Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №420/11983/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 420/11983/26

Провадження №2-а/523/137/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. м. Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання Павлова О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі, в залі судових засідань № 24, адміністративну справу № 420/11983/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 було складено постанову № R484205, відповідно до якої ОСОБА_1 в порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, особисто не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 в строк зазначений у повістці, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КпАП України. Даною постановою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Однак, ОСОБА_1 не погоджується із вказаною постановою з огляду на те, що з розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів зазначено, що адміністративне правопорушення полягає у його неявці за повісткою 29.11.2025. Враховуючи те, що датою виявлення правопорушення є дата неявки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме 29.11.2025, тримісячний строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності сплинув 02.03.2026. Проте, оскаржувану постанову було складено лише 18.04.2026, тобто поза межами строків, встановлених ст. 38 КпАП України.

На підставі вищенаведеного, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 № R484205 від 18.04.2026, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України та закрити провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Однак, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд провести розгляд даної справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, сповіщався судом про час та місце слухання, із будь – якими заявами чи клопотаннями до суду не звертався. Відзив у визначений законом строк не подав.

А тому, на виконання приписів ч. 3 ст. 268 КАС України, суд проводить розгляд даної справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить наступного висновку.

Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі – ІНФОРМАЦІЯ_5 ) ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 було складено постанову № R484205 від 18.04.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.

Даною постановою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 в порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, особисто не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 в строк зазначений у повістці, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.

Частиною першою статті 210-1 КпАП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною третьою статті 210 КпАП України (у редакції, діючої на час складення оскаржуваної постанови) передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

За змістом ст. 1 ЗУ «Про оборону України», особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Заперечуючи проти даного позову, ОСОБА_1 вказує на те, що з розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів зазначено, що адміністративне правопорушення полягає у його неявці за повісткою 29.11.2025. Враховуючи те, що датою виявлення правопорушення є дата неявки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме 29.11.2025, тримісячний строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності сплинув 02.03.2026. Проте, оскаржувану постанову було складено лише 18.04.2026, тобто поза межами строків, встановлених ст. 38 КпАП України.

Вказана обставина стороною відповідача спростована не була.

За відсутності доказів, які б спростовували заперечення позивача, суд не має підстав піддавати їх сумніву.

Окрім того, відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є суб`єктом владних повноважень, відзиву на позов не було подано та не повідомлено про поважність причин його не подання, а тому суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 159 КАС України та за відсутності доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного позивачем рішення, кваліфікує зазначене як визнання відповідачем позову.

Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. З вищенаведеного вбачається, що при провадженні справи не були дотримані такі завдання як всебічність, повнота і об`єктивність з`ясування обставин справи.

Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Статтею 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вказане правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно зі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Правопорушення було вчинене позивачем у 29.11.2025, коли він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 за повісткою.

Проте, суд зауважує, що адміністративне стягнення за вчинення вказаного правопорушення накладено на позивача постановою № R484205 лише 18.04.2026, тобто в порушення строків, визначених ч. 7 ст. 38 КУпАП.

Будь – яких доказів неможливості складення постанови відповідачем у передбачений ст. 38 КУпАП строк, суду не надано.

Відповідно до статті 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Як вбачається з ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип з`ясування всіх обставин у справі, суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою осіб, шукаючи доказів виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на вищенаведене, беручи до уваги те, що правомірності прийнятого відносно позивача рішення суб`єктом владних повноважень не доведено і тверджень позивача не спростовано, суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови закінчився строк, передбачений статтею 38 КпАП України для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого передбачена ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, а тому постанова № R484205 від 18.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Керуючись ст.ст. 9, 38, 72-74, 77, 229, 242, 244-246, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R484205 від 18.04.2026 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000,00 грн. – скасувати.

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір у розмірі 532 /п`ятсот тридцять два/грн. 40 грн.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду виготовлено 07 вересня 2026 року.

Суддя Пересипського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер