Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №442/34/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 442/34/26 пров. № А/857/43206/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Димарчук Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Тягло Л.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 липня 2026 року (головуючий суддя Крамар О.В., м. Дрогобич, час ухвалення 14:59, дата складання повного тексту 23.07.2026) у справі № 442/34/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб`єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 2811/2025 від 26.12.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 59500 грн.

Позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, являючись керівником виконавчого органу Східницької селищної ради, порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не виконав вимоги, передбачені абзацами 2, 11 статті 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацом 8 статті 15 Закону України «Про оборону України», а саме не організував та не забезпечив проведення мобілізації людських ресурсів на території населених пунктів Східницької територіальної громади у кількості 28 осіб у листопаді 2025 року, що була визначена у Розпорядженні начальника Дрогобицької районної військової адміністрації №М-12ДСК від 31.10.2025 року «Про проведення заходів мобілізації людських та транспортних ресурсів на території району». Вважає, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконним, необгрунтованим та недоведеним, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 2811/2025 від 26.12.2025 підлягає скасуванню.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив орган місцевого самоврядування із його керівником. Покликається на неправильне застосування ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки вказана норма не передбачає персонального обов`язку голови громади гарантувати прибуття конкретної кількості військовозобов`язаних чи здійснювати щодо них заходи примусу, звертає увагу на те, що організація мобілізаційних заходів є процесом (сповіщення, ведення обліку тощо), тоді як фактичне прибуття громадян до ТЦК та СП залежить від їхньої особистої поведінки та діяльності правоохоронних органів. Селищний голова не володіє владними повноваженнями щодо розшуку, примусового приводу чи затримання громадян. Суд першої інстанції не встановив конкретної протиправної дії чи бездіяльності, яку мав вчинити особисто ОСОБА_1 , а також його вини. Недосягнення планового показника не утворює складу адміністративного правопорушення за відсутності встановленого законом персонального обов`язку гарантувати такий результат.

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 - скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» саме селищний голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень, у тому числі щодо забезпечення мобілізаційних заходів. Наголошує, що ст. 210-1 КУпАП передбачає формальний склад правопорушення, а тому юридичний наслідок у вигляді притягнення до відповідальності не залежить від форми вини (умислу чи необережності). Крім того, відповідач звертає увагу на сталу практику Восьмого апеляційного адміністративного суду (зокрема, у справах № 442/851/25, № 442/1030/25, № 438/156/25), яка підтверджує правомірність притягнення голів виконавчих органів до відповідальності за порушення мобілізаційного законодавства. Одночасно у відзиві відповідач заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

До суду апеляційної інстанції від представника апелянта - адвоката Манькута А.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 08 вересня 2026 року о 12:30 год., яке мотивоване його участю в інших судових засіданнях цього ж дня о 09:45 год. та о 14:30 год. Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Час проведення зазначених представником судових засідань в інших судах безпосередньо не збігається із часом апеляційного розгляду даної справи, що не виключало об`єктивної можливості взяти в ньому участь. Щодо посилань представника апелянта на його зайнятість у слідчих діях з 12:00 год., колегія суддів зауважує, що до клопотання не додано жодних належних та допустимих доказів (повісток, повідомлень слідчого тощо) на підтвердження факту призначення та проведення таких дій за його участю саме у вказаний час. Крім того, представник апелянта не був позбавлений права заявити клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, однак таким правом не скористався. Суд також бере до уваги, що правова позиція та аргументи апелянта щодо оскаржуваного рішення суду першої інстанції детально та вичерпно викладені у письмовій апеляційній скарзі.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності, а також враховуючи приписи частини другої статті 313 КАС України, згідно з якими неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання розпорядження Львівської обласної військової адміністрації, 31.10.2025 Дрогобицькою районною військовою адміністрацією прийнято розпорядження №М-12ДСК «Про проведення заходів мобілізації людських та транспортних ресурсів на території району».

Зазначеним розпорядженням Дрогобицької районної військової адміністрації зобов`язано провести на території Дрогобицького району комплекс організаційних та практичних заходів з призову військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації та вилучення техніки національної економіки з 01.12.2025 впродовж 30 діб у кількості 302 особи та 2 одиниці техніки, з розподілом до наявного мобілізаційного ресурсу, зокрема Східницька територіальна громада - 28 осіб, 1 одиниця техніки. На голову Східницької територіальної громади, покладено обов`язки, серед яких зокрема: організація та забезпечення проведення мобілізації людських ресурсів на території населених пунктів Східницької територіальної громади.

Розпорядженнями начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2025; 07.11.2025 та 10.11.2025 Голову Східницької територіальної громади, на виконання Конституції України, Законів України «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зобов`язано здійснити оповіщення військовозобов`язаних згідно долученого списку для проходження медичного огляду та уточнення військово-облікових даних та забезпечити їх прибуття за вказаною адресою у визначений час.

28.10.2025; 11.11.2025; 18.11.2025 розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , на виконання Конституції України, Законів України «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зобов`язано здійснити оповіщення військовозобов`язаних згідно долученого списку для проходження медичного огляду та уточнення військово-облікових даних та забезпечити їх прибуття за вказаною адресою у визначений час.

Рапортом т.в.о. начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 повідомлено начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 про те, що керівниками виконавчих комітетів Дрогобицької, Трускавецької та Бориславської міських рад, а також Східницької та Меденицької селищних рад вчергове не забезпечено і у листопаді 2025 року проведення мобілізації людських ресурсів на території населених пунктів в кількості, що була визначена у Розпорядженні начальника Дрогобицької районної військової адміністрації №M-12дск від 31.10.2025 «Про проведення заходів мобілізації людських та транспортних ресурсів на території району».

23.12.2025 головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про те, що останній, будучи посадовою особою та являючись керівником виконавчого органу Східницької селищної ради, під час дії в Україні особливого періоду, не організував і не забезпечив проведення мобілізації людських ресурсів на території населених пунктів Східницької територіальної громади в листопаді 2025 року у кількості 28 осіб, що визначена у розпорядженні начальника Дрогобицької районної військової адміністрації №М-12ск від 31.10.2025 «Про проведення заходів мобілізації людських та транспортних ресурсів на території району», чим допустив порушення абз.2 ч.1 ст.18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз.8 ч.1 ст.15 Закону України «Про оборону України».

У зазначеному протоколі міститься підпис ОСОБА_1 про повідомлення його про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 11.00 год. 26.12.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Крім цього, у зазначеному протоколі ОСОБА_1 написав пояснення проте, що: «з протоколом про адмін. порушення, не згоден.»

Позивачем на підтвердження виконання покладених на нього обов`язків щодо мобілізаційних заходів суду представлено ряд листів; Актів про проведення оповіщення військовозобов`язаних; копій конвертів та поштових квитанцій про відправку, в яких зазначається, що: працівниками відділу з питань мобілізаційної, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами виконкому Східницької селищної ради проведено оповіщення військовозобов?язаних мешканців Східницької територіальної громади.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 2811/2025 від 26.12.2025 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 59500 грн., за те, що: « ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, являючись керівником виконавчого органу Східницької селищної ради, порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не виконав вимоги, передбачені абзацами 2, 11 статті 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацом 8 статті 15 Закону України «Про оборону України», а саме не організував та не забезпечив проведення мобілізації людських ресурсів на території населених пунктів Східницької територіальної громади у кількості 28 осіб у листопаді 2025 року, що була визначена у Розпорядженні начальника Дрогобицької районної військової адміністрації №М-12ДСК від 31.10.2025 року «Про проведення заходів мобілізації людських та транспортних ресурсів на території району».

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувсь із цим позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що як селищний голова позивач є відповідальним за забезпечення виконання мобілізаційних заходів на території громади та допустив невиконання мобілізаційного завдання, покладеного розпорядженнями районної військової адміністрації та ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення регламентована приписами КУпАП.

За правилами частини 1 статті 210-1 вказаного Кодексу порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із частиною 3 статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно із частиною 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Оцінюючи доводи апелянта про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення посадовою особою ТЦК відбувся за його відсутності, без дотримання процедури ст. 279 КУПАП, колегія суддів звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення від 23 грудня 2025 року міститься особистий підпис ОСОБА_1 про те, що його належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи - 26 грудня 2025 року об 11:00 год.

Позивач на розгляд справи не з`явився, клопотань не подав, тому відповідач правомірно розглянув справу за його відсутності.

Щодо доводів апелянта про відсутність у його діях складу правопорушення, передбаченого статті 210-1КУпАП, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до абзацу восьмого частини 1 статті 15 Закону України «Про оборону України» (далі - Закон №1932-XII) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують проведення мобілізації людських, транспортних та інших ресурсів в особливий період.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII) визначено, що:

мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій;

За правилами частини 1 статті 18 Закону №3543-XII виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, зокрема:

планують, організовують і забезпечують мобілізаційну підготовку та мобілізацію на території відповідних населених пунктів;

здійснюють під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та забезпечують прибуття громадян, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п`ятою статті 22 цього Закону, транспортних засобів та техніки на збірні пункти та у військові частини шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів, виділення будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів і надання послуг Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту відповідно до мобілізаційних планів, а також виконання завдань, визначених Генеральним штабом Збройних Сил України;

забезпечують на території відповідних населених пунктів ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і надання звітності щодо бронювання військовозобов`язаних у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

сприяють територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінню та/або регіональним органам Служби безпеки України, відповідним підрозділам розвідувальних органів України у їхній роботі в мирний час та в особливий період;

забезпечують на території відповідних населених пунктів виконання законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Абзацом частини 1 статті 21 Закону №3543-XII встановлено, що підприємства, установи і організації зобов`язані забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п`ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів із подальшою компенсацією витрат за здійснення такого процесу з Державного бюджету України, яка здійснюється не пізніше ніж через місяць після подання відповідного звернення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

За приписами частини 1 статті 26 Закону №3543-XII відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників.

Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом (частина 2 статті 26 Закону №3543-XII).

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано приписами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР)

Повноваження селищного голови передбачені у статті 42 вказаного Закону.

За приписами частини 4 статті 42 Закону №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова, серед іншого:

забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;

здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;

видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Як передбачено у частині 5 статті 42 Закону №280/97-ВР, сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

За приписами частини 1 статті 51 Закону №280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. (частина 3 статті 51 Закону №280/97-ВР).

Згідно із положеннями частини 5 статті 51 Закону №280/97-ВР очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради. У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради.

Відповідно до частини 2 статті 54 Закону №280/97-ВР відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

На підставі аналізу наведених правових норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме селищний голова, який водночас очолює виконавчий комітет відповідної ради та виконавчий апарат ради, організовує роботу ради та її виконавчого комітету, є головною посадовою особою територіальної громади та несе персоналу відповідальність за здійснення наданих повноважень, а отже є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

??Щодо доводів апелянта про відсутність об`єктивної сторони правопорушення, недоведеність вини та підміну результату мобілізації організаційним обов`язком, суд зазначає наступне.

В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17, відповідно до яких як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року (далі - Порядок №1487).

У відповідності до пункту 32 вказаного Порядку у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів СБУ, розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:

відбирають картки первинного обліку зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання) шляхом вручення повісток (додаток 11) або під їх особистий підпис у картках первинного обліку (додаток 3) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення для проходження базової військової служби, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечення їх своєчасного прибуття;

у триденний строк письмово повідомляють районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про результати оповіщення, виконання призовниками, військовозобов`язаними та резервістами вимог законодавства;

забезпечують контроль за прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Апелянт наголошує, що законом на нього не покладено обов`язку гарантувати стовідсоткове прибуття військовозобов`язаних, він не має повноважень на примусовий привід чи затримання, а матеріали справи підтверджують здійснення організаційних заходів оповіщення, складання актів, листування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що хоча позивач формально здійснював певні дії, матеріали справи свідчать про недотримання вимог щодо порядку та способів оповіщення і контролю, оскільки вжиті заходи не відповідають критеріям повноти,

визначеним у Порядку №560 та Порядку №1487.

Відповідно до п. 32 Порядку №1487 та п. 41 Порядку №560, належним підтвердженням оповіщення є особистий підпис особи або надсилання повістки рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Колегія суддів додатково звертає увагу на конкретні недоліки вжитих позивачем заходів оповіщення, які свідчать про формальний підхід до виконання обов`язків у сфері мобілізації. Так, надані позивачем копії поштових квитанцій та конвертів не можуть бути визнані належними доказами оповіщення громадян. Відповідно до пункту 32 Порядку № 1487 та пункту 34 Порядку № 560, надсилання повісток засобами поштового зв`язку здійснюється виключно рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. За відсутності опису вкладення неможливо встановити, що громадянам надсилалися саме повістки про виклик до ТЦК та СП, а отже, таке оповіщення не відповідає вимогам пункту 41 Порядку № 560.

Крім того, складені працівниками виконавчого органу акти про відсутність громадян за місцем їх реєстрації чи фактичного проживання не містять документального підтвердження здійснення всебічних заходів щодо встановлення дійсного місця перебування зазначених осіб. Позивач, обмежившись складанням загальних актів про неможливість оповіщення через відсутність осіб, не забезпечив своєчасного та повного інформування ІНФОРМАЦІЯ_5 з наданням вичерпних даних щодо кожного військовозобов`язаного окремо, як того вимагає підпункт 3 пункту 32 Порядку № 1487. Невиконання зазначених обов`язків позбавило уповноважені органи можливості своєчасно ініціювати заходи реагування, зокрема щодо розшуку та доставлення осіб, які ухиляються від виконання військового обов`язку згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджує протиправну бездіяльність позивача.

Крім того, згідно з п. 12 Порядку №560, до обов`язків виконавчих органів належить забезпечення прибуття резервістів та військовозобов`язаних шляхом їх перевезення від дільниць оповіщення до пунктів збору ТЦК та СП. Невиконання цих вимог утворює об`єктивну сторону правопорушення у формі протиправної бездіяльності.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки актам про оповіщення, поштовим квитанціям та документам щодо перебування окремих осіб за межами України. Колегія суддів відхиляє цей довід, оскільки суд першої інстанції дав загальну оцінку доказам, визнавши вжиті заходи недостатніми.

Щодо доводів апелянта про відсутність у селищного голови владних повноважень на розшук, примусовий привід чи затримання громадян, колегія суддів зазначає таке. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності не за невчинення дій із фізичного примусу чи затримання військовозобов`язаних (оскільки таких повноважень орган місцевого самоврядування дійсно не має), а за неналежне виконання організаційних обов`язків. Відповідно до вимог Порядків №1487 та №560, належна організація включає не лише формальне складання актів чи направлення поштових відправлень, а й забезпечення транспортування оповіщених осіб до пунктів збору ТЦК та СП, чого позивачем здійснено не було.

Безпідставними є також твердження апелянта про недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між його діями та неприбуттям військовозобов`язаних. Колегія суддів звертає увагу, що позивач, як керівник, не надав до ТЦК та СП вичерпних, своєчасних та підтверджених належними доказами відомостей щодо кожної особи зі списку оповіщення (зокрема, щодо осіб, які перебувають за кордоном, змінили місце проживання або з інших об`єктивних причин не можуть бути оповіщені), як того вимагає законодавство. Саме такий формальний підхід органу місцевого самоврядування до процедури оповіщення - складання загальних актів замість індивідуальної роботи з мобілізаційним ресурсом громади перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з невиконанням мобілізаційного завдання на відповідній території.

Оцінюючи посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №216/6309/16-а, щодо необхідності обов`язкового встановлення вини особи на підставі належних та допустимих доказів, колегія суддів повністю з ними погоджується. Водночас, у межах даної справи вина ОСОБА_1 у формі протиправної бездіяльності є належним чином доведеною сукупністю зібраних доказів, зокрема рапортами посадових осіб ТЦК та СП, а також відсутністю належних підтверджень повноцінного індивідуального оповіщення та подальшого транспортування військовозобов`язаних. Відтак, зазначена судова практика не спростовує правомірності оскаржуваної постанови суб`єкта владних повноважень.

Виходячи із сукупності владних повноважень, якими наділений селищний голова відповідно до наведених вище норм Закону №280/97-ВР, та передбачену у цьому нормативному акті персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію з огляду на неналежну організацію та незабезпечення виконання комплексу мобілізаційних заходів з оповіщення та організації прибуття військовозобов`язаних, визначених розпорядженням районної військової адміністрації у листопаді 2025 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 229, 241, 242, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 липня 2026 року у справі № 442/34/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Т. М. Димарчук