Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №930/979/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/979/26

Провадження № 3/930/439/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2026 року Суддя Немирівського районного суду

Вінницької області Алєксєєнко В.М.

розглянувши матеріали, які надійшли з Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

по ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 637465 від 10 квітня 2026 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у якому зазначено, що 10 квітня 2026 року о 22 год. 46 хв. по вул. Центральній у с. Червоне водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Hyundai Sonata», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота, вираженим тремтінням пальців рук, дуже розширеними зіницями очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

31 серпня 2026 року через канцелярію суду захисник ОСОБА_1 - адвокат Кіцула В.І. подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. До клопотання долучено письмові пояснення ОСОБА_1 .

У письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що своєї вини не визнає. Пояснює, що 10 квітня 2026 року автомобіль «Hyundai Sonata», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебував на узбіччі дороги у зв`язку з технічною несправністю, а він знаходився на водійському сидінні та очікував на допомогу товариша. При цьому автомобіль не рухався, двигун був вимкнений, а функцій водія він не виконував. Також заперечує факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.

Захисник у клопотанні зазначає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначений у протоколі час. Звертає увагу, що згідно з протоколом керування мало місце о 22 год. 46 хв., тоді як наявний у матеріалах справи відеозапис розпочинається приблизно о 23 год. 07 хв. та містить лише обставини перебування ОСОБА_1 у нерухомому автомобілі.

Крім того, захисник вказує, що відеозапис не підтверджує категоричної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці події, а також не містить відомостей про пропозицію пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Посилається на недотримання працівниками поліції вимог статті 266 КУпАП та встановленого порядку проведення огляду на стан сп`яніння.

З огляду на викладене захисник просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Взявши до уваги письмові пояснення ОСОБА_1 та клопотання його захисника - адвоката Кіцули В.І., дослідивши матеріали справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 637465 від 10 квітня 2026 року, додані до нього матеріали та наявний у справі відеозапис, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та керуючись законом, суд приходить до наступного висновку.

За змістом ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адмінстративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за зазначеною нормою необхідно встановити, зокрема, факт керування нею транспортним засобом та факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння, передбачає, зокрема, встановлення факту керування транспортним засобом особою, яка надалі відмовилася від проходження такого огляду у встановленому законом порядку.

Під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання особою функцій водія під час руху транспортного засобу, тобто вплив на органи керування транспортним засобом, що призвів до зміни його положення відносно початкового.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно встановити не лише факт перебування особи у транспортному засобі чи на водійському сидінні, а саме факт керування нею транспортним засобом.

Відповідно до п. 27 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід враховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Керування транспортним засобом слід розуміти, як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі».

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 637465 від 10 квітня 2026 року, ОСОБА_1 ставиться у вину те, що 10 квітня 2026 року о 22 год. 46 хв. по вул. Центральній у с. Червоне він керував автомобілем «Hyundai Sonata», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Разом з тим зазначені у протоколі обставини щодо факту керування транспортним засобом не знаходять належного підтвердження іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Зокрема, наявний у справі відеозапис розпочинається приблизно о 23 год. 07 хв., тобто більш ніж через 20 хвилин після часу, зазначеного у протоколі як час керування транспортним засобом — 22 год. 46 хв. Відеозапис не містить моменту руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , його зупинки чи інших обставин, які б безпосередньо підтверджували, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у час та за обставин, зазначених у протоколі.

Натомість із відеозапису вбачається перебування ОСОБА_1 у нерухомому транспортному засобі на водійському сидінні. Сам по собі факт перебування особи на водійському сидінні автомобіля, який не рухається, без встановлення обставин його попереднього руху під керуванням цієї особи, не є достатнім доказом факту керування транспортним засобом у розумінні ч.1 ст. 130 КУпАП.

При цьому ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях заперечує факт керування автомобілем та зазначає, що транспортний засіб перебував на узбіччі у зв`язку з технічною несправністю, двигун був вимкнений, а він знаходився на водійському сидінні та очікував на допомогу товариша. Інших належних та допустимих доказів, які б спростовували ці пояснення та підтверджували факт керування транспортним засобом саме о 22 год. 46 хв., матеріали справи не містять.

Крім того, суд звертає увагу на недотримання працівниками поліції встановленого законом порядку дій щодо водія, стосовно якого є підстави вважати, що він перебуває у стані сп`яніння.

Відповідно до статті 266 КУпАП водії, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, підлягають відстороненню від керування транспортними засобами та огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Разом з тим матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 було фактично відсторонено від керування транспортним засобом. Зокрема, відсутні документи чи інші матеріали, які б підтверджували здійснення такого відсторонення, а наявний відеозапис не містить чіткої фіксації відповідної процесуальної дії.

Сам факт перебування працівників поліції поруч із транспортним засобом та спілкування з ОСОБА_1 не свідчить про належне виконання вимог щодо його відсторонення від керування транспортним засобом. За відсутності належної фіксації цієї обставини суд позбавлений можливості достовірно встановити, чи була зазначена процесуальна дія фактично проведена та у який спосіб.

Окремо суд оцінює обставини, пов`язані з нібито відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до статті 266 КУпАП огляд водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться у встановленому законом порядку. У разі незгоди водія на проведення огляду на місці зупинки або його незгоди з результатами огляду огляд проводиться в закладі охорони здоров`я.

Отже, сама по собі наявність у особи ознак можливого сп`яніння не є достатньою підставою для притягнення її до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Необхідним є належне підтвердження факту відмови особи від проходження огляду саме у передбаченому законом порядку.

З наявного у матеріалах справи відеозапису суд не вбачає однозначного та беззаперечного підтвердження того, що ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Саме по собі спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 та обговорення питання проходження огляду без чітко зафіксованої відмови особи від його проходження не може розцінюватися як безумовне підтвердження складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, матеріали справи не містять належного підтвердження того, що у разі відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння за місцем знаходження транспортного засобу йому було запропоновано пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я та що від його проходження він також відмовився. Відповідні обставини не знаходять чіткого та однозначного підтвердження на наявному у справі відеозаписі.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено у належний спосіб як сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначений у протоколі час, так і дотримання працівниками поліції встановленого законом порядку щодо його відсторонення від керування та проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У цьому випадку протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може безумовно підтверджувати всі зазначені в ньому обставини, якщо вони не узгоджуються з іншими доказами у справі. Суд зобов`язаний оцінити доказову базу в цілому та встановити, чи є вона достатньою для висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наявні у справі докази у своїй сукупності не дають можливості достовірно встановити, що 10 квітня 2026 року о 22 год. 46 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був належним чином відсторонений від керування та після цього відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

З огляду на те, що обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, належними та допустимими доказами не підтверджені, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 130, 247, 251, 255, 266, 280, 283, 284, 289 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення — закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена правопорушником протягом 10 днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд.

Суддя: В.М. Алєксєєнко