Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №460/10777/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/10777/24 пров. № А/857/13305/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Мандзія О.П.,

Суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС у Рівненській області, Головного управління ДПС у Волинській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі №460/10777/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» до Головного управління ДПС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Волинській області про скасування рішення -

суддя у І інстанції – Дуляницька С.М.

дата ухвалення рішення – 25.03.2025,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення – 25.03.2025,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Волинській області (далі – тертя особа), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2024 №8745/17000705-22.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податковий орган порушив процедуру призначення перевірки, оскільки на момент винесення наказу №1684-п від 30.04.2024 у контролюючого органу були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Крім того, особливістю фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки). Перевірка РРО за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій. Отримання інформації з власних програм контролюючого органу (СОД РРО) за попередні роки не є предметом фактичної перевірки. Щодо суті виявлених порушень позивач зазначає, що санкція ч. 1 ст. 17 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон №265/95-ВР) передбачає відповідальність за не видачу відповідного розрахункового документа, а не за роздрукування та видання розрахункового документа невстановленої форми. Крім того, контролюючий орган дійшов висновків про наявність порушення проведення розрахункової операції з реалізації алкогольних напоїв через РРО без зазначення цифрового значення коду марки акцизного податку не з аналізу первинних документів, а шляхом аналізу системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО). За період, який зазначено контролюючим органом в акті перевірки, податковий орган не досліджував безпосередньо касові чеки. Недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний до відсутності розрахункового документа як такого. У розрахункових документах зазначено коди підакцизних товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД, а отже застосування до позивача штрафних санкцій за п. 7 ст. 17 Закону №265/95-ВР є незаконним.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі №460/10777/24 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 14.06.2024 №8745/17000705-22 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5100 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тор Рівне» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір в сумі 185 грн. та 1414 грн. витрат на професійне правничу допомогу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, в частині відмови в задоволенні позову, його оскаржив позивач, звернувшись з апеляційною скаргою.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення відповідачем порядку проведення перевірки. Крім того, позивач зазначає, що податковий орган не досліджував розрахункові документи, а зробив висновок про відсутність у фіскальних чеках цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на підставі інформації отриманої із системи СОД РРО. Позивач зауважує, що податковий орган перебуваючи на місці здійснення господарської діяльності позивачем не мав доступу до вказаної системи. Відтак, порушення п. 1 ст. 13 Закон №265/95-ВР податковий орган не встановив.

Не погоджуючись із рішенням суду, в частині задоволення позову, його оскаржив відповідач, звернувшись з апеляційною скаргою.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що невірне зазначення у розрахунковому документів коду УКТЗЕД товару прирівнюється до невидачі розрахункового документа, а тому суд зробив помилковий висновок про скасування спірного рішення в частині застосування штрафу в сумі 5100 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, в частині задоволення позову, його оскаржила третя особа, звернувшись з апеляційною скаргою, у якій зазначає, що у позивач, при продажі сигарет «Kent Feel purple» з фільтром у розрахунковому документів зазначив інший код товару згідно з УКТЗЕД, а тому слід стверджувати, що позивач видав розрахунковий документ без реквізитів товару згідно з кодом УКТЗЕД.

Згідно з протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2025, від 18.04.2025, від 25.04.2025 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_1 , судді: Заверуха О.Б., Матковська З.М.

Ухвалами від 01.05.2025 та від 13.05.2025 відкрито апеляційні провадження за вказаними апеляційними скаргами та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 05 лютого 2026 року №160/0/15-26 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 лютого 2026 року справу №460/10777/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР РІВНЕ» до Головного управління ДПС у Рівненській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення передано на розгляд колегії суддів: суддя-доповідач: О. П. Мандзій судді: О. Б. Заверуха, З. М. Матковська.

Ухвалами від 23.02.2026 вказану адміністративну справу прийнято до провадження.

Учасники справи відзив на апеляційні скарги один одного не подали.

За приписами ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржників, виходячи із такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що Головне управління ДПС у Волинській області на підставі наказу №1684-п від 30.04.2024 року та направлень №2345, №2346 №2360 провело фактичну перевірку магазину «ТОР-БА», що знаходиться за адресою Волинська область, смт. Любешів, вул. Незалежності 47, де здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне». Фактичною підставою для призначення та проведення фактичної перевірки, передбаченої підпунктами 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, слугувала наявність інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Уповноважений представник позивача Савчук Р.В. з направленнями на перевірку ознайомлений 30.04.2024, копію наказу від 30.04.2024 року №1684-П отримав, про що свідчить особистий підпис у розписках про ознайомлення з направленнями.

За результатами перевірки третя особа склала акт (довідку) фактичної перевірки від 08.05.2024 №11654/03-20-07-05/43752609.

В ході перевірки третя особа встановила проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) при продажу алкогольних напоїв на загальну суму 52438,73 грн без видачі розрахункових документів встановленої форми та змісту, а саме без зазначення серії та номеру марок акцизного податку, чим порушила п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 та Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 №13, (далі - Положення №13). Крім, того перевіркою встановлено проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму програмування без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості для підакцизних товарів (реалізація сигарет «КЕNТ Fееl рurрlе» з фільтром 20 штук, згідно чеку від 04.05.2024 №329169, зазначено код УКТ ЗЕД 2403999010, що не відповідає підкатегорії згідно УКТ ЗЕД для даного товару), чим порушено п.11 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

На підставі акта перевірки третьої особи, відповідач 14.06.2024 прийняв податкове повідомлення-рішення №8745/17000705-22, згідно з яким до ТОВ «ТОР РІВНЕ» на підставі п.п. 1, 7 ст.17 Закону №265/95-ВР застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 83127,8 грн, зокрема,

1260,6 грн (1260,6 грн х 100%) за невидачу розрахункового документу встановленої форми, за порушення, вчинене вперше;

76767,2 грн (51 178,13 грн х 150 %) за невидачу розрахункового документу встановленої форми та непроведення розрахункових операцій через РРО, за кожне наступне вчинене порушення;

5100 грн (17 грн х 300) за проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не порушив порядок проведення перевірки. Суд зробив висновок, що позивач друкував розрахункові документи без зазначення серії та номеру марок акцизного податку, тому відповідач вірно застосував до позивача штрафні санкції за це порушення. Водночас видача фіскального чеку, де вказаний невірний код УКТЗЕД не становить податкового правопорушення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів керується таким.

Щодо наявності підстав проведення перевірки позивача слід зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 Податкового кодексу України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

80.2.2 у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України однією з обов`язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред`явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме - він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Абзацами п`ятим і шостим пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Щодо підстав проведення перевірки, які викладені в наказі, на підставі якого податковий орган здійснив перевірку позивача, то колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23, відповідно до яких правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.

Однак підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлює дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.

Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.

Водночас, апеляційний суд зауважує, що податковий орган провів перевірку на підставі пункті 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

В розглядуваному випадку наказ про проведення фактичної перевірки від 13.01.2023 №1684-п містить усі необхідні найменування та реквізити, а також належне оформлення підстав для її проведення, що виключає обставину протиправності у призначенні та проведенні фактичної перевірки господарського об`єкту позивача.

Суд першої інстанції також з`ясував, що направлення на перевірку містять належні відомості, передбачені Податковим кодексом України, зокрема, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та дані про суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), а також підстави.

Крім того, у матеріалах справи є лист ДПС України від 26.04.2024 №12418/7/99-00-07-04-02-07 щодо можливих порушень порядку здійснення розрахункових операцій в магазинах ТОВ «ТОР РІВНЕ», розташованих на території Волинської області, а саме, щодо проведення розрахункових операцій (продаж окремих підакцизних товарів) через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні РРО без забезпечення належного відображення у фіскальних чеках відповідного коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Щодо доводів позивача про те, що перевіркою охоплено тривалий період, що носить характер документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, фактичною відповідно до пункту75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок і Верховним Судом у справі №826/8284/17 (постанова від 20 травня 2022 року),у справі №280/6832/2309 постанова від 09 вересня 2024 року).

При цьому Податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Отже, твердження позивача про те, що призначена фактична перевірка з використанням відповідних документів, що складають предмет перевірки визначеного підпунктом80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України за минулий період діяльності (в межах якої встановлений факт порушення), носить характер документальної перевірки, є безпідставним.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ про призначення фактичної перевірки був прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Щодо суті виявлених порушень колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно зі статтею 3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3 Закону №265/95-ВР);

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2 статті 3 Закону №265/95-ВР);

вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) (пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР).

Таким чином, суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону №265/95-ВР, форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №220/28350 (далі - Положення №13).

Установлені в Положенні №13 вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (п. 3 розд, І Положення №13).

З аналізу зазначеного видно, що Закон №265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення №13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності). Тому, відсутність обов`язкових реквізитів у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №500/6845/21.

У постановах від 07.08.2025 у справі №280/6835/23 та від 16.09.2024 у справі 280/6832/23 Верховний Суд вказав, що відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

У постанові від 27.03.2025 у справі №280/6830/23 Верховний Суд виснував, що розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного вище Положення, тому відсутність обов`язкових реквізитів у фіскальних касових чеках на товари (послуги) є свідченням створення суб`єктом господарювання невідповідних розрахункових документів, відповідно, проведення розрахункових операцій через РРО тягне за собою застосування фінансової санкції, передбаченої Законом №265/95-ВР.

Згідно пункту 1 розділу ІІ Положення №13, фіскальний касовий чек на товари (послуги) (надалі по тексту також фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою №ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Фіскальний касовий чек на товари (послуги)" Положення №13 фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на алкогольні напої або унікальний ідентифікатор електронної марки акцизного податку, або серійний номер електронної марки акцизного податку (зазначаються у випадках, передбачених законодавством) (рядок 9).

Таким чином, у рядку 9 «цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої» фіскального касового чека обов`язково відображаються такі реквізити: серія та номер марки акцизного податку.

З приводу обов`язковості зазначення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» від 30.11.2021 №1914-ІХ (далі - Закон №1914-ІХ), з 01.01.2022 набрали чинності зміни до пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, згідно яких, суб`єкти господарювання, котрі здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов`язані проводити розрахункові операції через РРО та/або через ПРРО для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Отже, аналізуючи вищенаведене, колегія суддів наголошує, що з 01.01.2022 суб`єкти господарювання при роздрібній торгівлі алкогольними напоями зобов`язані відображати в розрахункових документам (чеках РРО/ ПРРО) цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер).

Відповідно до змісту підпункту 5 пункту 4.2 акту фактичної перевірки, при здійсненні розрахункових операцій, позивач під час продажу підакцизних товарів надавалися розрахункові документи не встановленої форми, а саме фіскальні чеки, котрі, в порушення вимог «Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 за №13, не містили такий обов`язковий реквізит, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (рядок 9).

Відповідно до відомостей Додатку №1 до акту перевірки та витягу із системи обліку даних РРО суб`єктом господарювання при проведенні розрахункових операцій в готівковій та безготівковій формі з реалізації алкогольних напоїв у період з 14.12.2023 по 07.05.2024 через зареєстрований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій створювались у паперовій та/або електронній формі та надавались особам, які отримували товар, розрахункові документи не встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій в загальному розмірі 52438,73 грн.

На підтвердження обставини порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, податковий орган подав належним чином оформлені відомості із Підсистеми почекової інформації РРО системи збору і зберігання звітних даних, за змістом яких мало місце передача інформації із РРО позивача про оформлення останнім фіскальних чеків про реалізацію алкогольних напоїв, в якому містяться відомості щодо здійснення розрахункових операцій (дата, час, номер чеку, назва товару і ціна товару, сума операції), при цьому відсутнє цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку.

Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 №1057, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.10.2012 №1743/22055, затверджено Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів Державної податкової служби України.

Наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року №1057, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2012 року за №1743/22055, затверджено Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів Державної податкової служби України (далі - Порядок).

У пункті 1.2 Порядку визначено:

- система зберігання і збору даних РРО (далі - СЗЗД РРО) - загальнодержавна система, призначена для збору даних РРО та передачі цих даних до системи обліку даних РРО в ДПС за технологією зберігання і збору даних РРО для Державної податкової служби України;

- система обліку даних РРО (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

Відповідно до пункту 1.7 Порядку суб`єкти господарювання, які використовують ПРРО, повинні передавати до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв`язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких ПРРО.

Пунктами 2.1, 2.2 Порядку визначено, що СЗЗД РРО базується на технології зберігання і збору даних РРО для органів ДПС, розробленої Національного банку. Складовими компонентами СЗЗД РРО, яка використовує таку технологію, є: РРО з КСЕФ; РРО, що друкують контрольну стрічку з модемом; інформаційні еквайри; ЦКММ; ЦІ МБ РРО; комплекс первинної обробки даних РРО, який забезпечує декриптування і перевірку контрольно-звітної інформації, що формується РРО, та оперативне збереження зазначеної інформації для подальшої передачі до СОД РРО.

СЗЗД РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних СОД РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами НСМЕП.

Отже, вся інформація, яка зазначається у фіскальному чеку, технічно дублюється в електронній копії, що надходить до податкового органу.

Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Аналогічний висновок сформований Верховним Судом у постанові від 09.09.2024 у справі №280/6832/23, від 20.11.2024 у справі №440/9859/23.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що відповідач в межах цієї справи під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію яка міститься в СОД РРО, зокрема, щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої та коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.

Пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Судами враховано, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Відтак, проведення розрахункової операції через РРО без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої пунктом 1 частини 17 Закону №265/95-ВР.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №300/8824/23. В цій справі, зокрема, зроблений висновок і порядок проведення фактичної перевірки.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 78027,80 гривень за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Досліджуючи правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 100,00 гривень за проведення розрахункових операцій через РРО для підакцизних товарів без використання режиму програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, апеляційний суд встановив наступне.

Відповідно до п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані, зокрема, проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Санкція за вказане порушення передбачена п.7 ст.17 Закону №265/95-ВР, відповідно до якого за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Відповідно до матеріалів справи позивачем при реалізації сигарет «KENT Feel purple» з фiльтром (20 шт.) через реєстратор розрахункових операцій (РРО) з фіскальним номером 3001104747, запрограмовано і зазначено в чеках код УКТЗЕД 2403999010, в той час як для таких сигарет код УКТ ЗЕД є 2402209020.

Код УКТ ЗЕД 2403999010 законодавчо окремо виведений для тютюнових стіків «НЕETS» - що відносяться до тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням.

Виходячи із приписів п.7 ст. 17 Закону №265/95-ВР відповідальність у вигляді штрафних санкцій настає у разі проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Крім того, форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням №13).

Пунктом 2 розділу II Положення №13 передбачено, що фіскальний чек на товари (послуги) має містити такі обов`язкові реквізити: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7): назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 9).

Тобто, у розрахункових документах, які створюються реєстратором розрахункових операцій/програмних РРО при проведенні розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів, має відображатися такий обов`язковий реквізит як код УКТ ЗЕД.

В свою чергу, підакцизні товари (продукція) - це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД на які Податковим кодексом України встановлено ставки акцизного податку (пп.14.1.145 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; пальне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія (п.215.1 ст.215 Податкового кодексу України).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що з додатків до акта перевірки видно, що розрахункових документах було зазначено коди підакцизних товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД. Водночас, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивачем за період, охоплений перевіркою, проводилися розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів без використанням режиму програмування та без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Відповідальність згідно пункту 7 статті 17 Закону №265/95-ВР настає виключно у випадку відсутності у розрахунковому документі, який видається покупцю, коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Верховний Суд в постанові від 02.02.2023 №500/6845/21 сформулював правовий висновок, згідно з яким за змістом норм Положення №13 необхідно розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Зі змісту додатків до акта фактичної перевірки слідує, що в усіх випадках містилося найменування товару, код УКТ ЗЕД, а висновки відповідача про невірне зазначення у фіскальних чеках коду УКТ ЗЕД не дає підстав для висновку про порушення позивачем вимог п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР.

Отже, навіть формальна неточність у фіскальному касовому чеку не змінює встановленого факту придбання товару покупцем у визначеного продавця, а згаданий чек підтверджує виконання розрахункової операції.

Тому, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції зробив вірний висновок про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2024 №8745/17000705-22 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5100 грн.

Щодо розподілу судових витрат апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 3028,00 грн. А відтак, пропорційно до задоволених вимог на користь позивача слід присудити судовий збір в сумі 185 грн.

Також суд встановив, що на правову допомогу адвоката позивач витратив 23184,00 грн., що пропорційно до задоволених позовних вимог становить 1414 грн.

Отже, суд першої інстанції розподіл судових витрат здійснив вірно.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Рівненській області, Головного управління ДПС у Волинській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі №460/10777/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська