Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №127/31871/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/31871/25

Провадження № 22-ц/801/1638/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Березовська О. А.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа № 127/31871/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Міхасішина І.В.

суддів : Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №127/31871/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Денисова Миколи Сергійовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року,

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 32 500, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.02.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВАНС КРЕДИТ» (надалі - ТОВ «АВАНС КРЕДИТ») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 18200-02/2024. Кредитний договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 8 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

Відповідно до підпункту 1.6. п. 1 кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з підпунктом 1. 6. п. 1 кредитного договору.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» (підпункт 7.6. кредитного договору), які розміщені на веб-сайті товариства. Приймаючи умови кредитного договору відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується та зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

20.08.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №20082024, у відповідності до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 20.08.2024 до договору факторингу №20082024 від 20.08.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 32 500, 00 грн, з яких: 10 000, 00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 500, 00 грн – сума заборгованості за процентами.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своє зобов`язання, оскільки після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунок попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 20.08.2024 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Отже, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №18200/2024 в сумі 32 500, 00 грн, з яких: 10 000, 00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 500, 00 грн – сума заборгованості за процентами.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь зазначену заборгованості та понесені судові витрати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 квітня 2026 рокупозов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за кредитним договором №18200-02/2024 від 11.02.2024 в сумі 32 200, 00 грн, з яких: 10 000, 00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 200, 00 грн – сума заборгованості за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судовий збір в сумі 2 999, 84 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Денисов Микола Сергійович подавапеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що позивач не довів укладення відповідачем електронного договору №18200/2024 .Позивач не надав оригіналу електронного договору чи інших належних доказів, які б дали змогу перевірити факт його укладення, накладення електронного підпису та вчинення відповідних дій саме відповідачем. Подана паперова копія договору сама по собі не підтверджує його волевиявлення. Суд першої інстанції не перевірив суму, передану за договором факторингу, на предмет її відповідності законним вимогам.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень ч. 1ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.02.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 18200-02/2024. ОСОБА_1 підписала цей договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором W1537 (а. с. 5-8). Відповідно до умов договору ОСОБА_1 було надано кредит на суму 10 000, 00 грн строком на 120 днів. Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Дата надання кредиту 11.02.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язується погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 09.06.2024 (пункти 1.1., 1.2. договору).

За користування кредитом нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Процентна ставка становить 2, 50% в день та застосовується в межах строку кредитування, вказаного в п. 1. 2. цього договору (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 1.5. кредитного договору, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору.

П. 1.6. кредитного договору передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнт, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Сторонами також був підписаний Додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 18200-02/2024 від 11.02.2024 (а. с. 8, 8 зворот), з якого вбачаються такі умови кредитного договору: дата видачі кредиту 11.02.2024, дата платежу вказана кожен розрахунковий період –30 днів, загальна кількість днів у розрахунковому періоді - 120, сума кредиту за договором 10 000, 00 грн, проценти за користування кредитом сплачуються по 7 500, 00 грн в кожну дату платежу, загальна сума процентів – 30 000, 00 грн, останній платіж здійснюється 09.06.2024 в сумі 17 500, 00 грн, яка включає погашення суми кредиту – 10 000, 00 грн та проценти – 7 500, 00 грн, сума платежу за розрахунковий період – 40 000, 00 грн, реальна річна процентна ставка – 101 094, 05 %, загальна вартість кредиту - 40 000, 00 грн.

ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачем був підписаний паспорт споживчого кредиту, який відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором W1537 ( а. с.9-10).

З листа вих. №3466_250130164928 від 30.01.2025 ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вбачається, що 11.02.2024 було здійснено трансакцію на суму 10 000, 00 грн, маска картки НОМЕР_1 , призначення платежу: зарахування 10 000, 00 грн на карту НОМЕР_1 .

20.08.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» був укладений договір факторингу №20082024, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача (а. с. 15-17).

Додатковою угодою №1 від 25.09.2024 до договору факторингу №20082024 від 20.08.2024 сторони домовились внести зміни до п. 3.2. договору факторингу, яким визначили загальну суму прав вимоги. Також сторони домовились викласти Акт прийому-передачі Реєстру боржників від 20.08.2024 до договору у новій редакції, що викладена у додатку №1 до цієї додаткової угоди (а. с. 18).

Перехід права вимоги також підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №20082024 від 20.08.2024, платіжною інструкцією №412 від 23.08.2024 про перерахування коштів ТОВ «ФК «ЄАПБ» на рахунок ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» як оплату за відступлення прав вимоги за договором факторингу №20082024 від 20.08.2024, Витягом з Реєстру боржників до договору факторингу №20082024 від 20.08.2024. Передано право вимоги до відповідача за договором 18200-02/2024 за основною сумою боргу - 10 000, 00 грн, сума заборгованості за відсотками – 22 500, 00 грн, сума заборгованості разом 32 500, 00 грн (а. с. 19-21).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №18200-02/2024 від 11.02.2024, виконаного первісним кредитором, за період з 11.02.2024 по 20.08.2024, вбачається, що загальна сума заборгованості становить 32 500, 00 грн, яка складається з: 10 000, 00 грн – сума заборгованості за кредитом, 22 500, 00 грн – сума заборгованості за відсотками. В розрахунку врахована оплата 11.03.2024 відсотків в сумі 3 000, 00 грн (а. с. 12-13).

Позивачем надані суду документи, які підтверджують статус ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» як фінансової установи, а також правовий статус позивача як фінансової установи, яка може надавати послуги з факторингу (а. с. 22-29).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову законність нарахованих процентів та визначив їх розмір з урахуванням встановленого законом обмеження денної процентної ставки у 1%. Визначив суму боргу виходячи з такого розрахунку.

За період з 11.02.2024 по 22.04.2024 проценти за користування кредитом становлять 18 000, 00 грн (250, 00 грн (2, 5% в день) *72 дні= 18 000, 00 грн).

З 23.04.2024 по 09.06.2024 проценти за користування кредитом – 7 200, 00 грн (150, 00 грн (1, 5% в день)*48 днів = 7 200, 00 грн).

Загальна сума нарахованих процентів за період з 11.02.2024 по 09.06.2024 мала становити 25 200, 00 грн (18 000, 00 грн +7 200, 00 грн=25 200, 00 грн).

З урахуванням сплачених відповідачем 3 000, 00 грн заборгованість за процентами становить 22 200, 00 грн (25 200, 00 грн – 3 000, 00 грн =22 200, 00 грн).

Також з відповідача на користь позивача має бути стягнуто заборгованість за основною сумою боргу – 10 000, 00 грн.

Відповідачка свій розрахунок заборгованості суду не надала.

Отже, з відповідача на користь позивача має бути стягнута заборгованість за кредитним договором №18200-02/2024 від 11.02.2024 в сумі 32 200, 00 грн, з яких: 10 000, 00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 200, 00 грн – сума заборгованості за відсотками.

Отже, суд першої інстанції визнав нікчемними умови договору в частині процентів, що перевищували встановлений законом максимальний розмір денної процентної ставки у 1 %, та стягнув з відповідача 22200,00 грн процентів.

Суд першої інстанції також виходив із того, що кредитний договір та договори факторингу недійсними не визнані, а тому відповідно до статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочинів. Відповідач не довів належного виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим порушене право кредитора підлягає судовому захисту.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими, такими, що відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, з встановлених судом фактичних обставин вбачається, що відповідач уклала кредитний договір в електронній формі з ТОВ «АВАНС КРЕДИТ». Відповідач підписала вище зазначений кредитний договір з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Форма договору, порядок його укладання відповідає вимогам Законів України «Про споживче кредитування» та «Про електронну комерцію». Сторонами визначені всі істотні умови кредитного договору.

Суд першої інстанції правильно відхилив заперечення представника відповідача, що відповідач не укладав кредитний договір як безпідставні.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК).

В п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13 зазначено «концепцію негативного доказу». Велика Палата Верховного Суду вказує: «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18)».

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Як вбачається з вище наведеного, представник відповідача подав суду відзив на позовну заяви, але з клопотанням про витребування електронних доказів від позивача чи первісного кредитора до суду не звертався.

Щодо електронного доказу – скріншоту з сайту первісного кредитора, який наданий представником позивача суду, суд оцінює його критично, бо причини недоступності сайту можуть бути різними - від технічних неполадок до блокування ресурсу первісного кредитора. На думку суду, факт недоступності сайту первісного кредитора на момент розгляду справи судом не може бути підставою для висновку, що договір між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачкою не укладався.

Як вбачається з вище наведеного, судом першої інстанції встановлено, що позивачем та відповідачем за допомогою веб-сайту позивача, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем, в електронній формі укладений кредитний договір. Доказів протилежного відповідачем суду не надано. Надання таких доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком відповідача.

Суд дійшов правильного висновку, що наданими позивачем електронними та письмовими доказами, які не спростовані відповідачем, підтверджений факт укладенні кредитного договору в електронній формі, факт одержання коштів відповідачем, існування заборгованості за кредитним договором, позивачем також наданий її розрахунок, виконаний первісним кредитором. Відповідач свій розрахунок заборгованості суду не надав.

Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦПК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» був укладений вище зазначений договір факторингу, за яким до позивача перейшло право вимоги ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» за вище зазначеним кредитним договором, укладеним з відповідачем. Право вимоги позивача відповідачем не оспорювалось.

У суда відсутні письмові докази про виконання відповідачем зобов`язання за вказаним кредитним договором, окрім суми, вказаної первісним кредитором в розрахунку заборгованості.

У відповідності до ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу має бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Отже, з відповідача на користь позивача має бути стягнута заборгованість за кредитним договором №18200-02/2024 від 11.02.2024 в сумі 32 200, 00 грн, з яких: 10 000, 00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 200, 00 грн – сума заборгованості за відсотками.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини укладення спірного кредитного договору та дійшов обґрунтованого висновку про його чинність, а доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення у цій справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, дійшовши правильного висновку про часткове задоволення заявлених вимог позову.

Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Денисова Миколи Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник