обшуку його квартири. Шукали грошову суму, в результаті пошуку тієї суми не було виявлено, а знайшли суму в 100-200 доларів і декілька грошових одиниць в гривні. Крім грошових коштів на балконі було знайдено рослину в сухому стані, в незначному розмірі. Обшук проводили без будь-яких порушень. Хід та результати обшуку фіксувалися на камеру. Обвинуваченого просили бути поруч, він показував квартиру. Ту суму грошових коштів, яка була зазначена в ухвалі судді, вони не знайшли. Потім припинили пошук і направилися з обвинуваченим в село Колосівка по його ще одному місцю проживання. Був приватний будинок, вони також шукали кошти, але нічого не знайшли.

- Свідок ОСОБА_18 суду показав, що був в Одесі при слідчій дії разом з поліцією, але більше нічого він не пам`ятає.

- Свідок ОСОБА_14 суду показав, що він чув, що потерпілого ОСОБА_13 хтось обікрав. В с. Колосівка Вознесенського району Миколаївської області приїжджали працівники поліції, в місцевому будинку культури працівники поліції відбирали у всіх жителів села, зокрема і в нього, відбитки пальців рук та оглядали тіла на наявність ушкоджень. В будинку потерпілого ОСОБА_13 при огляді місця події він не був та в протоколі огляду місця події від 12.05.2023 року підписи не його, а також на конвертах з вилученими зразками підписи теж не його. Він пам`ятає, що працівники поліції лише приїжджали до нього, щоб він підписався у відібраних у нього поясненнях. До будинку потерпілого його не возили. Вказав, що його співмешканка ОСОБА_15 також в будинку потерпілого ОСОБА_13 при огляді місця події не була. Приблизно 24 березня 2024 року, коли він лікувався в м. Березівка, до нього приїхали працівники поліції та сказали, що треба зустрітися та з`ясувати деякі обставини. Також зазначив, що 27.03.2024 року до нього приїхав працівник поліції - слідчий на ім`я ОСОБА_19 , взяв його та повіз до будинку потерпілого ОСОБА_13 , показали йому там все. Потім дав йому підписати якісь документи та попросив його в суді сказати, що він був присутній в будинку потерпілого ОСОБА_13 при огляді місця події 12.05.2023 року, хоча насправді його там тоді не було.

- Свідок ОСОБА_15 суду показала, що 12.05.2023 року вона не була присутня в будинку потерпілого ОСОБА_13 при огляді місця події. В той день вона була в стані алкогольного сп`яніння. В 2024 році працівники поліції приїхали до неї, просили щось підписати, вона не пам`ятає чи підписала. Також просили її вказати на те, що крадіжку вчинив ОСОБА_6 , але вона не погодилась, бо це неправда, оскільки ОСОБА_6 був в м. Одеса. З ОСОБА_14 вона не їздила до потерпілого ОСОБА_13 на огляд його домоволодіння. Також зазначила, що в протоколі огляду місця події від 12.05.2023 року підписи не її, а також на конвертах з вилученими зразками підписи теж не її.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ст. слідчий ОСОБА_20 суду показав, що ОСОБА_15 та ОСОБА_14 приймали участь як поняті у огляді місця події 12.05.2023 року, всі конверти з вилученими предметами та речами з місця події вони підписували. За його поясненням, ОСОБА_15 та ОСОБА_14 оспорюють свою участь як поняті при огляді місця події 12.05.2023 року, підписання протоколу огляду місця події від 12.05.2023 року та конвертів з вилученим з місця події 12.05.2023 року, оскільки зазначені особи знаходяться в дружніх стосунках з обвинуваченим ОСОБА_6 та дають завідомо неправдиві свідчення, окрім того ОСОБА_15 12.05.2023 року знаходилася у стані сильного алкогольного сп`яніння та нічого не пам`ятає. Покази потерпілого ОСОБА_13 в частині того, що при огляді місця події 12.05.2023 року понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_14 не було, слідчий пояснив тим, що потерпілий ОСОБА_13 12.05.2023 року був у пригніченому стані в результаті крадіжки, сидів весь час у одній кімнаті та нічого не бачив та не чув. Також зазначив, що вказані поняті ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підписували як протокол огляду місця події, так і конверти з вилученим з місця події. Крім того, вказав, що ОСОБА_15 перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

Допитаний у судовому засіданні як свідок спеціаліст ОСОБА_21 , який приймав участь як спеціаліст при огляді місця події 12.05.2023 року, пояснив суду, що поняті були при огляді місця події 12.05.2023 року – чоловік та жінка. Потерпілий ОСОБА_13 12.05.2023 року знаходився у нормальному стані, весь час ходив з одного приміщення у інше та спостерігав за тим, що відбувалося. Жінка, яка була понятою, була у нормальному стані. В ході огляду він вилучив слід пальців рук, тканину зі слідами бурого кольору, змиви слідів бурого кольору. Упакування вилученого робив він, після чого всі учасники слідчої дії підписали конверти з вилученим та протокол огляду місця події. Фотофіксацію огляду місця події робив він на службовий фотоапарат. Всю інформацію з цифрового носія фотоапарата він скинув слідчому на комп`ютер, цифровий носій залишився у фотоапараті та використовувся далі у інших слідчих діях.

Стороною обвинувачення на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, надано наступні письмові докази, які були досліджені в судовому засіданні:

- Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.05.2023 року (т. 1 а.с. 180), відповідно до якого ст. слідчим СВ Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_20 було відібрано усну заяву у потерпілого ОСОБА_13 , який повідомив, що в період з 01.05.2023 року по 12.05.2023 року невстановлені особи шляхом пошкодження вікна проникли в житловий будинок, звідки викрали грошові кошти в сумі близько 300 000 гривень.

- Протокол огляду місця події від 12.05.2023 року та фототаблиця до протоколу (т. 1 а.с. 182-195), відповідно до яких ст. слідчим СВ Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_20 , в присутності понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_22 , з участю потерпілого ОСОБА_13 та спеціаліста ОСОБА_21 , було проведено огляд місця події, яким встановлено: об`єктом огляду є домоволодіння ОСОБА_13 , яке розташоване по АДРЕСА_3 . Домоволодіння являється крайнім на перехресті та єдиним по вулиці від перехрестя. Домоволодіння огороджене зі сторони провулку сіткою-рябицею, а зі сторони вулиці дерев`яним парканом. На момент огляду в штахетнику виявлено пошкодження трьох штахетин в різних місцях. Зі сторони вулиці між парканом розташовані металеві ворота та хвіртка. Слідів пошкодження не виявлено. Прямо від входу в двір розташований житловий будинок. Справа - будівля літньої кухні. Вхід в житловий будинок здійснюється через двохстоворчаті дерев`яні вхідні двері, які на момент огляду знаходяться у зачиненому положенні. Слідів пошкодження не виявлено. Зліва від входу в житловий будинок у вікні виявлено відсутність скла шибки розміром 46х27 см., під вікном на землі виявлено фрагменти битого скла. Дане вікно розташоване в зальній кімнаті. Житловий будинок складається з веранди, коридору, спальної кімнати, зальної кімнати та окремої кімнати. З веранди здійснюється вхід до коридору розміром 2,5х3 м., з якого в свою чергу здійснюється прохід через дерев`яні міжкімнатні двері; зліва - до зальної кімнати прямо до окремої кімнати; справа - в спальну кімнату. При вході в спальну кімнату прямо від входу розташована дерев`яна шафа, гардероб, яка має дверцята. На момент огляду дверцята відчинені; на замку виявлено пошкодження кріплення. В шафі на полицях розташований складений одяг. Обстановка не порушена, ліжка застелені, речі на своїх місцях. В окремій кімнаті обстановка не порушена. При вході в зальну кімнату, зліва від входу розташоване вищевказане вікно з вибитим склом шибки. При обробці дактилоскопічним порошком дерев`яного підвіконня було виявлено два сліди папілярних узорів пальців рук та слід папілярних узорів долоні, які за допомогою клейкої стрічки (скотча) перенесено до таблиці № 1. На занавісці вікна виявлено плями бурого кольору, зовні схожі на кров, які було вирізано та поміщено до паперового конверту. На міжкімнатних дверях зальної кімнати виявлено плями бурого кольору, зовні схожі на кров, з яких за допомогою медичного бинту було зроблено змиви (2 шт.). На міжкімнатних дверях виявлено тканину білого кольору з плямами бурого кольору, зовні схожими на кров. На підвіконні виявлено слід тканини. Виявлене в ході огляду було вилучено до СПД № 1 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області.

- Постанова про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 13.05.2023 року (т. 1 а.с. 196), відповідно до якої ст. слідчим СВ Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_20 було визнано речовими доказами: 3 (три) сліди папілярних узорів пальців рук (долоні), які перенесено до таблиці № 1; плями бурого кольору, зовні схожі на кров, які виявлено на занавісці; змиви з плям бурого кольору, виявлених на міжкімнатних дверях; тканина з плямами бурого кольору, зовні схожими на кров; слід тканини, який перенесено до таблиці до протоколу огляду місця події, які було передано на зберігання до камери зберігання речових доказів СПД № 1 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області.

- Висновок експерта № СЕ-19/115-23/7352Д від 25.05.2023 року за результатами проведення трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 "Дактилоскопічні дослідження" (т. 1 а.с. 203-225), відповідно до якого на таблиці до протоколу огляду місця події за адресою: вул. Гагаріна, 6 с. Колосівка Вознесенського району Миколаївської області, міститься три сліди папілярних узорів руки (рук). Один слід папілярного узору пальця руки з розмірами 20 х 12 мм, відкопійований на відрізок клейкої прозорої стрічки з розмірами 61 х 38 мм, та один слід папілярного узору долоні руки з розмірами 44х29 мм, відкопійований на відрізок клейкої прозорої стрічки з розмірами 90х62 мм, придатні для ідентифікації за ними особи (осіб), а слід папілярного узору пальця руки з розмірами 25-17 мм, відкопійований на відрізок прозорої клейкої стрічки з розмірами сторін 65 х 38 мм, не придатний для ідентифікації за ним особи. Слід папілярного узору пальця руки, з розмірами 20 х 12 мм, відкопійований на відрізок клейкої прозорої стрічки з розмірами 61х38 мм, залишений великим пальцем правої руки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Слід папілярного узору дороні руки з розмірами 44х29 мм, відкопійований на відрізок клейкої прозорої стрічки з розмірами 90х62 мм, залишений правою ділянкою долоні руки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

- Висновок експерта № СЕ-19/115-23/7529-БД від 01.08.2023 року за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи за експертною спеціальністю 9.5 "Молекулярно-генетичні дослідження" (т. 1 а.с. 232-239), відповідно до якого на фрагменті марлі з РБК, умовно позначеного "1" (об`єкт № 1.1) та на фрагменті марлі з РБК, умовно позначеного "2" (об`єкт № 2.1) виявлено клітини з ядрами з домішкою крові та встановлено їх генетичні ознаки, які наведено в таблиці результатів дослідження № таблиця 1.1 додатку 1). Генетичні ознаки клітин з ядрами з домішкою крові, виявлених на фрагменті марлі з РБК, умовно позначеного "1" (об`кт № 1.1) та на фрагменті марлі з РБК, умовно позначеного "2" (об`єкт № 2.1) збігаються між собою та належать невстановленій особі чоловічої генетичної статі.

- Протокол отримання зразків для експертизи від 15.06.2023 року (т. 1 а.с. 241), відповідно до якого ст. слідчим СВ Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_20 , в присутності понятих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 було відібрано у ОСОБА_6 зразки слини (букального епітелію) за допомогою ватних паличок, які поміщено до паперового конверту та вилучено до СПД № 1 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області.

- Висновок експерта № СЕ-19/115-23/8501-БД від 02.08.2023 року за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи за експертною спеціальністю 9.5 "Молекулярно-генетичні дослідження" (т. 1 а.с. 246-254), відповідно до якого встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об`єкт № 1.1), які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1 додаток 1). Генетичні ознаки клітин з ядрами з домішкою крові, виявлених на фрагменті марлі з РБК, умовно позначеного "1" (об`єкт № 1.1 у ВЕ Миколаївського НДЕКЦ МВС від 01.08.2023 року № СЕ-19/115-23/7529-БД) та на фрагменті марлі з РБК, умовно позначеного "2" (об`єкт № 2.1 у ВЕ Миколаївського НДЕКЦ МВС від 01.08.2023 року № СЕ-19/115-23/7529-БД) збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об`єкт № 1.1). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку букального епітелію ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об`єкт № 1.1) та в об`єктах №№ 1.1, 2.1 у ВЕ Миколаївського НДЕКЦ МВС від 01.08.2023 року № СЕ-19/115-23/7529-БД складає 3,13х10(-38). Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 3,19х10(37) осіб.

- Постанова про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 03.10.2023 року (т. 2 а.с. 9-10), відповідно до якої ст. слідчим СВ Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_20 було визнано речовими доказами: 5 банківських квитанцій, добровільно виданих потерпілим ОСОБА_13 щодо обміну ним гривні на долари США, які долучено до матеріалів кримінального провадження.

- Протокол обшуку від 15.06.2023 року з відеозаписом до нього на флеш-носії (т. 2. а.с. 23-26), відповідно до якого ст. слідчим СВ Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_20 , в присутності понятих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , з участю ОСОБА_6 було проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яким встановлено: в ході обшуку ОСОБА_6 добровільно видав грошові кошти в гривнях, євро та купюру номіналом 100 доларів США № LF 53896155Е, яку поміщено до паперового конверту та вилучено до СПД № 1 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області.

- Постанова про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 15.06.2023 року (т. 2 а.с. 27-29), відповідно до якої ст. слідчим СВ Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_20 було визнано речовим доказом: грошову купюру номіналом 100 доларів США № LF 53896155Е, яку передано на зберігання до камери зберігання речових доказів СПД № 1 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області.

- Протокол обшуку від 15.06.2023 року (т. 2. а.с. 54-56), відповідно до якого ст. слідчим СВ Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_20 , в присутності понятих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , з участю ОСОБА_6 було проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого нічого не виявлено та нічого не вилучено.

Дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, суд відповідно до вимог ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку, що надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази були зібрані з порушенням процесуального закону та не відповідають критерію допустимості, а тому суд відкидає докази сторони обвинувачення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч.1 ст.92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

За змістом ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст. 86 КПК України докази в кримінальному провадженні мають бути отримані тільки у порядку, передбаченому КПК України, отриманий з порушенням доказ є недопустимим і не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Застосування належної процедури «fair procedure» (у європейській системі), «dut procуes» (у американській системі) є одним із складових елементів принципу верховенства права, передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.

Так, відповідно ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема віднесено таку засаду як законність.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до абз. 2 ч. 7 ст. 223 КПК України обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії, крім особливостей, встановлених ст. 615 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 615 КПК України при проведенні обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи, обшуку особи, якщо залучення понятих є об`єктивно неможливим або пов`язано з потенційною небезпекою для їхнього життя чи здоров`я, відповідні слідчі (розшукові) дії проводяться без залучення понятих. У такому разі хід і результати проведення обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи, обшуку особи в обов`язковому порядку фіксуються доступними технічними засобами шляхом здійснення безперервного відеозапису.

Тобто, з аналізу вищевказаних положень КПК України вбачається, що обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих, а в разі неможливості їх залучення хід і результати проведення обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи, обшуку особи в обов`язковому порядку фіксуються доступними технічними засобами шляхом здійснення безперервного відеозапису.

За змістом ст. 87 КПК України недотримання встановленого КПК України порядку проведення окремих процесуальних дій є істотним порушенням, оскільки призводить до порушення прав та свобод людини і, як наслідок, до визнання доказів недопустимими. До таких порушень можна віднести, зокрема, порушення вимог ч. 7 ст. 223 цього Кодексу щодо обов`язкового запрошення понятих при проведенні визначених законом слідчих дій, у тому числі огляду житла.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу огляду місця події від 12.05.2023 року та фототаблиці до протоколу (т. 1 а.с. 182-195) ст. слідчим СВ Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_20 , в присутності понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_22 , з участю потерпілого ОСОБА_13 та спеціаліста ОСОБА_21 , було проведено огляд місця події, яким встановлено: об`єктом огляду є домоволодіння ОСОБА_13 , яке розташоване по АДРЕСА_3 . При обробці дактилоскопічним порошком дерев`яного підвіконня було виявлено два сліди папілярних узорів пальців рук та слід папілярних узорів долоні, які за допомогою клейкої стрічки (скотча) перенесено до таблиці № 1. На занавісці вікна виявлено плями бурого кольору, зовні схожі на кров, які було вирізано та поміщено до паперового конверту. На міжкімнатних дверях зальної кімнати виявлено плями бурого кольору, зовні схожі на кров, з яких за допомогою медичного бинту було зроблено змиви (2 шт.). На міжкімнатних дверях виявлено тканину білого кольору з плямами бурого кольору, зовні схожими на кров. На підвіконнику виявлено слід тканини. Виявлене в ході огляду було вилучено до СПД № 1 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які зазначені в протоколі огляду місця події від 12.05.2023 року понятими, категорично заперечили свою присутність під час огляду домоволодіння потерпілого ОСОБА_13 , зазначивши, що вони 12.05.2023 року не брали участь в огляді домоволодіння потерпілого ОСОБА_13 , та підписи, які стоять під їх прізвищами в протоколі огляду від 12.05.2023 року та на конвертах з вилученим в ході вказаного огляду, не їхні, та вони в цих документах не підписувались.

Враховуючи, що свідки (поняті) ОСОБА_15 та ОСОБА_14 під час допиту стверджували, що участі як поняті під час огляду місця події вони не приймали, протокол огляду не підписували та підпис у протоколі їм не належить, то для повного, всебічного з`ясування обставин та об`єктивного розгляду справи, з метою ідентифікації виконавця підпису, судом 27.03.2025 року була призначена судово-почеркознавча експертиза, яка не була проведена через відсутність у свідків щонайменше по 15 документів з вільними зразками підписів.

Натомість, вказані обставини щодо відсутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 під час огляду домоволодіння потерпілого ОСОБА_13 в судовому засіданні також було підтверджено і самим потерпілим ОСОБА_13 , який зазначив, що ОСОБА_14 точно був відсутній 12.05.2023 року при огляді його домоволодіння, а єдиною жінкою, яка була присутня при огляді, була ОСОБА_16 .

Судом також встановлено, що відеофіксація огляду місця події 12.05.2023 року не проводилася.

Крім того, судом встановлено, що стороною обвинувачення в судовому засіданні була надана фототаблиця до протоколу огляду місця події, а саме огляду домоволодіння, в тому числі і житлового приміщення потерпілого ОСОБА_13 , розташованого за адресою.: АДРЕСА_3 (а.с. 185-194 т.1), в якій зазначено, що вона є додатком до протоколу огляду місця події від 15.05.2023 року, дата зйомки відбувалася 15.05.2023 року. Оригінал цифрового носія, з якого було виготовлено фототаблицю, суду не надавався, оскільки він був знищений. А тому, суд позбавлений можливості перевірити, коли були виконані фотознімки огляду місця події, чи 15.05.2023 року, чи 12.05.2023 року, чи взагалі в інший час. Також на вказаній фототаблиці не зафіксовані учасники огляду місця події, що також позбавляє суд можливості перевірити, чи огляд був проведений з участю понятих, чи без їх участі.

Також суд звертає увагу на те, що в протоколі огляду місця події від 12.05.2023 року не зазначено, що вилучені в ході огляду речі було опечатано, а відповідно до ч. 3 ст. 105 КПК України додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Потерпілий ОСОБА_13 не зміг в судовому засіданні підтвердити, що всі вилучені речі дійсно виявлялись та вилучались в ході огляду його житла 12.05.2023 року, оскільки він не пам`ятає, а також зазначив, що постійно не ходив за працівниками поліції та постійно не слідкував за тим, що вони робили.

Крім того, з протоколу огляду місця події від 12.05.2023 року вбачається, що він був завершений о 16:40 годині, а з копії паперового конверту з вилученими двома марлевими пов`язками зі змивами речовини бурого кольору (т. 1 а.с. 237-238), вбачається, що даний конверт було упаковано та опечатано 12.05.2023 року о 17:50 годині, тобто поза межами часу проведення огляду місця події від 12.05.2023 року, який зазначений у вказаному протоколі.

Суд відкидає показання свідків ст. слідчого ОСОБА_20 та спеціаліста ОСОБА_21 , оскільки їх показання частково суперечать одне одному, так як свідок ОСОБА_20 зазначав, що потерпілий ОСОБА_13 12.05.2023 року був у пригніченому стані в результаті крадіжки, сидів весь час у одній кімнаті та нічого не бачив та не чув, а ОСОБА_15 перебувала в стані алкогольного сп`яніння, а свідок ОСОБА_21 зазначав, що потерпілий ОСОБА_13 12.05.2023 року знаходився у нормальному стані, весь час ходив з одного приміщення у інше та спостерігав за тим, що відбувалося, а жінка, яка була понятою, була у нормальному стані.

Натомість показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та потерпілого ОСОБА_13 послідовні та узгоджуються між собою.

Таким чином, у суду відсутні об`єктивні підстави не довіряти показанням свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а тому судом встановлено, що огляд місця події, а саме огляд домоволодіння потерпілого ОСОБА_13 12.05.2023 року було проведено з грубим порушенням кримінально-процесуального законодавства, а саме без участі понятих, що тягне за собою визнання протоколу огляду місця події від 12.05.2023 року, фототаблиці до протоколу та вилучених в ході огляду: 3 (трьох) слідів папілярних узорів пальців рук (долоні), які перенесено до таблиці № 1; плям бурого кольору, зовні схожих на кров, які виявлено на занавісці; змивів з плям бурого кольору, виявлених на міжкімнатних дверях; тканини з плямами бурого кольору, зовні схожими на кров; сліду тканини, який перенесено до таблиці до протоколу огляду місця події, - недопустимими доказами.

Суд касаційної інстанції неодноразово у своїх рішеннях (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 756/10060/17 від 31 серпня 2022 року, постанова Верховного Суду у справі № 361/6846/15-к від 13 грудня 2022 року, постанова Верховного Суду у справі № 761/44670/16-к від 12 жовтня 2023 року) звертав увагу, що у кожному конкретному випадку суд, оцінюючи допустимість того чи іншого доказу, повинен враховувати істотність допущених порушень кримінального процесуального закону та важливість кожного доказу для встановлення обставин кримінального провадження.

Застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК України, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів суд встановив, що огляд місця події, а саме огляд житлового приміщення потерпілого ОСОБА_13 12.05.2023 року було проведено з грубим порушенням кримінально-процесуального законодавства, а саме без участі понятих, що відноситься до істотних порушень процесуального закону, оскільки під час цієї слідчої дії були істотно порушені права та свободи обвинуваченого, гарантовані Конституцією та законами України.

В судовому засіданні сторона захисту просила суд визнати недопустимими доказами протокол огляду місця події, а саме огляд житлового приміщення потерпілого ОСОБА_13 від 12.05.2023 р. та інші похідні докази, оскільки така слідча дія була проведена без участі понятих, що є порушенням конституційних та конвенційних прав обвинуваченого на захист, оскільки вони ставлять під сумнів достовірність відомостей, викладних в протоколі огляду місця події від 12.05.2023 року, зокрема таке порушення унеможливлює в суді з`ясувати, чи було на місці події, в житловому будинку потерпілого ОСОБА_13 виявлено або не виявлено відбитки пальців обвинуваченого ОСОБА_6 та його сліди ДНК.

Приймаючи до уваги зазаначені вище докази, досліджені в судовому засіданні, суд зазначає, що порушення вимог щодо обов`язкової участі понятих при проведенні огляду місця події, а саме огляду житлового приміщення потерпілого ОСОБА_13 від 12.05.2023 р. відноситься до істотних порушень процесуального закону, оскільки під час цієї слідчої дії були істотно порушені права та свободи обвинуваченого ОСОБА_6 , гарантовані Конституцією та законами України, та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: право на справедливий суд та право на захист (ст.55, 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції) - порушено право обвинуваченого на те, щоб усі докази проти нього були зібрані в законний спосіб, відсутність понятих під час проведення огляду місця події, а саме огляду житлового приміщення потерпілого ОСОБА_13 від 12.05.2023 року позбавило суд можливості перевірити хід та результати огляду, з`ясувати достовірність викладених в протоколі огляду місця події від 12.05.2023 року відомостей щодо виявлення чи невиявлення на місції події відбитків пальців обвинуваченого ОСОБА_6 та його слідів ДНК.

Крім того, суду не було надано жодного документу, який би підтверджував відбір зразків відбитків пальців рук у жителів села Колосівка Вознесенського району Миколаївської області, в тому числі і в ОСОБА_6 , в зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити, які саме зразки направлялись експерту для проведення експертизи, коли ці зразки були відібрані, та чи були дані зразки відібрані у законний спосіб, чи були дані зразки оформлені належним чином. Тобто, в матеріалах кримінального провадження відсутній відповідний протокол відібрання зразків відбитків пальців у ОСОБА_6 для проведення експертизи.

Відповідно до сформованої практики ЄСПЛ доктрини «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах «Гефген проти Німеччини», пункти 50-52 рішення у справі «Шабельник проти України (№2)», пункт 66 рішення у справі «Яременко проти України (№2)».

Доктрина «плодів отруйного дерева» сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.

На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості доказів всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Виходячи з вищевикладеного, приймаючи до уваги, що Висновок експерта № СЕ-19/115-23/7352Д від 25.05.2023 року за результатами проведення трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 "Дактилоскопічні дослідження", Висновок експерта № СЕ-19/115-23/7529-БД від 01.08.2023 року за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи за експертною спеціальністю 9.5 "Молекулярно-генетичні дослідження", Висновок експерта № СЕ-19/115-23/8501-БД від 02.08.2023 року за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи за експертною спеціальністю 9.5 "Молекулярно-генетичні дослідження" - отримані за результатами проведення відповідних експертиз з використанням об`єктів дослідження, які були вилучені в ході слідчої дії у вигляді огляду місця події 12.05.2023 року, яка була проведена, а вказані об`єкти дослідження були отримані з грубим порушенням положень абз. 2 ч. 7 ст. 223 КПК України та абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 615 КПК України, оскільки огляд місця події 12.05.2023 року проведено без участі понятих та без здійснення відеофіксації такої слідчої дії, а тому вказані висновки судових експертиз суд згідно з доктриною «плодів отруйного дерева» визнає також недопустимими доказами.

Інші докази, надані стороною обвинувачення, що зазначені вище у вироку суду, та які є допустимими, ні кожен окремо, ні в своїй сукупності, не доводять причетність ОСОБА_6 до інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Будь-які інші докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, стороною обвинувачення не надавалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України та аналогічна позиція держави закріплена й у ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, за змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

З цього приводу також неодноразово висловлював правову позицію і Європейський суд з прав людини.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» в розумінні Суду принцип презумпції невинуватості полягає в наступному: "Тягар доведення вини обвинуваченого покладається на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що маються проти нього, для того, щоб він міг підготувати та надати доводи в свій захист, і, врешті-решт, обвинувачення повинно надати докази, достатні для визнання його винуватим". (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

За вимогами ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Також, відповідно до роз`яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 р. «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» суду належить оцінити всі зібрані у справі докази, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних та інших джерелах, з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стаття 373 КПК України передбачає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.

Суд зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону, проте сторона обвинувачення не надала суду достатніх, вагомих та допустимих доказів, які б у своїй сукупності доводили винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення, яка проти закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами не заперечувала, в їх сукупності, дійшов висновку, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а саме: за ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена у великих розмірах, в умовах воєнного стану.

Як наслідок, на переконання суду, ОСОБА_6 відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України підлягає виправданню за недоведеністю, що кримінальне правопорушення (злочин) вчинено обвинуваченим ОСОБА_6 .

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а саме:

- грошову купюру номіналом 100 доларів США № LF 53896155Е, яку передано на зберігання до камери зберігання речових доказів СПД № 1 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області, - слід повернути за належністю як власнику майна - ОСОБА_6 ;

- зразок букального епітелію ОСОБА_6 , який поміщено до паперового конверту та долучено до матеріалів кримінального провадження; 5 банківських квитанцій, добровільно виданих потерпілим ОСОБА_13 щодо обміну ним гривні на долари США, які долучено до матеріалів кримінального провадження - слід залишити на зберіганні в матеріалах кримінальної справи № 472/961/23 у Веселинівському районному суді Миколаївської області;

- 3 (три) сліди папілярних узорів пальців рук (долоні), які перенесено до таблиці № 1; плями бурого кольору, зовні схожі на кров, які виявлено на занавісці; змиви з плям бурого кольору, виявлених на міжкімнатних дверях; тканину з плямами бурого кольору, зовні схожими на кров; слід тканини, який перенесено до таблиці до протоколу огляду місця події, які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів СПД № 1 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області, - слід знищити

Процесуальні витрати за проведення експертиз в розмірі 6 930,24 гривень слід віднести за рахунок держави, оскільки вина обвинуваченого ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не доведена.

Крім того, потерпілим ОСОБА_13 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 438 780 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України, у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

З врахуванням того, що стороною обвинувачення не доведена винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за фактом крадіжки грошових коштів у потерпілого ОСОБА_13 , то за таких обставин, суд дійшов висновку, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 слід залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Таким чином, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 червня 2023 року на грошову купюру номіналом 100 доларів США № LF 53896155Е, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України підлягає скасуванню.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368-371, 373-374, 376, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та виправдати його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю, що кримінальне правопорушення (злочин) вчинене обвинуваченим.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 438 780 гривень, - залишити без розгляду.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз в даному кримінальному провадженні в розмірі 6 930,24 гривень, - віднести за рахунок держави.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 червня 2023 року на грошову купюру номіналом 100 доларів США № LF 53896155Е.

Речові докази у даному кримінальному провадженні:

- грошову купюру номіналом 100 доларів США № LF 53896155Е, яку передано на зберігання до камери зберігання речових доказів СПД № 1 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області, - повернути за належністю як власнику майна - ОСОБА_6 ;

- зразок букального епітелію ОСОБА_6 , який поміщено до паперового конверту та долучено до матеріалів кримінального провадження; 5 банківських квитанцій, добровільно виданих потерпілим ОСОБА_13 щодо обміну ним гривні на долари США, які долучено до матеріалів кримінального провадження - залишити на зберіганні в матеріалах кримінальної справи № 472/961/23 у Веселинівському районному суді Миколаївської області;

- 3 (три) сліди папілярних узорів пальців рук (долоні), які перенесено до таблиці № 1; плями бурого кольору, зовні схожі на кров, які виявлено на занавісці; змиви з плям бурого кольору, виявлених на міжкімнатних дверях; тканину з плямами бурого кольору, зовні схожими на кров; слід тканини, який перенесено до таблиці до протоколу огляду місця події, які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів СПД № 1 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області, - знищити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 не обирався.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Веселинівський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору, а учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, - не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_1