Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №753/17853/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17853/24

провадження № 2/753/4009/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Кулика С.В., за участю секретаря Шербак А.О., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника позивача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення режиму окремого проживання подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову зазначено, що позивач та відповідач перебувають у шлюбі з 30.08.2008 року, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Гайсинського районного управління юстиції. Від спільного шлюбу подружжя має двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне сімейне життя з відповідачем не склалося, у зв`язку з відсутністю спільних інтересів з чоловіком, наявності різних поглядів на життя та відсутності взаєморозуміння, вважає подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе. У зв`язку з чим просить суд розірвати шлюб.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.10.2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду.

Не погодившись з вказаним позовом відповідачем було подано до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , про встановлення режиму окремого проживання подружжя. В обґрунтування кого зазначено, що сторони фактично проживають сім`єю, разом із дітьми у квартирі АДРЕСА_1 та не припинили ведення спільного побуту та господарства. Станом на дату подання вказаного позову сторони перебувають у шлюбі та жили однією сім`єю понад 16 років. З червня 2024 року особисті сімейні відносини сторін погіршились. Враховуючи сталість та тривалість існування сім`ї сторін, наявність двох спільних дітей віком до 18 років, а також відсутність вчинених правопорушень та домашнього насильства відносно один-одного, ОСОБА_2 , вважає доцільним збереження сім`ї, оскільки існування сім`ї з позивачем для нього має особисте визначальне значення, яке становить фундамент його приватного життя. Сімейний союз сторін призвів до народження спільних дітей, які мають бути виховані належним чином в повній сім`ї, за що обидві сторони несуть особисту відповідальність. У зв`язку з чим просить суд встановити режим окремого проживання подружжя ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 .

Крім того від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якій останній просив розглянути заяву про надання строку на примирення, а у задоволенні позову просив відмовити. Окремо зазначив, що заперечує проти розірвання шлюбу, оскільки для цього відсутні підстави і така дія суперечитиме найкращим інтересам спільних дітей, які мають право проживати в сім`ї своїх батьків та виховуватися в повній сім`ї. Відповідач переконаний, що звернення позивача до суду із позовом про розірвання шлюбу продиктоване емоційним, необдуманим рішенням, яке не враховує наслідків припинення сімейних відносин та негативний вплив цього на спільних дітей сторін.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якого зазначено, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує розлад подружніх стосунків. Оскільки шлюб існує формально, доказів про можливість збереження сім`ї відповідач не надав, подальше перебування у шлюбі буде суперечити інтересам позивача, у зв`язку з чим позивач наполягає на розірванні шлюбу.

Від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. В обґрунтування яких зазначено, що законодавством передбачена не лише свобода шлюбу, а й охорона вже створеної сім`ї, яка полягає у тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей, та вирішення справи про розірвання шлюбу не може бути із застосуванням формалізму, а повинне включати повне дослідження усіх спірних відносин та безпосередньо інтереси дітей. Зазначено, що матеріали справи не містять доказів про те, що сімейні права позивача порушуються чи не визнаються відповідачем, так само як і відсутні докази на підтвердження того, що виникли підстави для розірвання шлюбу, які унеможливлюють подальше збереження сім`ї.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.03.2025 року було зупинено провадження у вказаній цивільній справі, надано сторонам строк для примирення тривалістю 2 місяці.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03.12.2025 року було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , про встановлення режиму окремого проживання подружжя та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Від представника позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено що справа про розірвання шлюбу в Дарницькому районному суді м. Києва перебуває з вересня 2024 року, судом надавався строк для примирення, але ані довгий період часу перебування справи в суді ані надання строку на примирення не призвело до збереження сім`ї, а навпаки призвело до погіршення сімейних відносин. Тому, вважає, що таким способом позивач за зустрічним позовом намагається лише затягнути розірвання шлюбу. Позивач категорично не погоджується на встановлення режиму окремого проживання, вважає примирення неможливим. Зустрічна позовна заява про встановлення режиму окремого проживання обґрунтована саме тим, що ОСОБА_2 вважає, що встановлення подружжю режиму окремого проживання може сприяти примиренню сторін та збереження їх сім`ї. Позивач виявивла свою волю на розірвання шлюбу у первісній позовній заяві, повідомила, що збереження шлюбу не можливе та шлюб суперечить її правам та інтересам, а також перешкоджає їй вести нормальний спосіб життя. У первісній позовній заяві ОСОБА_1 просила не надавати строк на примирення, проінформувала, що надання строку на примирення не виправить стан шлюбних відносин, а спроби примирення між сторонами в минулому не принесли жодних результатів. Тому, це лише погіршить стан відносин з ОСОБА_2 , та продовжить їх перебіг в часі. З урахуванням викладеного просила відмовити в задоволенні зустрічного позову, наполягала на розірванні шлюбу.

Від представника відповідача надійшов відповідь на відзив на зустрічний позов, в якому зазначено, що заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, ОСОБА_1 зазначає здебільшого про обставини немайнового характеру, які на її переконання перешкоджають збереженню сім`ї сторін, що полягають зокрема у виникненні побутових конфліктів між сторонами та непорозумінь, які мають місце на тлі спільного проживання сторін та ведення побуту. Разом з цим правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя безпосередньо направлені на врегулювання саме майнових питань реалізації сімейних правовідносин, які не стосуються немайнових особистісних відносин подружжя. У відповідності до змісту заяв по суті ОСОБА_1 вона має намір припинити сімейні відносини з ОСОБА_2 шляхом розірвання шлюбу, однак при цьому не виражає наміру окремого проживання від нього та виокремлення свого побуту та домогосподарства від побуту та домогосподарства ОСОБА_2 . Таким чином, у разі задоволення первісних вимог про розірвання шлюбу - між сторонами не буде припинено фактичний побут та спільне домогосподарство, оскільки ОСОБА_1 не виражає наміру змінювати місце проживання та проживати окремо від ОСОБА_2 . За таких обставин вимоги первісного позову та заперечення проти зустрічного позову ОСОБА_1 не направлені на реальне настання обставин припинення сімейних відносин, оскільки навіть у разі розірвання шлюбу між сторонами, вони продовжуватимуть проживати у той же спосіб, як це здійснюється і зараз, у тому ж житлі, де сторони проживають і зараз, і яке належить на праві власності ОСОБА_2 .

Від представника позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що ОСОБА_2 також вільний у виборі свого місця проживання, володіє ще двома квартирами у місті Києві, а тому у разі бажання змінити місце свого проживання, ОСОБА_1 в цьому йому не перешкоджає. Навпаки ж, ОСОБА_1 бажає розірвати шлюб, щоб кожен із сторін був не залежний один від одного, щоб між сторонами було припинено будь-які майнові та немайнові відносини, та загалом всі можливі інші сімейні відносини. Припинення шлюбу є саме тим інструментом, що підтверджує відсутність спільного побуту і господарства і будь-яких сімейних відносин між сторонами. ОСОБА_1 з ОСОБА_2 не веде спільне господарство, кожен з подружжя проживає у іншій кімнаті. А квартира, де сторони проживають є спільним майном подружжя, справа №753/17832/24 про поділ майна подружжя, зокрема про виділення ОСОБА_1 1/2 частини цієї спірної квартири перебуває в суді. Зазначено, що наполягання ОСОБА_2 на встановленні режиму окремого проживання, з урахуванням вищезазначеного, суперечить інтересам та порушує законні права ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_1 наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно встановлення окремого режиму проживання є примушенням її до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.01.2026 року було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі наполягали на їх задоволенні. В задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Наполягали на задоволенні зустрічного позову.

Суд заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 30.08.2008 року виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Гайсинського районного управління юстиції, 30.08.2008 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , та ОСОБА_7 , після укладення шлюбу прізвище подружжя - ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 02.08.2011 року виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_6 , батьками якої є ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 .

Згідно з свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 25.09.2009 року виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_5 , батьками якого є ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.11.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 , на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про склад сім`ї № 32 від 03.10.2024 року, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

З відповіді Ліцею № 329 «Логос» Імені Георгія Гонгадзе Дарницького району м. Києва від 24.06.2025 року, вбачається, що у шкільному житті учениці 9-Є класу, ОСОБА_9 , бере участь мати. Батько дитини не брав участі у батьківських зустрічах, святкових та виховних заходах у ліцеї, урочистих подій початку та завершення навчального року. Не звертався до ліцею, а також до класного керівника із запитами щодо успішності дитини та її навчання протягом 2024-2025 навчального року.

З відповіді Київського інженерного ліцею Дарницької районної м. Києві Державної адміністрації від 04.07.2025 року, вбачається, що у шкільному житті ученика 11-А класу, ОСОБА_10 , бере участь мати. Батько дитини не брав участі у батьківських зустрічах, святкових та виховних заходах у ліцеї, урочистих подій початку та завершення навчального року. Не звертався до ліцею, а також до класного керівника із запитами щодо успішності дитини та її навчання протягом 2024-2025 навчального року.

20.09.2024 року Дарницьким районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку боржника.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.11.2024 року було визнано судовий наказ Дарницького районного суду м. Києва від 20.09.2024 року по цивільній справі № 753/17829/24 таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 20.08.2025 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Київського апеляційного суду від 04.11.2025 року вищевказану постанову залишено без змін.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України. Згідно ч.2 ст. 112 СК України, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сумісне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, які мають суттєве значення.

Згідно ст. 12 Європейської Конвенції по правам людини чоловіки та жінки, які досягли шлюбного віку, мають право вступати в шлюб и створювати сім`ю у відповідності з національним законодавством, яке регулює здійснення цього права.

Згідност. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права та обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з роз`ясненнями п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Суд враховує, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, що передбачає не лише свободу особи на укладення шлюбу, а й недопустимість примушування особи до продовження шлюбних відносин усупереч її волі. Суд бере до уваги, що провадження у даній справі триває майже два роки, а ухвалою суду сторонам надавався строк для примирення. Водночас перебування справи на розгляді тривалий час та наданий сторонам строк для примирення не призвело до відновлення сімейних відносин та не змінло волевиявлення позивача щодо розірвання шлюбу, не сприяло збереженню сім`ї. За таких обставин суд не вбачає правових та фактичних підстав для висновку про можливість збереження шлюбу, а подальше формальне перебування сторін у шлюбі всупереч чітко вираженій волі позивача суперечило б її правам та інтересам. Само по собі бажання відповідача зберегти сім`ю, посилання на наявність спільних дітей, тривалість шлюбу та спільне проживання сторін не є достатніми підставами для відмови у розірванні шлюбу, оскільки не можуть нівелювати особисте право одного з подружжя на припинення шлюбних відносин.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання подружжя, суд виходить із того, що відповідно до статті 119 СК України за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання, якщо дружина та чоловік не можуть чи не бажають проживати спільно. Водночас із матеріалів справи вбачається, що метою заявленого відповідачем зустрічного позову фактично є збереження сім`ї та створення, на його думку, умов для можливого примирення сторін. Проте позивач категорично не бажає зберігати шлюб та не погоджується на встановлення режиму окремого проживання, послідовно виявляючи волю саме на розірвання шлюбу. За таких обставин задоволення зустрічного позову всупереч чітко вираженій волі ОСОБА_1 фактично призвело б до продовження між сторонами правового статусу подружжя, якого вона прагне припинити, та не відповідало б засадам добровільності шлюбу. При цьому доводи відповідача про необхідність збереження сім`ї в інтересах спільних дітей судом враховані, однак сам факт наявності у сторін дітей не може бути підставою для примушування одного з батьків до збереження небажаних для нього шлюбних відносин.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу підлягає задоволенню. В задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 141, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 30 серпня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Гайсинського районного управління юстиції, актовий запис № 110 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення режиму окремого проживання подружжя - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено 08.06.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя С.В.Кулик