Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №752/11414/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Суд: Голосіївський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 03 вересня 2026 р.

Справа: №752/11414/26

Суддя: Кирильчук І. А.

Справа № 752/11414/26

Провадження №: 2/752/10832/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

04.09.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І. А.,

при секретарі - Сінчук І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що 30 липня 2024 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено актовий запис за №695 та видано свідоцтво про шлюбу серія НОМЕР_1 .

Під час шлюбу у подружжя народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що вони з відповідачем проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та виконували інші обов`язки як членів подружжя щодо один одного. З перших днів подружнього життя у них була дружна сім`я, заснована на почуттях любові, поваги та вірності один до одного, але з часом почуття любові, поваги та розуміння згасли і поступово стосунки між нами зіпсувались та все-одно вони неодноразово намагались зберегти сім`ю та жити заради дитини. Однак, їм це не вдалось, що призвело до остаточного припинення шлюбних відносин у грудні 2025 року. Враховуючи, що вони з відповідачем не проживають однією сім`єю, не ведуть спільного господарства, не підтримують сімейні відносини як подружжя подальше спільне життя із збереженням шлюбу буде суперечити інтересам кожного з них. Між сторонами відсутні спори з приводу розподілу спільного майна та про утримання дитини, оскільки такі питання вирішено в позасудовому порядку. Враховуючи наявність неповнолітньої дитини та небажання відповідача приймати участь в оформленні розірвання шлюбу позивач вимушена звернутись із позовом до суду про його розірвання.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, який 30 липня 2024 року зареєстрований Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 695; залишити після розірвання шлюбу прізвище « ОСОБА_4 ».

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`ять днів з дня отримання ухвали.

Копію ухвали від 26 травня 2026 року позивач отримала 27 травня 2026 року, про що свідчить довідка суду про доставку електронного документу.

28 травня 2026 року через систему «Електронний суд» від позивача ОСОБА_1 надійшли матеріали на усунення недоліків.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 червня 2026 року продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Запропоновано позивачу впродовж десяти днів з моменту отримання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року, усунути зазначені недоліки позовної заяви, тобто, до 06 червня 2026 року включно.

08 червня 2026 року (на наступний робочий день після встановленої дати в ухвалі від 02 червня 2026 року) через систему «Електронний суд» від позивача ОСОБА_1 надійшли матеріали на усунення недоліків.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження у цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 21 липня 2026 року на 13:00 год.

Відповідач ОСОБА_2 про розгляд справи був повідомлений, отримавши судову повістку 02 липня 2026 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, у судове засідання не з`явився.

У зв`язку із неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 13 серпня 2026 року на 10:15 год.

Відповідач ОСОБА_2 про розгляд справи був повідомлений, отримавши судову повістку 13 серпня 2026 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, у судове засідання не з`явився.

У зв`язку із неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 04 вересня 2026 року на 08:45 год.

Однак, відповідач втретє у судове засідання не з`явився, а поштовий конверт, який направлявся на адресу реєстрації відповідача, повернувся із відміткою Укрпошти про невручення «адресат відсутній»,

Відповідач на жодне судове засідання не з`явилася, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав.

Позивач неодноразово надсилала до суду заяви про розгляд справи за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

За таких обставин, у відповідності до вимог частини першої статті 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, а також суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом установлено, що 30 липня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено актовий запис за №695 та видано свідоцтво про шлюбу серія НОМЕР_1 .

Після реєстрації шлюбу відповідач взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_4 ».

Під час шлюбу у подружжя народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом установлено, що сторони шлюбних відносин не підтримують, разом не проживають та спільного господарства не ведуть. Позивач наполягає на розірванні шлюбу із відповідачем, оскільки примирення подружжя є неможливим, а подальше перебування у шлюбі суперечить її інтересам. Відповідач будь-яких заперечень проти позову не навів.

Відповідно до статті 1 Сімейного кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Відповідно до положень статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом положень частини другої статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (стаття55 Сімейного кодексу України).

Частиною третьою статті 56 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

За правилом частини другої статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до частини третьої статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно із статтею 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

З`ясувавши дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховуючи, що сторони не підтримують шлюбно-сімейні відносини, втратили взаєморозуміння та взаємоповагу один до одного, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, суд дійшов висновку, що шлюб між позивачем та відповідачем підлягає розірванню, оскільки існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача.

Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.

Перешкод для розірвання шлюбу, визначених частиною другою статті 110 Сімейного кодексу України, судом не встановлено.

Статтею 113 СК України визначено, що особа, яка змінила прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Таким чином, при розірванні шлюбу особа, яка змінила прізвище при державній реєстрації шлюбу, визначає для себе чи далі іменуватися цим прізвищем або відновити дошлюбне прізвище.

З огляду на те, що в позовній заяві позивач просить після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище, то суд вважає за необхідне залишити їй прізвище « ОСОБА_4 ».

Вимоги щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачем на оплату судового збору, остання не заявляла, а тому суд не вирішує питання про їх розподіл між сторонами.

Згідно із статтями 114, 115 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, статтями 24, 55, 56, 110, 112, 114 Сімейного кодексу України, статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 142, 259, 263 - 265, 274, 279, 280-281, 353 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 30 липня 2024 року Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено актовий запис за №695 - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище « ОСОБА_4 ».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 04 вересня 2026 року.

Суддя І. А. Кирильчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua