Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №674/1123/26 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1123/26

Провадження № 1-кп/674/105/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокум.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дунаївці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024242000001690 від 20 грудня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дунаївці Хмельницької області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого, за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_5 20 грудня 2024 року, близько 03 год. 00 хв. перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_4 , вирішив спричинити йому тілесні ушкодження.

Тоді ж, ОСОБА_5 , реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в ході зазначеного конфлікту, знаходячись з лівого боку від потерпілого, який в цей час сидів на стільці, з метою заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого умисно, наніс останньому один удар правою ногою в область лівого ока від чого потерпілий впав на підлогу та перебуваючи над потерпілим ОСОБА_5 наніс ще декілька ударів обома ногами в область тулуба ОСОБА_4 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення склери з випадінням оболонок, гематокорнеа, гіфем, аніридії, афакії, гемофтальму, відшарування сітківки, початкова субатрофії очного яблука, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що привели до розладу здоров`я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш, ніж на одну третину та тілесні ушкодження у вигляді синяка в підочній ділянці лівого ока, 4-х рубців з яких один в тім`яній ділянці зліва та три в лобній ділянці зліва, рубця в області спинки носу, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винуватим себе в інкримінованому йому злочині визнав повністю, з обставинами викладеними в обвинувальному акті погодився. Зазначив, що спричинив тілесні ушкодження потерпілому у зв`язку з тим, що побачив свого хрещеного батька у крові в присутності потерпілого, тому наніс останньому один удар ногою в голову, а потім, коли той упав, ще декілька ударів по тулубу.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч1 ст.121 КК України, крім визнання вини обвинуваченим, ґрунтується на сукупності наведених нижче доказів, досліджених судом з урахуванням положень ст.ст.22, 23 КПК України, які суд визнає належними, допустимими та достовірними і які узгоджуються між собою щодо часу, місця та способу вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 повідомив суду, що 19 грудня 2024 року до нього прийшов дружини брат і вони святкували свято Миколая, потім вирішили піти до ОСОБА_8 святкувати. Там був дядько обвинуваченого і мати ОСОБА_9 , з якими вони сиділи на кухні. Потім між потерпілим та ОСОБА_10 виник конфлікт і вони почались шарпатись, тоді забіг обвинвачений і наніс ОСОБА_7 удар з розбігу ногою в око, а також ще наносив удари по голові та тулубу. Цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди просив вирішити з урахуванням відшкодування 60 000 гривень під час судового розгляду.

Свідок ОСОБА_11 надала показання суду, що близько 19 години 19 грудня 2024 року прийшов її брат і вони з її чоловіком випивали, а потім пішли. Свідок пішла спати, а коли вночі прокинулась та зателефонувала чоловікові він говорив, що все добре. Близко 4 години ночі чоловік прийшов додому весь закривавлений, коли запитала чи хто його побив, він відповів, що ОСОБА_12 , тоді викликали швидку. Чоловіку вибили око і зашивали голову. Лікувались у м. Дунаївці і в м. Одесі. Родичі обвинуваченого не підходили не допомагали.

Також, вина обвинуваченого підтверджується дослідженими судом письмовими доказами:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого 20.12.2026 року внесено відомості щодо спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ступень яких встановлюється за попередньою кваліфікацією ст.128 КК України ( а.п.2);

- протоколом огляду місця події від 20.12.2024 року, з фото-таблицями, з якого вбачається, що місцем огляду є прибудинкова територія за адресою: АДРЕСА_1 , під`їзд та квартира АДРЕСА_3 . Зайшовши у квартиру наявний коридор у якому праворуч наявні двері у кімнату, ліворуч двері у вітальну кімнату. Прямо по коридору наявний прохід у кухню. На стіні коридору у кухню з лівої сторони наявні плями речовини бурого кольору зовні схожі на кров, також на тумбі у кухні виявлено плями речовини бурого кольору зовні схожі на кров. На дивані у кухні виявлено майку, яку зняв ОСОБА_13 , на ній наявні плями речовини бурого кольору схожі на кров. У ванній кімнаті праворуч наявна ванна, у якій знаходиться пластикове відро прозорого кольору в середині якого наявна речовинна з зовні бурого кольору схожа на кров ( а.п.7-17);

- постановою про визнання предметів речовими доказами від 20.12.2024 року, згідно з якої змив речовини бурого кольору зовні схожої на кров здійснений із стіни кухні, який поміщено у паперовий конверт; 1 змив речовини бурого кольору зовні схожої на кров здійснений із тумбочки, який поміщено у паперовий конверт; 1 майку жовтого кольору з полосами чорного кольору із надписом «G», на які наявні плями речовини бурого кольору зовні схожої на кров, яку поміщено у паперовий конверт – визнано речовими доказами (а.п.29);

- ухвалою слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.12.2024 року, відповідно до якої накладено арешт на майку жовтого кольору з полосами чорного кольору із надписом «G»(а.п.36);

- висновками експерта №15 від 20.02.2025 року та додатковими №66 від 27.03.2026 року, №122 від 25.05.2026 року з яких вбачається, що на підставі даних медичних документів на ім`я ОСОБА_4 , а також враховуючи обставини справи у ОСОБА_4 наявні тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення склери з випадінням оболонок, гематокорнеа, гіфем, аніридії, афакії, гемофтальму, відшарування сітківки, початкова субатрофії очного яблука, могли утворитися внаслідок ударів тупими твердими предметами, і по степені тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що привели до розладу здоров`я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш, ніж на одну третину. Також, ОСОБА_4 наявні тілесні ушкодження у вигляді синяка в підочній ділянці лівого ока, 4-х рубців з яких один в тім`яній ділянці зліва та три в лобній ділянці зліва, рубця в області спинки носу, могли утворитися внаслідок удару тупими твердими предметами з ребристою травмуючою поверхнею, і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я (згідно пункту 2.1.3 «Правил визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» із Наказу МОЗ України від 17.01.1995 року №6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України»). Всі вище вказані тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_4 могли утворитися за умов і в термін, вказаних обставинах справи, в день звернення в Дунаєвецьку БЛ, тобто 24.12.2024 року. Тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_4 , вказані у висновку №15 від 20.02.2025 року могли утворитися за умов, на які вказує потерпілий під час проведення слідчого експерименту 25.03.2026 року за його участі. Тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_4 , вказані у висновку №15 від 20.02.2025 року могли утворитися за умов, на які вказує підозрюваний під час проведення слідчого експерименту 25.05.2026 року за його участі ( а.п.88-90, 168-170, 263-265);

-висновками експерта №76, 77 від 14.05.2025 року з яких вбачається, що кров потерпілого ОСОБА_4 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти -В заізосерологічною системою АВО, на марлевих тампонах зі змивами із поверхні арки дверей між кімнатами поверхні тумбочки, які вилучені при огляді квартири АДРЕСА_2 , знайдена кров людини, при визначенні групової належності якої виявлений антиген А. Отже, ця кров може належати особі (особам) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти -В, в тому числі і потерпілому ОСОБА_4 (а.п.150-151, 156-157);

- протоколами проведення слідчих експериментів від 25.03.2026 року та 05.05 2026 року за участю потерпілого ОСОБА_4 та за участю обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , де вони показали як, де, коли, обвинувачений ОСОБА_5 спричив потерпілому ОСОБА_14 тілесні ушкодження ( а.п. 161- 163);

- постановою про перекваліфікацію вчиненого кримінального правопорушення від 31 березня 2026 року, якою змінено кваліфікацію вчиненого кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12024242000001690 від 20 грудня 2024 року з ст.128 КК України на ч.1 ст.121 КК України ( а.п.171-173);

- висновком експерта №345 від 20.05.2026 року, з якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період інкримінованого йому злочину в стані фізілогічного афукту, фрустрації, психіатричного стресу не знаходився (а.п.257-260).

Наведені вище та досліджені в ході судового розгляду докази є належними і допустимими, оскільки отримані органом досудового розслідування згідно з вимогами Кримінального процесуального законодавства України та містять в собі фактичні дані, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті. У зв`язку з наведеним вище, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого в судовому засіданні доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.1 ст.121 КК України як умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

При обранні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховує наслідки та обставини вчиненого ним злочину.

Так, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, вперше притягується до кримінальної відповідальності, не працевлаштований, групи інвалідності не має, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, частково відшкодовував витрати на лікування потерпілому, вказавши, що бажав відшкодувати більшу суму, але знаходячись під вартою не має джерела доходу. З досудової доповіді, складеної територіальним органом пробації вбачається, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення середній, виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Також суд враховує обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставини, які пом`якшують покарання, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визнання вини, часткове відшкодування шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Згідно з частиною другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Тому, суд вважає що виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства не можливе та слід обрати ОСОБА_15 покарання у виді позбавлення волі.

Поряд з цим суд вважає, що наявні підстави для застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому.

Так, статтею 69 КК визначено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_5 злочину суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визнання вини, часткове відшкодування шкоди, а також враховує дані про його особу, зокрема, те що він є раніше не судимий, його молодий вік, 2005 року народження, частково відшкодував шкоду, проте, повідомив, що не має можливості перерахувати кошти в більшому розмірі, оскільки знаходиться під вартою. Ці обставини, на думку суду, дають підставу для призначення йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Разом з цим, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд враховувє характер та ступінь тяжкості скоєного, думку прокурора який просив призначити покарання у виді позбавленні волі, та потерпілий підтримав думку прокурора, керуючись вимогами кримінального закону про те, що винній особі має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_5 є особою, виправлення якої повинно відбуватися лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.

На думку суду та у відповідності до ст. 50 КК України, саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Потерпілим ОСОБА_4 пред`явлено цивільний позов до ОСОБА_16 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 59 655,89 грн. та моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн..

В ході судового розгляду в рахунок відшкодування матеріальної та частини моральної шкоди, обвинуваченим відшкодовано 60 000 гривень, що підтверджується квитанцією від 17.08.2026.

Потерпілий підтвердив отримання коштів, та просив вирішити позов з урахуванням вказаної суми.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Як слідує з положень ч. 1ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У відповідності до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № N 3 від 31.03.89 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», при розгляді кримінальної справи суд зобов`язаний на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілою особою - цивільним позивачем пред`являвся цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в розмірі 59655 грн. 89 коп., у зв`язку завданими тілесними ушкодженнями, перебував на лікуванні, а саме 20 грудня 2024 року по 23 грудня 2024 року в офтальмологічному відділенні КНП «ХОЛ`ХОР, з 24 грудня по 30 грудня 2024 року в Державній установі «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.Н. Філатова Національної Академії медичних наук України», з 25 лютого 2025 року до 03 березня 2025 року Державній установі « Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.Н. Філатова Національної Академії медичних наук України».

На підтвердження своїх позовних вимог, цивільний позивач надав суду виписки із медичних карток стаціонарного хворого, чеки та накладні, які підтверджують отримання медичних послуг та придбання медичних товарів для лікування ока, травмованого внаслідок злочинних дій обвинуваченого. Проте, суд приходить до висновку щодо обгрунтованості позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди на суму 56 515 грн, 89 коп., при цьому не враховує кошти, сплачені на рахунок благодійного фонду академіка Філатова в розмірі 3140 грн., оскільки такі не є матеріальною шкодою, завданою внаслідок кримінального правопорушення.

Отже, з врахуванням сплачених коштів в розмірі 60 000 гривень, станом на час розгляду справи матеріальна шкода відшкодована в повному обсязі, отже такі вимоги не підлягають задоволенню.

В частині відшкодування моральної шкоди в судовому засіданні потерпілий позовні вимоги в розмірі 500 000,00 грн підтримав та просив їх задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди визнав частково в розмірі 100 000 грн.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, спричинена фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

У постанові ВС від 03.10.2019 у справі № 709/1173/17, постанові ВС від 23.03.2023 у справі № 127/35822/21, постанові ВС від 31.01.2023 у справі № 535/171/20 та інших зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає з урахуванням: характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо); стану здоров`я потерпілого; тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах; ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, потерпілому ОСОБА_4 дійсно завдано моральних страждань, він зазнав як фізичного болю та емоційних переживань. Отримання тяжких тілесних ушкоджень спричинило зміну способу життя, довготривале лікування, отримання інвалідності третьої групи, втрачене око не підлягає відновленню та замінено протезом, отже моральні страждання на даний час продовжуються.

Таким чином, зважаючи на конкретні обставини провадження, наслідки, що настали, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий, їх тривалість, істотність вимушених змін у житті, зважаючи на обставини, при яких було заподіяно моральну шкоду, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого в порядку відшкодування моральної шкоди 200 000 грн., але з вирахуванням часткового відшкодування обвинуваченим коштів в сумі 3 484 гривні 11 коп. (60 000 загальна відшкодована сума - 56 616,89 матеріальна шкода) що буде адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнав потерпілий. Розмір моральної шкоди, яку просить стягнути потерпілий 500 000,00 грн. є завищеним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відшкодування шкоди повинно бути достатнім для сатисфакції, але не призводити до збагачення.

Оскільки ОСОБА_5 призначається покарання у виді реального позбавлення волі, а існуючі ризики не зникли, з метою забезпечення виконання вироку на підставі п.2 ч.4 ст.374 КПК України суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити попередній запобіжний захід - тримання під вартою.

Початок строку відбуття покарання слід рахувати з моменту набрання вироком суду законної сили, зарахувавши у відповідності до вимог ч.5 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_5 з 17 квітня 2026 року (з моменту затримання) до дня набрання вироком законної сили із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницькоїобласті 24.12.2024 року, на речовий доказ слід скасувати.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає за можливе обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначити покарання з застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту набрання даним вироком законної сили.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 17 квітня 2026 року до дня набрання даним вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь потерпілого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 196 515 (сто дев`яносто шість тисяч п`ятсот п`ятнадцять) гривень 89 коп..

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницькоїобласті 24.12.2024 року, на речовий доказ майку жовтого кольору з полосами чорного кольору із надписом «G» - слід скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- змив речовини бурого кольору зовні схожої на кров здійснений із стіни кухні, який поміщено у паперовий конверт; змив речовини бурого кольору зовні схожої на кров здійснений із тумбочки, який поміщено у паперовий конверт», які зберігаються у Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області - знищити;

- майку жовтого кольору з полосами чорного кольору із надписом «G », яка зберігається у Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області – повернути власнику ОСОБА_10 ..

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку в день його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1