Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №132/1291/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 132/1291/25

Провадження № 22-ц/801/2016/2026

Категорія: 101

Головуючий у суді 1-ї інстанції Павленко І. В.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника заінтересованої особи Міністерства оборони України - ОСОБА_5

на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Павленко І.В.

у справі №132/1291/25

за заявою ОСОБА_1 (заявник)

за участі Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області, Міністерства оборони України, ОСОБА_2 (заінтересовані особи)

про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

Короткий зміст вимог заяви

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яку мотивував тим, що його батько ОСОБА_3 14.09.2022 року був призваний за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у районі н.п. Невельське Донецької області при виконанні бойового завдання в зоні бойових дій під час дії воєнного стану. Він постійно проживав разом з батьком ОСОБА_3 до моменту призвання його на військову службу 14.09.2022 року. За час проживання однією сім`єю вони вели спільне господарство, займалися благоустроїм будинку, крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 12.08.2024 по справі №132/820/24 було встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 постійно проживав разом з ОСОБА_3 однією сім`єю як син та батько.

Однак, згідно протоколу №15/д від 07.02.2025 комісією Міністерства оборони України, прийняте рішення про повторне повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги.

За вказаних обставин просив встановив факт його перебування на утриманні батька, для отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю батька, пов`язаною із захистом Батьківщини.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року заяву задоволено. Вирішено встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на утриманні батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент його загибелі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із судовим рішенням, представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Стадник С.І. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість судового рішення та неповне встановлення судом усіх обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати його та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом не враховано положення частини першої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і не враховував, що на момент гибелі батька заявник був повнолітнім і при цьому навчався у ВНЗ на заочній формі навчання.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника адвокат Іськов В.О. просив апеляційну залишити без задоволення, а судове рішення без змін, як таке, що ухвалене з урахуванням всіх обставин справи, законне і обґрунтоване. Вважає, що судом встановлено факт перебування на утриманні не в контексті статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а з огляду на дійсне перебування вже повнолітнього ОСОБА_1 на утриманні батька.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 24 серпня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник Міністерства оборони України Стадник С.І. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.

Представник заявника - адвокат Іськов В.О. проти вимог апеляційної скарги заперечував, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Заінтересована особа ОСОБА_2 відносить вирішення питання на розсуд суду. Пояснила, що її син ОСОБА_3 утримував ОСОБА_1 до його повноліття, так як платив аліменти на його утримання. Після досягнення заявником повноліття, син перестав платити аліменти.

Представник Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області, який вважаться повідомленими про дату, час і місце розгляду справи відповідно до частини 4 статті 130 ЦПК України, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджають апеляційному розглядові справи.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом першої інстанції встановлено, що батько заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який був призваний на військову службу за мобілізацією 14.09.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у районі н.п. Невельське Донецької області при виконанні бойового завдання в зоні бойових дій під час дії воєнного стану.

Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження заявника ОСОБА_1 .

Факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , як батька та сина, підтверджується довідкою Нападівського старостинського округу № 252 від 08.11.2022 та витягом з Реєстру Калинівської територіальної громади від 08.11.2022 про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) проживав разом із сином та вели спільне господарство.

Крім того, цей факт підтверджується адресою реєстрації місця проживання заявника: АДРЕСА_1 , тобто адреса реєстрації співпадає з адресою реєстрації та місця проживання померлого.

Після мобілізації батько заявника надсилав йому кошти на життя та для догляду за будинком. Окрім цього, спільно із старшим братом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , після загибелі батька, провели належне його поховання, що, зокрема, підтверджується Договором № 12 про купівлю-продаж товарів ритуального призначення від 8 листопада 2022 року та іншими фіскальними чеками, які додані до матеріалів справи.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 12.08.2024 по справі № 132/820/24 було встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 , постійно проживав разом з ОСОБА_3 однією сім`єю як син та батько.

Згідно протоколу № 15/д від 07.02.2025, комісією Міністерства оборони України, прийняте рішення про повторне повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги.

Позиція апеляційного суд у

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає вказаним вимогам.

Так, задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що заявник постійно проживав разом з батьком до моменту призову останнього на військову службу 14.09.2022 року, вони вели спільне господарство, займалися благоустроєм будинку, крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів. За час життя батько надавав заявнику матеріальну підтримку в грошовій, матеріальній та іншій формі, оскільки його власні доходи не могли достатньою мірою забезпечити задоволення цих потреб.

Проте колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено;

із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такими ж критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

У справі, яка є предметом перегляду, ОСОБА_1 просить суд встановити факт того, що він перебував на утриманні свого батька ОСОБА_3 , який загинув при виконанні обов`язків військової служби.

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник вказав, що встановлення цього факту необхідне йому для отримання одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та інших видів допомоги.

За змістом частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

У цій же нормі права зазначено, що утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років, а також діти які навчаються за денною формою навчання у закладах освіти- до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до 23 років (пункт «а» частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 вказано, що для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Положення статті 16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчать, що для цілей призначення та отримання одноразової грошової допомоги, утриманці визначаються, як члени сім`ї, що мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Системний аналіз наведеного вище законодавства дає підстави для висновку, що станом на дату смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , законодавець передбачив, що повнолітній син загиблого військовослужбовця має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, якщо він був утриманцем загиблого, тобто мав право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Водночас право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повнолітній син мав у випадку, якщо, в розумінні цього закону, був непрацездатним членом сім`ї загиблого військовослужбовця та перебував на його утриманні.

Проте заявник ОСОБА_1 на момент загибелі батька був повнолітнім, він навчався за заочною формою навчання у Вінницькому торговельно-економічному інституті, а доказів, які б підтверджували його належність до категорії непрацездатних осіб, які мають право отримання пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ним не надано.

Вищевказані обставини справи та відповідні їм норми права залишилися поза увагою суду першої інстанції, який дійшов до необґрунтованого висновку про задоволення заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 13 статі 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволенням вимог апеляційної скарги Міністерства оборони України, із ОСОБА_1 на користь скаржника підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 726,72 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника заінтересованої особи Міністерства оборони України - ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб - Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області, Міністерства оборони України, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України судові витрати по справі - витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 726,72 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин