Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №380/3530/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/3530/25 пров. № А/857/29787/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

суддя (судді) в суді першої інстанції – Чаплик І.Д.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення доплати грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за час проходження служби протягом листопада 2015 р. – грудня 2024 р.; зобов`язати нарахувати та виплатити грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період проходження служби за період протягом листопада 2015 р. – грудня 2024 р.; визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення доплати індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 30.10.2017; зобов`язати нарахувати та виплатити заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 11.07.2015 по 30.10.2017; визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50 % від грошового забезпечення за період з 01.03.2021 по 30.06.2023 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 "Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни"; зобов`язати нарахувати та виплатити на користь заборгованість у вигляді доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50 % від грошового забезпечення за період з 01.03.2021 по 30.06.2023 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 "Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни"; визнати протиправними дії щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2018, 2019, 2020, 2021, 2023, 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби; зобов`язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2018, 2019, 2020, 2021, 2023, 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області, звідки був звільнений наказом від 31.12.2024 № 876 о/с. Однак при звільненні зі служби в поліції відповідач не провів з позивачем усіх належних розрахунків, зокрема, не виплатив компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, доплату за службу в нічний час та доплату до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину та 30 днів після завершення карантину.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року клопотання Головного управління Національної поліції у Львівській області про закриття провадження у справі в частині позовних вимог задоволено. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії в частині таких позовних вимог: визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Львівській області щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період 01.01.2022 по 31.05.2024; зобов`язати ГУНП у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2022 по 31.05.2024.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що індексація грошового забезпечення поліцейського є державною соціальною гарантією та підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті на підставі Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», незалежно від внесення відповідних змін до Порядку № 1078, у зв`язку з чим бездіяльність відповідача щодо ненарахування індексації за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року є протиправною. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки, оскільки при звільненні підлягають компенсації всі невикористані дні оплачуваних відпусток за попередні роки.

Не погодившись з прийнятим рішенням в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки, Головне управління Національної поліції у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та безпідставно дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку щодо виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Крім того, спірні правовідносини щодо проходження служби поліцейським врегульовані спеціальним законодавством - Законом України «Про Національну поліцію» та Порядком № 260, які не передбачають виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку учаснику бойових дій за попередні роки.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення в частині задоволення позовних вимог щодо індексації грошового забезпечення не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , проходив службу у Головному управлінні Національної поліції у Львівській області.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 .

Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області від 31.12.2024 № 876 о/с капітана поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції відділу превенції Яворівського районного відділу поліції ГУНП звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

05.02.2024 представником позивача було направлено до Головного управління Національної поліції України у Львівській області адвокатський запит із вимогами:. повідомити нараховану і виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 31.10.2017; повідомити про нараховану і виплачену ОСОБА_1 доплату до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, установленого Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за період з 01.02.2021 до закінчення карантину; надати довідку про розмір грошового забезпечення з відображенням всіх премій, надбавок та інших складових за весь час проходження служби ОСОБА_1 в Головному управлінні Національної поліції України у Львівській області; надати інформацію щодо кількості нічних змін, відпрацьованих ОСОБА_1 у період проходження служби та інформацію щодо нарахування та виплати доплати зазначеному працівнику за службу у нічний час за період з 2015 р.

У відповідь на адвокатський запит Головне управління Національної поліції України у Львівській області надіслало відповідь № 461612025 від 10.02.2025, у якій зазначило, що індексація грошового забезпечення позивачу за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 не нараховувалась і не виплачувалась, по причині відсутності правових підстав; доплата до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, установленого Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2, за період з 01.02.2021 до закінчення карантину не нараховувалась і не виплачувалась, тому що до УФЗБО не надходили списки по формуванню даних для встановлення доплати за період дії карантину, які би мали формуватися керівником підрозділу за місцем несення служби позивача. Доплата за нічні не нараховувалась і не виплачувалась тому, що до УФЗБО не надходили довідки несення ним служби у нічний час, які би мали формуватися керівником підрозділу за місцем несення служби ОСОБА_1 ; законодавством не передбачено можливості заміни зазначеної додаткової відпустки грошовою компенсацією. Зазначено, що додаткова оплачувана відпустка, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2018, 2019, 2020, 2021, 2023, 2024 роки – не надавалась, оскільки ОСОБА_1 не звертався з рапортом щодо надання вищезазначеної відпустки. Також зазначено, що додаткова оплачувана відпустка, як учаснику бойових дій за 2017, 2022 роки – використана в повному обсязі.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції в оскаржуваній частині прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині: визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки, зобов`язання Головного управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Щодо вимоги про нарахування і виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Відповідно до частини 1 статті 92 Закону № 580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначеними цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Відповідно до частини 2 статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Відповідно до частини 9 статті 93 Закону № 580-VIII, поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

Згідно із частиною 10 статті 93 Закону № 580-VIII, поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Згідно з абзацом другим пункту 15 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Відповідно до пункту 8 розділу III вищевказаного Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Системний аналіз змісту вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що позивач при звільненні зі служби набув право на компенсацію невикористаних днів відпустки.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року по зразковій справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) вирішено спір за подібних спірних правовідносин. Зазначене судове рішення є релевантним до розглядуваного спору і висновки ВП ВС безумовно заслуговують на увагу та підлягають врахуванню, однак в даному випадку невиплата позивачеві компенсації за невикористані дні додаткової відпустки не пов`язана із правозастосуванням відповідачем спеціального законодавства, а обумовлено в першу чергу не зверненням позивача за отриманням додаткової та щорічної відпустки у відповідному році служби та невизначенням у наказі про звільнення, який не оскаржувався та є чинним, не використаних днів відпустки, які підлягали компенсації.

Колегія суддів зауважує, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому, не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарному році.

В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на неврегулювання положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку №260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України, Закону України "Про відпустки".

Відповідно до норм частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що компенсація за невикористані додаткові відпустки не обмежується тільки роком звільнення поліцейського та поширюється на роки, що передували звільненню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 по справі №826/8185/18, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 в справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16 і повважав правильним правовий висновок, який було викладено у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18 з таких підстав.

Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України «Про Національну поліцію». Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до листа ГУНП у Львівській області від 20.02.2025 № 60183-2025 у період з 2015 по 2024 роки додаткова відпустка позивачу не надавалась, оскільки позивач не звертався до відповідача із рапортом щодо надання відповідної відпустки.

Водночас, згідно з наказом від 31.12.2024 №876 о/с, яким позивача було звільнено зі служби в поліції, під час звільнення йому було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час з 2016 по 2023 рік у вигляді як основної, так і додаткової відпустки.

Відтак колегія суддів зазначає, що позивачу при звільненні підлягала виплата компенсація за всі невикористані під час служби в Національній поліції України дні відпустки, як щорічної, так і додаткової.

За вказаних умов колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про зобов`язання відповідача виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 380/3530/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська