Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №759/17176/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/17176/26

пр. № 3/759/4423/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Жмудь Вікторія Олексіївна, розглянувши матеріали, які надійшли зі Святошинського УП ГУ НП в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. плесецьк архангельської обл. рф, українця, громадянина України, який одружений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, є УБД, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1732 та ч. 2 ст. 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 22.06.2026 о 19 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , висловлював словесні образи та погрози в адресу своєї дружини ОСОБА_2 , а також завдав їй фізичного болю, а саме: бив її, давав стусани і штовхав, чим вчинив фізичне та психологічне домашнє насильство, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психологічному здоров`ю потерпілої. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1732 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не прибув, про дату та час розгляду справи неодноразово повідомлений належним чином, причини неявки невідомі. Жодних клопотань на адресу суду не надходило.

На електронну адресу суду 14.07.2026 та 24.08.2026 від захисника ОСОБА_1 - Волкович Н.В. надійшло клопотання про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та закриття провадження по справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 1732 КУпАП. Також у даному клопотанні міститься прохання про розгляд справи без її участі та участі ОСОБА_1 . Клопотання про закриття захисник обґрунтовує тим, що конфлікт між ним, ОСОБА_1 , та дружиною, ОСОБА_2 , виник виключно на побутовому рівні. 14.07.2026 у них народилася спільна дитина. Як і в багатьох сім`ях між ними періодично виникають побутові непорозуміння, які останнім часом почастішали. Причиною таких конфліктів є виключно побутові та матеріальні питання. Будь-яких дій фізичного, психологічного чи іншого домашнього насильства стосовно ОСОБА_2 її підзахисний не вчиняв. Сам лише факт наявності між подружжям конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства в розумінні вимог ст. 1732 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Також у судове засідання не прибула потерпіла ОСОБА_2 , яка про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином. Через канцелярію суду 19.08.2026 подала заяву про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та закриття провадження по справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 1732 КУпАП. У даній заяві ОСОБА_2 зазначає, що 22.06.2026 між нею та її чоловіком ОСОБА_1 виникла сварка, яка була спричинена виключно побутовими обставинами. На даний час конфлікт між ними відсутній. Вони проживають однією сім`єю, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася спільна дитина, вони ведуть спільне господарство. Будь-яких претензій один до одного вони не мають. Будь-якого психологічного чи іншого тиску на неї з боку чоловіка не здійснювалося.

Ретельно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 881301 від 22.06.2026, який складений стосовно ОСОБА_1 ;

- рапорт, зареєстрований у ЄО за № 47961 від 22.06.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 звернувся на лінію «102» з повідомленням про те, що вагітна дружина кричить на нього, також кричить, що він її побив;

- рапорт ст. інспектора СПДН ВП Святошинського УП ГУ НП в м. Києві капітана поліції Сичова Я. від 22.06.2026, відповідно до якого в ході спілкування з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , після отримання пояснень було встановлено, що виклик поліції був здійснений у зв`язку із вчиненням протиправних дій стосовно потерпілої ОСОБА_2 , а саме через те, що ОСОБА_1 висловлював словесні образи та погрози в її адресу, а також завдав їй фізичного болю - бив, давав стусани та штовхав;

- пояснення ОСОБА_2 від 22.06.2026, відповідно до яких між нею та її чоловіком ОСОБА_1 виник конфлікт на ґрунті ревнощів, він звинувачував її у зраді. У ході конфлікту чоловік пошкодив її телефон та завдав їй фізичного болю, а саме бив, давав стусани і штовхнув, а також висловлював словесні образи і погрози в її адресу, при цьому не даючи їй викликати поліцію. У подальшому сказав, що вона буде перевірятися лікарями та поліцейськими і викликав поліцію. Вона у цей час закрилась у ванній кімнаті та чекала поки прибуде наряд поліції. Просить працівників поліції відреагувати та це в межах чинного законодавства;

- пояснення ОСОБА_1 від 22.06.2026, відповідно до яких між ним та вагітною дружиною, яка перебуває на 37 тижні вагітності, сталася сварка на фоні ревнощів. Він попросив дружину зібрати його речі, але вона відмовилася, після чого він викликав працівників поліції. Також дружина поскаржилася на болі в животі та нудоту і він викликав екстрену медичну допомогу;

- довідку, складену ст. інспектора СПДН ВП Святошинського УП ГУ НП в м. Києві капітана поліції Сичовим Я. від 22.06.2026, відповідно до якої згідно з ІПНП ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 1732 КУпАП не притягувався, суддя дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Тобто, з вказаних норм вбачається, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ч. 1 ст. 1732 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 1732 КУпАП виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 1732 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця п роживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Крім того, домашнє насильство розуміється як певний спосіб поведінки, якою одна особа намагається утвердити або підтримати контроль над іншою особою, що відноситься до певної вразливої групи і знаходиться у вразливій ситуації.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб як подружжя.

До основних напрямів реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству відноситься, зокрема, належне розслідування фактів домашнього насильства, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміна їхньої поведінки (п. 4. ч. 2 ст. 5 Закону), а суд є суб`єктом, на якого покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «Левчук проти України»(Levchuk v. Ukraine) no. 17496/19 від 03.09.2020, п. 78-80, Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що проблема домашнього насильства, яке може мати різні форми, - від фізичного нападу до сексуального, економічного, емоційного насильства або словесної образи - виходить за межі обставин конкретної справи. Це загальна проблема, яка в тій чи іншій мірі непокоїть усіх держав-членів та не завжди лежить на поверхні, оскільки часто постає в контексті особистих стосунків або закритих систем (рішення в справі Володіної, згадане вище, п. 71).

У різних справах, залежно від індивідуальних обставин цих справ, Суд попередньо розглядав проблему домашнього насильства відповідно до статей 2, 3, 8 та 14 Конвенції (див., зокрема, рішення в справі «Талпіс проти Італії» (Talpis v. Italy), № 41237/14, п. 100, від 2 березня 2017 року). У всіх цих справах Суд встановив, що згідно з Конвенцією, органи державної влади мають позитивне зобов`язання розробити та застосувати належну нормативно-правову базу, що забезпечить ефективний захист від актів домашнього насильства (див., зокрема, рішення в справах «Беваква та С. проти Болгарії» (Bevacquaand S. v. Bulgaria), № 71127/01, п. 65, від 12 червня 2008 року; «А. проти Хорватії» (A. v. Croatia), №55164/08, п. 60, від 14 жовтня 2010 року; «Хайдуова проти Словаччини» (Hajduova v. Slovakia), №2660/03, п. 46, від 30 листопада 2010 року).

При розгляді вказаного протоколу про адміністративне правопорушення суддя бере до уваги наявні у справі про адміністративне правопорушення докази, які в сукупності дозволяють судді дійти висновку, що особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вчинено психологічне та фізичне насильство стосовно ОСОБА_2 , яке полягало у тому, що ОСОБА_1 висловлював словесні образи та погрози в її адресу, а також завдав їй фізичного болю: бив її, давав стусани і штовхав, незважаючи на те, що на той час дружина була вагітною. Вказане підтверджується матеріалами справи в їх сукупності.

Вчинення вказаних дій є насильством, якщо партнер, по відношенню до якого вони чиняться, відчуває психологічне та фізичне страждання, яке може привести до розладу здоров`я, емоційної залежності або погіршенню якості його життя.

Також насильство від конфлікту відрізняє перевага сил однієї зі сторін. Якщо дві людини можуть однаково захищати себе, відстоювати свої кордони - то це конфлікт. А якщо одна зі сторін у вразливішому стані, а інша людина цим вразливим станом користується - це ознака насильства.

Враховуючи наведе, суддею встановлено неправомірність дій зі сторони ОСОБА_1 .

У зв`язку з вищевикладеним суддя критично ставиться до клопотання захисника ОСОБА_1 Волкович Н.В. та заяви потерпілої ОСОБА_2 про закриття справи стосовно ОСОБА_1 , оскільки вважає, що дані клопотання та заява є намаганням уникнути притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Таким чином, враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення в межах, установлених у санкції ч. 1 ст. 1732 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність, вважаю, що стягнення у виді штрафу, відповідає вимогам ст. 23, 33 КУпАП і є домірним скоєному. Накладання такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.

Положеннями ст. 401 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

У розпорядженні суду відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ч. 1 ст. 1732, ст. 9, 23, 33, 401, 254, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн 00 к.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 к.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Зобов`язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Святошинського

районного суду міста Києва В.О. Жмудь