Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №522/24547/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/24547/25

Провадження 2/522/2316/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

25 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є Гроші» про визнання кредитного договору частково недійсним

В С Т А Н О В И В:

До Приморського районного суду м. Одеси 07.11.2025 року надійшов позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є Гроші» Чабаненка Ігоря Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є Гроші» про визнання кредитного договору частково недійсним, захист прав споживачів.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.В.

Позивач обґрунтовує позов тим, що 17 жовтня 2025 року між ним та ТОВ «Фінансова компанія Є Гроші» було укладено кредитний договір № 3732011495-4475216, умови якого є несправедливими, кабальними та укладеними із застосуванням агресивної підприємницької практики. Зокрема, за вказаним договором позивачу фактично було перераховано лише 4400 грн із заявленої суми кредиту в 6285 грн, а решту коштів утримано у формі прихованої комісії за видачу кредиту без належного розкриття реальної річної процентної ставки, що суперечить вимогам ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Попри відому відповідачу негативну кредитну історію позивача та без належної перевірки його платоспроможності, кредит було надано на вкрай невигідних умовах, внаслідок чого протягом 21 дня сума заборгованості зросла до 11300 грн, що перевищує отримані кошти більш ніж у три рази та свідчить про укладення кабального правочину у розумінні ст. 233 Цивільного кодексу України. Крім того, представники відповідача здійснювали психологічний тиск із вимогою негайного погашення всієї суми та відхиляли пропозиції часткового виконання зобов`язання, що є порушенням ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». З огляду на викладене позивач просить визнати кредитний договір частково недійсним у частині нарахування комісій, процентів, пені та штрафів і обмежити розмір стягнення сумою фактично отриманих коштів у розмірі 4400 грн.

Ухвалою суду від 17.11.2025 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду.

26.11.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач обґрунтовує відзив тим, що спірний електронний Договір позики «Класичний» № 3732011495-4475216 від 17.10.2025 року було укладено у повній відповідності до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та Цивільного кодексу України шляхом добровільного підписання оферти одноразовим SMS-ідентифікатором після проходження позивачем верифікації через систему BankID НБУ та належної перевірки його кредитоспроможності. Позивач перед підписанням договору був повною мірою ознайомлений з усіма його істотними умовами, у тому числі щодо розміру позики, комісії за її надання, процентних ставок та графіка платежів, а також мав безумовне право відмовитися від договору протягом 14 днів, яким не скористався. Ураховуючи закріплену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, вільне волевиявлення сторін та відсутність будь-яких належних і допустимих доказів укладення договору під впливом помилки, тиску чи тяжких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та ґрунтуються виключно на припущеннях, у зв`язку з чим відповідач просить суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.03.2026 року вирішено підготовче провадження по справі закрити та призначити справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання призначене на 25.08.2026 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Є Гроші» та ОСОБА_1 у формі електронного правочину було укладено Договір позики «Класичний» № 3732011495-4475216, підписаний позивачем із використанням одноразового SMS-ідентифікатора після проходження верифікації через систему BankID НБУ. Відповідно до умов вказаного договору загальна сума позики визначена у розмірі 6285 грн, з яких чиста сума позики в розмірі 4400 грн була перерахована на платіжну картку позивача, а решта в сумі 1885 грн утримана відповідачем у день видачі позики в якості одноразової комісії за надання кредиту. Договором встановлено строк кредитування тривалістю 60 днів (до 15 грудня 2025 року) з визначенням процентних ставок та графіка обов`язкових платежів. Суд також зазначає, що позивач фактично отримав та використав грошові кошти в сумі 4400 грн.

Відповідно до п.2.1.Договору позики, Позикодавець в порядку, визначеному пунктом 9.10 Договору, надає Позичальнику грошові кошти в позику в сумі 6285 гривень (шість тисяч двісті вісімдесят п`ять) (далі – Сума позики) на умовах строковості, зворотності, платності шляхом перерахування на рахунок Позичальника, з використанням реквізитів електронного платіжного засобу НОМЕР_1 , а Позичальник зобов`язується повернути позику, в тому числі вносити обов`язкові платежі, сплатити проценти та комісії, визначені цим Договором у строки та розмірах згідно Графіку платежів. Сума позики включає в себе суму 4400 грн., що отримується Позичальником в порядку визначеному Договором (чиста сума позики) та суму 1885 грн., що нараховується та утримується Позикодавцем із Суми позики в день надання Позики.

Пунктом 9.3 Договору встановлено, що уклавши цей Договір Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, які регламентують порядок надання коштів та банківських металів у кредит фізичним особам, текст яких розміщено на Сайті Позикодавця, а також з усіма умовами кредитування по обраному кредитному продукту та відповідальністю за порушення грошових зобов`язань по цьому Договору.

Згідно з п. 9.10. Договору позики, надання грошових коштів у позику здійснюється Позикодавцем шляхом технологічної взаємодії з надавачем платіжних послуг, що на підставі наявної ліцензії на надання фінансових платіжних послуг в порядку, визначеному Законом України «Про платіжні послуги» виконує платіжні операції, у тому числі з використанням платіжних інструментів. Дане пояснюється тим, що Позикодавець, як небанківська фінансова установа, що має діючі ліцензії Національного банку України на надання фінансових послуг факторингу та надання коштів та банківських металів у кредит, які не передбачають права надавати платіжні послуги з правом доступу до рахунку користувача (в тому числі і повних реквізитів електронного платіжного засобу). Для визначення будь-яких обставин виконання грошових зобов`язань або будь-якої їх частини, застосовуються дані бухгалтерського обліку Позикодавця та надані Позичальником документи на підтвердження виконання зобов`язань.

Згідно ізст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст.12 ЦПК України).

Згідно із ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 ЦК України.

Відповідно статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір позики «Класичний» №3732011495-4475216 від 17.10.2025р. укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно- комунікаційної системи, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію».

Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Позивачем було підписано (акцептовано) оферту, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору. Отже, підписанням оферти одноразовим ідентифікатором

Позивач засвідчив, що погоджується з усіма без виключення умовами оферти. Укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі Позивача, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу

Згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину, зокрема зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Оцінюючи доводи позивача щодо кабального характеру спірного правочину та застосування відповідачем агресивної підприємницької практики, суд зазначає таке. Умови договору щодо розміру чистої суми позики, комісії за її надання, процентної ставки та графіка платежів були визначені сторонами при укладенні договору та є доступними для ознайомлення позичальником до моменту акцептування оферти, що відповідачем не заперечується та підтверджується наявними матеріалами справи. Підписання договору позивачем з використанням одноразового ідентифікатора після проходження верифікації через систему BankID НБУ свідчить про те, що позивач мав реальну можливість ознайомитися з усіма істотними умовами договору, у тому числі з розміром утримуваної комісії та порядком нарахування процентів, і, попри це, добровільно погодився на укладення договору саме на таких умовах. Доказів того, що позивач був позбавлений можливості відмовитися від укладення договору, заявити заперечення щодо його умов або скористатися передбаченим договором чи законом правом на відмову від нього протягом встановленого строку, матеріали справи не містять.

Посилання позивача на приховану комісію та неналежне розкриття реальної річної процентної ставки суд відхиляє, оскільки з умов договору, зокрема пункту 2.1, чітко вбачається розмір суми позики, розмір чистої суми, що підлягала перерахуванню позичальнику, та розмір комісії, утримуваної позикодавцем, що спростовує доводи про приховування істотних умов договору від позивача. Саме по собі співвідношення розміру утриманої комісії до суми фактично отриманих коштів не є достатньою підставою для висновку про кабальність правочину в розумінні статті 233 Цивільного кодексу України, оскільки кабальність правочину передбачає доведення сукупності обставин, а саме вкрай невигідних для однієї сторони умов, укладення правочину під впливом тяжкої для неї обставини та причинного зв`язку між такою обставиною і укладенням правочину на невигідних умовах, чого позивачем доведено не було.

Доводи позивача про здійснення відповідачем психологічного тиску з вимогою дострокового погашення заборгованості та відмову в прийнятті часткового виконання зобов`язання не підтверджені жодними належними, допустимими та достатніми доказами, а ґрунтуються виключно на власних твердженнях позивача, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України не може бути покладено в основу задоволення позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням закріпленої статтею 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, яку позивачем не спростовано, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання кредитного договору № 3732011495-4475216 від 17.10.2025 року частково недійсним у частині нарахування комісій, процентів, пені та штрафів, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є Гроші» про визнання кредитного договору частково недійсним – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 04.09.2026 року.

Суддя А.В. Науменко25.08.26