Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №363/1329/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"01" вересня 2026 р. Справа № 363/1329/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01 вересня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді – Рукас О.В.,

за участю секретаря судових засідань – Левковець О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; код ЄДРПОУ: 35625014) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 29.12.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 100229871.

19.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит № 71593815.

За умовами вищевикладених договорів позики/кредитних договорів ОСОБА_1 отримав грошові кошти у якості позики/кредиту, зобов`язався їх повернути після спливу погодженого строку, сплатити проценти за їх використання, а також виконати інші обов`язки, передбачені укладеними договорами. ОСОБА_1 свої зобов`язання за укладеними договорами не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 29 583 грн. 58 коп.

У свою чергу, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» шляхом укладення відповідних договорів набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеними кредитними договорами. Після заміни кредитора у зобов`язанні ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювало жодних нарахувань та стягнень.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитними договорами, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 19.03.2026 року провадження у справі було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, шляхом подачі заяв по суті справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. У позовній заяві представником позивача заявлено клопотання, в якому висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення суду. На момент ухвалення судового рішення від сторони позивача будь-яких інших заяв, клопотань не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судових засідань ОСОБА_1 повідомлявся шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за його офіційно зареєстрованою адресою проживання, а також шляхом публікації оголошення про виклик до суду через офіційний портал «Судова влада України».

Про причини неявки ОСОБА_1 не повідомив, станом на момент ухвалення судового рішення від відповідача ані засобами поштового зв`язку, ані на офіційну електронну адресу суду, ані в будь-який інший спосіб не надходило жодних заяв, клопотань, у тому числі відзиву на позовну заяву.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи зворотних поштових повідомлень, поштове відправлення, що направлялося судом відповідачу за зареєстрованою адресою проживання було повернуто до суду через відсутність відповідача за зареєстрованою адресою проживання, та за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що положення чинного процесуального законодавства не передбачають обов`язку суду, в якого відсутні відомості щодо місця проживання чи перебування учасника справи, крім як відомостей про офіційно зареєстроване місце проживання/перебування, повторно направляти судові повістки про виклик до суду. Повернення поштового відправлення з відміткою про закінчення строку зберігання, яке відправлялася за офіційно зареєстрованою адресою проживання відповідача, що є єдиними відомостями про його проживання, які перебувають у володінні суду, є належним виконанням суду свого процесуального обов`язку щодо повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання, а відповідно вважається належним чином повідомленням особи про проведення судового розгляду.

У Постанові КЦС ВС від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 зроблено висновок, що листи, що повернулися з відміткою/довідкою поштового відділення про причину повернення – «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, якщо їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або на адресу місця реєстрації фізичної особи чи адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем було висловлено згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, засвідчено обізнаність щодо наслідків ухвалення заочного рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, то суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України вважає за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів з наступним ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали позовної заяви, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Суд також звертає увагу, що аналіз конструкції договору позики, передбаченої ст. 1046 ЦК України, дає можливість зробити висновок, що договір позики є реальним договором, тобто вважається укладеним з моменту отримання позичальником у речей, визначених родовими ознаками, зокрема, обумовленої сторонами договору суми грошових коштів.

У свою чергу аналіз конструкції договору кредиту, передбаченої ст. 1054 ЦК України, дає можливість зробити висновок, що кредитний договір має конструкцію консенсуального договору, тобто вважається укладеним з моменту погодження сторонами всіх істотних умов такого договору.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в аспекті доведення позивачем факту укладення кредитного договору (договору позики) та отримання права вимоги за ним саме на кредитора покладається обов`язок доведення належного виконання свого зобов`язання за кредитним договором, тобто доведення факту надання позичальнику обумовленої суми грошових коштів.

Відсутність доказів надання суми кредиту (позики) у власність позичальника, зокрема, шляхом перерахування визначеної суми грошових коштів на його картковий рахунок чи в інший погоджений спосіб, за відсутності інших обставин (наприклад, поведінки позичальника, що підтверджує факт визнання ним отримання кредитних коштів, сплати заборгованості тощо), не дає можливість зробити висновок, що кредитор належним чином виконав своє зобов`язання за кредитним договором, а відповідно не дає можливість зробити висновок про отримання позичальником погодженої суми кредиту (позики), що у свою чергу не дає можливості зробити висновок про наявність правових підстав для виникнення заборгованості.

У постанові КЦС ВС від 30.11.2022 року у справі № 332/3056/15 зазначено, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Вказаний висновок також відображено у Постанові КЦС ВС від 29.01.2020 року у справі № 755/18920/18.

Судом встановлено, що 29.12.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про споживчий кредит № 100229871. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису 524845.

Сторонами кредитного договору № 100229871 від 29.12.2024 року було погоджено надання ОСОБА_1 кредиту на наступних умовах: сума кредиту – 4 700 грн. 00 коп., строк кредитування – 345 днів, порядок надання кредиту – шляхом переказу грошових коштів на електронний платіжній засіб ОСОБА_1 у виді платіжної картки № НОМЕР_2 .

Таким чином, суд вважає доведеним, що між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100229871 від 29.12.2024 року на вищезазначених умовах.

З платіжного доручення № 98587458 від 29.12.2024 року, судом встановлено, що на платіжну картку № НОМЕР_2 , яка зазначається у кредитному договорі № 100229871 від 29.12.2024 року було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 4 700 грн. 00 коп.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором № 100229871 від 29.12.2024 року виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредиту у розмірі 4 700 грн. 00 коп., шляхом перерахування їх на платіжну картку ОСОБА_1 , що була вказана ним у кредитному договорі.

У той же час, за результатами дослідження розрахунку заборгованості за кредитним договором № 100229871 від 29.12.2024 року судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів своєчасно та в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 28.07.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 28072025, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «МІЛОАН» передало, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло право грошової вимоги, що належить ТОВ «МІЛОАН», і стало кредитором за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «МІЛОАН» і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу № 28072025 право вимоги переходить до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників.

З копії Акту прийому-передачі реєстру боржників від 28.07.2025 року судом встановлено, що право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» з 28.07.2025 року.

З витягу з реєстру боржників додаток № 3 до договору факторингу № 28072025 судом встановлено, що за вказаним договором факторингу до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги ТОВ «МІЛОАН» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100229871, яке складається з права вимоги заборгованості у загальному розмірі 18 387 грн. 67 коп., з яких: 4 324 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 3 233 грн. 51 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 3 290 грн. 00 коп. – заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; та 7 540 грн. 16 коп. заборгованість за пенею та штрафами.

Також, судом встановлено 19.03.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір надання коштів в кредит № 71593815. Договір підписаний ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора електронного підпису 58313, що був направлений товариством на його номер мобільного телефону, а з боку ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису 30436.

Відповідно до п. 2.1 договору № 71593815 від 19.03.2025 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передало у власність ОСОБА_1 грошові кошти на погоджений строк, шляхом їх перерахування на банківських картковий рахунок ОСОБА_1 на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути позику, сплатити проценти від суми позики протягом строку позики згідно графіка платежів, або достроково.

Відповідно до п. 2.2 договору № 71593815 від 19.03.2025 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» надає ОСОБА_1 позику в розмірі 4000 грн. 00 коп., строк позики – 30 днів.

В укладеному договорі позики сторонами викладено інформацію щодо реальних витрат за позикою, реальної процентної ставки та реальної вартості наданої позики. Невід`ємним додатком до договору позики є графік платежів, який так само підписаний сторонами та містить інформацію щодо розміру, строків та порядку сплати платежів за договором позики.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо доведеності факту укладення 19.03.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства договору позики № 71593815, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримав суму грошових коштів у якості позики, а також взяв на себе зобов`язання з повернення суми позики та сплати процентів за користування нею.

З інформаційної довідки ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС»» від 19.01.2026 року № КД-000109926 судом встановлено що на платіжний засіб з номером НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_2 , було перераховано грошові кошти в сумі 4 000 грн. 00 коп.

Вказані обставини стороною відповідача спростовано не було.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» своє зобов`язання за кредитним № 71593815 від 19.03.2025 року виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму позики у погоджений сторонами спосіб та строк.

З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» судом встановлено, що на момент відступлення права грошової вимоги до боржників, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 71593815 від 19.03.2025 року складала 11 195,91 грн., з яких 4 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 7 040,00 грн. сума заборгованості за пенею, 155,91 грн. – комісія за надання кредиту.

Судом встановлено, що 27.03.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ»» було укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» зобов`язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», а ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язалося відступити ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» право грошової вимоги до боржників.

Відповідно до умов договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 року перехід прав вимоги до ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» пов`язується з моментом підписання сторонами акту-прийому-передачі реєстру боржників, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до боржників та набуває відповідні права вимоги.

26.08.2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників № 14 від 26.08.2025 року за договором факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 року.

Платіжною інструкцією № 96 від 29.08.2025, на загальну суму 5 681 533 грн. 24 коп. підтверджується перерахування коштів від ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» на користь ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» в якості оплати за відступлення права вимог згідно договору факторингу № 27/03/25 від 23.03.2025 року.

Відповідно до реєстру боржників № 14 до ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» перейшло право вимоги ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 71593815 від 19.03.2025 року. Право вимоги передбачає право вимоги заборгованості у загальному розмірі 11 195,91 грн., з яких 4 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 7 040,00 грн. сума заборгованості за пенею, 155,91 грн. – комісія за надання кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним отримання ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами № 100229871 та № 71593815. Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

З розрахунку заборгованості за кредитними договорами № 100229871 та № 71593815 та виписками з рахунків приватного клієнта вбачається, що ОСОБА_1 допустив порушення своїх зобов`язань за кредитними договорами № 100229871 та № 71593815, не здійснивши повернення кредиту та сплату процентів за користування ним, внаслідок чого виникла заборгованість у вищезазначеному розмірі.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково – зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок – це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на погоджені сторонами умови кредитування, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу та відсотків.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за пенею, суд вважає що слід зазначити наступне.

Суд зазначає, що з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 100229871 від 29.12.2024 вбачається, що відповідачу було проведено нарахування штрафу в загальній сумі 7 540,16 грн., а за кредитним договором № 71593815 від 19.03.2025 відповідачу було проведено нарахування штрафу в загальній сумі 7 040,00 грн.

Водночас, безвідносно до означеного, з огляду на імперативні приписи п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, зважаючи на воєнний стан в Україні, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцяти денний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, вимоги про стягнення із відповідача пені за кредитними договорами № 100229871 та № 71593815 задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з огляду та на підставі ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а також зважаючи на приписи ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджені докази, письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.

За результатами, суд, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, прийшов до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 100229871 від 29.12.2024 року у загальному розмірі 10 847 (десять тисяч вісімсот сорок сім) гривень 51 (п`ятдесят одна) копійка, з яких: 4 324 (чотири тисячі триста двадцять чотири) гривні 00 копійок – заборгованість за тілом кредиту, 3 233 (три тисячі двісті тридцять три) гривні 51 (п`ятдесят одна) копійка – заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом та 3 290 (три тисячі двісті дев`яносто) гривень 00 копійок – заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, а також стягнення заборгованості за кредитним договором № 71593815 від 19.03.2025 року у загальному розмірі 4 155 (чотири тисячі сто п`ятдесят п`ять) гривень 91 (дев`яносто одна) копійка, з яких: 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок – заборгованість за тілом кредиту та 155 (сто п`ятдесят п`ять) гривень 91 (дев`яносто одна) копійка – заборгованість по комісії за надання кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу (пені) в сумі 7 540,16 грн. та 7 040,00 грн за кредитними договорами № 100229871 та № 71593815 слід відмовити, оскільки такі вимоги, з огляду на вищевикладені висновки суду, є необґрунтованими.

На підставі цього суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (3 328 грн. 00 коп.).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, які понесені позивачем та які складаються зі сплати судового збору, підлягають стягненню з ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; код ЄДРПОУ: 35625014) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; код ЄДРПОУ: 35625014) суму заборгованості за кредитним договором № 100229871 від 29.12.2024 року у загальному розмірі 10 847 (десять тисяч вісімсот сорок сім) гривень 51 (п`ятдесят одна) копійка, з яких: 4 324 (чотири тисячі триста двадцять чотири) гривні 00 копійок – заборгованість за тілом кредиту, 3 233 (три тисячі двісті тридцять три) гривні 51 (п`ятдесят одна) копійка – заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом та 3 290 (три тисячі двісті дев`яносто) гривень 00 копійок – заборгованість по комісії за обслуговування кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; код ЄДРПОУ: 35625014) суму заборгованості за кредитним договором № 71593815 від 19.03.2025 року у загальному розмірі 4 155 (чотири тисячі сто п`ятдесят п`ять) гривень 91 (дев`яносто одна) копійка, з яких: 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок – заборгованість за тілом кредиту та 155 (сто п`ятдесят п`ять) гривень 91 (дев`яносто одна) копійка – заборгованість по комісії за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; код ЄДРПОУ: 35625014) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 687 (одна тисяча шістсот вісімдесят сім) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 07 вересня 2026 року.

Позивач:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; код ЄДРПОУ: 35625014)

Відповідач:

ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головуючий суддя О.В. Рукас