Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №462/5317/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 462/5317/26 пров. № А/857/41637/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Димарчук Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Тягло Л.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 липня 2026 року (головуючий суддя Колодяжний С.Ю., м. Львів, час ухвалення не зазначено, дата складання повного тексту 16.07.2026) у справі № 462/5317/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якому, уточнивши позовні вимоги 19.06.2026 року, просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7323401 від 06.06.2026 року про накладення відносно нього адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП, а справу закрити за ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги мотивував тим, що інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області лейтенантом поліції Мортук О.В. винесено відносно нього вказану постанову, згідно якої він 06.06.2026 року о 10.59 год. на дорозі М-30 190 км, керуючи автомобілем марки «Kia Sportage», номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 «Контроль» та здійснив проїзд, не зупиняючи транспортний засіб, чим порушив п.8.4 «в» Правил дорожнього руху. Проте стверджує, що Правил дорожнього руху не порушував і вказаного у постанові правопорушення не вчиняв. Зазначає, що поліцейським при винесенні постанови не встановлено дійсних обставин події, так як на місці не було відповідних дорожніх знаків, які попереджають про характер небезпеки та наближення до відповідного об`єкта. Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення ним правопорушення, не надано, поліцейським не досліджено і в постанові не вказано. Крім того, в постанові інспектором вказано, як основний доказ, відеозапис з місця події, однак на його запит про такий відеозапис, відповідачем його не надано. Вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, вказана постанова поліцейського є протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 липня 2026 року позов задоволено. Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7323401 від 06.06.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення – скасовано, а справу про адміністративне правопорушення – закрито у зв?язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що позивач притягнутий до відповідальності саме за невиконання вимоги дорожнього знаку 3.41 «Контроль» проїзд без зупинки перед блокпостом, а не за перевищення швидкості руху. Відтак посилання суду на п. 12.10 ПДР України та відсутність знаків 3.29/3.31 є безпідставним і неналежним регулюванням для даного правопорушення. Долученим до матеріалів справи відеозаписом з нагрудного відеореєстратора чітко зафіксовано факт руху позивача в межах стаціонарного блокпосту та здійснення проїзду без зупинки перед дорожнім знаком 3.41 «Контроль», оглядовість якого не була обмежена. Вказує, що під час спілкування з інспектором позивач сам підтвердив факт того, що перед знаком лише «знизив швидкість», а не здійснив повну зупинку. Інспектором поліції повністю дотримано процедуру розгляду справи, позивачу роз`яснено його права, а до постанови внесено відомості про технічний засіб відеофіксації

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Апелянт у поданій апеляційній скарзі заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання суду апеляційної інстанції з`явився позивач, який надав пояснення по суті спору та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Відповідно до положень частини третьої статті 268 та частини другої статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на наявне клопотання, колегія суддів визнала за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності апелянта та за участю позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.06.2026 року інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області лейтенантом поліції Мортук О.В. винесено постанову серії ЕНА №7323401, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно з даною постановою позивач визнаний винним у тому, що він 06.06.2026 року о 10.59 год. на дорозі М-30 190 км, керуючи автомобілем марки «Kia Sportage», номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 «Контроль» та здійснив проїзд, не зупиняючи транспортний засіб, чим порушив п.8.4 «в» Правил дорожнього руху (а.с.26-27).

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувсь із цим позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що із наданого відповідачем відеозапису неможливо достовірно встановити, вимоги якого саме дорожнього знаку не виконав позивач. Крім того, відеозапис розпочинається з моменту, коли автомобіль вже проїхав в`їзд на блокпост.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно положень розділу 33. «ДОРОЖНІ ЗНАКИ», глави 3. «Заборонні знаки» п.3.41 «Контроль» ПДР - забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо).

Відповідно до пункту 8.4 «в» дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Частиною першою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Згідно статей 276, 280, 283 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що частинами 1 та 2 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту положень п.п. 3, 8, 11 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, зокрема, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як вбачається з матеріалів справи, основним та фактично єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, на який посилається відповідач, є відеозапис з нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського.

Разом з тим, дослідивши вказаний відеозапис, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що він не є достатнім доказом, який би поза розумним сумнівом підтверджував факт порушення позивачем вимог дорожнього знаку 3.41 «Контроль».

Так, у судовому засіданні апеляційної інстанції позивач надав послідовні пояснення, згідно з якими він неухильно дотримався вимог ПДР та здійснив повну зупинку керованого ним транспортного засобу перед контрольним пунктом (заїздом). Позивач пояснив, що оскільки загальна довжина штучних споруд (бетонних блоків) блокпоста складала близько 10 метрів, він зупинився безпосередньо перед їх початком (перед контрольним пунктом), як того і вимагає знак 3.41. Після здійснення зупинки він продовжив рух територією блокпоста, однак на виїзді з нього був зупинений інспектором поліції, який звинуватив його у незупиненні безпосередньо біля поліцейського після проїзду знаку 3.41 «Контроль».

Оцінюючи вказані доводи позивача у сукупності з наданим відповідачем відеозаписом, колегія суддів зазначає, що з відеозапису вбачається рух автомобіля позивача вже в межах штучних перешкод контрольного пункту. Даний відеозапис розпочинається з моменту, коли транспортний засіб позивача вже перебуває в русі між бетонними блоками, і не містить жодної фіксації подій, що відбувалися під час під`їзду автомобіля до початку контрольного пункту та руху по ньому спочатку.

Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що з наданого відеозапису неможливо достовірно встановити наявність та зміст дорожніх знаків, які передували в`їзду на блокпост. Зафіксовані на відеозаписі технічні засоби регулювання дорожнього руху (круглі щити на металевій конструкції) відображені в об`єктиві камери поліцейського виключно зі зворотного (тильного) боку. Така відеофіксація об`єктивно позбавляє суд можливості ідентифікувати закріплений там знак саме як знак 3.41 «Контроль», а також переконатися, що він був встановлений відповідно до вимог національних стандартів (ДСТУ) і був завчасно видимий для водія під час наближення до блокпоста.

Відтак, за відсутності на відеозаписі моменту проїзду автомобілем саме лицьового боку дорожнього знаку 3.41 без здійснення зупинки, наданий відповідачем відеодоказ об`єктивно не спростовує тверджень позивача про те, що він здійснив повну зупинку перед початком контрольного пункту до моменту потрапляння в об`єктив камери поліцейського.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Відповідач не надав суду доказів (повного безперервного відеозапису), які б достовірно фіксували дорожню обстановку з боку наближення автомобіля, наявність належним чином встановленого знаку та сам факт його проїзду без зупинки.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 липня 2026 року у справі № 462/5317/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Т. М. Димарчук