Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №363/6078/25 — Вишгородський районний суд Київської області

08.09.2026 Справа № 363/6078/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12025111150000666, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.07.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Кириківка Великописарівського району Сумської області, з неповною середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 17.04.2006 Дніпровським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153, ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі; 24.04.2007 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.1 ст. 187, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі; 12.10.2015 року Дзержинським районним судом м Харкова за ч. 2 ст. 289 КК України до 6 років позбавлення волі, 21.11.2018 року звільнений з Темнівської ВК №100 по відбуттю строку покарання; 18.11.2020 року Великописарівським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі, 11.04.2024 року звільнений Харківське СІЗО за відбуттям строку покарання; 27.02.2026 року Шевченківським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 121, ч. 4 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2025 року у невстановлений в ході досудового розслідування час у ОСОБА_4 виник конфлікт з директором приватного підприємства «Вектор Буд Монтаж» ОСОБА_6 , у зв`язку із чим з мотивів помсти у ОСОБА_4 виник умисел на умисне пошкодження чужого майна загальнонебезпечним способом, шляхом підпалу.

Того ж дня , а саме 23 липня 2025 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 18 годин 50 хвилин ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний, протиправний умисел направлений на пошкодження чужого майна загальнонебезпечним способом, шляхом підпалу, потрапив на територію приватного підприємства «Вектор Буд Монтаж», що розташоване за адресою: Київська область, місто Вишгород, вулиця Набережна, 5.

Далі, ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та свідомо бажаючи настання наслідків у вигляді пошкодження майна, що належить приватному підприємству «Вектор Буд Монтаж», на ґрунті неприязних відносин до ОСОБА_6 та з мотивів помсти останньому, за допомогоюсаморобного предмета (факелу) у вигляді металевого прута на кінець якого ОСОБА_4 намотав тканину просочену невстановленою в ході досудового розслідування рідиною нафтопродукту та зафіксувавши її металевим дротом, підпалив запальничкою, яку заздалегідь приніс із собою. Після чого, ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на пошкодження чужого майна загальнонебезпечним способом, здійснив підпал шляхом занесення стороннього джерела запалювання у вигляді відкритого полум`я при горінні смолоскипу (факела) до прибудови та чотирьох місць складання дерев`яних дошок, які були розташовані на відкритій території приватного підприємства «Вектор Буд Монтаж» за адресою: Київська область, місто Вишгород, вулиця Набережна, 5. Внаслідок чого відбулася пожежа, у результаті якої було пошкоджено дерев`яні дошки та приміщення прибудови.

Крім того, 23 липня 2025 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 22 години 00 хвилин ОСОБА_4 перебуваючи на території приватного підприємства «Вектор Буд Монтаж», що розташоване за адресою: Київська область, місто Вишгород, вулиця Набережна, 5 побачив транспортний засіб ГАЗ 5312 з реєстраційним номером НОМЕР_1 та з метою продовження свого злочинного умислу направленого на пошкодження чужого майна загальнонебезпечним способом, шляхом підпалу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та свідомо бажаючи настання наслідків у вигляді пошкодження майна, що належить приватному підприємству «Вектор Буд Монтаж», на ґрунті неприязних відносин до ОСОБА_6 та з мотивів помсти останньому, за допомогою запальнички, яку заздалегідь приніс із собою, відкривши двері вказаного транспортного засобу здійснив підпал кабіни водія та моторного відсіку шляхом занесення стороннього джерела запалювання. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 відбулася пожежа, у результаті якої було пошкоджено кабіну водія та моторний відсік транспортного засобу ГАЗ 5312 з реєстраційним номером НОМЕР_1 .

У результаті протиправних дій ОСОБА_4 приватному підприємству «Вектор Буд Монтаж» заподіяно матеріальну шкоду на суму 128 000 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу.

В судовому засіданні під час роз`яснення суті обвинувачення, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суд, що суть обвинувачення йому зрозуміла, провину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення безумовно, беззастережно та беззаперечно визнає у повному обсязі, щиро кається у скоєному, підтверджує обставини та факти, викладені в обвинувальному акті, будь-якого тиску чи примусу під час досудового розслідування та судового провадження на нього не здійснювалося.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 добровільно, безумовно та беззаперечно визнає провину у вчиненні даного кримінального правопорушення та не оспорює обставини та факти, викладені в обвинувальному акті, підтверджує їх достовірність, відповідність об`єктивній дійсності, прокурор під час визначення порядку дослідження доказів по справі, просив суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнати недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідити матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У відповідності до вимог процесуального законодавства судом було роз`яснено учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України. Судом було роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити відповідні обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що зміст ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілий, заперечень проти недослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він не має.

Судом у судовому засіданні було встановлено добровільність позиції обвинуваченого, правильність розуміння ним тих обставин та фактів вчиненого кримінального правопорушення, проти не дослідження яких він не заперечує, а також правильність усвідомлення ним обмеження права на апеляційне оскарження.

Внаслідок цього відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, та немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визначив обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , а також дослідити матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 суду зазначив, що він безумовно та беззаперечно погоджується з обставинами та фактами, які викладені в обвинувальному акті, підтверджує їх достовірність та правильність, вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України визнає у повному обсязі, кається у скоєному.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 суду показав, що дійсно у нього виник конфлікт з директором приватного підприємства «Вектор Буд Монтаж» ОСОБА_6 , у зв`язку із чим він вирішив помститися останньому, та у час зазначений в обвинувальному акті 23.07.2025 року пішов на територію ПП «Вектор Буд Монтаж» та вчинив підпал автомобіля ГАЗ 5312, який знаходився на території даного підприємства, а також підпалив декілька відкритих ділянок території приватного підприємства «Вектор Буд Монтаж». Після цього, з місця події він втік, але наступного дня був затриманий працівниками поліції. У скоєному щиро кається, та оскільки його було затримано 24.07.2025 року, він не мав змоги попрохати пробачення у потерпілого.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Незважаючи на не оспорювання обвинуваченим своєї винуватості, обов`язок відносно правильної кримінально-правової кваліфікації його дій покладається на суд.

Перевіривши правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 , суд прийшов висновку, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 194 КК України - в умисному пошкодженні чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

Вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, суд вважає доведеною.

В судовому засіданні прокурор прохав суд врахувати, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні беззаперечно визнав, не оспорював фактичні обставини, разом з тим враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, зважаючи на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, сторона обвинувачення вважала що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та призначення покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів у виді позбавлення волі строком на 7 років 1 міс., та відповідно до ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 27.02.2026 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, остаточно визначити ОСОБА_4 , покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 1 місяць.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце його проведення, раніше подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності

Учасники судового провадження не заперечували проти проведення судового розгляду за відсутності потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судових дебатах прохав суд суворо його не карати, врахувати визнання ним провини у повному обсязі та його щире каяття.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , в судових дебатах зазначив, що обвинувачений покаявся, визнав свою провину у повному обсязі, не заперечував фактичних обставин, що викладені в обвинувальному акті, тому з врахуванням вироку Шевченківського районного суду м. Харкова від 27.02.2026 року відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст. 121 КК України, який набрав законної сили, прохав суд призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років.

Відповідно до положень ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону і зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, має виходити з того, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбачає не тільки вираховування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК України, але і індивідуальних особливостей та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч.2 ст.194 КК України, ступінь тяжкості вказаного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, а також конкретні обставини та факти вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, особисте ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, а також посткримінальну поведінку обвинуваченого.

Дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 : громадянин України, уродженець села Кириківка Великописарівського району Сумської області, українець, з неповною середньою освітою, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працює, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий: 17.04.2006 Дніпровським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153, ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі; 24.04.2007 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.1 ст. 187, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі; 12.10.2015 року Дзержинським районним судом м Харкова за ч. 2 ст. 289 КК України до 6 років позбавлення волі, 21.11.2018 року звільнений з Темнівської ВК №100 по відбуттю строку покарання; 18.11.2020 року Великописарівським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі, 11.04.2024 року звільнений Харківське СІЗО за відбуттям строку покарання; 27.02.2026 року Шевченківським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 121, ч. 4 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено. Під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнавав, досудовому розслідуванню не сприяв, щиро не каявся, не з`являвся із зізнанням у вчиненому правопорушенні. Лише під час судового розгляду ОСОБА_4 змінив свою позицію, визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованому йому правопорушенні, зазначив що кається у скоєному, при цьому зазначивши, що перед потерпілим він не каявся, та пробачення не прохав, матеріалтну шкоду не відшкодував.

При таких обставинах, суд не може врахувати каяття ОСОБА_4 , про яке він заявив при наданні показів суду, у судових дебатах та останньому слові, як обставину, що пом`якшує його покарання.

Відповідно до п. 3 ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 року № 12 встановлено, що щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Натомість як в судовому засіданні, так і під час останнього слова, ОСОБА_4 повноцінно так і не висловив свого суб`єктивного ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, не висловив жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, перед потерпілим не вибачався та не відшкодував заподіяні збитки. Таким чином саме лише заявлення ОСОБА_4 про визнання винуватості та каяття не засвідчило про те, що він оцінює свої дії як протиправні, негативні та неприпустимі для суспільства, неможливість їх вчинення та допущення повторно, не свідчило про наявність у нього якогось емоційного почуття жалю з приводу вчиненого.

Таким чином, обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом визнає рецидив злочинів.

З урахуванням вищевикладених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, обставини скоєного злочину та його суспільну небезпеку, відношення обвинуваченого до скоєного, приймаючи до уваги наявність обставини, що обтяжує покарання, суд вважає необхідним призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 в межах санкції ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі.

Вирішуючи питання щодо призначення остаточного покарання ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.

Вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 27.02.2026 року у справі №638/15166/19 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та з урахуванням ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. Зі змісту вироку вбачається, що вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, мало місце 01.04.2019 року, тобто до вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд в межах цієї справи призначає остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховуючи в строк остаточного покарання повністю або частково відбуде покарання за попереднім вироком, здійснюючи перерахунок видів покарань за правилами ст. 72 КК України (у разі необхідності здійснення такого перерахунку).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

В межах даної справи з урахуванням фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_4 , ставлення останнього до вчиненого ним діяння, суд приходить до висновку про можливість визначення остаточного покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим покаранням.

Слід також зазначити, що у вироку Шевченківського районного суду м. Харкова від 27.02.2026 року у справі №638/15166/19 ухвалено початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання та фактичного затримання ОСОБА_4 , та в строк відбування покарання зараховано повністю відбуту частину покарання за попереднім вироком Великописарівського районного суду Сумської області від 18.11.2020 року, а саме з 11.04.2019 року по 11.04.2024 рік включно.

Судом було також встановлено, що в межах даного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України 24 липня 2025 року о 21 год. 30 хв.

26.07.2025 року ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області у справі відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому був продовжений та на даний час триває.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

У зв`язку з цим відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України до строку відбуття остаточного покарання у виді позбавлення волі необхідно зарахувати також строк його попереднього ув`язнення з 24.07.2025 року, тобто з моменту фактичного затримання.

Відповідно до відомостей обвинувального акту та як було встановлено судом з наданих висновків експертів в межах даного кримінального провадження, наявні витрати на залучення державних експертів, які відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

У свою чергу правовою долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України, а арешт накладений на речові докази ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 30.07.2025 року відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України необхідно скасувати.

Цивільний позов не заявлено.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого діє до 19.09.2026 року включно. Оскільки учасники судового провадження під час судового засідання клопотань про обрання, зміну, скасування запобіжного заходу не подавали, то запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_4 , слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 1 (один) місяць.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 27.02.2026 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, визначивши ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 1 (один) місяць.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 1 (один) місць строк його попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з моменту фактичного затримання з 24.07.2025 року і до набрання цим вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання за цим вироком, повністю відбуту частину покарання за попереднім вироком Великописарівського районного суду Сумської області від 18.11.2020 року.

Строк відбування покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні витрати за проведення експертиз: № СЕ-19/111-25/46364-Д від 25.07.2025 року в розмірі 3119 (три тисячі сто дев`ятнадцять) гривень 90 (дев`яносто) копійок; № СЕ-19/111-25/52902-ПТ від 13.10.2025 року в розмірі 6239 (шість тисяч двісті тридцять дев`ять) гривень 80 (вісімдесят) копійок; № СЕ-19/111-25/48579-ФХД від 23.09.2025 року в розмірі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Арешт, накладений на речові докази ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 30.07.2025 року - скасувати.

Відповідно до положень ст. 100 КПК України речові докази, які перебувають на зберіганні в камері схову Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, а саме:

-пожежне сміття - знищити;

-предмет зовні схожий на факел, п`ять слідів папілярних візерунків -знищити;

-зразки букального епітелію ОСОБА_4 - знищити;

-змиви з правої та лівої рук ОСОБА_4 - знищити;

-сліди папілярних візерунків правої та лівої рук ОСОБА_4 - знищити;

-шорти темно синього кольору в клітку, кофту сірого кольору, запальничку фіолетового кольору «Cricket» - повернути ОСОБА_4 ;

-цифровий носій інформації - диску б/н DVD+ R, на якому міститься 1 відеозапис, а саме: «WhatsApp 2025-07-25 в 09.59.42_23d8985d» - зберігати в матеріалах справи;

-копії матеріалів кримінального провадження, які використовувалися при проведені пожежно-технічної експертизи – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1