Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №552/8722/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/8722/26

Провадження № 3/552/1767/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2026

04 вересня 2026 року суддя Київського районного суду м. Полтави Любчик В.М., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та матеріали, додані до нього, щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , посвідчення офіцера НОМЕР_2 , командира 3 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону військової частини,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Полтави 01.09.2026 надійшла справа про військове адмінстративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-15 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2026 визначено склад суду - Любчик В.М.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 93/26 від 25.08.2026, командир 3 мотопіхотної роти 1 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_4 лейтенант ОСОБА_1 , діючи в умовах особливого періоду, під час виконання обов`язків військової служби у АДРЕСА_2 , 05.06.2026, у порушення статей 11, 58 та 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил Укераїни, недбало поставився до виконання обов`язків військової служби, а саме не забезпечив виконання покладених на нього обов`язків командира роти визначених ст. ст. 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині виховання особового складу, підтримання та неухильного стеження за додержанням військовослужбовцями військової дисципліни, допустив підлеглого військовослужбовця до керування транспортним засобом, не вжив заходів щодо недопущення порушення військової дисципліни та вимог законодавства України, не організував належний контроль за особовим складом, не вжив достатніх заходів щодо недопущення фактів керування транспортними засобами військовослужбовцями у стані алкогольного сп`яніння, не забезпечив належний рівень військової дисципліни серед підлеглих військовослужбовців, що призвело до вчинення підлеглим військовослужбовцем сержантом ОСОБА_2 грубого порушення військової дисципліни та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, чим допустив недбале ставлення до військової служби в мовах особливого періоду.

Крім того, командир 3 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_4 лейтенант ОСОБА_1 перед початком руху підлеглого військовослужбовця ОСОБА_2 на транспортному засобі, не перевірив наявність у нього права на керування транспортними засобами та не вжив належних заходів щодо встановлення його фактичного стану, а саме: не перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння. У результаті зазначеною посадовою особою було допущено факт керування військовослужбовцем сержантом ОСОБА_3 автомобілем «Nissan X-Trail», державний номерний знак НОМЕР_5 , у стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав та пояснив, що, відповідно до поставленої йому задачі, він визначив старшого водія, який мав власний транспортний засіб, та водія, з яким старший водій заперечив здійснювати виїзд через конфлікт, та визначив собі водія – ОСОБА_2 . Останній запевнив його, що має водійське посвідчення та ознайомив з ним через за стосунок «Дія», на час виїзду ОСОБА_2 був у тверезому стані.

Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч. 1 ст. ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Частиною 1 статті 172-15 КУпАп передбачено відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Частиною 2 статті 172-15 КУпАП передбачено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.

Дослідженням матеріалів справи суд встановив, що до протоколу про військове адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , долучено письмові пояснення ОСОБА_1 (а.с. 10 – 11), копію посвідчення офіцера ОСОБА_1 (а.с. 10 – 12), службову характеристику ОСОБА_1 (а.с. 13), витяг із послужного списку відносно ОСОБА_1 (а.с. 16 – 17), витяг з наказу на призначення на посаду(а.с. 18), бланк отримання пояснень ОСОБА_4 (а.с. 19), бланк отримання пояснень ОСОБА_2 (а.с. 20), службову характеристику ОСОБА_2 (а.с. 21), витяг із послужного списку відносно ОСОБА_2 (а.с. 22 – 23), витяг з наказу (а.с. 24, 25, 26), заяву ОСОБА_1 з додатком (а.с. 27 – 34) та копії матеріалів щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (а.с. 35 – 46).

Оцінюючи надані суду докази, суд враховує, що об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Сам факт притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, не свідчить про неналежне виконання обов`язків ОСОБА_1 .

З пояснень ОСОБА_1 долучених до протоколу, вбачається, що сержант ОСОБА_2 приховав від нього, що притягався до адміністтративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, та був позбавлений права керування транспортним засобом, при цьому ОСОБА_2 показав йому, що має посвідчення водія в застосунку "Дія", перед відбуттям 05.06.2026 головний сержант роти штаб-сержант ОСОБА_4 та сержант ОСОБА_2 були належним чином проінструктовані та перебували у тверезому стані.

На спростування показів ОСОБА_1 матеріали справи не містять доказів.

В своїх поясненнях ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_2 05.06.2026 не перебував в стані сп`яніння, та його покази узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 19).

В поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що був зупинений під час керування транспортним засобом, та відмовився проходити огляд, оскільки спішив, про те що його викликали в суд, йому не відомо, судових повісток він не отримував.

Відповідно до службової характеристики ОСОБА_1 , затвердженої командиром мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_4 майором ОСОБА_5 , командиром військової частини НОМЕР_4 полковником ОСОБА_6 позитивно охарактеризований, як високо відповідальний, старанний та дисциплінований, свої службові обов`язки виконує чітко, якісно та вчасно у складних умовах, зокрема при виконанні бойових завдань (а.с. 15).

Разом з цим, суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме недбалого ставлення військової службової особи до військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану.

Безпосереднім об`єктом цього правопорушення є встановлений порядок службової діяльності у сфері реалізації військовими службовими особами своїх прав і виконання обов`язків.

З об`єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 172-15 КУпАП, полягає у невиконанні або неналежному виконанні військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Невиконання службових обов`язків полягає у нездійсненні дій, які входять до кола службових обов`язків особи, тоді як їх неналежне виконання характеризується нечітким, формальним, неповним, неточним, несвоєчасним чи поверховим здійсненням таких обов`язків, тобто невідповідно до вимог законодавства, встановленого порядку або конкретної службової обстановки.

Для встановлення недбалого ставлення до служби необхідно визначити межі службової компетенції військової службової особи та конкретне коло покладених на неї обов`язків, установити, які саме з них не виконані або виконані неналежним чином та які нормативні положення порушено. При цьому відповідальність можлива лише за умови, що особа не тільки була зобов`язана вчинити відповідні дії, а й мала реальну можливість належним чином виконати свої службові обов`язки. За відсутності такої можливості відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 21 травня 2021 року у справі № 185/12161/15-к, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладеного, суд приходить до висновку, що на підставі наданих суду доказів неможливо зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає закриттю відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КупАП.

Керуючись ст. ст. 7, ч. 2 ст. 172-15, п. 1 ч. 1 ст. 247 ст. ст. 251, 252, 280, 283- 284 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП – закрити, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня її отримання.

Суддя В.М. Любчик