Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №465/6306/26 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/6306/26

Провадження 2/465/4919/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08.09.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Баран О.І.,

з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові, в порядку спрощеного провадження цивільну справу:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ),

предмет позову: розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

29 червня 2026 року позивач звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою, у якій просить суд розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 26.10.2018 Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 790.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 06.07.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи, судове засідання у справі призначено на 28.07.2026 (а.с.15).

Судовий розгляд розпочато 28.07.2026 та оголошено перерву до 08.09.2026.

Відповідач ознайомився із записом судового засідання, яке відбулося 28.07.2026.

У судове засідання, призначене на 08.09.2026, учасники справи не з`явились, 10.08.2026 від сторін на адресу суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до яких позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач, через систему «Електронний суд» просив про розгляд справи без участі (а.с. 30-31).

Крім цього, 27.08.2026 від відповідача через систему «Електронний суд» також надійшла його заява про неможливість участі у судовому засіданні, у зв`язку із проходженням ним військової служби в іншій області. Одночасно відповідач хотів пояснити те, що суд вважає за необхідне викласти прямою мовою: «Я ніколи не хотів розлучення, але якщо моя дружина цього хоче, нехай так і буде. Я завжди любив, люблю та буду любити її та доньку. Ніколи не завдавав і не завдам нічого погано їм. Вони моє життя, мій сенс і стимул жити».

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши доводи на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Києва, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Львів, Львівської області, перебувають у шлюбі, зареєстрованому 26.10.2018, про що зроблено відповідний актовий запис № 790 (а.с. 4).

Під час шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого повторно Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 6 зворот).

За твердженням позивача, подальше збереження шлюбу є неможливим через відсутність взаєморозуміння, довіри та спільних поглядів на ведення сімейного життя. На теперішній час сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, а шлюбні відносини між ними припинено. Малолітня дитина проживає разом із позивачем. Будь-які передумови для примирення сторін відсутні, а збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

Відповідач у своїй заяві від 27.08.2026 виявляючи глибоку повагу до рішення дружини, не заперечив проти розірвання шлюбу, у звязку з тим, що вона наполягає на цьому, додавщи, що сам він не хотів розлучення. Також він заявив про своє незмінно позитивне ставлення до позивачки та їхньої спільної дитини, підкресливши, що ніколи не чинив і не вчинить дій, які б суперечили їхнім інтересам або завдали їм шкоди. Для відповідача вони залишаються найвищою цінністю та стимулом у житті.

Частиною 1 ст. 51 Конституції України, ст. 24 Сімейного кодексу України (надалі – СК України) визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Отже, однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.

Статтею 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб.

Згідно з ч. 1 ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. За приписами частини другої цієї ж статті суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду викладеною у постанові № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) від 15.01.2020.

Cуди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що їх подальше спільне життя подружжя збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

З урахуванням позицій обох сторін (позивача, яка наполягає на розірванні шлюбу, та відповідача, який хоча і заявляє про збереження почуттів, втім фактично не заперечує проти позову, визнаючи волю дружини), суд вважає, що зберегти сім`ю неможливо. Примусове збереження шлюбу суперечитиме засадам добровільності шлюбного союзу, та порушуватиме право позивачки на розірвання шлюбу. Оскільки шлюбні відносини між сторонами припинені остаточно, а відповідач не заперечує проти задоволення позову, суд доходить висновку, що сім`я розпалася остаточно, а тому позовні вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 4, 10-13, 19, 76-80, 141, 206, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, ЦПК України, ст. 56, 104, 105, 110-113 СК України –

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений 26.10.2018 Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Києва, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою м. Львова, Львівської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 790 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 064 (однієї тисячі шістдесяти чотирьох) гривень 96 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повний текст судового рішення у справі № 465/6306/26 складено 08.09.2026 року.

Суддя: Баран О.І.