Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №404/3651/26 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/3651/26

Номер провадження 2-о/404/95/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Фортечний районний суд міста Кро пивницького

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Котової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області, про встановлення факту родинних відносин, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник, ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 . В обгрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Під час повномасштабного вторгнення його батьки залишились проживати в місті Мелітополі Запорізької області, в безпечне місце переїжджати не забажали. Він з дружиною переїхали в безпечне місце до міста Кропивницького, потім він став на захист своєї Батьківщини, а дружина залишилась проживати в місті Кропивницький. Його батько ОСОБА_2 помер в місті Мелітополі Запорізької області на території, яка непідконтрольна українській владі. Факт смерті батька було встановлено рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 23 жовтня 2025 року. Після отримання свідоцтва про смерть, 31 жовтня 2025 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо оформлення допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 , проте йому було відмовлено у зв`язку з тим, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області у місті Мелітополь Запорізької області та отримував пенсію за віком. Також зазначено, що в свідоцтві про смерть ПІБ померлого пенсіонера – ОСОБА_2 , а в підсистемі «Призначення та виплати пенсій» ПІБ – ОСОБА_2 . Згідно даних паспорта громадянина України у формі ІD-картки № НОМЕР_1 виданого 08.04.2019 року, орган який видав 2318, який наявний в електронній пенсійній справі, прізвище померлого ОСОБА_3 . Вказані обставини є перешкодою для підтвердження родинних відносин. Він є законним спадкоємцем померлого батька. Проте, для реалізації прав на оформлення допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 необхідно пред`явити доказ споріднення, зокрема зазначити, що ОСОБА_2 і ОСОБА_2 є його рідним батьком. Встановлення даного факту необхідно йому для оформлення виплати в органах Пенсійного фонду України допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 20 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с. 22).

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 26 травня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження, призначено судове засідання (а.с. 25).

Представник заявника в судовому засіданні підтримала заяву, просила задовольнити посилаючись на обставини викладеній у заяві.

Представником заінтересованої особи Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області подано до суду заяву про розгляд справи без участі (вх. № 28167 від 10.06.2026 року).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 30 жовтня 2025 року, виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 12).

Водночас, згідно даних паспорта громадянина України у формі ІD-картки № НОМЕР_1 виданого 08.04.2019 року, орган який видав 2318, прізвище померлого ОСОБА_2 (а.с. 7).

Також за довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера ДПІ у місті Мелітополі 1919806838 видана на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 8).

Заявник вказує, що померлий ОСОБА_2 є його батько і зазначене підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 16 вересня 2025 року, виданого Мелітопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Мелітопольському районі Запорізької області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 2315, згідно якого батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . (а.с. 13).

Тобто згідно свідоцтва про народження заявника та свідоцтвом про смерть його батька розбіжності в написанні прізвища відсутні, а отже родинний зв`язок підтверджено.

Проте, згідно рішення про відмову в оформленні та виплаті допомоги на поховання ОСОБА_1 за померлого ОСОБА_2 за заявою від 31.10.2025 року № 14086 від 07.11.2025 року № П/С № 923140824534 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовлено ОСОБА_1 у оформленні та виплаті допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 за заявою від 31.10.2025 року № 14086, у зв`язку з тим, що в свідоцтві про смерть ПІБ померлого пенсіонера – ОСОБА_2 , а в підсистемі «Призначення та виплати пенсій (ППВП)» ПІБ – ОСОБА_2 . Згідно даних паспорта громадянина України у формі ІD-картки, який наявний в електронній пенсійній справі, прізвище померлого пенсіонера ОСОБА_3 (а.с. 14).

За пунктом 5 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно пункту 1 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

За частиною другою статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За частиною першою статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За роз`ясненнями, викладеними у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01.01.2004 року тощо.

У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину та інше.

Статтею 1 Конституції України, Україна проголошується правовою державою, і, як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов`язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

За статтею 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Під доступом до правосуддя, згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист, як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).

Ухвалюючи рішення 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви № 7714/06 та № 23654/08), яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення ЄСПЛ у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutiс v Croatia), заява №48778/99).

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статтей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

У статті 2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 13 Цивільного процесуального кодексу України також визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. А частина третя цієї ж статті прямо декларує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною першою статті 5 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Водночас, згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою та другою статті 315 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: зокрема, і родинних відносин між фізичними особами.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, не є вичерпним.

Однак, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Такі висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов. А саме: якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав фізичних осіб.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, відповідно від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року в cправі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), Верховного Суду від 20 листопада 2024 року в справі № 179/986/23 (провадження № 61-10086св24), від 23 жовтня 2024 року в справі № 571/916/22 (провадження № 61-2141св24).

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суд повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суд мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, закриває провадження в ній (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), від 30 січня 2020 року в справі № 287/167/18-ц(провадження № 14-505цс19), від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 грудня 2019 року в справі № 370/2898/16 (провадження № 14-573цс19)).

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Слід зазначити, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Однак, під час розгляду справи судом не встановлено перешкод у реалізації заявником його права щодо отримання допомоги на поховання, пов`язане з відсутністю підтвердження родинного зв`язка заявника з померлим. Більш того, як зазначено вище, такий зв`язок підтверджено документами (свідоцтвом про народження та свідоцтвом про смерть). У відмові Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо оформлення допомоги на поховання за померлого йдеться про розбіжності в написанні прізвища в свідоцтві про смерть та матеріалів пенсійної справи.

Відтак, зважаючи на мету встановлення даного факту, вказану заявником, встановлення факту родинних відносин не буде відповідати умовам, за яких такі факти підлягають встановленню. В даному випадку такий факт не породжує юридичні наслідки, тобто від нього не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнового права заявника, а також встановлення такого факту може призвести до подальшого вирішенням спору про право.

Згідно частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, щодо відмови в задоволенні заяви про встановлення факту родинних відносин.

Судові витрати відповідно до частини сьомої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України віднести на рахунок заявника.

Керуючись статтями 1120, 1221, 1264 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 263-265, 293, 294, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області, про встановлення факту родинних відносин, відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеними заявником.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок № 158б;

Повний текст рішення суду складено 07.09.2026 року.

Суддя Фортечного районного

суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Л. Д. Кулінка